Постанова КЦС ВС № 346/895/17

Постанова Іменем України 29 червня 2022 року м. Київ справа № 346/895/17 провадження № 61-9199св21 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Коломийська міська рада Івано-Франківської області, третя особа - управління комунального господарства Коломийської міської ради Івано-Франківської області, розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Коломийської міської ради Івано-Франківської області на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28 грудня 2020 року в складі судді П`ятковського В. І. та на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 06 травня 2021 року в складі колегії суддів Василишин Л. В., Девляшевського В. А., Максюти І. О., ВСТАНОВИВ : Історія справи Короткий зміст позовних вимог У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Коломийської міської ради Івано-Франківської області (далі - Коломийська міська рада) про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно. В обґрунтування позову зазначала, що згідно розпорядження виконавчого комітету Коломийської міської ради № 461/7 від 06 листопада 1992 року «Про проведення продажу за конкурсом» у зв`язку з відсутністю коштів для завершення будівництва вбудовано-прибудованого продовольчого магазину на АДРЕСА_1 фонду комунального майна доручено взяти це приміщення на баланс та здійснити продаж за конкурсом, опублікувавши умови конкурсу в місцевій пресі. Відповідно до протоколу засідання конкурсної комісії від 10 грудня 1992 року зазначене приміщення продане малому підприємству «Сокіл», директором якого був ОСОБА_2 . Рішенням Коломийської міської ради № 390 від 16 грудня 1992 року виконавчий комітет затвердив протокол засідання конкурсної комісії та зобов`язав директора МП «Сокіл» ОСОБА_2 закінчити будівництво продуктового магазину по АДРЕСА_1 до липня 1993 року і використовувати його згідно цільового призначення та програми діяльності. Згідно із довідкою Коломийського міжрайонного бюро технічної інвентаризації від 15 листопада 1993 року № 2043 площа незавершеного будівництва складала 1272,85 м2, а готовність - 39,8%, до складу якого входили вбудовані приміщення площею 115,6 м2. 09 грудня 1993 року між Фондом комунального майна Коломийської міської ради та малим підприємством «Сокіл» в особі директора ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу незавершеного будівництва продовольчого магазину по АДРЕСА_1 , який посвідчений державним нотаріусом Коломийської міської державної контори Маркеловою І. М. Після смерті ОСОБА_2 за заповітом його майно успадкувала ОСОБА_1 . Оскільки ОСОБА_2. не завершив будівництво вказаного об`єкта нерухомості та не зареєстрував право власності на нього у встановленому законом порядку, рішенням Коломийського міськрайонного суду від 27 квітня 2005 року в справі № 2-1897/2005 за ОСОБА_1 визнано право власності на недобудоване нерухоме майно - незавершене будівництвом нежитлове приміщення, що знаходиться у АДРЕСА_1 , відсотком готовності 39,8%. На підставі цього судового рішення ОСОБА_1 06 липня 2009 року зареєструвала право власності на вказаний об`єкт незавершеного будівництва. Відповідно до технічного паспорта незавершеного будівництвом вбудовано-прибудованого магазину та допоміжних приміщень по АДРЕСА_2 , складеного на замовлення ОСОБА_1 , встановлено, що площа вбудованого приміщення магазину становить 115,60 м2. У 2016 році позивачці стало відомо, що Коломийська міська рада рішенням № 2068-50/20 від 24 лютого 2015 року «Про внесення доповнень до Переліку майна, яке належить до комунальної власності міста» віднесла нежитлове приміщення по АДРЕСА_2 до Переліку майна підприємств, установ, організацій, яке належить до комунальної власності міста, затвердженого рішенням міської ради від 16 грудня 2008 року «1658-35/2008 «Про стан збереження та використання майна комунальної власності». 05 червня 2015 року реєстраційною службою Коломийського міськрайонного управління юстиції видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, згідно з яким Коломийська міська рада є власником нежитлового приміщення загальною площею 110,5 м2 на АДРЕСА_2 . Зазначені рішення Коломийської міської ради від 24 лютого 2015 року та свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 05 червня 2015 року позивачка вважає незаконними та такими, що порушують її право власності, оскільки поштова адреса незавершеного будівництвом вбудовано-прибудованого продовольчого магазину, власником якого вона є, була змінена відповідачем, а саме: з « АДРЕСА_1 » на « АДРЕСА_2 » та відповідач незаконно зареєстрував право власності на частину нерухомого майна, яке на праві власності належить позивачці. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила: визнати незаконним та скасувати рішення Коломийської міської ради від 24 лютого 2015 року № 2068-50/20 «Про внесення доповнень до Переліку майна, яке належить до комунальної власності міста»; визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане 05 червня 2015 року реєстраційною службою Коломийського міськрайонного управління юстиції, відповідно до якого Коломийська міська рада є власником нежитлового приміщення загальною площею 110,5 м2 по АДРЕСА_2 . Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду 06 травня 2021 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено; визнано незаконним та скасовано рішення Коломийської міської ради від 24 лютого 2015 року № 2068-50/20 «Про внесення доповнень до Переліку майна, яке належить до комунальної власності міста»; визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане 05 червня 2015 року реєстраційною службою Коломийського міськрайонного управління юстиції, відповідно до якого Коломийська міська рада є власником нежитлового приміщення загальною площею 110,5 м2 по АДРЕСА_2 . Суди виходили з того, що: оскарженим рішенням від 24 лютого 2015 року відповідач передав у комунальну власність частину нежитлового приміщення, яке належить на праві власності позивачу, зокрема, вбудовану частину нежитлового приміщення продовольчого магазину площею 110,5 м2, розташованого в будинку АДРЕСА_2 , що порушує право власності позивача. Вказані обставини підтверджуються висновком будівельно-технічного дослідження № 01/09-16 від 13 вересня 2016 року, відповідно до якого нежитлове приміщення по АДРЕСА_2 площею 110,5 м2 є складовою частиною незавершеного будівництвом вбудованого-прибудованого продовольчого магазину розташованого по АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 ); приміщення вбудованої частини магазину співпадають по конфігурації і площі з приміщенням, на яке оформлене право власності відповідача. Винятком є приміщення площею 5,1 м2, яке не внесене в технічний паспорт міської ради, оскільки воно значиться як приміщення електрощитової і за проєктом та технічним паспортом позивача є відокремленим від магазину, має окремий вхід; відповідно до інвентарної справи № 6894 по будинку АДРЕСА_2 на її титульній сторінці зазначено номер будинку почергово 298 і 292 із закресленням. Не перекресленим залишився номер будинку АДРЕСА_2 ; відповідно до цього плану на першому поверсі будинку розташована частина вбудованих приміщень магазину, які за планом та конфігурацією належать на праві власності позивачу; під час виїзного судового засідання за адресою АДРЕСА_2 суд встановив, що будинок 298 стоїть поруч із будинком АДРЕСА_2 . Прибудоване, незавершене будівництвом приміщення магазину площею 1276,80 м2, що належить позивачу, прилягає тільки до будинку АДРЕСА_2 . Оспорюване сторонами приміщення площею 110,5 м2 вбудоване у зазначене незавершене будівництвом приміщення магазину і вхід до нього є тільки з магазину, іншого входу в приміщення не існує та ключі від цього приміщення знаходяться у позивача. Ці обставини підтверджуються також показаннями свідків; встановивши, що в результаті неналежного оформлення посадовими особами Коломийського МБТІ реєстраційних документів на спірне нерухоме майно, відомості в яких є неповними, що призвело до прийняття органом місцевого самоврядування рішення та видачі реєстраційною службою свідоцтва про право власності на нерухоме майно, яке належить позивачу, суд зробив висновок про наявність підстав для задоволення позову. Аргументи учасників справи У червні 2021 року Коломийська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28 грудня 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду 06 травня 2021 року, в якій просить їх скасувати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Касаційна скарга мотивована тим, що: твердження позивачки про те, що адресний номер АДРЕСА_1 був змінений на АДРЕСА_2 , не відповідає дійсності, оскільки це різні будинки з різними інвентарними справами, номер АДРЕСА_2 присвоєний будинку після його здачі в експлуатацію в 1991 році та не змінювався; придбаний незавершений будівництвом магазин не включав в себе спірне нежитлове приміщення, адже відповідно до довідки ОСББ «Мазепи, 292» до складу 70-ти квартирного будинку по АДРЕСА_2 входить нежитлове приміщення загальною площею 110,5 м2. Вказані обставини також підтверджуються актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, затвердженого рішенням виконавчого комітету № 137 від 17 квітня 1991 року. У жовтні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення першої та апеляційної інстанцій без змін. Вказує, що суди зробили правильний висновок про наявність підстав для задоволення позову, оскільки відповідач незаконно відніс належне їй нежитлове приміщення до комунальної власності. Рух справи Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі. Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду. Межі та підстави касаційного перегляду Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України). Відповідно до пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. В ухвалі Верховного Суду від 06 вересня 2021 року вказано, що касаційна скарга містить підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, що суди при вирішенні справи не застосували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 22 квітня 2019 року в справі № 522/31671/13-ц, від 20 листопада 2019 року в справі № 344/8200/14-ц, від 26 червня 2019 року в справі № 761/3428/15-ц. Фактичні обставини справи Суди встановили, що згідно з розпорядженням виконавчого комітету Коломийської міської ради за № 461/7 від 06 листопада 1992 року «Про проведення продажу за конкурсом» у зв`язку з відсутністю коштів для завершення будівництва вбудовано-прибудованого продовольчого магазину на АДРЕСА_1 фонду комунального майна доручено взяти на баланс приміщення та провести його продаж за конкурсом, опублікувавши умови конкурсу в місцевій пресі. Відповідно до протоколу засідання конкурсної комісії від 10 грудня 1992 року вказане приміщення продане за 5 021 000 крб малому підприємству «Сокіл», директором якого був ОСОБА_2 . Рішенням виконавчого комітету Коломийської міської ради за № 390 від 16 грудня 1992 року затверджено вказаний протокол та зобов`язано директора МП «Сокіл» ОСОБА_2 закінчити будівництво продуктового магазину по АДРЕСА_1 до липня 1993 року і використовувати його згідно цільового призначення та програми діяльності. Із довідки Коломийського міжрайонного бюро технічної інвентаризації від 15 листопада 1993 року № 2043, яка видана Коломийській міській раді для оформлення договору купівлі-продажу зазначеного приміщення, встановлено, що на час продажу площа незавершеного будівництва складала 1272,85 м2, а його готовність - 39,8 %. Відповідно до пояснювальної записки головного архітектора до проєкту 3440-86, у сімдесятиквартирний житловий будинок на по АДРЕСА_3 вбудовано-прибудований продовольчий магазин, який складається: продовольчий магазин - 115,96 м2; службовий вхід магазину - 41,05 м2; торговий зал- 557,6 м2; підвал магазину - 557,6 м2, всього: 1272,85 м2. 09 грудня 1993 року між Фондом комунального майна Коломийської міської ради та МП «Сокіл» в особі ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу незавершеного будівництва продовольчого магазину по АДРЕСА_1 , який посвідчений державним нотаріусом Коломийської міської державної нотаріальної контори Маркеловою І. М. за реєстровим № Д-1722 із зазначенням, що у відповідності до статті 227 ЦК України договір підлягає реєстрації за місцем знаходження об`єкта приватизації в Коломийському МБТІ. Після смерті ОСОБА_2 спадкоємцем за заповітом його майна є позивач. Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 27 квітня 2005 року за ОСОБА_1 визнано право власності на недобудоване нерухоме майно по АДРЕСА_2 , відсоток готовності якого складає 39,8 %. 06 липня 2009 року на підставі цього рішення суду за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на об`єкт незавершеного будівництва, що розташоване за адресою АДРЕСА_4 . 24 лютого 2015 року Коломийська міська рада прийняла рішення «Про внесення доповнень до Переліку майна, яке належить до комунальної власності міста», відповідно до якого нежитлове приміщення по АДРЕСА_2 віднесла до Переліку майна підприємств, установ, організацій, яке належить до комунальної власності міста, затвердженого рішенням міської ради від 16 грудня 2008 року № 1658-35/2008 «Про стан збереження та використання майна комунальної власності» (пункт 140, розділ підприємства). 05 червня 2015 року реєстраційною службою Коломийського міськрайонного управління юстиції видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, згідно з яким Коломийська міська рада є власником нежитлового приміщення загальною площею 110,5 м2 на АДРЕСА_2 . Згідно з висновком експертного будівельно-технічного дослідження № 01/09-16 від 13 вересня 2016 року, складеним судовим експертом Костюком О. М., вбудовано-прибудований магазин у АДРЕСА_4 ( АДРЕСА_2 ) разом із допоміжними приміщеннями, а це кімната персоналу, загальний гардероб, жіночий гардероб, приміщення для зберігання білизни, контора (які розміщені на першому поверсі багатоквартирного житлового будинку) є цілісним майновим комплексом, згідно з наданою проєктною документацією. Позиція Верховного Суду Щодо позовної вимоги про скасування рішення органу місцевого самоврядування Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що оспорюваними рішенням органу місцевого самоврядування та свідоцтвом про право власності порушується її право власності на частину нежитлового приміщення, розташованого по АДРЕСА_4 . При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Верховного Суду від 16 лютого 2022 року в справі № 342/971/18 (провадження № 61-225св20) міститься висновок про те, що статтею 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Відповідно до частини першої статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Аналіз положень зазначених норм законодавства свідчить про те, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права. За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Тобто, предметом доказування є обставини порушення прав позивача рішенням Коломийської міської ради від 24 лютого 2015 року № 2068-50/20 «Про внесення доповнень до Переліку майна, яке належить до комунальної власності міста» в частині віднесення нежитлового приміщення загальною площею 110,5 м2 на АДРЕСА_2 до комунальної власності. У справі, що переглядається: суди встановили, що на АДРЕСА_3 розташовані два окремі будинки за номерами АДРЕСА_4 та АДРЕСА_2 ; зміна назви вулиці та нумерації будинків на АДРЕСА_4 не проводилася. ОСОБА_1 є власником незавершеного будівництвом вбудовано-прибудованого магазину та допоміжних приміщень загальною площею 1272,85 м2 за адресою: АДРЕСА_4 ; Коломийська міська рада є власником нежитлового приміщення загальною площею 110,5 м2 на АДРЕСА_2 ; вважаючи, що до складу незавершеного будівництвом вбудовано-прибудованого магазину загальною площею 1272,85 м2 за адресою: АДРЕСА_4 , власником яких є позивач, входить