Постанова Закарпатський апеляційний суд № 306/1434/17

Справа № 306/1434/17 П О С Т А Н О В А Іменем України 22 квітня 2021 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі: головуючого судді: Джуги С.Д. суддів: Кондора Р.Ю., Бисаги Т.Ю. з участю секретаря : Волощук В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 20 грудня 2019 року та додаткове рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 05 березня 2020року у складі судді Уліганинця П.І. у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ем Ем Сі Україна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, в с т а н о в и в: У липні 2017 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом. Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 , відповідно до укладеного договору, 17 січня 2017 року придбано у ТзОВ "ЗакарпатАвто" автомобіль марки MITSUBISHI модель Outlander, комплектації Intense, 2016 року випуску, кузов НОМЕР_1 загальною вартістю 859 000 (вісімсот п`ятдесят дев`ять тисяч) грн., який зареєстровано за позивачем та присвоєно державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . За п. 7.1. вищезгаданого договору гарантійний строк якості проданого т/з складає 36 місяців. Зазначив, що 17.02.2017 року, о 03 год. 15 хв., унаслідок пожежі у с. Поляна, Свалявського району, по вулиці Сонячній (за місцем зберігання автомобіля), даний транспортний засіб згорів і відновленню не підлягає. Також, даною пожежею було частково пошкоджено автомобіль іноземної реєстрації MITSUBISHI модель Pajero, який перебував у користуванні третьої особи - ОСОБА_3 . Указує на те, що відповідно до повідомлення фірми-продавця, даний автомобіль пройшов передпродажну підготовку у відповідності до стандартів та вимог виробника, про що було зроблено запис у сервісній книжці і під час продажу жодного недоліку не виявлено. Позаяк з постанови про закриття кримінального провадження від 08.05.2017 року та висновку експерта Львівського НДЕКЦ, убачається відсутність впливу третіх осіб на завдання шкоди власникові т/з і те, що найбільш ймовірною причиною виникнення пожежі у даному автомобілі були теплові прояви електричної енергії, внаслідок аварійної роботи електромережі автомобіля, вважає, що наведені обставини підтверджують факт придбання позивачем гарантійного товару неналежної якості і право останнього на відшкодування завданої шкоди. Оскільки, відповідач є офіційним дистриб`ютором автомобілів ТМ MITSUBISHI в Україні, а тому, відповідно по положень ЗУ "Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції" несе відповідальність за заподіяну ОСОБА_1 шкоду. Просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 859 000 (вісімсот п`ятдесят дев`ять тисяч) гривень вартості знищеного пожежею автомобіля та понесені судові витрати. Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 20 грудня 2019 року у задоволенні заявленого позову відмовлено. Додатковим рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 05 березня 2020 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ "Ем Ем Сі Україна", судові витрати в розмірі - 44 784 грн. 00 коп., з яких: 26 784 грн. 00 коп. - витрати на залучення експертів та проведення експертизи та 18 000 грн. 00 коп. - витрат на правову допомогу. У задоволенні решти вимог відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , просить рішення суду від 20 грудня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд не дав належну оцінку доказам і не врахував, що позивачем доведено факт заподіяння їй шкоди, придбання автомобіля у офіційного дилера, поширення на автомобіль гарантійних зобов`язань виробника, а також відсутність знищення майна третіми особами, причину заподіяння шкоди внаслідок дефекту продукції, та безпідставно відмовив у заявленому позові. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , також просить скасувати додаткове рішення суду від 05 березня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні судових витрат відповідача за рахунок позивача відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, відповідачем не подано доказів реального понесення заявлених витрат, а тому такі задоволенню не підлягають. У відзивах на апеляційні скарги ТзОВ "Ем Ем Сі Україна" просить апеляційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 1та 2 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відмовляючи в задоволенні заявленого позову суд першої інстанції виходив з його необґрунтованості та доведеності. З такими висновками погоджується і апеляційний суд, оскільки вони відповідають нормам матеріального та процесуального права. Встановлено, що згідно Договору №0036 від 17.01.2017р. позивачем придбано у ТзОВ "Закарпат-Авто" автомобіль марки MITSUBISHI модель Outlander, 2016 року випуску, кузов НОМЕР_1 загальною вартістю 859 000 (вісімсот п`ятдесят дев`ять тисяч) грн. ( т. 1 а.с. 8-11). За даними Акту про пожежу від 17.02.2017 року, складеного комісією Свалявського РВ УДСНС України в Закарпатській області згаданий автомобіль згорів ( т. 1 а.