Постанова 4852 № 340/1725/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 05 травня 2021 року м. Дніпросправа № 340/1725/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року (головуючий суддя Черниш О.А.) у справі № 340/1725/20 за позовом ОСОБА_1 до Кропивницького апеляційного суду третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Державна судова адміністрація України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кропивницького апеляційного суду, третя особа Державна судова адміністрація України, в якому просив: -визнати протиправним та скасувати наказ голови Кропивницького апеляційного суду №10 від 29.04.2020 в частині пункту 1, а саме: обмеження нарахування та виплати суддівської винагороди за другу половину квітня та першу половину травня 2020 року, починаючи з 18.04.2020, щодо застосування до нього обмеження нарахування суддівської винагороди у сумі 56878,85 грн. за другу половину квітня та 47194,57 грн. за першу половину травня 2020 року; - зобов`язати Кропивницький апеляційний суд провести нарахування та виплату йому суддівської винагороди на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня календарного року становить 115610 грн., та щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 70% посадового окладу, як такому, стаж роботи якого становить понад 30 років, з урахуванням утримання з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті за період з 18.04.2020 на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України, з урахуванням раніше виплачених сум. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що розмір отриманої позивачем суддівської винагороди за квітень 2020 року не відповідає розміру, установленому Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Позивач вважає, що відповідачем порушено право на належне матеріальне забезпечення, оскільки право позивача на отримання суддівської винагороди у належному та повному розмірі не може бути поставлено в залежність від неналежного виконання обов`язків державними органами в частині внесення змін до законодавчих актів чи до формування бюджету. Підстави для скорочення суддівської винагороди, зазначені в оскаржуваному наказі, з посиланням на Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року № 553-IX, не враховують вимог ст.22 та 126 Конституції України та положень ст.6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки можуть впливати на незалежність суду та є звуженням гарантій такої незалежності суддів. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.11.2020 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано пункт 1 наказу голови Кропивницького апеляційного суду №10 від 29.04.2020 «Про оплату праці суддів» в частині, що стосується обмеження виплати суддівської винагороди судді ОСОБА_1 . Визнано протиправними дії Кропивницького апеляційного суду щодо обмеження нарахування та виплати суддівської винагороди судді ОСОБА_1 у період з 18.04.2020 до 28.08.2020. Зобов`язано Кропивницький апеляційний суд здійснити перерахунок розміру суддівської винагороди судді ОСОБА_1 за період з 18.04.2020 до 28.08.2020 без застосування обмеження, встановленого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», та виплату заборгованості, яка виникне у зв`язку з таким перерахунком. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Суд виходив з того, що оскільки за прямою нормою Конституції України розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій, при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди відповідач повинен був керуватися виключно Законом України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-III. Суд відхилив доводи відповідача, що на момент виникнення спірних правовідносин Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» №553-IX від 13.04.2020 був чинним та підлягав застосуванню при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди позивача. Застосування положень ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (в редакції Закону №553-IX) у спірних відносинах прямо суперечить ст. 130 Конституції України, що також узгоджується з висновками Конституційного Суду України, викладеними в Рішенні від 28.08.2020 №10-р/2020. Також суд першої інстанції встановив, що відповідачем та третьою особою не доведено, що видатки на утримання Кропивницького апеляційного суду (зокрема на суддівську винагороду), визначені Державним бюджетом України на 2020 рік, з квітня 2020 року були скорочені. Також ними не надано доказів, що у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» №553-IX від 13.04.2020 до кошторису та розпису видатків Кропивницького апеляційного суду були внесені зміни щодо зменшення фонду заробітної плати, які у період з 18.04.2020 до 28.08.2020 унеможливили виплату позивачу суддівської винагороди у розмірі, встановленому Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, третя особа - Державна судова адміністрація України подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Скаржник зазначає, що виключно Законом про Державний бюджет України визначаються надходження та витрати Державного бюджету України. Суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України. Оскільки 18 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року № 553-IX, яким Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» доповнено статтею 29, відповідно до якої у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року, з 18 квітня 2020 року відповідач не мав правових підстав для нарахування та виплати суддівської винагороди поза межами видатків державного бюджету та без застосування обмежень, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік». Крім того, скаржник вказує, що рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 № 10-р/2020 на спірні правовідносини в період з 18.04.2020 до 28.08.2020 не впливає, оскільки ці правовідносини виникли до прийняття цього рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до прийняття такого рішення. Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на таке. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач - ОСОБА_1 постановою Верховної Ради України №2869-VI від 23.12.2010 обраний на посаду судді апеляційного суду Кіровоградської області безстроково. Указом Президента України №297/2018 від 28.09.2019 ОСОБА_1 переведений на посаду судді Кропивницького апеляційного суду та з 02.10.2018 зарахований до штату цього суду із встановленням посадового окладу відповідно до штатного розпису та щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 60% посадового окладу. На підставі Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 № 553-IX, з посиланням на ст. 58 Конституції України, ст. 51 Бюджетного кодексу України голова Кропивницького апеляційного суду видав наказ від 29.04.2020 № 10 «Про оплату праці суддів», пунктом першим якого визначено, що при виплаті суддівської винагороди за квітень 2020 року, обмеження, що передбачені Законом № 553-ІХ, застосувати до частини суддівської винагороди, починаючи з 18 квітня 2020 року, пропорційно до кількості відпрацьованих у місяці робочих днів/годин, виходячи з фактично відпрацьованого часу з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу та інших надбавок і доплат). Згідно поданих суду довідок-розрахунків, складених відповідачем, з 18.04.2020 до загальної суми нарахованої судді Кропивницького апеляційного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за квітень, травень, червень, липень, серпень 2020 року (за винятком днів відпустки) застосовані обмеження десятьма розмірами мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року, відповідно до частин 1, 3 статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (в редакції Закону України №553-IX від 13.04.2020) - а.с. 24, 44,

78. З 28.08.2020 суддівська винагорода нараховується та виплачується позивачу без застосування обмеження, установленого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік». Виходячи з фактичних обставин справи, норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про протиправне обмеження нарахування та виплати суддівської винагороди позивачу у період з 18.04.2020 до 28.08.2020, разом з тим вважає за необхідне зазначити таке. Згідно пункту 14 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема судоустрій, судочинство, статус суддів. Частиною 1 та 2 статті 130 Конституції України передбачено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Частинами 1 та 2 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Відповідно до частини третьої цієї статті (яка згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р/2020 від 11.03.2020 діє в редакції Закону №1774-VIII) базовий розмір посадового окладу, зокрема, судді апеляційного суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Отже, з огляду на приписи ч. 2 ст. 130 Конституції України та ч. 1 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розмір суддівської винагороди, зокрема і граничний розмір останньої можуть визначатись виключно Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Водночас, 18 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 № 553-IX, яким Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» доповнено статтею 29 такого змісту: «Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки. Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України. Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті)». Таким чином, вказаним Законом визначено розмір заробітної плати (суддівської винагороди) на період дії карантину, при цьому такий розмір суддівської винагороди не узгоджується із положеннями статті 135 Закону № 1402-VIII. Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно виходив з того, що розмір винагороди судді встановлений Законом № 1402-VIII та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Обов`язок держави щодо забезпечення фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, закріплений у статті 130 Конституції України, є однією з конституційних гарантій незалежності суддів. З цих підстав не можуть бути прийняті доводи відповідача та скаржника в апеляційній скарзі, що на момент виникнення спірних правовідносин Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» №553-IX від 13.04.2020 був чинним та підлягав застосуванню при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди позивача. Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (в редакції Закону № 553-ІХ) має іншу сферу регулювання. Вимоги щодо його змісту містяться в частині другій статті 95 Конституції України та деталізовані у Бюджетному кодексі України. Цей закон (про Жержавний бюджет) не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. Конституційний Суд України неодноразово у своїх Рішеннях наголошував, що оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України та Бюджетному кодексі України, тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України. Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України. Отже, суд першої інстанції правильно зазначив, що Закон України «Про судоустрій і статус суддів» є спеціальним законом про судоустрій, яким врегульовано питання виплати суддівської винагороди. Натомість Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» цю сферу не регулює, а відтак не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, пов`язаних з нарахуванням та виплатою суддівської винагороди. Відтак, обмеження виплати позивачеві, починаючи з 18 квітня 2020 року, суддівської винагороди (розміром, що не перевищує десять прожиткових мінімумів) на підставі статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (зі змінами, внесеними Законом № 553-ІХ) є неправомірним. Судом також враховується, що правовий висновок щодо неправомірності обмеження виплати, починаючи з 18 квітня 2020 року, суддівської винагороди (розміром, що не перевищує десять прожиткових мінімумів) на підставі статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» № 294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» № 553-ІХ) викладено у постанові Верховного Суду від 04 березня 2021 року у справі № 340/1916/20. За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що при нарахуванні та виплаті позивачу суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року відповідач мав керуватися виключно Законом України «Про судоустрій та статус суддів», при цьому застосування статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прямо суперечить статті 130 Конституції України. Обмежуючи розмір суддівської винагороди, шляхом внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», всупереч вимогам ч. 2 ст. 130 Конституції України та ч. 1 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII та правовим позиціям Конституційного Суду України щодо незалежності суддів, законодавець створив ситуацію, з огляду на яку розпорядники бюджетних коштів, серед яких і відповідач у даній справі, виконуючи вимоги Бюджетного кодексу України, вимушені вчиняти дії, що порушують права та гарантії незалежності суддів, в тому числі позивача по даній справі. Таким чином, є правильним висновок суду першої інстанції, що обмеження виплати позивачеві суддівської винагороди, починаючи з 18 квітня 2020 року, розміром, що не перевищує десять прожиткових мінімумів, на підставі статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (зі змінами, внесеними Законом № 553-ІХ) було неправомірним. Одночасно суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування п.1 наказу голови Кропивницького апеляційного суду №10 від 29.04.2020 «Про оплату праці суддів» в частині, що стосується обмеження виплати суддівської винагороди позивачу. Суд першої інстанції, задовольняючи вимоги позивача в цій частині, виходив з того, що оскаржуваний наказ голови суду є протиправним та таким, що порушує права позивача. При цьому суд першої інстанції погодився з позицією позивача, що спірний наказ голови суду (в частині пункту 1) є правозастосовним актом, на підставі якого позивачеві протягом визначеного ним періоду виплачували суддівську винагороду у розмірі, що не перевищував десяти прожиткових мінімумів. Судом встановлено, що означеним наказом голова суду визначив порядок нарахування та виплати суддівської винагороди (суддям Кропивницького апеляційного суду) у квітні 2020 року, що було обумовлено невизначеністю у застосуванні статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (зі змінами, внесеними Законом № 553-ІХ). З цього приводу суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що 24 квітня 2020 року Рада суддів України прийняла рішення від № 22, в якому роз`яснила таке: 1. виплата суддівської винагороди, заробітної плати, грошового забезпечення за період з 01.04.2020 по 17.04.2020 має здійснюватися у повному обсязі за фактично відпрацьовані у місяці робочі дні/години, виходячи з фактично відпрацьованого часу з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу та інших надбавок і доплат) відповідного працівника та без обмежень, встановлених Законом № 553-ІХ;