нежитлове приміщення площею 110,5 м2, право власності на яке зареєструвала за собою Коломийська міська рада, суди зробили висновок про наявність порушення прав позивача реєстрацією за відповідачем права власності на нежитлове приміщення загальною площею 110,5 м2. Суди виходили з того, що ці обставини підтверджуються технічними паспортами від 20 жовтня 2017 року та від 16 грудня 2014 року, інвентарними справами № 6894 по будинку АДРЕСА_2 та АДРЕСА_5 та висновком будівельно-технічного дослідження № 01/09-16 від 13 вересня 2016 року; при цьому суди не звернули увагу, що технічні паспорти від 20 жовтня 2017 року та від 16 грудня 2014 року виготовлені на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . Матеріали справи не містять доказів про те, з яких приміщень складається об`єкт незавершеного будівництва, належний позивачу, який відповідно до витягу про реєстрацію права власності від 06 липня 2009 року розташований на АДРЕСА_4 ; у висновку експертного будівельно-технічного дослідження № 01/09-16 від 13 вересня 2016 року міститься інформація про те, що вбудовано-прибудований магазин у АДРЕСА_4 є цілісним майновим комплексом, без визначення площі цього магазину та фактичного місця розташування; висновки судів про те, що нежитлове приміщення площею 110,5 м2 на АДРЕСА_2 входить до складу вбудовано-прибудованого магазину, розташованого на АДРЕСА_4 , не ґрунтуються на встановлених обставинах. Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України. За таких обставин оскаржені судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій в частині позовної вимоги про скасування рішення Коломийської міської ради прийняті з порушенням норм процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин, що відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. Щодо позовної вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності Відповідно до частин перших статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. У постанові Великої Палати Верховного суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) вказано, що «Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам». Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом. У справі, що переглядається, інтерес позивачки у вирішенні спору полягає в тому, щоб майно, яке вибуло з незаконного володіння на підставі рішення Коломийської міської ради від 24 лютого 2015 року № 2068-50/20 повернулось до її власності. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. За таких обставин скасування свідоцтва про право власності не є ефективним способом захисту, оскільки не відновить порушеного права позивачки. Ефективним способом захисту порушеного права позивачки є скасування рішення органу місцевого самоврядування з подальшим витребуванням нерухомого майна з чужого незаконного володіння в порядку статей 387-388 ЦК України. Оскільки позовна вимога про визнання недійсним і скасування свідоцтва про право власності не забезпечує відновлення порушених прав ОСОБА_1 , у задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити в зв`язку з обранням неналежного способу захисту. За таких обставин, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в частині задоволення позовної вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно підлягають скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні вказаної вимоги. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. Доводи касаційної скарги, у зв`язку з необхідністю врахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду від 16 лютого 2022 року в справі № 342/971/18 (провадження № 61-225св20) дають підстави вважати, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального та з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржені рішення суду першої та апеляційної інстанцій: в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування підлягають скасуванню з направленням справи в цій частині новий розгляд до суду першої інстанції; в частині позовної вимоги про скасування свідоцтва про право власності підлягають скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в її задоволенні. Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Коломийської міської ради Івано-Франківської області задовольнити частково. Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28 грудня 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 06 травня 2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Коломийської міської ради Івано-Франківської області про визнання незаконним та скасування рішення міської ради скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28 грудня 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 06 травня 2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Коломийської міської ради Івано-Франківської області про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно скасувати та ухвали нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині. З моменту прийняття постанови суду касаційної рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28 грудня 2020 року та постанова Івано-Франківського апеляційного суду від 06 травня 2021 рокувтрачають законну силу. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий В. І. Крат Судді Н. О. Антоненко І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук