Постанова 4822 № 717/383/17

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 квітня 2021 року м. Чернівці справа № 717/383/17 провадження №22-ц/822/165/21 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Половінкіна Н. Ю. суддів: Кулянди М.І., Одинака О.О. секретаря Вовкун Н.Ю. учасники справи: позивач Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» відповідач ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Пастораль О.О.Груп» третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Хоменко Марина Олександрівна, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 26 листопада 2020 року, головуючий у першій інстанції Єфтеньєв О.Г. ВСТАНОВИВ Описова частина Короткий зміст позовних вимог Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» у березні 2017 року звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Пастораль О.О. Груп» про визнання договору недійсним. Зазначало, що 07 червня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу 76/100 частин нежитлової будівлі магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з підвальним приміщенням, що розташована по АДРЕСА_1 . 24 червня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчинено договір дарування 76/100 частини нежитлової будівлі магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з підвальним приміщенням, розташованої по АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 внесено до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю «Пастораль О.О.Груп» 24/100 частини нежитлової будівлі магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з підвальним приміщенням, розташованої по АДРЕСА_1 за актом приймання-передачі нерухомого майна від 5 жовтня 2016 року. Також ОСОБА_3 внесено до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю «Пастораль О.О.Груп» 76/100 частини нежитлової будівлі магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з підвальним приміщенням, розташованої по АДРЕСА_1 за актом приймання-передачі нерухомого майна від 5 жовтня 2016 року. Вказувало, що ухвалою Кельменецького районного суду Чернівецької області від 25 листопада 2015 року заяву Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про забезпечення позову задоволено частково, накладено арешт на майно, яке належить на праві власності ОСОБА_1 у розмірі, співмірному заявленим позовним вимогам, 14 430,41 доларів США та 1 066 347 грн 35 коп. Посилаючись на встановлення заборони відчуження майна, просило визнати договір між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 купівлі-продажу 76/100 частин нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Хоменко М.О. 7 червня 2016 року, недійсним та скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за № 14906476 від 07 червня 2016 року Визнати передачу ОСОБА_1 24/100 частин нежитлової будівлі приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пастораль О.О. Груп» шляхом підписання акту приймання-передачі нерухомого майна від 05 жовтня 2016 року недійсним та скасувати державну реєстрацію права власності за № 17605004 від 24 листопада 2016 року. Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» у листопаді 2017 року збільшило позовні вимоги, просило визнати договір між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 купівлі-продажу 76/100 частин нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Хоменко М.О. 7 червня 2016 року, недійсним. Визнати передачу ОСОБА_1 24/100 частин нежитлової будівлі приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пастораль О.О. Груп» шляхом підписання акту приймання-передачі нерухомого майна від 05 жовтня 2016 року недійсною. Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за № 14906476 від 07 червня 2016 року за ОСОБА_2 , №15136048 від 24 червня 2016 року за ОСОБА_3 , № 17601591 від 24 листопада 2016 року за Товариством з обмеженою відповідальністю «Пастораль О.О. Груп». Повернути у власність ОСОБА_1 нежитлову будівлю магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з підвалом по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 775974773220) шляхом реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Визначено підсудність справи Хотинському районному суду Чернівецької області ухвалою Кельменецького районного суду Чернівецької області від 22 серпня 2017 року. Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 3 грудня 2019 року залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Короткий зміст попередніх рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанції Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 23 лютого 2018 року у позові Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» відмовлено. Постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 03 травня 2018 року рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 23 лютого 2018 року залишено без змін. Постановою Верховного Суду 12 грудня 2018 року клопотання Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про залучення правонаступника задоволено. Залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» до участі у справі як правонаступника Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль». Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задоволено частково. Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 23 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 03 травня 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 26 листопада 2020 року у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», відмовлено. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» в апеляційній скарзі просить рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 26 листопада 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», задовольнити. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність залучення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в якості відповідачів, не зазначив, яким чином за рахунок ОСОБА_4 та ОСОБА_5 можливо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт». Зазначає, що передача майна у власність юридичної особи до статутного фонду є правочином, який оформлюється актом приймання-передачі, оскарження правочину, оформленого актом приймання-передачі, є належним способом захисту. Суд першої інстанції дійшов висновку про обрання Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» невірного способу захисту у вигляді повернення у власність ОСОБА_1 нежитлової будівлі приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 на порушення норм матеріального права. Спосіб, яким можливо повернути ОСОБА_1 у попередній стан та відновити право власності на нежитлову будівлю приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 з метою захисту права Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» передбачений частиною 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» є заінтересованою особою у задоволенні майнової вимоги за рахунок майна ОСОБА_1 . Недобросовісні дії ОСОБА_1 були спрямовані на ухилення від виконання боргових зобов`язань перед Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», шляхом відчуження спірного майна на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пастораль О.О. Груп». Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» не може бути застосований механізм захисту, визначений положеннями ст.388 ЦК України, оскільки не є власником та не володіє речовими правами на нежитлову будівлю приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 . Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи У відзиві ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» залишити без задоволення. Зазначає, що судом першої інстанції правильно залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, другого з подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5 як співвласників майна. Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 24 червня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Пастораль О.О.Груп» з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Хоменко М.О., державного реєстратора комунального підприємства «Кельменецьке районне бюро технічної інвентаризації» Венгер А.В., ОСОБА_2 про визнання договору недійсним, скасування державної реєстрації у позові відмовлено, встановлено, що ОСОБА_1 май право відчужувати майно, такі обставини не потребують доказування. Вважає, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» є передчасним, оскільки останнім не отримано задоволення вимог за рахунок іпотечного майна молодіжно-розважального комплексу по АДРЕСА_2 . Судом першої інстанції вірно встановлено обрання Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» неналежного способу захисту, який є неефективним. Посилається на те, що нежитлова будівля приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 не перебувала під арештом, ОСОБА_1 діяв добросовісно, здійснивши відчуження майна за відплатним договором, з продажу майна ОСОБА_1 повернув Акціонерному товариству «Райффайзен Банк Аваль» грошові кошти за іншими кредитними договорами, у ОСОБА_1 в наявності є інше майно, за рахунок якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» може задовольнити свої вимоги. На виконання виконавчого листа №717/325/14-ц, виданого Кельменецьким районним судом Чернівецької області 18 вересня 2014 року, накладено арешт на нежитлову будівлю молодіжно-розважального комплексу (ресторан « ІНФОРМАЦІЯ_2 »), що розташована по АДРЕСА_2 . Згідно висновку судової оціночно-будівельної експертизи Львівського науково-дослідного інституту експертиз від 26 грудня 2017 ркоу №1361 у справі №722/2108/16-ц вартість нерухомого майна без врахування внутрішніх приміщень становить 5147170 грн. Відповідно висновку експерта ОСОБА_6 від 14 липня 2017 року вартість майна з врахуванням внутрішніх приміщень дорівнює 7571299 грн. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» не є стороною правочину, не може заявляти про реституцію. Суд не може захистити права Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» За рахунок порушення прав інших осіб, які добросовісно набули право власності на нежитлову будівлю приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 .

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», суд першої інстанції керувався положеннями ч.1 ст.60, ч.3 ст.65 СК України, ч.1 ст.202, ч.1 ст.203, ч.1,3 ст.215, ч.3 ст.368 ЦК України та дійшов висновку про відсутність підстав для захисту права Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль». На обгрунтувнаня таких висновків суд першої інстанції зазначив про не визначення Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», кола осіб, які беруть участь у справі, не заявлення клопотання про залучення співвідповідачами ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . За обставин не визнання договору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 купівлі-продажу 76/100 частин нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Хоменко М.О. 7 червня 2016 року недійсним, підстав для скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за № 14906476 від 07 червня 2016 року за ОСОБА_2 , №15136048 від 24 червня 2016 року за ОСОБА_3 , № 17601591 від 24 листопада 2016 року за Товариством з обмеженою відповідальністю «Пастораль О.О. Груп» немає. Водночас суд першої інстанції дійшов висновку, що передача ОСОБА_1 24/100 частин нежитлової будівлі приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 Товариству з обмеженою відповідальністю «Пастораль О.О. Груп» шляхом підписання акту приймання-передачі нерухомого майна від 05 жовтня 2016 року не є правочином, відсутні підстави для визнання такої дії недійсною, а вимога про визнання акту приймання-передачі нерухомого майна від 05 жовтня 2016 року недійсним не заявлялася. Суд першої інстанції, пославшись на те, що нежитлова будівля магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з підвалом по АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя, проте подружжя ОСОБА_4 не залучено співвідповідачем, не визнано договір між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 купівлі-продажу 76/100 частин нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Хоменко М.О. 7 червня 2016 року, та передачу ОСОБА_1 майна Товариству з обмеженою відповідальністю «Пастораль О.О. Груп» шляхом підписання акту приймання-передачі від 05 жовтня 2016 року недійсними, вважав, що сутні підстави для повернення у власність ОСОБА_1 нежитлової будівля магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з підвалом по АДРЕСА_1 шляхом реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме мано. Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення наведеним нормам не відповідає. Фактичні обставини справи, встановлені судами Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою Кельменецького районного суду Чернівецької області від 25 листопада 2015 року у справі № 717/1974/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості заяву Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про забезпечення позову задоволено частково та накладено арешт на майно, яке належить на праві власності ОСОБА_1 у розмірі, співмірному заявленим позовним вимогам, 14 430,41 доларів США та 1 066 347 грн 35 коп. Виконуючий обов`язки заступника начальника Кельменецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області у межах виконавчого провадження № 49490150 з примусового виконання ухвали Кельменецького районного суду Чернівецької області від 25 листопада 2015 року № 717/1974/15-ц про забезпечення позову 31 травня 2016 року виніс постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відповідно до якої накладено арешт на майно у розмірі, співмірному розміру позовних вимог, 14 430,41 доларів США та 1 066 347 грн 35 коп., що належить ОСОБА_1 , та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна з моменту надходження постанови. Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 22 лютого 2016 року у справі № 725/6146/15-ц за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання іпотеки припиненою та зобов`язання вчинити певні дії позов задоволено. Визнано припиненим договір іпотеки від 05 січня 2007 року № 014/05/02, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», посвідчений приватним нотаріусом Кельменецького районного нотаріального округу Лакустою В. І., зареєстрований у реєстрі за №

5. Зобов`язано Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» зняти обтяження з нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , нежитлової будівлі магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з підвалом, розташованої по АДРЕСА_1 . Ухвалою Кельменецького районного суду Чернівецької області від 23 лютого 2016 року у справі № 717/1974/15-ц скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову виконуючого обов`язки заступника начальника Кельменецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області від 30 листопада 2015 року скасовано і знято заборону відчуження та арешт майна, яке належить ОСОБА_1 , крім належної йому нежитлової будівлі молодіжно-розважального комплексу, розташованої по АДРЕСА_2 , вартістю 3 187 479 грн 00 коп. Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 21 квітня 2016 року у справі № 717/1974/15-ц апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задоволено частково, ухвалу Кельменецького районного суду Чернівецької області від 23 лютого 2016 року скасовано, постанову заступника начальника Кельменецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області від 30 листопада 2015 року про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження визнано неправомірною та скасовано в частині накладення арешту на все нерухоме майно ОСОБА_1 , залишено в силі накладення арешту на майно у розмірі, співмірному розміру позовних вимог, 14 430,41 доларів США та 1 066 347 грн 35 коп., що належить ОСОБА_1 . Станом на 07 червня 2016 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно обтяження щодо нежитлової будівлі магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з підвальним приміщенням, розташованої по АДРЕСА_1 , відсутні. 07 червня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу 76/100 частин нежитлової будівлі магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з підвальним приміщенням, що розташована по АДРЕСА_1 . 24 червня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчинено договір дарування 76/100 частини нежитлової будівлі магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з підвальним приміщенням, розташованої по АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 внесено до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю «Пастораль О.О.Груп» 24/100 частини нежитлової будівлі магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з підвальним приміщенням, розташованої по АДРЕСА_1 за актом приймання-передачі нерухомого майна від 5 жовтня 2016 року. Також ОСОБА_3 внесено до статутного фонду Товаритва з обмеженою відповідальністю «Пастораль О.О.Груп» 76/100 частини нежитлової будівлі магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з підвальним приміщенням, розташованої по АДРЕСА_1 за актом приймання-передачі нерухомого майна від 5 жовтня 2016 року. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України). Відповідно до частин першої та третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Предметом позову є визнання договору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 купівлі-продажу 76/100 частин нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Хоменко М.О. 7 червня 2016 року, передачу ОСОБА_1 24/100 частин нежитлової будівлі приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пастораль О.О. Груп» шляхом підписання акту приймання-передачі нерухомого майна від 05 жовтня 2016 року недійсним, скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за № 14906476 від 07 червня 2016 року за ОСОБА_2 , №15136048 від 24 червня 2016 року за ОСОБА_3 , № 17601591 від 24 листопада 2016 року за Товариством з обмеженою відповідальністю «Пастораль О.О. Груп», повернення у власність ОСОБА_1 нежитлової будівлі магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з підвалом по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 775974773220) шляхом реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Підставою позову Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» зазначено вчинення правочину за наявності ухвали Кельменецького районного суду Чернівецької області від 25 листопада 2015 року про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_1 у розмірі, співмірному розміру позовних вимог, 14 430,41 доларів США та 1 066 347 грн 35 коп., інтересу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», щоб предмет правочину перебував у власності ОСОБА_1 , оскільки від цього залежить реалізація прав останнього. Заслуговують на увагу посилання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» в апеляційній скарзі на те, що передача майна у власність юридичної особи до статутного фонду є правочином, який оформлюється актом приймання-передачі, оскарження правочину, оформленого актом приймання-передачі, є належним способом захисту. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою статті 16 ЦК України визначено способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними доказами, певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) відповідачем. У рішенні Конституційного суду України № 18-рп/2004 від 01 грудня 2004 року (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається у частині першій статті 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Зазначені правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17-ц (провадження №14-144цс18). Крім того, відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обв`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Частиною другою цієї ж статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків можуть бути як правочини (пункт 1), так і інші юридичні факти (пункт 4). Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України). Встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Пастораль О.О. Груп» та ОСОБА_1 укладено акт приймання-передачі нерухомого майна від 05 жовтня 2016 року , за яким ОСОБА_1 передав Товариству з обмеженою відповідальністю «Пастораль О.О. Груп» у статутний фонд 24/100 частин нежитлової будівлі приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 . Надаючи оцінку акту Товариства з обмеженою відповідальністю «Пастораль О.О. Груп» та ОСОБА_1 приймання-передачі нерухомого майна від 05 жовтня 2016 року, слід дійти висновку про те, що акт приймання-передачі майна до складу статутного фонду є правочином, який підтверджує волевиявлення сторін, має юридичні наслідки - набуття та припинення права власності на нерухоме майно. Отже, двосторонній акт у даних правовідносинах свідчить про погоджену дію шляхом волевиявлення обох сторін даного двостороннього правочину на набуття певних цивільних прав та обов`язків, а тому у даних правовідносинах саме оскарження правочину, оформленого актом (у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України), є належним способом захисту цивільних прав та обов`язків в розумінні статті 16 Цивільного кодексу України. Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 29.04.2015 зі справи № 903/134/13-г. З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов висновку про те, що акт приймання-передачі майна до складу статутного фонду не є правочином, вимоги про визнання недійсним акта в силу приписів статті 16 Цивільного кодексу України не є належним способом захисту, на порушення норм матеріального права. Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Частиною першою статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. За нормами частини третьої статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції згідно положень ЦК України наділені не лише сторона (сторони) такого правочину, але й інші, треті особи, які не є сторонами такого правочину, однак мають статус «заінтересованих осіб», тобто які на час розгляду справи судом не були стороною правочину, не мають права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендують на те, щоб майно в натурі було передано їм у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає у тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав. Вказана правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-605 цс 16, у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 638/6137/17 (провадження № 61-22478св19). Матеріально правовий інтерес Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», яке не є стороною оспорюваних договорів, полягає у тому, щоб майно, яке відчужене за цим договором, залишалось у ОСОБА_1 , до якого Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», в іншому провадженні висунуло вимоги, на забезпечення яких арештовано відчужуване майно. Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Принцип обов`язковості судових рішень з огляду на положення ст.149 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення. Ураховуючи особливості мети забезпечення позову, суд розглядає заяву про забезпечення позову в день її надходження, копія ухвали про забезпечення позову надсилається заявнику та заінтересованим особам негайно після її постановлення, відповідна ухвала суду виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень, при цьому оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи (стаття 153 ЦПК України). Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження суд установлює в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України). Такий висновок суду відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленому у постанові від 05 червня 2018 року № 14-149цс18. Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Сутність добросовісності передбачає вірність зобов`язанням, повагу до прав інших суб`єктів, обов`язок до співставлення власних та чужих інтересів, унеможливлення заподіяння шкоди третім особам. Згідно із частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05 липня 2018 у справі № 922/2878/17 зазначено, що «цивільно-правовий договір (в тому числі й договір купівлі-продажу) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення боргу, що набрало законної сили. Укладення боржником, проти якого розпочате судове провадження про стягнення боргу, договору купівлі-продажу, і в першу чергу, з тривалою відстрочкою платежу, може свідчити про його недобросовісність та зловживання правами стосовно кредитора, оскільки такий договір купівлі-продажу може порушити майнові інтереси кредитора і бути направлений саме на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які можуть хоч і не порушувати конкретних імперативних норм, але бути недобросовісними та зводитися до зловживання правом». Ухвала Кельменецького районного суду Чернівецької області від 25 листопада 2015 року на момент вчинення договору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 купівлі-продажу 76/100 частин нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Хоменко М.О. 7 червня 2016 року, передачі ОСОБА_1 24/100 частин нежитлової будівлі приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пастораль О.О. Груп» шляхом підписання акту приймання-передачі нерухомого майна від 05 жовтня 2016 року, зберігала свою чинність. З огляду на зазначене угоди укладено з порушенням закону, оскільки на момент вчинення оспорюваних правочинів діяла заборона на відчуження майна ОСОБА_1 , а саме об`єктом відчуження за цими договорами було забезпечено позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» у іншій справі, тому ОСОБА_1 діяв недобросовісно, відчужуючи майно, з метою унеможливлення в подальшому звернення стягнення на це майно на виконання судового рішення. Не заслуговують на увагу заперечення ОСОБА_1 щодо добросовісності дій, наявності іншого майно, за рахунок якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» може задовольнити свої вимоги, визначення вартості нежитлової будівлі молодіжно-розважального комплексу (ресторан « ІНФОРМАЦІЯ_2 »), що розташована по АДРЕСА_2 , згідно висновку судової оціночно-будівельної експертизи Львівського науково-дослідного інституту експертиз від 26 грудня 2017 року №1361 у справі №722/2108/16-ц без врахування внутрішніх приміщень в розмірі 5147170 грн. Той факт, що на момент укладення оспорюваних правочинів встановлені ухвалою Кельменецького районного суду Чернівецької області від 25 листопада 2015 року обмеження не було зареєстровано у відповідному державному реєстрі, ведення якого передбачено Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», сам по собі не може слугувати підставою для висновку про відсутність такого обмеження і про те, що відповідач має право вільно розпоряджатися нерухомим майном, якщо про встановлену державним виконавцем заборону відчужувати майно йому достеменно відомо. З матеріалів справи вбачається обізнаність ОСОБА_1 про наявність заборони відчуження та накладення арешту на належне йому нерухоме майно у розмірі, співмірному 14 430,41 доларів США та 1 066 37 грн. 35 коп., оскарження постанови Кельменецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області у межах виконавчого провадження № 49490150 з примусового виконання ухвали Кельменецького районного суду Чернівецької області від 25 листопада 2015 року № 717/1974/15-ц про забезпечення позову від 31 травня 2016 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Отже, правочин щодо відчуження майна, яке перебуває під арештом, може бути визнано недійсним за позовом заінтересованої особи, незалежно від того, чи було зареєстроване таке обтяження відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» на час його укладення, якщо про встановлену заборону сторонам правочину було відомо. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд України у постановах від 25 травня 2016 року № 6-605цс16, від 24 травня 2017 року № 6-640цс17 та від 18 січня 2017 року № 6-2552цс16. У постанові Великої Палати Верховного Суду вад 05 червня 2018 року у справі № 543/730/14-ц (провадження № 14-149цс18) зроблено висновок, що посилання заявника на те, що на момент укладення спірних договорів ухвала судді про забезпечення позову ще не перебувала на виконанні органів державної виконавчої та реєстраційної служб, не має правового значення, оскільки за змістом статті 153 ЦПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, ухвала про забезпечення позову виконується негайно, а її оскарження не зупиняє виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи». Крім того, ОСОБА_1 не порушувалось питання про звільнення з під арешту нежитлової будівлі приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 . Слід погодитися з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» про те, що висновок суду першої інстанції про необхідність залучення до участі у справі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в якості відповідачів, оскільки рішення у справі впливає на їх права як подружжя, є помилковим. У пункті 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам роз`яснено, що особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину. У разі якщо предметом правочину є майно, яке належить особам на праві спільної часткової власності, суд на підставі статей 358, 361 та 362 ЦК України відповідно до частини другої статті 35 ЦПК України залучає до участі у справі про