с. 12 ). Відповідно до п. 3 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. За змістом ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Згідно з ч.1,ч.2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. У п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» вказано, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було внаслідок джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. Таким чином, складовими для відшкодування шкоди є: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вина. Відсутність хоча б одного елементу виключає відповідальність за завдану шкоду. Обґрунтовуючи заявлений позов, позивач указує на те, що пожежа сталася внаслідок виробничого дефекту. В підтвердження даних обставин позивач посилається на: постанову від 08.05.2017 року про закриття кримінального провадження №12017070150000090, де вказано відсутність впливу третіх осіб на завдання шкоди транспортному засобу (а.с. 13-15 т.1); висновок експерта від 31.03.2017 року №3 /279 Львівського НДЕКЦ МВС України експертизи нафтопродуктів та паливно- мастильних матеріалів, де вказано, що в одному з наданих зразків грунту виявлено сліди залишкового нафтопродукту (бітуму) (а.с.17-25 т.1); висновок по дослідженню пожежі №15/15/17.02.2017 від 07.03.2017р., в якому вказано, що горіння ймовірніше виникло в моторному відсіку автомобіля внаслідок теплових проявів електроенергії, що могло призвести до короткого замикання (а.с.20-27т.2); висновок експерта №2 /46Е від 26.04.2017 р. пожежно - технічної експертизи, з якого вбачається, що осередок пожежі автомобіля знаходився в моторному відсіку в районі розташування акумуляторної батареї, а найімовірнішою причиною пожежі є прояви електричної енергії (а.с.26-43 т.1). Згідно з приписами ч.ч.3,4 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно з ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 80 ЦПК України). Доказування, згідно із ч.6.ст.81ЦПК України, не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги надані позивачем вище вказані докази, на які позивач посилається і в апеляційній скарзі, оскільки такі не встановлюють і не підтверджують як наявність самого дефекту (недоліку автомобіля), так і факту того, що причинами виникнення пожежі стали саме недоліки електромережі (проводка ланцюга «Акумуляторна батарея - Стартер - Регулятор») автомобіля. Зокрема, постанова про закриття кримінального провадження свідчить про те, що органами слідства не було виявлено злочину пов`язаного із заподіянням шкоди майну, однак вона не підтверджує факту наявності дефекту в автомобілі, а також, що пожежа стала наслідком такого дефекту. У висновку експерта від 31.03.2017 року №3/279 зазначено лише те, що в одному із чотирьох зразків грунту виявлено сліди залишкового нафтопродукту (бітуму), однак жодним чином не вказано про причини виникнення пожежі, в тому числі і питань, що стосуються дефекту продукції, при цьому пожежне сміття взагалі не досліджувалось. Висновок по дослідженню пожежі №15/15/17.02.2017 від 07.03.2017р., вказує лише на ймовірне місце виникнення пожежі та ймовірну причину її виникнення, без аналізу питання чи був це дефект, і чи саме такий дефект призвів до пожежі. Висновок експерта №2 /46Е від 26.04.2017 р. також не містить категоричні та однозначні судження, та не визначає наявність чи відсутність виробничого дефекту в автомобіля та можливого причинно - наслідкового зв`язку між дефектом і знищенням автомобіля. Окрім того, відповідачем на даний висновок долучена рецензія, в якій вказано, що пожежно - технічні дослідження, за результатами яких складено даний висновок проведені неповно та не об`єктивно, без додержання існуючих методів дослідження та вимог посадової Інструкції, що є порушенням принципів, відповідно до повноти та об`єктивності дослідження, визначених ст.3 Закону України «Про судову експертизу», внаслідок чого були зроблені необґрунтовані висновки (а.с.92-102 т.1). Ухвалою суду першої інстанції від 24.10.2017 року у даній справі призначено судову комплексну пожежно - технічну, автотехнічну, транспортно - трасологічну та металознавчу експертизу, яку доручено експертам Київського НДІСЕ за насідками проведення якої складено висновок судової транспортно - трасологічної експертизи та автотехнічної експертизи від 26.12.2018 №21935/17-52/29806/18-52 (надалі Висновок КНДІСЕ-1) та висновок за результатами проведення комплексної судової пожежно - технічної електротехнічної та автотехнічної експертизи від 25.02. 2019 №21934/17-46/3891-3893/19/46(надалі Висновок КНДІСЕ-2), (а.с.49-56 т.2), (а.с.65-91 т.2). Аналіз змісту даних висновків свідчить, що вони є різними з тих самих питань. Зокрема, у Висновку КНДІСЕ-1 вказано, що в ході проведення дослідження електромережі автомобіля не виявлено її механічних пошкоджень(відповідь на питання №5); дефектів виготовлення заводом - виробником, які б могли сприяти, чи призвели до виникнення пожежі на автомобілі не було (відповідь на питання №8); на автомобілі встановлена система електрозахисту, обсяг якої наведено у дослідженні, встановити чи спрацювало улаштування електрозахисту при аварійному режимі електроустановки в межах даного дослідження неможливо, з причин повного знищення всіх систем електрозахисту від час пожежі (відповідь на питання №12). Експертом вказано, що по залишках електричних дротів та фрагментам систем, механічних пошкоджень не виявлено, в