Постанова Донецький апеляційний суд № 222/109/21

22-ц/804/1266/21 222/109/21 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 травня 2021 року місто Маріуполь справа 222/109/21 провадження № 22-ц/804/1266/21 Донецький апеляційний суд у складі: судді-доповідача Пономарьової О.М., суддів Баркова В.М., Мальцевої Є.Є., секретар судового засідання Грішко С.В., сторони: стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» боржник - ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ухвалу Володарського районного суду Донецької області у складі судді Подліпенця Є.О. від 17 лютого 2021 року, дата складання повного тексту судового рішення 22 лютого 2021 року, в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог В січні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (далі ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія») звернулося до суду із заявою про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку пред`явлення їх до виконання. Заява мотивована тим, що рішенням Володарського районного суду Донецької області від 14 травня 2010 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі ПАТ«Райффайзен Банк Аваль») заборгованість за кредитним договором № 014/07-196/154901 від 18 січня 2008 року у розмірі 207 892,97 грн, 1 700,00 грн судового збору та 120,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Ухвалою Володарського районного суду Донецької області від 28 листопада 2019 року замінено сторону стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» його правонаступником ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» у цивільній справі № 2-861/10 за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/07-196/154901 від 18 січня 2008 року. Після набуття статусу стягувача ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» звернулось з інформаційним запитом до Нікольського РВ ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) та до ГТУЮ у Донецькій області, на який отримало відповідь, що згідно з даними АСВП виконавчий документ № 2-861 від 31 травня 2010 року, виданий Володарським районним судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості у розмірі 207 892,97 грн перебував на виконанні у Нікольському РВ ДВС. 13 березня 2014 року державним виконавцем Нікольського РВ ДВС винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві у зв`язку з не проведенням авансування витрат для проведення експертної оцінки майна боржника. Під час передачі кредитної справи ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» оригінал виконавчого листа не передавався, що підтверджується актом про не передачу документів. Крім цього, у зв`язку з обставинами, що відбуваються на території Луганської та Донецької областях, виконавчий документ було загублено під час поштового відправлення. Таким чином, місцезнаходження виконавчого листа № 2-861 від 31 травня 2010 року встановити неможливо, на виконанні в органах ДВС він не перебуває, так як він є втраченим. Звернутися до відділу ДВС, щоб дізнатися чи перебуває на виконанні вищевказаний виконавчий лист, товариство мало змогу тільки після набуття статусу стягувача, тобто після набрання законної сили ухвали Володарського районного суду Донецької області від 28 листопада 2019 року, а тому строк пред`явлення виконавчого листа № 2-861 пропущений від незалежних від товариства причин. Заявник просив суд видати дублікат виконавчих листів № 2-861 від 31 травня 2010 року, виданих Володарським районним судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором № 014/07-196/154901 від 18 січня 2008 року у розмірі 207 892,97 грн, 1 700,00 грн судового збору та 120,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи; визнати поважною причину пропущеного строку для пред`явлення до виконання вищевказаних виконавчих листів та поновити пропущений строк для пред`явлення до виконання виконавчих листів про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором № 014/07-196/154901 від 18 січня 2008 року у розмірі 207 892,97 грн, а також 1 700,00 грн судового збору та 120,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Ухвалою Володарського районного суду Донецької області від 17 лютого 2021 року відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання по цивільній справі за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано належних та допустимих доказів втрати виконавчого документу первісним стягувачем, не доведено обґрунтованість пропущення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання за період з 17 червня 2016 року по 19 січня 2021 року. Суд першої інстанції звернув увагу на те, що право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором, на підставі якого судом стягнуто заборгованість, заявник набув ще у червні 2016 року, проте питання про заміну стягувача у виконавчому провадженні перед судом порушено лише у листопаді 2019 року. При цьому певних непереборних обставин, які унеможливили вчасне звернення до суду до спливу передбаченого строку, поновлення якого вимагається заявником, не наведено. Короткий зміст вимог апеляційної скарги 29 березня 2021 року заявник ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити заяву про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання в повному обсязі. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що під час передачі кредитної справи первісним кредитором до ТОВ «Фінансова Компанія «Довіра та Гарантія» оригінал виконавчого документу не передавався, що підтверджено актом прийому-передачі документів від 11 січня 2021 року. Неможливо дійти однозначного висновку про втрату виконавчого документу попереднім стягувачем, оскільки відповідь Управління ДВС ГТУЮ у Донецькій області не містить прямого посилання на дану подію, а зазначена інформація, щодо винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 13 березня 2014 року не підтверджується доказами. Оскільки Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного МРУ МЮ (м. Харків) не надано доказів повернення виконавчого документу стягувачу та не надано доказів знищення виконавчого провадження, слід дійти висновку про неможливість встановлення місцезнаходження виконавчого документу станом на дату звернення до суду. Щодо пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, заявник зазначає, що пропущення строку сталося не з вини стягувача, оскільки останній був позбавлений можливості тривалий час пред`явити такий документ до повторного виконання, стягувачем не отримано постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, а органом ДВС не надано відповідних доказів направлення зазначеної постанови стягувачу. Про наявність такої постанови заявник дізнався лише з листа Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 10 грудня 2020 року, після чого було прийнято рішення про необхідність в отриманні дубліката виконавчого листа. Правом подання відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористалися. Рух справи в суді апеляційної інстанції Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 квітня 2021 року справу передано на розгляд колегії у складі: Пономарьова О.М. (доповідач), Зайцева С.А., Мальцева Є.Є. Ухвалою апеляційного суду від 02 квітня 2021 року ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» поновлено строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження Ухвалою апеляційного суду від 12 квітня 2021 року у справі закінчено підготовчі дії та призначено до розгляду за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Ухвалою апеляційного суду від 27 квітня 2021 року задоволено клопотання представника заявника про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 квітня 2021 року справу передано на розгляд колегії у складі: Пономарьова О.М. (доповідач), Барков В.М., Мальцева Є.Є. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Рішенням Володарського районного суду Донецької області 14 травня 2010 року по цивільній справі № 2-861/10 з ОСОБА_1 стягнуто на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/07-196/154901 від 18 січня 2008 року у розмірі 207 892,97 грн, судовий збір у розмірі 1 700,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн. Ухвалою Володарського районного суду Донецької області від 28 листопад 2019 року, яка набула чинності 17 грудня 2019 року, у справі № 222/2008/19 (провадження № 6/222/26/2019) замінено сторону стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» його правонаступником ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» у справі № 2-861/10 за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/07-196/154901 від 18 січня 2008 року в розмірі 207 892,97 грн, судового збору у розмірі 1 700,00 грн та витрат на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 120,00 грн. З вищевказаної ухвали вбачається, що 17 червня 2016 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Вектор Банк» укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 014/07-196/154901 від 18 січня 2008 року перейшло до ПАТ «Вектор Банк». 17 червня 2016 року між ПАТ «Вектор Банк» та ТОВ«ФК «Довіра та Гарантія» укладено договір про відступлення права вимоги № 265/ФК-16, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 014/07-196/154901 від 18 січня 2008 року перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія». Відповідно до повідомлення Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 10 грудня 2020 року № 34891/84669/17/20Д/02.4Д за даними АСВП у Нікольському РВ ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) перебувало виконавче провадження № 21601767 з примусового виконання виконавчого листа № 2-861 від 31 травня 2010 року, виданого Володарським районним судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості у розмірі 207 892,97 грн. 13 березня 2014 року державним виконавцем Нікольського РВ ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві відповідно до п.4 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: не проведено авансування витрат для проведення експертної оцінки майна боржника, згідно з актом опису від 17 січня 2011 року, а саме жилого будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . За даними АСВП виконавчий документ до відділів державної виконавчої служби у Донецькій області станом на 09 грудня 2020 року повторно на виконання не надходив та не перебуває. Відповідно до акту про не передачу документа від 11 січня 2021 року станом на 11 січня 2021 року ПАТ «Вектор Банк» до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» виконавчі листи № 2-861 від 31 травня 2010 року, видані Володарським районним судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором № 014/07-196/154901 від 18 січня 2008 року у розмірі 207 892,97 грн, а також 1 700,00 грн судового збору та 120,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення - не надходили.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника стягувача, який підтримав доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Мотиви, з яких виходив апеляційний суд, та застосовані норми права Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду. Частиною 1 ст. 431 ЦПК України встановлено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження». У статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до п.15.5 ч.1 Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи суд видає виконавчі листи в паперовій формі. Пунктом 17.4 передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, може видати його дублікат, якщо стягувач звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Питання про видачу дублікату виконавчого документа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання треба вирішувати одночасно, так як від вирішення питання про поновлення строку залежить вирішення питання про видачу дубліката виконавчого листа. У разі визнання неповажними причин пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання стягувачем і відмови у поновленні пропущеного строку, суд відповідно відмовляє у видачі дубліката виконавчого листа. Єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. При розгляді питання про видачу дубліката перевіряється чи не виконано рішення, чи не втратило воно законної сили. У випадку часткового виконання змінювати у дублікаті загальну суму не можна. Це враховується в ході подальшого виконавчого провадження. За змістом положень у п. 1 ч. 1, 2 ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV в редакції, чинній на час ухвалення рішення Володарським районним судом Донецької області від 14 травня 2010 року виконавчі документи судів можуть бути пред`явлені до виконання протягом трьох років з наступного дня після набрання рішенням законної сили. Аналогічні положення викладені у статті 12 Закону № 1404-VIII, згідно якої зазначено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років та перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання; надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони. Як вбачається з матеріалів справи у Нікольському РВ ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) перебувало