Постанова 4808 № 346/895/17

Справа № 346/895/17 Провадження № 22-ц/4808/416/21 Головуючий у 1 інстанції П`ятковський В. І. Суддя-доповідач Василишин П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 травня 2021 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі: судді-доповідача Василишин Л.В. суддів: Девляшевського В.А., Максюти І.О., секретаря Мельник О.В. за участі представника апелянта Максимюк В.Я. , Мадерука Р.І. представника позивача адвоката Юркевич Х.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Коломийської міської ради на рішення Коломийського міськрайонного суду від 28 грудня 2020 року, ухвалене у складі судді П`ятковського В.І. у м.Коломия, у справі за позовом ОСОБА_3 до Коломийської міської ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: управління комунального господарства Коломийської міської ради Івано-Франківської області, про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, в с т а н о в и в: У лютому 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вищевказаним позовом, у якому, з урахуванням збільшених позовних вимог, просила визнати незаконним та скасувати рішення Коломийської міської ради від 24 лютого 2015 року № 2068-50/20 "Про внесення доповнень до Переліку майна, яке належить до комунальної власності міста" та визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане 05 червня 2015 року реєстраційною службою Коломийського міськрайонного управління юстиції (реєстратор Доманич М.С.), відповідно до якого Коломийська міська рада є власником нежитлового приміщення загальною площею 110,5 кв.м по АДРЕСА_1 . Свої вимоги позивач мотивувала тим, що на підставі розпорядження виконкому Коломийської міської ради за № 461/7 від 06 листопада 1992 року фондом комунального майна було взято на баланс незавершений будівництвом вбудовано-прибудований продовольчий магазин по АДРЕСА_1 , який надалі було продано на конкурсній основі малому підприємству "Сокіл". Договір купівлі-продажу укладено 09 грудня 1993 року між Фондом комунального майна Коломийської міської ради в особі заступника голови Гринишина М. та малим підприємством "Сокіл" в особі ОСОБА_4 Зазначала, що після смерті ОСОБА_4 успадкувала за заповітом належне йому майно, зокрема, і вказане незавершене будівництвом нежитлове приміщення, право власності на яке за нею визнано рішенням Коломийського міськрайонного суду від 27 квітня 2005 року. Процент готовності приміщення на час винесення рішення судом становив 39,8 %. На підставі вказаного рішення 06 липня 2009 року Коломийським МБТІ зареєстровано право власності на об"єкт незавершеного будівництва за нею. Вказувала, що у 2016 році їй стало відомо, що Коломийська міська рада пунктом 1 рішення за № 2068-50/20 від 24 лютого 2015 року «Про внесення доповнень до Переліку майна, яке належить до комунальної власності міста» внесла нежитлове приміщення загальною площею 110,5 кв.м по АДРЕСА_1 до Переліку майна підприємств, установ, організацій, яке належить до комунальної власності міста, затвердженого рішенням міської ради від 16 грудня 2008 року № 1658-35/2008 «Про стан збереження та використання майна комунальної власності» (пункт 140, розділ підприємства). 05 червня 2015 року реєстраційною службою Коломийського міськрайонного управління юстиції (реєстратор Доманич М.С.) видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, згідно якого Коломийська міська рада є власником нежитлового приміщення загальною площею 110,5 кв.м по АДРЕСА_1 та здійснено реєстрацію права власності. Зазначені рішення Коломийської міської ради від 24 лютого 2015 року та свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 05 червня 2015 року вважає незаконними та такими, що грубо порушують її право приватної власності, оскільки поштова адреса незавершеного будівництвом вбудованого-прибудованого продовольчого магазину, власником якого вона є, була змінена з АДРЕСА_1 на АДРЕСА_1 , тому спірне нерухоме майно - нежитлове приміщення площею 110,5 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , право власності на яке зареєстровано за відповідачем, є складовою частиною належного їй (позивачці) незвершеного будівництвом вбудовано-прибудованого продовольчого магазину і становить його частину, яка вбудована в будинок. Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 28 грудня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Коломийської міської ради від 24 лютого 2015 року № 2068-50/20 "Про внесення доповнень до Переліку майна, яке належить до комунальної власності міста". Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане 05 червня 2015 року реєстраційною службою Коломийського міськрайонного управління юстиції (реєстратор Доманич М.С.), відповідно до якого Коломийська міська рада є власником нежитлового приміщення загальною площею 110, 5 кв.м. по АДРЕСА_1 на вказане рішення суду подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції вимог матеріального права. Апелянт вказав, що суд прийшов до помилкового висновку про те, що акт Державної комісії по прийманню в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту від 16.04.1991 року спростовує позицію відповідача про здачу і прийом в експлуатацію даним актом нежитлового приміщення площею 110,5 кв.м. Дане твердження суду суперечить обставинам справи, оскільки житлове приміщення по АДРЕСА_1 загальною площею 110,5 кв.м. являється комунальною власністю з 1991 року, а саме з моменту здачі його в експлуатацію. Вказаний будинок не міг бути частково зданим в експлуатацію. Позивачка є власником незавершеного будівництва, а нежитлове приміщення, що перебуває у комунальній власності, є завершений будівництвом об`єкт нерухомості. Суд не дав оцінки тому факту, що право власності позивачки не було порушене, оскільки вона є власноком незавершеного будівництва по АДРЕСА_1 , а територіальна громада міста Коломиї є власником нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 . Не відповідає дійсності твердження позивачки про те, що адресний номер АДРЕСА_1 був змінений на АДРЕСА_1, оскільки це різні будинки з різними інвентарними справами, та адресний номер АДРЕСА_1 , що був присвоєний будинку після його здачі в експлуатацію не змінювався, судом оглядались обидві інвентарні справи. Апелянт вказував, що придбаний незавершений будівництвом магазин не включав в себе спірне нежитлове приміщення, яке вже на той час було здано в експлуатацію. Крім того, сама позивачка долучила до матеріалів справи довідку ОСББ «АДРЕСА_1» про те, що у склад 70-ти квартирного будинку по АДРЕСА_1 , який зданий в експлуатацію в 1991 році, входить нежитлове приміщення загальною площею 110,5 кв.м. Апелянт зазначав, що незавершене будівництво, власником якого є позивачка та нежитлове приміщення площею 110,5 кв.м, що перебуває у комунальній власності Коломийської територіальної громади, є різними об`єктами нерухомого майна, тому право позивачки оскаржуваним рішенням міської ради та свідоцтвом про право власності на нерухоме майно не порушується. Апелянт вказував, що технічний паспорт від 20.10.2017 року не може братися до уваги як належний та допустимий доказ у справі, оскільки відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна замовником технічної інвентаризації є власник об`єкта нерухомого майна. Додатком 13 до вказаної Інструкції передбачено взірець технічного паспорта на об`єкт незавершеного будівництва, якому повністю не відповідає долучений позивачкою технічний паспорт, який виготовлений по взірцю завершеного будівництвом об`єкта із зазначенням площ об`єкту, що є грубим порушенням інвентаризаційних норм. З наведених підстав апелянт просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Позивачка подала відзив на апеляційну скаргу, у якому просила рішення суду залишити без змін як законне та обгрунтоване, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, зазначила, що доводи, наведені в апеляційній скарзі, не визнає, судом першої інстанції дано належну правову оцінку всім поданим доказам, які містяться у матеріалах справи. Судом було чітко встановлено, що об`єкт незавершеного будівництва прибудованого магазину по АДРЕСА_1 є невід`ємною частиною вбудованого нежитлового приміщення, що знаходиться на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 та є цілісним майновим комплексом, так як у приміщення іншого входу немає, вхід є лише з магазину. В засіданні апеляційного суду представники апелянта вимоги скарги підтримали, просили скаргу задоволити. Представник позивача скаргу не визнала. Просила відмовити в її задоволенні. Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши письмові матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Відповідно до ч.1, 2 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Зазначеним вимогам закону рішення суду відповідає. Судом встановлено, що згідно розпорядження виконавчого комітету Коломийської міської ради за № 461/7 від 06 листопада 1992 року "Про проведення продажу за конкурсом", в зв`язку з відсутністю коштів для завершення будівництва вбудовано-прибудованого продовольчого магазину по АДРЕСА_1 майна доручено взяти на баланс дане приміщення загальною вартістю 282 656 крб. та провести його продаж за конкурсом опублікувавши умови конкурсу в місцевій пресі (т. 1 а.с. 101). Надалі це приміщення, на що вказує протокол засідання конкурсної комісії від 10 грудня 1992 року (т.1 а.с. 102-103), було продано за 5 021 000 крб. малому підприємству "Сокіл", директором якого був ОСОБА_4 , після чого виконавчий комітет Коломийської міської ради своїм рішенням за № 390 від 16 грудня 1992 року затвердив даний протокол та зобов`язав директора МП "Сокіл" ОСОБА_4 закінчити будівництво продуктового магазину по АДРЕСА_1 до липня 1993 року і використовувати його згідно цільового призначення та програми діяльності (т. 1 а.с. 104). Із довідки Коломийського міжрайонного бюро технічної інвентаризації від 15 листопада 1993 р. за № 2043, що була видана Коломийській міській раді для оформлення договору купівлі продажу зазначеного приміщення, вбачається, що на час продажу площа незавершеного будівництва складала 1272.85 м.кв, а його готовність - 39.8 %, вартістю 5021 т.крб. (т. 1 а.с. 105). 09 грудня 1993 року між Фондом комунального майна Коломийської міської ради в особі заступника голови Гринишина М. та малим підприємством "Сокіл" в особі ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу незавершеного будівництва продовольчого магазину по АДРЕСА_1 , який посвідчений державним нотаріусом Коломийської міської державної нотаріальної контори Маркеловою І.М. за реєстровим № Д-1722 із зазначенням, що у відповідності до ст. 227 ЦК України договір підлягає реєстрації за місцем знаходження об"єкта приватизації в Коломийському техінвентарбюро (т. 1 а.с. 106-107). Спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 за заповітом стала позивач. Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 27 квітня 2005 року за нею визнано право власності на недобудоване нерухоме майно по АДРЕСА_1 , процент готовності якого складає 39,8 % (т.1 а.с.108). На підставі рішення суду право власності на вказаний об`єкт незавершеного будівництва зареєстровано за ОСОБА_3 в Коломийському МБТІ, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за № 23215160 від 06 липня 2009 року (т. 1 а.с. 109). У 2015 році Коломийська міська рада рішенням № 2068-50/20 від 24 лютого 2015 року «Про внесення доповнень до Переліку майна, яке належить до комунальної власності міста» внесла нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 до Переліку майна підприємств, установ, організацій, яке належить до комунальної власності міста, затвердженого рішенням міської ради від 16 грудня 2008 року № 1658-35/2008 «Про стан збереження та використання майна комунальної власності» (пункт 140, розділ підприємства) (т. 1 а.с. 114). 05 червня 2015 року реєстраційною службою Коломийського міськрайонного управління юстиції (реєстратор Доманич М.С.) видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, згідно якого Коломийська міська рада є власником нежитлового приміщення загальною площею 110,5 кв.м по АДРЕСА_1 та проведено реєстрацію права власності (т. 1 а.с. 115, 116). Задовольняючи позов, суд першої інстанцїї виходив з того, що спірне нерухоме майно площею 110,5 кв м. є складовою частиною незавершеного будівництвом вбудованого-прибудованого продовольчого магазину і становить його частину, яка вбудована в будинок, що також стверджується виготовленим ПП ОСОБА_7 від 20 жовтня 2017 року технічним паспортом незавершеного будівництвом вбудованого-прибудованого магазину та допоміжних приміщень по АДРЕСА_1 , згідно якого загальна площа вбудованої частини магазину становить 115, 6 кв.