Постанова Вінницький апеляційний суд № 131/783/20

Справа № 131/783/20 Провадження № 22-ц/801/776/2021 Категорія: 53 Головуючий у суді 1-ї інстанції Балтак Д. О. Доповідач:Панасюк О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 травня 2021 рокуСправа № 131/783/20м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Панасюка О. С. (суддя - доповідач), суддів Шемети Т. М., Якименко М. М., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4 , про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, за апеляційною скаргою представника Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» - адвоката Овчаренка Р. В. на рішення Іллінецького районного суду Вінницької області у складі судді Балтака Д. О. від 13 січня 2021 року, - встановив: У липні 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися з цим позовом, за яким просили: - стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (далі ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія») на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування, пов`язане з заподіяною моральною шкодою у розмірі 18892 грн 00 к.; страхове відшкодування, понесених витрат на поховання у розмірі 3400 грн 00 к.; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3600 грн 00 к.; - стягнути з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування, пов`язане з заподіяною моральною шкодою у розмірі 18892 грн 00 к. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3600 грн 00 к.; - стягнути з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування, пов`язане з заподіяною моральною шкодою у розмірі 18892 грн 00 к. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3600 грн 00 к. На обґрунтування позовних вимог посилалися на те, що 16 травня 2020 року приблизно о 12 год 15 хв водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки «Mercedes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині вул. Львівське шосе в м. Вінниці з боку вул. Хмельницьке шосе в напрямку вул. Київська в районі електроопори № 89 допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , який від отриманих травм ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Внаслідок загибелі ОСОБА_5 їм завдано моральну шкоду. Вказували, що на момент зазначеної дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Mercedes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_1 , застрахована в ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія». Рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 13 січня 2021 року позов задоволено. Стягнуто з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія») на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування, пов`язане з заподіяною моральною шкодою у розмірі 18892 грн 00 к.; страхове відшкодування, понесених витрат на поховання у розмірі 3400 грн 00 к. Стягнуто з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування, пов`язане з заподіяною моральною шкодою у розмірі 18892 грн 00 к. Стягнуто з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування, пов`язане з заподіяною моральною шкодою у розмірі 18892 грн 00 к. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Рішення мотивовано тим, що моральна шкода, пов`язана із смертю ОСОБА_5 , заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, а відсутність вини водія ОСОБА_4 та закриття кримінального провадження за № 12020020010001107 відносно нього не звільняє страховика від обов`язку відшкодувати шкоду, оскільки ні ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», ні третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4 , не доведено тих обставин, що ОСОБА_5 передбачав, бажав чи свідомо допускав настання ДТП зі смертельним наслідком. В апеляційній скарзі ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у позові. На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилалося на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що за результатами досудового розслідування кримінального провадження № 12020020010001107, в діях водій ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення передбаченого частини другої статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України) не встановлено. Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що в діях ОСОБА_5 є порушення Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України), які знаходяться у прямому причинному зв`язку із виникненням ДТП, що підтверджується відповідним висновком автотехнічної експертизи, у зв`язку із чим у водія автомобіля марки «Mercedes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_1 , не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Вказував, що суд першої інстанції не взяв до уваги висновок Верховного суду в постанові від 10 квітня 2020 року у справі 532/1374/18. Представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвокат Стефківський В. І. подав відзив на апеляційну скаргу, за яким просив залишити її без задоволення, а рішення суду без змін, як таке, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до встановлених обставин справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до висновку, що вона задоволенню не підлягає з огляду на таке. Частинами першою - третьою статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. За змістом статті 374 ЦПК України апеляційний суд залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Судом встановлено, що 16 травня 2020 року приблизно о 12 год 15 хв водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки «Mercedes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині вул. Львівське шосе в м. Вінниці з боку вул. Хмельницьке шосе в напрямку ву. Київська в районі електроопори № 89 допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , який не впевнившись у власній безпеці перетинав проїздну частину дороги у невстановленому місці зліва-направо по напрямку руху автомобіля (а. с. 8). В наслідок ДТП ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер (а. с. 10). Постановою слідчого від 29 червня 2020 року кримінальне провадження за частиною 2 статті 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами) закрите у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, оскільки досудовим слідством встановлено, що відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 473 від 18 червня 2020 року смерть ОСОБА_5 настала від сполучної травми тіла, яка ускладнилась травматичним шоком. Між сполучною травмою тіла, що ускладнилась травматичним шоком та смертю ОСОБА_5 є прямий причинний зв`язок. У відповідності до змісту висновку автотехнічної експертизи № 391 від 16 червня 2020 року, в ситуації, яка склалась, водій автомобіля «Mercedes-Benz» не мав технічної можливості попередити наїзд на пішохода шляхом термінового гальмування з зупинкою автомобіля «Mercedes-Benz» до смуги руху пішохода, при цьому в діях водія ОСОБА_4 не виявлено невідповідностей вимогам ПДР України, які з технічної точки зору знаходилися б у причинному зв`язку з виникненням події ДТП. У даній дорожній ситуації водій ОСОБА_4 повинен був діяти відповідно до вимог пункту 12.3. ПДР України, яким визначено, що у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди. Крім того, пішоходом ОСОБА_5 порушено вимоги пунктів. 4.7., 4.8., 4.14. (а, б, г) ПДР України, якими визначено: - пункт 4.7 «Пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, у тому числі підземних і надземних, а у разі їх відсутності - на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч»; - пункт 4.8. «Якщо в зоні видимості немає переходу або перехрестя, а дорога має не більше трьох смуг руху для обох його напрямків, дозволяється переходити її під прямим кутом до краю проїзної частини в місцях, де дорогу добре видно в обидва боки, і лише після того, як пішохід упевниться у відсутності небезпеки»; - пункт 4.14 (а, б, г) «Пішоходам забороняється: а) виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху; б) раптово виходити, вибігати на проїзну частину, в тому числі на пішохідний перехід; г) переходити проїзну частину поза пішохідним переходом, якщо є розділювальна смуга або дорога має чотири і більше смуг для руху в обох напрямках, а також у місцях, де встановлено огородження». Порушення цих вимог пішоходом ОСОБА_5 знаходиться в причинному зв`язку із наслідками даної ДТП (а. с. 63). Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Mercedes-Benz» державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_4 на час ДТП застрахована в ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», згідно з полісом № АО 4967944 (а. с. 65). Частинами першою-третьою статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України). Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю (частина друга статті 1168 ЦК України). Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України). Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок. Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, визначена спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». У статті 3 цього Закону визначено, що метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Частиною першою статті 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до статті 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, є шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Вказане свідчить про те, що суд першої інстанції зробив правильний висновок, що позивачі мають право на відшкодування моральної шкоди. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Загальний розмір страхового відшкодування за шкоду, пов`язану зі смертю потерпілого, визначений пунктом 27.3 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Встановлено, що транспортний засіб «Mercedes-Benz» державний номерний знак НОМЕР_1 , було застраховано в ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія». Зазначені обставини не оспорюються. Таким чином, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що ДТП, яка сталася 16 травня 2020 року за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої загинув ОСОБА_5 , є страховим випадком, а тому в страховика виник обов`язок виплатити страхове відшкодування за шкоду, завдану забезпеченим транспортним засобом, яка пов`язана зі смертю потерпілого, а її розмір було визначено відповідно до положень пункту 27.3 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з урахуванням заявлених позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та поданих до страховика заяв про відшкодування моральної шкоди. Відповідно до частини п`ятої статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки. Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 263 ЦК України непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за таких умов подія. Непереборна сила - це подія, об`єктивно невідворотна за певних умов не тільки для цього заподіювача шкоди, а й для інших осіб при досягненому рівні розвитку науки і техніки; надзвичайна подія, яка не може бути передбачена заподіювачем шкоди; завжди зовнішня подія по відношенню до діяльності заподіювача шкоди. Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди. Такі правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах: від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц (провадження № 61-37654св18); від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц (провадження № 61-26702св18); від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц (провадження № 61-26195св18); від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц (провадження № 61-33216св18). ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» не доведено тих обставин, що потерпілий ОСОБА_5 , який помер внаслідок ДТП, передбачав, бажав чи свідомо допускав настання ДТП зі смертельним наслідком. Будь-яких подій, об`єктивно не невідворотних не тільки для заподіювача шкоди, а й для інших осіб при досягненому рівні розвитку науки і техніки; надзвичайних подій, які не може бути передбачені заподіювачем шкоди; зовнішніх подій по відношенню до діяльності заподіювача шкоди, за яких сталась ДТП не існувано, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову. Таким чином апеляційний суд прийшов до висновку, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які є підставою для скасування чи зміну рішення суду. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України апеляційний суд, - постановив: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» залишити без задоволення, а рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 13 січня 2021 року - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий О. С. Панасюк Судді: Т. М. Шемета М. М. Якименко