виконавче провадження № 21601767 з примусового виконання виконавчого листа № 2-861 від 31 травня 2010 року, виданого Володарським районним судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості у розмірі 207 892,97 грн, але 13 березня 2014 року державним виконавцем Нікольського РВ ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві відповідно до п.4 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: не проведено авансування витрат для проведення експертної оцінки майна боржника. Відповідно до ч. 5 ст. 47 Закону № 606-XIV повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону. Проте виконавчий лист до виконання після його повернення не пред`явлений і станом на 09 грудня 2020 року повторно на виконання не надходив та не перебуває. З часу повернення виконавчого листа в березні 2014 року і до 17 червня 2016 року, коли укладено договір про відступлення права вимоги, стягувач ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» не звертався із заявою про видачу дубліката виконавчого документу в разі його втрати, що свідчить про те, що стягувач не цікавився виконанням судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором. Суд розглянув позов ПАТ Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ухвалив судове рішення про задоволення позову, у визначені законом строки видав виконавчий лист, тобто здійснив всі визначені законом дії для захисту порушеного права, а здійснювати контроль за виконанням судового рішення належить стягувачеві, як заінтересованій особі. ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про відступлення права вимоги№ 265/ФК-16 від 17 червня 2016 року, але тільки в січні 2021 року, більше ніж через чотири роки після купівлі кредитного портфелю новий стягувач звернувся з заявою про продовження строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дублікату виконавчого листа. При цьому ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» наведені підстави пропуску строку, які просив визнати поважними, і такими підставами вважає, що тільки 28 листопада 2019 року його замінено, як сторону стягувача та отримана відповідь про повернення 13 березня 2014 року виконавчого листа про стягнення заборгованості. Проте наведені причини суд першої інстанції не визнав поважними, з чим погоджується апеляційний суд. Поважність причин пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання пов`язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (ст. 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Укладаючи договір відступлення права вимоги, ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» повинно було усвідомлювати те, що набуває статусу нового кредитора за зобов`язанням, щодо якого ухвалено рішення та виданий виконавчий документ, строк пред`явлення якого до виконання сплинув. Сам по собі факт того, що рішення суду залишається невиконаним, не може бути підставою для поновлення пропущеного строку, оскільки, визначаючи строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання, законодавець був обізнаний, що рішення суду повинно виконуватися. Однак законодавець визнав за необхідне обмежити строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання, таким чином забезпечуючи рівність сторін виконавчого провадження. Наявність норм Конституції України та положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про обов`язковість виконання судового рішення не можуть бути єдиною достатньою підставою для поновлення пропущеного без поважних причин строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, так як вимагають добросовісної та законної поведінки кожного учасника судового процесу, у тому числі і стягувача на стадії виконання судового рішення. За загальними правилами поважні причини пропуску строку законом не передбачені, ці обставини оцінюються судом в залежності від конкретної справи та з урахуванням основних положень цивільного судочинства. Зазначені заявником причини пропуску не пов`язані з об`єктивними, непереборними обставинами, які унеможливили своєчасне повторне звернення виконавчого листа суду до примусового виконання. Наведені причини не є перешкодою зовні, а пов`язані із суб`єктивною бездіяльною поведінкою ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», неспроможного контролювати діловодство з руху виконавчих проваджень щодо своїх боржників, здійснюючи своєчасно предписані стягувачеві дії, унормовані Законом України «Про виконавче провадження», а в подальшому і нового стягувача ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» . Тож, наведені причини не підтверджують об`єктивну неможливість вчинити всі необхідні дії у встановлені законом строки, не можна визнати поважними відносно боржника. Відтак, висновки суду першої інстанції про відсутність підстави для поновлення пропущеного строку внаслідок визнання наведених стягувачем причин неповажними, та для видачі дублікату виконавчого документу відносно боржника ОСОБА_1 , апеляційний суд визнає обгрунтованими. Доводи апеляційної скарги щодо підстав втрати виконавчих документів не спростовують висновок суду про відсутність поважних причин пропуску строку пред`явлення виконавчого документа до виконання. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і процесуальному сенсах. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Доводи апеляційної скарги ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до помилкового судового рішення. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду апеляційної інстанції не надано. Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Відповідно до частини 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність рішення суду, висновки суду про відмову у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» здійсненні з дотриманням норм процесуального та матеріального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Щодо розподілу судових витрат Відповідно до положень частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки оскаржуване судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга - без задоволення, питання про розподіл судових витрат апеляційний суд не вирішує. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» залишити без задоволення. Ухвалу Володарського районного суду Донецької області від 17 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст. 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст постанови складено 07 травня 2021 року. Суддя-доповідач О.М. Пономарьова Судді В.М. Барков Є.Є. Мальцева