Постанова 4813 № 495/6255/19

Номер провадження: 22-ц/813/7316/21 Номер справи місцевого суду: 495/6255/19 Головуючий у першій інстанції Прийомова О. Ю. Доповідач Сегеда С. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05.05.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Сегеди С.М., суддів: Гірняк Л.А., Комлевої О.С., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29 січня 2021 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів, встановив: 16 липня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів, просить суд: стягнути з відповідача на її користь пеню за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 50 432, 47 грн. (а.с.1-3) Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22.03.2013 року по справі № 1505/10984/2012 з відповідача стягуються аліменти на її користь на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 500 грн. щомісячно. Першим Суворовським РВ ДВС ГТУЮ було відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа В-29/АСВП № 42828714 про стягнення аліментів з відповідача. Заборгованість по аліментам станом на момент звернення до суду становила 50432,47 грн. У зв`язку з тим, що відповідач в добровільному порядку відмовляється від сплати заборгованості, у неї виникло право на стягнення з відповідача неустойки у розмірі 1% від суми заборгованості, що складає 92000 грн. У зв`язку із неможливістю стягнення суми пені у розмірі вищому за розмір заборгованості, позивач вказувала на її право одержання пені у розмірі на рівні не нижчому розміру заборгованості по аліментам. Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29 січня 2021 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29 січня 2021 року та прийняття нового, в якому її позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому апелянт зазначила, що судом не було враховано, що розрахунок заборгованості по аліментам та нарахована пеня по аліментам зроблені за період до 15.07.2019 року. Всі подальші сплати боржник робив в той час, коли вже справа розглядалась в суді. У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється 05.05.2021 року в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, у зв`язку з чим судове засідання не проводиться. Згідно приписів ч.1 ст.369 ЦПК Україниапеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи, як малозначна у зв`язку з її незначною складністю (ч.ч. 4, 6 ст. 19, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 274 ЦПК України). Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. У зв`язку з цим, датою ухвалення цього судового рішення є 05.05.2021 року. При цьому колегією суддів враховано, що копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі та про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, та без повідомлення учасників справи, останні отримали належним чином (т.1, а.с. 244-246). У зв`язку з цим, розгляд справи призначено ухвалою суду від 30.04.2021 року та відбувся 05.05.2021 року, тобто в строк, перебачений ч.1 ст. 275 ЦПК України. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, відзив на неї (т.1, а.с.247-248), колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, дійсно 22.03.2013 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області було винесено рішення по цивільній справі № 1505/10984/2012, відповідно до якого задоволено частково позов ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 , ІПН: НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 500 грн. щомісяця, починаючи з 26.12.2012 року та до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 214 грн. У відповідності до розрахунку заборгованості, складеного 15.07.2019 року головним державним виконавцем Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Семко Б.О., при примусовому виконанні виконавчого листа № 1505/10984/2012 від 27.06.2013 року, встановлена заборгованість по аліментам боржника ОСОБА_2 станом на 30.06.2019 рік у розмірі 50432,17 грн. Згідно наведеного вище розрахунку, підтвердження про сплату аліментів до Відділу не надходило, а отже розрахунок обчислено за період з 26.12.2012 року по 30.06.2019 року. Позивач в своїй позовній заяві вказала, що у зв`язку із виниклою заборгованістю по аліментах відповідача, вона має право на стягнення з останнього неустойки (пені). Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції правильно виходив із того, що у відповідності до розрахунку заборгованості по аліментах № В-29/42828714, складеного головним державним виконавцем Першого Суворовського ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області Семко Б.О., встановлено розмір заборгованості по виконавчому листу № 1505/10984/2012 від 27.06.2013 року, починаючи з 26.12.2012 року та до досягнення дитиною повноліття, станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі складає 0,0 грн. (т.1, а.с.80). У постанові головного державного виконавця Першого Суворовського ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області Семко Б.О від 23.12.2019 року вказано, що нарахування аліментів завершилось 06.09.2019 року, дитина досягла повноліття. Як вбачається з розрахунку заборгованості від 23.12.2019 року, який знаходиться в матеріалах справи, заборгованість по аліментам погашена боржником у повному обсязі. Апеляційний суд погоджується із таким висновком районного суду, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, з огляду на наступні обставини. Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 182 СК України у редакції, чинній на час ухвалення рішення про стягнення аліментів). У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця. Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо. Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною. Законодавець установив розмір пені 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені. Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені. Розмір пені за місячним платежем розраховується наступним чином: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем. У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання. У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені 1 %. Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості. У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %. Такий порядок обрахування неустойки (пені) роз`яснений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03.04.2019 року в справі № 333/6020/16-ц. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не був позбавлений можливості звернутись до виконавчої служби для сплати, та перерахувати кошти на депозитний рахунок виконавчої служби, що він і зробив, але лише після звернення до суду, не заслуговують на увагу, оскільки відповідач, починаючи з 12.01.2012 року сплачував аліменти у розмірі визначеному судом, на рахунок стягувача ОСОБА_1 , який вона надала ДВС, що підтверджується довідками ПАТ «ПриватБанк». Але без попередження відповідача, позивач змінила рахунок, у зв`язку із чим з її вини вона кошти не отримувала. Зазначене підтверджується довідками АТ КБ «ПриватБанк» про повернення регулярних платежів та про надходження платежів в період з 26.12.2012 року по 06.09.2019 року (т.1, а.с.62-72, 73-74). Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах № В-29/42828714 від 08.11.2019 року встановлено, що на момент складання розрахунку, боржником надано до відділу підтвердження по сплаті аліментів (т.1, а.с.75). Так, як вбачається з розрахунку заборгованості ДВС № В-29/42828714 від 23.12.2019 року, при примусовому виконанні виконавчого листа № 1505/10984/2012 встановлено, що заборгованість на день повноліття дитини відсутня. Тобто, з матеріалів справи вбачається, що позивач діяла неправомірно по відношенню до стягувача, змінила банківський рахунок, який був нею поданий до ДВС, та на який боржник сплачував аліменти, а нові реквізити рахунку надала лише на вимогу ДВС від 06.12.2019 року для перерахування стягнутих коштів. У зв`язку з цим кошти, які посилав боржник стягувачу, повертались йому, а тому відповідач просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі, оскільки його вина у неперерахуванні грошових коштів в якості аліментів за період з 26.12.2012 року по 30.06.2019 року, відсутня. Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Зокрема, відповідачем надані докази того, що ним перераховувались грошові кошти на відомий йому рахунок стягувача у виконавчому провадженні з виконання вимог виконавчого листа № 1505/10984/2012 виданого 27.06.2013 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області ОСОБА_1 , починаючи з грудня 2012 року та до червня 2018 року. У липні, а саме 21 числа 2018 року і до 27.08.2019 року кошти у рахунок стягнення аліментів ОСОБА_2 повертались для уточнення реквізитів одержувача, що викладено у довідці № 9PEP5KIIKHNS8HE6 від 18.12.2019 року (т.1, а.с.73-74). При цьому колегія суддів зазначає, що згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги. Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін. Крім того, оскільки зазначена справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною, то постанова в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29 січня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда Л.А. Гірняк О.С. Комлева