тому числі і слідів короткого замикання; аналізуючи обладнання генератора та його електричну систему зазначено, що система має захист, який не дасть можливість виникненню короткого замикання у разі будь - якої несправності в генераторі, у а разі все - таки виникнення короткого замикання у дроті живлення між акумуляторною батареєю та генератором першими спрацюють запобіжники, які встановлені між акумулятором та генератором і перегорить мінусовий дріт генератора , з технічної точки зору. Натомість у Висновку КНДІСЕ-2 вказано, що причина виникнення пожежі в автомобілі пов`язана з наявним конструктивним недоліком щодо прийнятого конструктивного рішення із забезпеченням електропостачання споживачів електроенергії системи електрообладнання досліджуваного автомобіля застосованого заводом - виробником, який мав місце у його генераторі(недолік, який був допущений при виробництві даного автомобіля, полягав у встановленні на нього під час збирання комплектуючих неналежної якості, або таких, що вийшли з ладу під час експлуатації автомобіля і відсутності систем, що могли блокувати розвиток такого аварійного процесу). Пожежа у цьому автомобілі перебуває у прямому причинно - наслідкому зв`язку з вказаним недоліком. Безпосередньо причиною виникнення пожежі у даному автомобілі послужило займання ізоляції силового плюсового проводу, по якому подавалась напруга від генератора до бортової електромережі автомобіля у встановленому осередку пожежі, а саме : у місці виникнення початкового горіння у згаданому автомобілі , який знаходиться у лівій частині моторного відсіку, у місці, де плюсовий провід, по якому подався струм від генератора до бортової електромережі автомобіля, був приєднаний до плюсового виводу акумуляторної батареї, а саме : на поверхні ізоляції зазначеного проводу, безпосередньо у місці поблизу закріплення окінцювальної клеми. Причиною нагріву вказаного місця послужив наявний контакт, що мав порівняно більші значення перехідного опору протіканню електричного струму або окінцюванні силового проводу, що з`єднував згадану клему з плюсовим виводом акумуляторної батареї. Подавання струму на момент протікання згаданого процесу, виникло внаслідок виробничого дефекту заводу - виробника, відбувалось від акумуляторної батареї до одної або декількох фазних обмоток генератора, встановленого на автомобілі (у зворотному напрямку) при непрацюючому двигуні внутрішнього згоряння, встановленому на цьому автомобілі, випрямляючого блоку у вказаному генераторі (відповідь на питання №13). Суд першої інстанції дав належну оцінку цьому висновку (Висновок КНДІСЕ-2) і правильно не взяв його до уваги, оскільки судження, які наведені в ньому є суперечливими відносно дослідницької частини та наявні обґрунтовані сумніви в його правильності та достовірності. Зокрема, п.2.11 переліку інформаційних джерел, містить посилання на інтернет ресурс www.zinref.ru/avtomobili/Mitsubishi/000_Mitsubishi_Outlander_X_eugeot_4007_Citroen%20C-Сrosser_(2007)_remont bez_problem/ з посиланням на згадану модель у дослідницькій частині висновку ( т. 2 а.с. 67-74 (на звороті) ). З даного інтернет- ресурсу вбачається, експертами було вибрано опис конструкції автомобіля (керівництво з ремонту) Mitsubishi_Outlander_XL 2007 року випуску. Однак, згідно ухвали про призначення експертизи та матеріалів справи автомобіль, що мав бути предметом експертного дослідження іншої моделі -Mitsubishi_Outlander_коплектації Intense 2016 року випуску. Тобто, при проведенні дослідження і наданні експертами Висновку КНДІСЕ-2 було використано опис конструкції автомобіля, який є відмінним від автомобіля, який пошкоджено пожежею, дані моделі мають різні конструктивні особливості і не можуть порівнюватися, як ідентичні при дослідженні і наданні висновків. Експертами не ставилось питання про витребування технічної документації щодо моделі пошкодженого автомобіля. На сторінках 17,18,29, 32 даного висновку вказано, що місце виникнення пожежі «у лівій частині», в той же час на сторінках 22,26,27, 30 вказано протилежне - «у правій частині», тобто наявні суперечності щодо осередку пожежі. На сторінках 22, 24 даного висновку експерти зазначають, що вироблення генератором струму знаходиться у залежності від ввімкненого двигуна автомобіля. На сторінці 25 висновку вказано про можливість самозаймання ізоляції електрообладнання автомобіля при досягненні високої температури у 340 град. С. Однак, надалі експерти приходять до висновку, що причиною самозаймання став генератор при непрацюючому тривалий час двигуні автомобіля. Тобто, висновок про займання електрообладнання у генераторі при непрацюючому двигуні внутрішнього згорання суперечить дослідницькій частині висновку. У даному висновку також вказано лише про ймовірне припущення щодо того в чому полягав «недолік» генератора автомобіля: у встановленні на нього під час збирання комплектуючих неналежної якості, або таких, що вийшли з ладу під час експлуатації автомобіля і відсутності систем, що могли блокувати розвиток такого аварійного процесу. Однак, у ньому не вказано, які саме комплектуючі неналежної якості було встановлено в автомобілі, в чому полягала їх неналежна якість. Таким чином, Висновок