м. (т. 1 а.с. 123-130). Таким чином суд дійшов висновку, що сторони по справі відстоюють своє право на одне і те ж майно, на яке у 2009 році позивачка зареєструвала своє право власності, і на яке з кінця 2014 року стала претендувати Коломийська міська рада. На думку суду першої інстанції така ситуація виникла в результаті неналежного оформлення посадовими особами Коломиського МБТІ реєстраційних документів на спірне майно, відомості в яких є неповними, записи із закресленнями, що дало можливість тлумачити їх зміст на користь відповідача і призвело до прийняття органом місцевого самоврядування оскаржуваного рішення та видачі реєстраційною службою свідоцтва про право власності на нерухоме майно, тому суд вирішив задоволити позов. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного. Як вбачається з вже наведених розпорядження виконавчого комітету Коломийської міської ради за № 461/7 від 06 листопада 1992 року "Про проведення продажу за конкурсом" та Протоколу засідання конкурсної комісії від 10 грудня 1992 року в зв`язку з відсутністю коштів для завершення будівництва вбудовано-прибудованого продовольчого магазину по АДРЕСА_1 його було продано малому підприємству "Сокіл". Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 27 квітня 2005 року за позивачем визнано право власності на недобудоване нерухоме майно -незавершене будівництвом нежитлове приміщення, що знаходиться по АДРЕСА_1 , процент готовності якого складає 39,8 % в порядку спадкування та 06.07.2009року зареєстровано право власності на нього (т.1 а.с.108). Як вбачається з розпорядження виконавчого комітету Коломийської міської ради за № 461/7 від 06 листопада 1992 року "Про проведення продажу за конкурсом", протоколу засідання конкурсної комісії від 10 грудня 1992 року, Альбому 1 на прибудований продовольчий магазин на 24 робочі місця, пояснювальної записки до проекту , Довідки - характеристики МБТІ та договору купівлі-продажу (а.с. 97-107) МП "Сокіл" було придбано незавершене будівництво продуктового магазину. В наявній у справі пояснювальній записці до проекту 3440-86, 70-ти квартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованим продовольчим магазином, вказано площу придбаного приміщення: "Продовольчий магазин" - 115,96 м.кв., службовий вхід магазину - 41,05м.кв. торговий зал- 557,6 м.кв. , підвал магазину - 557,6м.кв. , всього: 1272,21м.кв." (т.1 а.с. 100). Згідно висновку експертного будівельно-технічного дослідження № 01/09-16 від 13 вересня 2016 року, складеного судовим експертом ОСОБА_8 , - "Вбудовано-прибудований магазин в АДРЕСА_1, разом із допоміжними приміщеннями, а саме : кімната персоналу, загальний гардероб, жіночий гардероб, приміщення для зберігання білизни, контора ( які розміщені на першому поверсі багатоквартирного житлового будинку) являється цілісним майновим комплексом, згідно наданої проєктної документації (т. 1 а.с. 8-11). Тобто незавершене будівництво продуктового магазину придбане МП " Сокіл" - це нежитлове приміщення , яке складається з продовольчого магазину, службового входу в магазин, торгового залу та підвалу магазину, частина якого є вбудованою в 70-квартирний житловий будинок, що на даний час має номер № НОМЕР_1 . Однак оскаржуваним рішенням Коломийської міської ради № 2068-50/20 від 24 лютого 2015 року «Про внесення доповнень до Переліку майна, яке належить до комунальної власності міста» нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 внесено до Переліку майна підприємств, установ, організацій, яке належить до комунальної власності міста, затвердженого рішенням міської ради від 16 грудня 2008 року № 1658-35/2008 «Про стан збереження та використання майна комунальної власності» (пункт 140, розділ підприємства) та зареєстровано право власності (т. 1 а.с. 114). Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що як вбачається з наявних у справі доказів, відповідачем переведено у комунальну власність частину приміщення , яке належить на праві власності позивачу, як спадкоємцю ОСОБА_4 а саме вбудовану частину нежитлового приміщення продовольчгого магазину площею 110,5 м.кв., що знаходиться в будинку АДРЕСА_1 , що порушує право власності позивача. Окрім наведених доказів, на це вказують і дані оглянутих у судовому засіданні апеляційного суду інвентарних справ № 6894 по будинку АДРЕСА_1 та № 6396 АДРЕСА_1 . При цьому, на титульній сторінці справи № 6894 по будинку АДРЕСА_1 , значиться номер будинку почергово, 298 і 292 із закресленням, не перекресленим залишився запис №

292. Дану обставину сторона відповідача не змогла пояснити суду , будь які розпорядчі акти, що стосуються зміни нумерації не представлено. Як вбачається з наведеної інвентарної справи, на першому поверсі житлового будинку АДРЕСА_1 значиться нежитлове приміщення. Його конфігурація відповідає приміщенню, що значиться в план-схемі Альбому 1 на прибудований продовольчий магазин на 24 робочі місця, який знаходиться у позивача (а.с. 99, т.1). Тому апеляційний суду погоджується з висновком суду, що спір виник з приводу того самого приміщення, яке на даний час знаходиться в будинку АДРЕСА_1 . Сама ця обставина, що згідно правовстановлюючих документів позивач успадкувала незавершене будівництво по АДРЕСА_1 , в даному випадку не є беззаперечною підставою для відмови в позові, оскільки з огляду на встановлені обставини дане питання слід розглядадти в сукупності всіх зібраних доказів. При цьому, суд виходить з того, що відповідальність за правильність та достовірність даних, що містяться в містобудівній та технічній документації несе саме орган місцевого самоврядування до компетенції якого входить впорядкування даних питань. Доводи апеляційної скарги що спірне приміщення належить до власності територіальної громади ще з 1991 року, - з часу приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту - 70-квартирного житлового будинку, не заслуговують на увагу, оскільки жодного документу щодо цільового призначення даного приміщення та його обліку як комунального майна до 2015 року апелянтом не представлено. Тобто правильним є висновок суду, що зазначене приміщення після здачі житлового будинку в експлуатацію передбачалося як частина вбудованого прибудованого приміщення магазину. Не спростовано апелянтом і той факт, що вхід до приміщення , на яке претендує міська рада , знаходиться тільки зі сторони входу в приміщення магазину, яке належить позивачу, як і ключі від нього. У засіданні апеляційного суду сторони не заперечили, що інвентарна справа № 6396 АДРЕСА_1 не стосується спірних правовідносин, оскільки належить будинку , що знаходиться поруч та має на даний час номер

298. Щодо доводів апелянта, що технічний паспорт від 20.10.2017 року, який оформлени й на замовлення позивача не може братися до уваги як належний та допустимий доказ у справі, оскільки виготовлений по взірцю завершеного будівництвом об`єкта, слід зазначити, що як вбачається з його титульної сторінки, паспорт складено на «незавершене будівництвом вбудовано-прибудований магазин та допоміжні приміщення». Не зважаючи на вид об`єкту вказаного в паспорті, він відображає склад приміщення, яке знаходиться у власності замовника на підставі поданої йому документації та його огляду. Можливі порушення при його оформленні в частині виду дослідження, в даному випадку, не нівелює його змісту. Але увагу в даному випадку слід звернути на те, що конфігурація приміщень згідно двох представлених технічних паспортів в будинку АДРЕСА_1 однакова. Винятком є лише приміщення площею 5,1 кв.м. (по проекту це кладовка, а в технічному паспорті від 20.10.2017 року приміщення за № 11). Дане приміщення не було внесене в технічний паспорт на нежитлове приміщення (спірне майно) і тому загальна площа спірного майна становить 110,5 кв.м (115,6 кв.м - 5,1 кв.м = 110,5 кв.м). Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув дану справу та прийняв обгрунтоване рішення. Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Коломийської міської ради залишити без задоволення. Рішення Коломийського міськрайонного суду від 28 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 07 травня 2021р. Суддя-доповідач: Василишин Л.В. Судді: Девляшевський В.А. Максюта І.О.