визнання такого правочину недійсним усіх співвласників. Якщо предметом правочину є майно, яке належить особам на праві спільної сумісної власності, інші співвласники відповідно до частини другої статті 369 ЦК України до участі у справі не залучаються, оскільки правочин щодо розпорядження спільним майном вважається вчиненим за згодою всіх співвласників. За відсутності такої згоди інші співвласники відповідно до частини четвертої статті 369 ЦК України можуть пред`явити позов про визнання такого правочину недійсним. Відповідно статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. За змістом статті 368 ЦК майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно із ч. 3 ст. 65 СК для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. До матеріалів справи приєднано заяву ОСОБА_4 , згідно якої остання надала згоду чоловікові ОСОБА_1 на продаж нерухомого майна: нежитлової будівлі магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з підвалом, що знаходяться АДРЕСА_1 , укладення такого правочину здійснюється чоловіком в інтересах сім`ї та на умовах, які ними вважатимуться вигідними, і відповідають їхньому вільному волевиявленню. Також відповідно заяви ОСОБА_5 остання надала згоду на купівлю чоловіком ОСОБА_2 76/100 частини нежитлової будівлі магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з підвалом, що знаходиться АДРЕСА_1 , за ціною та на умовах за його розсудом. Цією заявою ствердила той факт, що другий з подружжя діє за її згодою та в інтересах сім`ї. Заслуговують на увагу посилання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» в апеляційній скарзі, що суд першої інстанції дійшов висновку про обрання Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» невірного способу захисту у вигляді повернення у власність ОСОБА_1 нежитлової будівлі приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 на порушення норм матеріального права. Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», не має права власності чи іншого речового права на предмет правочинів нежитлову будівлю магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з підвалом по АДРЕСА_1 , тому не може використовувати правовий механізм витребування цього майна з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України). Таким чином, для відновлення прав Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», як кредитора необхідним є повернення у становище, яке існувало до моменту порушення, тобто вчинення оспорюваних договорів. Для відновлення прав Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», було заявлено додаткові вимоги щодо скасування всіх реєстраційних дій внаслідок укладення оспорюваних договорів. Задоволення зазначених позовних вимог поверне сторони у становище, яке було до укладення правочинів та реєстраційних дій, що були вчинені на підставі таких правочинів. За змістом пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Водночас у пункті 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» унормовано, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до набрання чинності цим Законом. Отже, за змістом цієї норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права. Колегія суддів вважає, що обраний Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», спосіб захисту (відновлення становища яке існувало до порушення) шляхом реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно передбачений пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України та є ефективним для захисту порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. За таких обставин, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права у частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», повернення у власність ОСОБА_1 нежитлової будівлі приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 . Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно із п.4 ч.1ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 26 листопада 2020 року підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України, з постановленням нового судового рішення про задоволення позову Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт». Керуючись п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України, колегія суддів ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» задовольнити. Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 26 листопада 2020 року скасувати. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», яке є правонаступником Публічного акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Пастораль О.О.Груп» з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Хоменко Марина Олександрівна, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання договору недійсним, скасування державної реєстрації права власності, повернення у власність майна задовольнити. Визнати договір між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 купівлі-продажу 76/100 частин нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Хоменко Мариною Олександрівною 7 червня 2016 року, недійсним. Визнати передачу ОСОБА_1 24/100 частин нежитлової будівлі приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пастораль О.О. Груп» шляхом підписання акту приймання-передачі нерухомого майна від 05 жовтня 2016 року недійсною. Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 за № 14906476 від 07 червня 2016 року, ОСОБА_3 №15136048 від 24 червня 2016 року, Товариства з обмеженою відповідальністю «Пастораль О.О. Груп» № 17601591 від 24 листопада 2016 року. Повернути у власність ОСОБА_1 нежитлову будівлю магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з підвалом по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 775974773220) шляхом реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення Дата складання повного судового рішення 10 травня 2021 року. Головуючий Н.Ю. Половінкіна Судді М.І. Кулянда О.О. Одинак