КНДІСЕ-2 базується на припущеннях експертів, які зроблені ними на підставі використання інформації щодо конструкції автомобіля іншої моделі та року випуску, відмінного за комплектацією від пошкодженого пожежею автомобіля, без належного аналізу дійсних обставин справ та предмету дослідження, і такий висновок не є належним, допустимим та достовірним доказом. Відповідачем до матеріалів справ долучено консультативний висновок спеціаліста № 90/17 від 08.09.2017 року в якому за результатами огляду автомобіля та ознайомлення з документами, наданими позивачем для підтвердження своїх позицій вказано, що твердження позивача про виникнення пожежі внаслідок дефекту автомобіля нічим не підтверджується, зроблено на підставі припущень. Також вказано, що пожежа автомобіля могла виникнути внаслідок інших факторів : порушення правил експлуатації автомобіля; дорожньо -транспортної пригоди; внесення стороннього джерела запалювання. Окрім того, з листа Диллера №108065 від 17.06.22017 року вбачається, що автомобіль позивача проходив передпродажну підготовку в ТОВ Закарпат -Авто» у відповідності до вимог та стандартів заводу - виробника, під час проведення якої автомобіль пройшов технічний огляд до передачі його власнику (позивачу), про що зроблено відповідні відмітки у сервісній книжці автомобіля. Під час передачі позивачу автомобіля жодних недоліків у транспортному засобі виявлено не було, у позивача були відсутні будь - які претензії до якості товару, придбаного згідно договору. (а.с.49.т.1) Судом апеляційної інстанції сторонам у справі, з метою усунення будь - яких сумнівів щодо причин виникнення пожежі автомобіля, роз`яснено право на призначення у справі повторної експертизи, однак сторони відмовились від її проведення з посиланням на наявність у матеріалах справи достатності доказів, на підставі яких суд може зробити висновки по суті спору. З врахуванням вище встановлених обставин справи, аналізу наявних і досліджених у справі доказів у їх сукупності і взаємозв`язку, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем та матеріалами справи не доведено, протиправність дій (поведінки) відповідача у вигляді дефекту автомобіля та причинно - наслідковий зв`язок між дефектом автомобіля та виникненням пожежі в автомобілі. Тобто, позивачем не доведено обов`язкові елементи цивільно - правової відповідальності відповідача та передбачені законом підстави для відшкодування заявленої шкоди Суд першої інстанції, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку та правомірно відмовив у заявленому позові. Рішення судом ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування чи зміни не має. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, ґрунтуються на припущеннях, а тому не заслуговують на увагу. Не підлягає до задоволення також апеляційна скарга на додаткове рішення, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема :1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; Відповідно до ч.ч.1,4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При визначенні суми відшкодування вказаних витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України, від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада від 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний характер Згідно із ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача;2) у разі відмови в позові - на позивача;3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Витрати понесені відповідачем на залучення експертів та проведення експертизи в сумі 26 784 грн. 00 коп. є підтвердженими та обґрунтованими, а тому судом правомірно їх стягнуто з позивача, оскільки в заявленому позові позивачу відмовлено. Щодо стягнення з позивача 18 000 грн. витрат на правову допомогу, то така сума повністю підтверджується матеріалами справи. Зокрема, договором від 08.12.2017 року про надання правової допомоги; актом наданих послуг від 18.12.2019 р. до договору про надання правової допомоги; переліком та вартістю послуг наданих за даним договором; випискою з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» щодо сплати позивачем вартості послуг з правничої допомоги на загальну суму 36 000 грн. Сума в розмірі 18 000грн. витрат на правову допомогу, з врахуванням того, що провадження у справі відкрито 17.07.2017 року, розгляд справи в суді першої інстанції тривав до 20.12 2019 року, тобто більше двох років, у справі проведено 16 судових засідань з участю адвокатів, які надавали правову допомогу відповідачу, на думку колегії суддів, є співмірною із складністю справи та наданими адвокатами послугами, відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (дійсності та необхідності) та розумності і підстав для її зменшення не вбачає. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення, а рішення та додаткового рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст.374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,- постановив: Апеляційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 20 грудня 2019 року та додаткове рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 05 березня 2020року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 05 травня 2021 року. Головуючий: Судді: