Постанова Харківський апеляційний суд № 632/2028/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А іменем України 06 травня 2021 року м. Харків справа № 632/2028/20 провадження № 22ц/818/2848/21 Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Котелевець А.В., суддів - Кругової С.С., Пилипчук Н.П., імена (найменування) сторін: позивач - Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», відповідач - ОСОБА_1 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін апеляційну скаргу Крилової Олени Леонідівни - представника Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 28 січня 2021 року в складі судді Библіва С.В., у с т а н о в и в: В листопаді 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») в особі свого представника Дашко Володимира Миколайовича звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що 22 липня 2015 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Умови кредитного договору відповідачка не виконала, допустила заборгованість, яка станом на 08 жовтня 2020 року склала суму в загальному розмірі 65 111,68 грн (заборгованість за тілом кредиту - 1 183,79 грн, у тому числі заборгованість за простроченим тілом кредиту - 1 183,79 грн, 425,00 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі статтею 625 ЦК України, 63 502,89 грн - пеня). Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «КБ «ПриватБанк» заборгованість в указаному розмірі, а також 2 102,00 грн судового збору. Заочним рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 28 січня 2021 року позов АТ «КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 22 липня 2015 року № б/н в розмірі 1 183,79 грн та 38,26 грн судового збору. Задовольняючи частково позов та стягуючи з відповідачки на користь позивача заборгованість за тілом кредиту, суд першої інстанції послався на правову позицію, що міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, відповідно до якої Тарифи банку, Умови та правила надання банківських послуг, які не підписувались при заповненні заяви-анкети позичальником, не можуть вважатись складовою частиною кредитного договору, а встановлені цими документами відсоткова ставка, пеня та штрафи не можуть бути застосовані при визначенні кредитної заборгованості. 16 лютого 2021 року Крилова Олена Леонідівна - представник АТ КБ «ПриватБанк» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального, процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові про стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі статтею 625 ЦК України, та пені та ухвалити в цій частині нову постанову про задоволення позову в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не мав правових підстав для відмови в задоволенні позову в указаній частині, оскільки банк надав відповідачці кредит, а відповідачка його не повернула. Зазначає, що судом безпідставно взята до уваги правова позиція, що міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, оскільки в матеріалах справи відсутні обгрунтовані заперечення відповідача та відповідні докази проти вимог позивача. 01 березня 2019 року банком внесено зміни до Умов та правил надання банківських послуг, розміщених на офіційному сайті www.privat.ua/terms, де в пунктах 2.1.1.2.11 та 2.1.1.2.12 сторони дійшли згоди, що в разі прострочення зобов`язань за договором клієнт сплачує банку плату за користування кредитом у розмірі подвійної процентної ставки від суми трат, здійснених за рахунок кредиту; в разі порушення умов виконання щодо погашення заборгованості за договором клієнт зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до частини другої статті 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми в розмірі 84% для картки «Універсальна голд». ОСОБА_1 з заявою про перегляд заочного рішення до суду першої інстанції не зверталася, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2 частини 1 статті 374 ЦПК України). Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів і вимог апеляційної скарги - судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Рішення суду першої інстанції в частині стягнення тіла кредиту не оскаржується, тому в апеляційному порядку не переглядається. Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Верховного Суду. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в частині вирішення спору про стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі статтею 625 ЦК України, та пені не відповідає. Матеріали справи свідчать, що 22 липня 2015 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява-анкета разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. У порушення умов кредитного договору, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідачка зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, чим порушила умови кредитного договору. Станом на 08 жовтня 2020 року заборгованість склала суму в загальному розмірі 65 111,68 грн (заборгованість за тілом кредиту - 1 183,79 грн, у тому числі заборгованість за простроченим тілом кредиту - 1 183,79 грн, 425,00 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі статтею 625 ЦК України, 63 502,89 грн - пеня), яку позивач просив стягнути на свою користь з відповідачки. Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Термін дії картки № НОМЕР_1 - липень 2018 року. Початковий кредитний ліміт в подальшому зменшено, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ім`я ОСОБА_1 . Остання зміна кредитного ліміту відбулася 13 вересня 2016 року. ОСОБА_1 користувалася кредитним коштами, що підтверджується випискою банку. Останній платіж на погашення заборгованості внесено 15 серпня 2018 року в сумі 201,88 грн. Позов пред`явлено 23 листопада 2020 року. Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу). Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина 2 статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України). За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Із письмових пояснень, наданих Шевченко Антоном Олександровичем - представником АТ «КБ ПриватБанк» в суді апеляційної інстанції, вбачається, що заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі статтею 625 ЦК України, за період з серпня 2018 року по листопад 2020 року, складає суму в розмірі 77,84 грн із розрахунку: 1 183,79 грн (заборгованість за тілом кредиту) х 3% : 365 днів х 800 днів прострочки. Пеня за період з 01 серпня 2016 року по 31 липня 2018 року складає суму в розмірі 55,67 грн із розрахунку: 1 183,79 грн (заборгованість за тілом кредиту) х 0,24% (від суми загальної заборгованості, яка нараховується за кожний день прострочення кредиту) : 365 днів х 729 днів + 50,00 грн (щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму більш 100,00 грн). З огляду на викладене, правових підстав для відмови в задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за процентами, нарахованими на прострочений кредит згідно зі статтею 625 ЦК України, в розмірі 77,84 грн та пені в розмірі у 55,67 грн суду першої інстанції не було. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України). Рішення суду першої інстанції в частині вирішення спору про стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі статтею 625 ЦК України, та пені підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нової постанови про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за процентами, нарахованими на прострочений кредит згідно зі статтею 625 ЦК України, в розмірі 77,84 грн та пені в розмірі 55,67 грн. Доводи апеляційної скарги про те, що березня 2019 року банком внесено зміни до Умов та правил надання банківських послуг, розміщених на сайті www.privat.ua/terms, де в пунктах 2.1.1.2.11 та 2.1.1.2.12 сторони дійшли згоди, що в разі прострочення зобов`язань за договором клієнт сплачує банку плату за користування кредитом у розмірі подвійної процентної ставки від суми трат, здійснених за рахунок кредиту; в разі порушення умов виконання щодо погашення заборгованості за договором клієнт зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до частини другої статті 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми в розмірі 84% для картки «Універсальна голд», не можуть бути прийняті до уваги з огляду на таке. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника процентна ставка не зазначена. Обгрунтовуючи позов, АТ КБ «ПриватБанк» зазначав про те, що ОСОБА_1 погодилася з Умовами та правилами надання банківських послуг, розміщених на сайті банку www.privat.ua/terms та Тарифами банку, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Тарифи і Умови та правила надання банківських послуг (зокрема в редакції від 01 листопада 2018 року) розумів позивач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання позивачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів, нарахованих на прострочений кредит згідно зі статтею 625 ЦК України, в розмірі 425,00 грн та, зокрема саме у зазначеному в цих документах. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15). Колегія суддів вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк». За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані позивачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях. Отже, Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю в п`ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15). Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII). Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту. Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19). Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За правилами пунктів «б», «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Судові витрати, понесені позивачем, документально підтверджуються - за подачу позовної заяви в розмірі 2 102,00 грн; за подачу апеляційної скарги - в розмірі 3 153,00 грн (а. с. 1, 104). Оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню судовий збір в загальному розмірі 11,00 грн із розрахунку: 63 927,89 грн (позовні вимоги) : 133,51 грн (задоволені позовні вимоги) = 478,82; 2 102,00 грн : 478,82 = 4,39 грн; 3 153,00 грн : 478,82 = 6,58 грн + 4,39 грн. Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, 376 ч. 1, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Крилової Олени Леонідівни - представника Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» - задовольнити частково. Рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 28 січня 2021 року в частині вирішення спору про стягнення процентів, нарахованих на прострочений кредит згідно зі статтею 625 ЦК України, та пені скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову. Позов Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» проценти, нараховані на прострочений кредит згідно зі статтею 625 ЦК України, в загальному розмірі 133,51 грн (сто тридцять три грн 51 коп.) та 11,00 грн (одинадцять грн 00 коп.) судового збору. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 06 травня 2021 року. Головуючий А.В.Котелевець Судді С.С.Кругова Н.П.Пилипчук