Постанова 4803 № 210/6656/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/491/21 Справа № 210/6656/19 Головуючий у першій інстанції: Вікторович Н. Ю. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 травня 2021 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого - Красвітної Т.П., суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 березня 2020 року по справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - ВСТАНОВИЛА: У листопаді 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що між сторонами укладено кредитний договір від 18.11.2008 року, відповідно до якого відповідач отримала кредит в розмірі 10000,00грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Взятих на себе зобов`язань відповідач не виконує, у зв`язку з чим, станом на 30.09.2019 року виникла заборгованість у розмірі 12602,00 гривні, а саме заборгованості за кредитом - 6484,91грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 4778,90 грн., пеня та комісія - 500,00грн., штраф (фіксована частина) - 250,00грн., штраф (процентна складова) - 588,19 грн. (а.с.5-8). Тому позивач просив стягнути на свою користь з відповідача вказану заборгованість в загальному розмірі 12602,00 грн. та судовий збір в сумі 1921,00 грн. Заочним рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 березня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 18 листопада 2008 року в розмірі 6484,91грн. В задоволенні іншої частини позову відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 988,53грн. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права ставить питання про скасування оскаржуваного рішення в частині залишених без задоволення позовних вимог та ухвалення у скасованій частині нового судового рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі. Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги ціну позову в розмірі 12602,00 грн., розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Відзиву на апеляційну скаргу подано не було. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, відповідно до вимог ч. 4 ст. 367 ЦПК України, та заявлених позовних вимог, колегія приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та часткового скасування оскаржуваного заочного рішення, виходячи з наступного. Встановлено, що на підтвердження позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» надано копію заяви позичальника ОСОБА_1 від 18.11.2008 року, за змістом якої відповідач отримала банківську платіжну (кредитну) карту зі встановленим кредитним лімітом 500,00 грн., базовою процентною ставкою 2,5% на місяць (30% річних) на залишок заборгованості з розрахунку 360 днів у році (а.с. 10). Долучені до позовної заяви витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, якими передбачено, зокрема, права та обов`язки сторін договору, відповідальність сторін, зокрема штраф за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких, зокрема, визначено дію договору 12 місяців з моменту підписання (п. 9.12) та інші умови, - відповідачем не підписані (а.с. 11-16). Заява позичальника містить текст про погодження споживача з Умовами та Правилами надання банківських послуг, але не конкретизовано яка саме редакція Умов та Правил надання банківських послуг погоджена споживачем. На підтвердження свого позову банком представлено розрахунок заборгованості за кредитним договором №б/н від 18.11.2008 року, згідно якого, станом на 30.09.2019 року банком нарахована заборгованість у розмірі 12602,00 грн., а саме заборгованості за кредитом - 6484,91грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 4778,90 грн., пеня та комісія - 500,00грн., штраф (фіксована частина) - 250,00грн., штраф (процентна складова) - 588,19 грн. (а.с. 5-8). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, зокрема, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами). За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Відповідно до ч. 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приват-Банк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника ОСОБА_1 від 18.11.2008 року процентна ставка визначена в розмірі 2,5% на місяць (30% річних) (а.с. 9). Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами, а також пеню та комісію, штрафи. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 18.11.2008 року, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід`ємну частину кредитного договору. Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку,що наданий позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено, в тому числі: права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, порядок нарахування і оплати процентів, зокрема, проценти за підвищеною процентною ставкою у випадку несвоєчасного виконання боргових зобов`язань (п.п. 5.5.1 Правил), та інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву позичальника про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема саме у зазначеному у цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Колегія суддів вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (18.11.2008 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (01.11.2019 року), тобто кредитор мав можливість додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату підвищених (зміну банком в односторонньому порядку процентної ставки) процентів за користування кредитними коштами, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин. При цьому згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Надані позивачем Правила надання банківських послуг у ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Відповідна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору непідписані Умови та Правила викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження №6-16цс15). Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться у матеріалах справи, не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 18 листопада 2008 року року шляхом підписання заяви позичальника. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами за підвищеною процентною ставкою у випадку несвоєчасного виконання боргових зобов`язань, комісії, а також неустойку у вигляді пені та штрафів. Крім того, надана банком копія довідки про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна 55 днів пільгового періоду", якою передбачено, зокрема, комісію, пеню за несвоєчасне погашення заборгованості, а також штраф при порушенні строків платежів по будь-якому із грошових зобов`язань, передбачених договором, більше ніж на 120 днів в розмірі 250,00 грн. + 5% від суми позову (а.