Постанова Київський апеляційний суд № 761/14719/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Єдиний унікальний номер справи № 761/14719/20 Головуючий у першій інстанції - Пономаренко Н.В. Номер провадження № 22-ц/824/11872/2020 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 жовтня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Яворського М.А., суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О., за участю секретаря - Владімірової О.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 27 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного сервісного центру МВС України в особі територіального сервісного центру №7442 МВС в Чернігівській області про визнання державної реєстрації автомобіля недійсною, - ВСТАНОВИВ: В травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного сервісного центру МВС України в особі територіального сервісного центру №7442 МВС в Чернігівській області про визнання державної реєстрації автомобіля недійсною, який обґрунтовував тим, що 17 лютого 2012 року придбав, а потім зареєстрував на своє ім`я автомобіль марки Mitsubishi Outlander, 2007 року випуску, сірого кольору, номерний знак НОМЕР_1 , кузов JMBXRCU НОМЕР_2 . Позивач вказував, що до червня 2014 року він постійно проживав в м. Донецьк, а в червні 2014 року виїхав у тривале відрядження до м. Києва, та оскільки в м.Донецьку вже було неспокійно, залишив свій автомобіль на дачі у с. Піски Ясинуватського району Донецької області. За вказаним автомобілем деякий час наглядав сусід, позивач тривалий час не наважувався відвідати с. Піски та з`ясувати, що з належним йому автомобілем. У січні 2017 року позивач відвідав с. Піски та дізнався, що його автомобіль відсутній на місці, у зв`язку з чим 06 січня 2017 року звернувся з відповідною заявою до поліції. На підставі вказаної заяви було внесено відомості до ЄРДР та розпочато досудове розслідування. В ході розслідування було з`ясовано, що 24 червня 2015 року автомобіль марки Mitsubishi Outlander, 2007 року випуску, сірого кольору, номерний знак НОМЕР_1 , кузов НОМЕР_6 було перереєстровано в ВРЕД ДАІ 7402 м. Прилуки на громадянина ОСОБА_2 з видачею номерних знаків НОМЕР_3 . Згодом, 04 липня 2015 року вказаний автомобіль було знято з обліку для реалізації у ВРЕР-6 м. Київ, а 28 липня 2015 року зареєстровано у ВРЕВ м. Рівне на ім`я ОСОБА_3 з видачею номерних знаків НОМЕР_4 . Позивач наголошував, що автомобіль незаконно був перереєстрований на громадянина ОСОБА_2 , а його протиправно позбавлено належного майна, а тому він просив визнати недійсною державну реєстрацію автомобіля марки Mitsubishi Outlander, 2007 року випуску, сірого кольору, номерний знак НОМЕР_1 , кузов НОМЕР_5 , проведену 24 червня 2015 року ТСЦ ДАШ №7402 м.Прилуки на ім`я ОСОБА_2 . Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 27 травня 2020 року було відмовлено у відкритті провадження у даній справі. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом не вірно було тлумачено обставини справи та норми процесуального та матеріального права, оскільки спір у даній справі виник через порушення цивільного права позивача та яке підлягає захисту шляхом визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу, який укладено між фізичними особами, а також витребування майна із чужого незаконного володіння. Апелянт вважає, що вказані позовні вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому просив апеляційний суд скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції. При апеляційному розгляді справи ОСОБА_1 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив її задовольнити, ухвалу суду скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду по суті. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення апелянта у справі ОСОБА_1 , вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Так, суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу про відмову у відкриття провадження у справі в порядку цивільного судочинства мотивував свій висновок тим, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки позивач фактично оскаржує дії відповідача - Головного сервісного центру МВС України в особі територіального сервісного центру №7442 МВС в Чернігівській області з приводу здійснення останнім державної реєстрації вказаного в позові автомобіля, а тому з врахуванням статусу відповідача, як суб`єкта владних повноважень, даний спір повинен вирішувати в порядку КАС. Апеляційний суд погодитися із вказаними висновками суду першої інстанції не може з огляду на наступне. Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції не відповідає. Згідно зі статтею 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. За приписами статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У частині першій статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відтак, зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших. Частиною першою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України). Так, із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , звертаючись до суду із вказаним позовом зазначав, що 04 липня 2015 року невстановленими особами належний йому автомобіль було знято з обліку для реалізації у ВРЕР-6 м. Київ, а 28 липня 2015 року зареєстровано у ВРЕВ м. Рівне на ім`я ОСОБА_3 з видачею номерних знаків НОМЕР_4 . Позивач наголошував, що автомобіль незаконно був перереєстрований на громадянина ОСОБА_2 , а його протиправно позбавлено належного майна, а тому він просив визнати недійсною державну реєстрацію автомобіля марки Mitsubishi Outlander, 2007 року випуску, сірого кольору, номерний знак НОМЕР_1 , кузов НОМЕР_5 , проведену 24 червня 2015 року ТСЦ ДАШ №7402 м.Прилуки на ім`я ОСОБА_2 . Таким чином звернення позивача мотивовано порушенням його цивільного права - право на правомірне володіння та користування належним йому автомобілем. Так, Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи 17 жовтня 2018 року, справу № 461/233/17-ц зазначила, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції. У частинах першій та третій статті 3 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-IV "Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода обов`язковість яких надана Верховною радою України. У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні. Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачені статтею 15 ЦПК України, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, як суб`єкт цивільних, земельних, сімейних правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. Оскільки з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 як власник автомобіля марки Mitsubishi Outlander, 2007 року випуску, сірого кольору, номерний знак НОМЕР_1 , кузов НОМЕР_7 , як суб`єкт цивільних правовідносин звернувся до суду із позовом про захист цього цивільного права від неправомірних дій ( на його думку) інших осіб, що потягло перереєстрацію належного йому автомобіля відповідачем у справі, то вказаний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Щодо правильності визначення позивачем суб`єктного складу учасників справи та предмету спору, то суд відповідно до положень п.1 ч.1 ст. 189 ЦПК України при проведенні підготовчого засідання вправі остаточно визначити вказані обставини, а також роз`яснити позивачу наслідки, визначенні ст.12 ч. 4, ст.. 13 ч.3 ЦПК України. Крім того відповідно до ч.3 ст. 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі. Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала про відмову у відкриття провадження постановлена суддею передчасно, з порушенням норм процесуального права, тому вона підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись статтями 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 27 травня 2020 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 28 жовтня 2020 року. Головуючий суддя : М.А.Яворський Судді: Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв