Ухвала КАС ВС № 260/438/20

УХВАЛА 23 грудня 2020 року м. Київ справа № 260/438/20 адміністративне провадження № К/9901/33522/20 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року у справі № 260/438/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на службі та притягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, УСТАНОВИВ: 20 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, де просив визнати протиправним та скасувати наказ №26 о/с від 23 січня 2020 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу поліції - начальника слідчого відділу Мукачівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області за пункту 7 частиною першою статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням) з 24 січня 2020 року; поновити на посаді заступника начальника відділу поліції - начальника слідчого відділу Мукачівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області; стягнути середньомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 липня 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 , в інтересах якого діяла адвокат Дубровська Олена Миколаївна, оскаржив його в апеляційному порядку. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якого діяла адвокат Дубровська Олена Миколаївна, задоволено, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 липня 2020 року у справі № 260/438/20 скасовано. Адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області №26 о/с від 23 січня 2020 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу поліції - начальника слідчого відділу Мукачівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області за п.7 ч.1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням) з 24 січня 2020 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу поліції - начальника слідчого відділу Мукачівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області з 25 січня 2020 року. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 211119 грн 80 коп з відрахуванням податків та обов`язкових платежів. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням Головне управління Національної поліції в Закарпатській області звернулося до Верховного Суду із указаною касаційною скаргою. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Відповідно до приписів статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених Кодексу адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. З урахуванням змін до Кодексу адміністративного судочинства України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно із частиною 4 статті 328 КАС України (в чинній редакції) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). В обґрунтування підстав касаційного скарження скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, з посиланням у касаційній скарзі на те, що в оскаржуваному судовому рішенні суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 24 червня 2014 року у справі № 21-241а14, від 14 жовтня 2014 року у справі № 21-299а14 та Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 819/744/16. Разом з тим, як слідує зі змісту рішення суду апеляційної інстанції у цій справі судом надано оцінку механізму припинення служби в поліції за власним бажанням, які визначено пунктами 63 і 68 Положення №114, яке з огляду на положення пункту 4 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII у частині, що не суперечить Закону №580-VIII, є чинним спеціальним нормативно-правовим актом, яке регулює порядок проходження служби в поліції. При цьому, судом апеляційної інстанції було враховано висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постановах Верховного Суду України від 24 червня 2014 року у справі № 21-241а14 та Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 819/744/16. Таким чином, викладені у касаційній скарзі доводи щодо неврахування судом апеляційної інстанції зазначених скаржником висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах є безпідставними, а інші підстави не відповідають вимогам пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, оскільки не містять передбачені статтею 328 цього Кодексу підстави, а мотивування касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права не мають правового підґрунтя та фактично свідчать про незгоду скаржника із наданою судом оцінкою доказів у справі. Щодо посилання скаржника на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковими для скасування судових рішень, - пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує їх прийнятність виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, проте, за відсутності належного обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, ця умова не може бути перевірена. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин, касаційна скарга піддягає поверненню особі, що її подала. Ураховуючи викладене та керуючись пунктом 4 частини 5 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року у справі № 260/438/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на службі та притягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу - повернути скаржнику. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає. СуддяЛ.О. Єресько