Постанова Хмельницький апеляційний суд № 686/26552/20

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 686/26552/20 Провадження № 22-ц/4820/743/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 травня 2021 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Грох Л.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Костенка А.М., розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області в складі судді Стефанишина С.Л. від 01 березня 2021 року. Заслухавши доповідача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд, - встановив: У жовтні 2020 року АТ «Акцент-Банк», звертаючись в суд з цим позовом до відповідача, вказувало, що 28.04.2014 року ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладення кредитного договору № SAMAB00000001836345 та отримання кредитної картки. Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 27,60% річних щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява разом з Умовами та правилами і тарифами складає між ними кредитний договір. АТ «А-Банк» свої зобов`язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі. Відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти на погашення заборгованості за кредитом. Внаслідок цього станом на 28.09.2020 року має заборгованість -24025,2 грн. Тому позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 24025,20 грн., яка складається з 15145,56 грн. заборгованості за кредитом; 8380,60 грн. заборгованість по відсотках за користування кредитом. Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01.03.2021 року в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. В апеляційній скарзі АТ «Акцент-Банк» просить скасувати рішення суду як незаконне та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Зазначає, що відповідач в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердив під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов`язався в подальшому знайомитися із змінами. Боржник користувався кредитом, значить ознайомився з Умовами і Правилами надання банківських послуг. Своїм підписом під прочитаним кредитним договором позичальник підтвердив факт виконання банком усіх переддоговірних формальностей, фактичне прийняття пропозиції до укладення договору дією та сплата періодичних платежів є доказом обізнаності позичальника з усіма умовами кредитування на момент підписання кредитного договору. Суд не врахував правову позицію Верховного Суду щодо природи цих відносин та дійсності Умов і Правил, викладену в постановах від 09.07.2018 року в справі №202/19403/13-ц, від 18.04.2018 року у справі №705/6051/15-ц, від 14.02.2018 року у справі №265/7652/15-ц. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України суд мав би стягнути відсотки у розмірі облікової ставки Національного банку України. В будь-якому разі відповідно до постанови Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №342/180/17 суд мав би стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту, проте помилково цього не зробив. Розгляд справи судом апеляційної інстанції проводиться в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи. Апеляційний суддійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав. Так, відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне зсування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Встановлено, що 28 квітня 2014 року ОСОБА_1 з метою укладення кредитного договору та отримання банківської картки звернувся до позивача та подав анкетузаяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у А-банку. Між сторонами укладено договір про надання кредиту у вигляді встановленої кредитної лінії на картковий рахунок відповідача. В анкеті-заяві, яка підписана сторонами, зазначено, що відповідач згідний з тим, що ця заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. До анкети-заяви позивач додав Витяг з Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна Gold» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг. Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованість відповідача станом на 28.09.2020 року становить 24025,20 грн. в тому числі: заборгованість за наданим кредитом 15145,56 грн., заборгованість за відсотками - 8380,60 грн. Наведене підтверджується матеріалами справи. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем витяг з Умов та правил надання банківських послуг не містить підпису позичальника, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, відтак відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів. Згідно доданого розрахунку відповідачем сплачено 2623 грн., що повністю погашає отриманий кредит. Проте з цими висновками суду не можна погодитися повністю, зважаючи на таке. Відповідно до ч.ч.1-2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Встановлено, що у заяві позичальника від 28.04.2014 року процентна ставка за користування кредитними коштами не зазначена (а. с. 17-18). АТ «Акцент-Банк», пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 28.04.2014 року, посилався та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк», що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, та інші умови. При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПАТ «Акцент-Банк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Відтак без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПАТ «Акцент-Банк», не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Суд першої інстанції правильно констатував, що витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк», які містяться в матеріалах цієї справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 28 квітня 2014 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Такий висновок цілком узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду викладеній у постанові від 03.07.2019 року, справа №342/180/17, та з позицією Верховного Суду викладеної у постанові Верховного Суду від 23.09.2020 року у справі №203/3503/17. Як зазначає Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року (справа) 342/180/17, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, то відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Як встановлено апеляційним судом з виписки по рахунку ОСОБА_1 (а.с. 62-68), яка узгоджується з розрахунком заборгованості, останній у період з 28.04.2014 року по 31.03.2021 року фактично отримав кредитні кошти банку у загальному розмірі 51282,45 грн. За цей же період ОСОБА_1 сплатив банку згідно розрахунку заборгованості 78285,75 грн. (а.с. 8-16), а отже, ним повністю повернуто фактично отримані кредитні кошти банку. Відтак правильним є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову. Оскільки суд першої інстанції помилково вказав на фактичне отримання відповідачем кредитних коштів банку в сумі 2623 грн. і сплату на користь Банку на погашення боргу в розмірі 2623 грн., мотивувальну частину оскаржуваного судового рішення слід змінити з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові. Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-банк» задовольнити частково. Мотивувальну частину заочного рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 березня 2021 року змінити з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 07 травня 2021 року. Судді Л.М. Грох Р.С. Гринчук А.М. Костенко