с. 10), - не є складовою кредитного договору, оскільки про це не зазначено у відповідній заяві позичальника від 18.11.2008 року; інше позивачем не доведено. Таким чином, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» процентів за користування кредитом, нарахованих за підвищеною процентною ставкою понад 2,5% на місяць (30% річних), комісії та неустойки (пені, штрафів). Колегія наголошує, що укладений між сторонами кредитний договір від 18.11.08 року у вигляді заяви позичальника, підписаний сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним). Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, - суд прийшов до висновку, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Разом з тим, приймаючи до уваги, що банком надано суду заяву позичальника ОСОБА_1 від 18.11.2008 року, яка підписана сторонами та містить погоджені умови, зокрема, щодо розміру процентів за користування кредитом 2,5% на місяць (30% річних), - колегія дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині нарахування заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 18.11.2008 року по 31.08.2014 року за ставкою, що погоджена сторонами (30% річних) в сумі 261,27 грн. Колегія звертає увагу, що позивачем безпідставно здійснено нарахування процентів за користування кредитом за підвищеною процентною ставкою на рівні 38,8 і 43,2% річних в період з 01.09.2014 року по 30.09.2019 року (в межах позовних вимог), що не погоджено в заяві позичальника ОСОБА_1 від 18.11.2008 року. У зв`язку з цим, колегія приходить до висновку про обґрунтованість позовної вимоги щодо стягнення процентів за користування кредитом за вказаний вище період з 01.09.2014 року по 30.09.2019 року включно, на рівні 30% річних, що складає 11628,25 грн., виходячи із розміру заборгованості за тілом кредиту та наступного розрахунку: тіло кредиту х 30% (процентна ставка) : 360 (кількість днів у році) х кількість днів, за які здійснюється нарахування. Період Кількість днів Ставка (%) Тіло кредиту К-сть днів у році Сума коштів 01.09.14-25.09.14 25 30,00% 9515,69 360 198,24 26.09.14 -30.10.14 35 30,00% 9277,13 360 270,58 31.10.14 -29.11.14 30 30,00% 9069 360 226,73 30.11.14 -27.02.15 90 30,00% 8867,23 360 665,04 28.02.15 -30.03.15 31 30,00% 8677,05 360 224,16 31.03.15 -30.07.15 122 30,00% 8467,5 360 860,86 31.07.15 -30.08.15 31 30,00% 8359,48 360 215,95 31.08.15 -30.12.15 122 30,00% 8199,57 360 833,62 31.12.15 -30.01.16 31 30,00% 8065,67 360 208,36 31.01.16 -29.04.16 90 30,00% 7943,86 360 595,79 30.04.16 -30.05.16 31 30,00% 7836,24 360 202,44 31.05.16 -27.02.17 273 30,00% 7718,5 360 1755,96 28.02.17 -30.03.17 31 30,00% 7637,58 360 197,30 31.03.17 -29.06.17 91 30,00% 7527,12 360 570,81 30.06.17 -30.07.17 31 30,00% 7447,73 360 192,40 31.07.17 -18.10.17 80 30,00% 7356,56 360 490,44 19.10.17 -29.11.17 42 30,00% 7004,4 360 245,15 30.11.17 -30.12.17 31 30,00% 6932,82 360 179,10 31.12.17 -30.03.18 90 30,00% 6844,79 360 513,36 31.03.18 -29.04.18 30 30,00% 6745,63 360 168,64 30.04.18 -30.07.18 92 30,00% 6676,52 360 511,87 31.07.18 -30.08.18 31 30,00% 6660,83 360 172,07 31.08.18 -29.11.18 91 30,00% 6600,55 360 500,54 30.11.18 -30.12.18 31 30,00% 6540,79 360 168,97 31.12.18 -30.03.19 90 30,00% 6484,91 360 486,37 31.03.19 -29.04.19 30 30,00% 6399,34 360 159,98 30.04.19 -30.09.19 154 30,00% 6339,02 360 813,51 Таким чином, за період з 18.11.2008 року по 30.09.2019 року включно обґрунтовано нараховані проценти за користування кредитними коштами за ставкою, що не перевищує 30% річних, складають 11889,52 грн. (11628,25 грн. + 261,27 грн.). На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини справи не встановив, не взяв до уваги, що сторони погодили в письмовому вигляді розмір базової процентної ставки - 2,5% на місяць (30% річних). Разом з тим, згідно змісту розрахунку заборгованості, наданого позивачем, встановлено, що у період з 01.09.2014 року, тобто з часу безпідставного підвищення банком процентної ставки, по 30.09.2019 року відповідач сплатила на погашення боргу, що було зараховано банком на погашення процентів за користування кредитом, - 20873,31 грн. (а.с. 5-8). Отже, приймаючи до уваги обґрунтований розмір нарахованих процентів за користування кредитними коштами за ставкою, що не перевищує 30% річних, в сумі 11889,52 грн.; встановивши внесення ОСОБА_1 грошових коштів на погашення заборгованості після 01.09.2014 року, зокрема, на суму 20873,31 грн., які були спрямовані банком на погашення процентів, безпідставно нарахованих за підвищеними процентними ставками 38,8 і 43,2% річних в період з 01.09.2014 року по 30.09.2019 року, що не погоджено в заяві позичальника ОСОБА_1 від 18.11.2008 року, - колегія приходить до висновку про фактичне погашення відповідачем заборгованості по процентам в сумі 11889,52 грн., а також тіла кредиту в розмірі 6484,91 грн. Таким чином, відсутні підстави для стягнення на користь позивача заборгованості за пенею та комісією, штрафами, у зв`язку з безпідставністю, а також відсутні підстави для стягнення на користь банку тіла кредиту та процентів, у зв`язку з фактичним погашенням відповідачем даної частини заборгованості. Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 січня 2020 року відкрито провадження по справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 30). За положеннями частини 1 статті 283 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Виходячи із системного аналізу зазначених вище норм, колегія приходить до висновку про ухвалення судом першої інстанції рішення у даній справі з порушення норм процесуального права, адже розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін виключає можливість ухвалення заочного рішення у справі. Відповідно до частини 4 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Встановивши неповне з`ясування місцевим судом фактичних обставин справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, колегія приходить до висновку про наявність підстав для виходу за межі апеляційної скарги та скасування заочного рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 березня 2020 року з ухваленням нового судового рішення. За положеннями ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У зв`язку з відмовою в задоволенні позову в повному обсязі, судові витрати покладаються на позивача. Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З огляду на вищевикладене, колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, заочне рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Керуючись ст.ст. 7, 367, 369, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково. Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 березня 2020 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення. В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий Судді