2. При оплаті заробітної плати та суддівської винагороди за квітень 2020 року слід виходити з того, що передбачені Законом № 553-ІХ обмеження у виплаті суддівської винагороди, заробітної плати, грошового забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ слід застосовувати виключно до кількості відпрацьованих у місяці робочих днів/годин, виходячи з фактично відпрацьованого часу з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу та інших надбавок і доплат). Як вбачається із змісту оскаржуваного наказу голови суду, пункт 1 оскаржуваного продублював (повторив) роз`яснення Ради суддів України щодо виплати суддівської винагороди після 18 квітня 2020 року (з тією лише відмінністю, що стосується тільки суддівської винагороди суддів Кропивницького апеляційного суду). Отже за своєю правовою природою цей наказ не призначений і не мав на меті реалізувати (щодо певного кола осіб - суддів Кропивницького районного суду) вимоги частин першої, третьої статті 29 Закону № 294-ІХ (у редакції Закону № 553-ІХ, яка була чинна на час виникнення спірних відносин) у розумінні обмежити їм виплату суддівської винагороди десятьма прожитковими мінімумами з 18 квітня 2020 року й на весь період дії карантину (включно зі спірним періодом у цій справі). Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 03 березня 2021 року у справі № 340/1916/20, який серед іншого зазначив, що норми частини першої, третьої статті 29 Закону № 294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом № 553-ІХ) є нормами зобов`язального характеру і якщо розглянути їх в такій площині, то для застосування обмежень, про які йде мова, не потрібно встановлювати певні факти, що мають юридичне значення (як, приміром, для встановлення доплати за вислугу років, для виплати якої потрібно встановити наявність необхідного стажу роботи). Реалізація вимог частин першої, третьої статті 29 Закону № 294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом № 553-ІХ) не вимагала від відповідача (в обов`язковому порядку) окремого правозастосовного акта (як умови для «втілення» законодавчих обмежень при виплаті суддівської винагороди протягом дії карантинних обмежень). У такому сенсі Голова суду (як посадова особа, яка очолює Кропивницький апеляційний суд), видавши спірний Наказ (в частині пункту 1), не діяв неправомірно чи явно всупереч, не на підставі наданих йому повноважень, чим обмежив право позивача на суддівську винагороду. Виходячи з наведеного, суд апеляційної вважає помилковим висновок суду першої інстанції про задоволення позову в частині оскарження наказу голови суду. Стосовно зобов`язання відповідача здійснити перерахунок розміру суддівської винагороди позивачеві за період з 18.04.2020 до 28.08.2020 без застосування обмеження, встановленого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» суд апеляційної інстанції зазначає таке. Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України. Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України не можуть бути скорочені в поточному фінансовому році (ч.7 ст.148 Закону № 1402-VIII). Частиною 9 статті 135 Закону № 1402-VIII визначено, що обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків. Відповідно до статті 149 цього ж Закону суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України. Додатком №7 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» визначений розподіл видатків Державного бюджету України на 2020 рік на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя, зокрема визначено обсяг річного фонду оплати праці Кропивницького апеляційного суду. Згідно з частиною 1 статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах. Згідно ч.3, ч.4 ст. 148 Закону № 1402-VIII Державна судова адміністрація України здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів - щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів. Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА України. Відповідач - Кропивницький апеляційний суд з огляду на законодавчо встановлений механізм фінансового забезпечення суддів на рівні відповідного суду виконує функції розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня (у системі головного розпорядника). Суд погоджується з доводами скаржника ДСА України, що відповідач як розпорядник бюджетних коштів не міг виплачувати позивачу суддівську винагороду (протягом спірного періоду) понад виділені йому для цього бюджетні асигнування, на власний розсуд вирішуючи який нормативно-правовий акт потрібно виконувати. Виходячи з наведених положень статей 148, 149 Закону № 1402-VIII у зіставленні з положеннями частин першої, другої, п`ятої статті 22, частини першої статті 23 БК України, виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких (зокрема щодо Кропивницького апеляційного суду) є ДСА України. Відповідач як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі (на 2020 рік). В спірному випадку суд першої інстанції, вирішуючи спір між сторонами, встановив, що відповідачем та третьою особою не доведено, що видатки на утримання Кропивницького апеляційного суду (зокрема на суддівську винагороду), визначені Державним бюджетом України на 2020 рік, з квітня 2020 року були скорочені. Встановлені судом першої інстанції обставини не спростовані і під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Зокрема, скаржником не надано доказів того, що у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» №553-IX від 13.04.2020 до кошторису та розпису видатків Кропивницького апеляційного суду були внесені зміни щодо зменшення фонду заробітної плати, які у період з 18.04.2020 до 28.08.2020 унеможливили виплату позивачу суддівської винагороди у розмірі, встановленому Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Отже, доводи скаржника, що відповідач не мав правових підстав для нарахування та виплати суддівської винагороди поза межами видатків державного бюджету, є безпідставними, оскільки, по-перше, статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» видатки Державного бюджету не визначались. Крім того, відповідно до Додатку № 3 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» загальні видатки на забезпечення здійснення правосуддя (код 0501020) Законом №553-IX були збільшені, а в частині фонду оплати праці залишились незмінними. Таким чином, встановлені у справі фактичні обставини свідчать, що відповідач розпорядився виділеними йому відповідно до вимог ст. 135 Закону № 1402-VIII коштами для виплати суддівської винагороди (зокрема й позивачу) з урахуванням обмежень, які встановлені статтею 29 Закону № 294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом № 553-ІХ). Тож суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач, обмежуючи нарахування та виплату суддівської винагороди позивача у період з 18.04.2020 до 28.08.2020, діяв всупереч вимогам статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яким будь-які обмеження при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди у цей період передбачені не були. Стосовно доводів скаржника щодо рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 № 10-р/2020, яке на спірні правовідносини в період з 18.04.2020 до 28.08.2020 не впливає, оскільки ці правовідносини виникли до прийняття цього рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до прийняття такого рішення, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що суд першої інстанції, посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 № 10-р/2020, разом з тим не покладав цього рішення в основу своїх висновків про часткове задоволення позовних вимог. На підставі з`ясованих фактичних обставин за результатами дослідження наявних у справі доказів суд першої інстанції правильно встановив, що за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 позивачу виплачувалась суддівська винагорода з обмеженням десятьма розмірами мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. З 28.08.2020 суддівська винагорода нараховується та виплачується позивачу без застосування обмеження, установленого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік». При цьому за висновком суду першої інстанції, з чим погоджується суд апеляційної інстанції виходячи з наведеного вище мотивування, невиплата позивачу суддівської винагороди в повному обсязі є результатом протиправних дій відповідача. Обираючи належний спосіб відновлення порушеного права позивача на отримання суддівської винагороди у розмірі, установленому законом, за захистом якого він звернувся з цим позовом, суд першої інстанції, діючи в межах повноважень, наданих Кодексом адміністративного судочинства України (ч.2 ст.9, ст.245 КАС України), вийшов за межі позовних вимог та, визнавши протиправними дії відповідача щодо обмеження нарахування і виплати суддівської винагороди позивачу у період з 18.04.2020 до 28.08.2020, правильно зобов`язав відповідача здійснити перерахунок розміру суддівської винагороди позивача без застосування такого обмеження та виплатити йому заборгованість, яка виникне у зв`язку з таким перерахунком. Суд першої інстанції під час розгляду даної справи з`ясував обставини, що мають значення для справи, правильно застосував норми права, разом з тим, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, що відповідно до ст.317 КАС України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про оскарження наказу голови Кропивницького апеляційного суду №10 від 29.04.2020 та ухвалення нового рішення в цій частині про відмову в задоволенні позову. Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України задовольнити частково. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року у справі № 340/1725/20 в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним та скасування пункту 1 наказу голови Кропивницького апеляційного суду №10 від 29.04.2020 «Про оплату праці суддів» в частині, що стосується обмеження виплати суддівської винагороди судді ОСОБА_1 , скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. В іншій частині рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року у справі № 340/1725/20 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк суддя Н.А. Бишевська суддя Я.В. Семененко