Постанова 4857 № 260/4471/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 травня 2021 рокуЛьвівСправа № 260/4471/20 пров. № А/857/6481/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Матковської З.М., суддів: Кузьмича С.М., Шавеля Р.М., при секретарі судового засідання: Герман О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Дмитра Андрійовича на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року у справі №260/4471/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Дмитра Андрійовича про зобов`язання вчинити дії (головуючий суддя першої інстанції - Скраль Т.В., час ухвалення - 16.32 год., місце ухвалення - м. Ужгород, дата складання повного тексту - 11.02.2021р.),- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Дмитра Андрійовича про зобов`язання вчинити дії. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що приватним виконавцем винесено постанову №63768083 від 01.12.2020р. про арешт коштів боржника. Вказана постанова отримана банком 09.12.2020р. і відразу заблоковано зарплатний рахунок позивача. Доказом цього є виписки з банківського рахунку за останні 6 місяців, якою підтверджено, що ще 08.12.2020р. позивач здійснював розпорядження коштами на банківському рахунку. Зазначає, що відповідач володів інформацією, що у філії AT «Укргазбанк» в м. Ужгород, на ім`я позивача відкрито зарплатний картковий рахунок, однак не вчинив жодних дій у відповідності до частини четвертої статті 59 Закону №1404-VIII. Рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби. Зважаючи на те, що накладений на рахунок в банку арешт унеможливлює отримання заробітної плати, вважають, що позов підлягає задоволенню в частині відновлення порушених оскаржуваною цією постановою прав позивача. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність щодо не зняття арешту накладеного на кошти ОСОБА_1 , що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 , IBAN НОМЕР_2 відкритого в АБ «Укргазбанк» як заробітна плата. Зобов`язано приватного виконавця Ярошевського Дмитра Андрійовича зняти частково арешт, накладений ним на кошти ОСОБА_1 , а саме: з коштів які надходять позивачу на рахунок № НОМЕР_1 , IBAN НОМЕР_2 , відкритий в АБ «Укргазбанк» як заробітна плата. В решті позовних вимог - відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що вважає рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що винесено з порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема доводи апелянта зводяться до того, що виконуючи виконавчий документ, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону №1404-VІІІ повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону №1404-VІІІ. Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону № 1404-VІІІ). АБ «Украгазбанк», на який нормами статті 52 Закону №1404-VІІІ покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника на рахунках виконало, (повідомлення АТ «Укргазбанк» від 14.12.2020 року №БТ-11077) Зазначене свідчить про те, що банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення. За таких обставин, рахунок № НОМЕР_3 , IВАN НОМЕР_4 відкритого в АБ «Укргазбанк» не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено, кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат тощо), та набули статусу вкладу. З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання. Відповідно до ч. 1 ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Відповідно до ч. 1 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції. Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у відсутності сторін з урахуванням наведених вище норм ст.268 КАС України, а також того, що дана категорія справ відноситься до термінових та вирішується судом протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. З врахуванням вищенаведеного, та у відповідності до ч. 4 ст. 229, ч. 3 ст. 268 КАС України розгляд справи проведено у відсутності учасників справи без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що 21 вересня 2007 року між акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком, в особі керуючого філією «Відділення Промінвестбанку в м. Ужгород» та ОСОБА_1 укладено договір про іпотечний кредит № 175/7-07. 03.02.2015 року між ТзОВ «Кредитні інціативи» та гр. ОСОБА_1 укладено Договір про розірвання іпотечного договору №257/23-2007. 02.11.2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В. видано виконавчий напис №5021, яким пропонує стягнути на користь ТзОВ «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ» заборгованість, що виникла за кредитним договором №175/7-07 від 21 вересня 2007 року. Загальна сума заборгованості становить 845 512 грн. 30.11.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Ярошевським Дмитром Андрійовичем розглянуто заяву стягувача про примусове виконання виконавчого напису №5021, виданого 02 листопада 2020 року та постановлено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №63768083. 30.11.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Ярошевським Дмитром Андрійовичем при примусовому виконанні виконавчого напису №5021, виданого 02 листопада 2020 року постановлено постанову про стягнення з боржника основної винагороди, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, постанову про арешт майна боржника. 01.12.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Ярошевським Дмитром Андрійовичем при примусовому виконанні виконавчого напису №5021, виданого 02 листопада 2020 року постановлено постанову про арешт коштів боржника. Відповідно до вказаної постанови накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику. 15.12.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Ярошевським Дмитром Андрійовичем при примусовому виконанні виконавчого напису № 5021, виданого 02 листопада 2020 року постановлено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. 15.12.2020 року адвокатом Ракущинець А.А. подано запит на електронну адресу приватного виконавця Ярошевського Дмитра Андрійовича в якому зазначає, що ним постановою від 01.12.2020 року накладено арешт на зарплатний рахунок № НОМЕР_1 , IBAN НОМЕР_2 , відкритий в АБ «Укргазбанк», який використовується виключно для отримання заробітної плати з Управління справами апарату Верховної Ради України. 18.12.2020 року відповідачем на запит представника позивача надано відповідь, в якій щодо запиту також додано файл з додатками, однак при відкритті вказаного файлу виникла помилка при обміні даних з сервером у зв`язку з чим файл не відкривається. Так копія ордеру, копія угоди з адвокатом, копія свідоцтва адвоката та копія виписки по рахунку, які зазначені в запиті як додатки приватний виконавцем не має можливості проаналізувати та надати їм правової оцінки. Суд першої інстанції позов задовольнив частково з тих підстав, що отримавши запит адвоката Ракущинець А.А., відповідач володів достатньою інформацією, що у філії АБ «Укргазбанк» в м. Ужгород на ім`я позивача відкрито зарплатний картковий рахунок, однак не вчинив жодної дії у відповідності до ч.4 статті 59 та ч.5 ст. 13 Закону «Про виконавче провадження»№ 1404-VIII . Колегія суддів апеляційного суду вважає висновки суду першої інстанції невірними з огляду на наступне. Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» №1403-VIII від 02.06.2016. Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. За приписами статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім: 1) рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною; 2) рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету; 3) рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону; 4) рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи; 5) рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини; 6) рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності; 7) рішень про виселення та вселення фізичних осіб; 8) рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена; 9) рішень про конфіскацію майна; 10) рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання; 11) інших випадків, передбачених цим Законом та Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Частинами першою та дугою статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, серед іншого, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейська обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей. Загальний порядок звернення стягнення на кошти боржника визначено у розділі VII Закону №1404-VIII. Так, згідно з частиною першою та другою статті 48 Закону №1404-VIII, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Відповідно до частин першої та другої статті 56 Закону №1404-VIII арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Разом з тим, положеннями пункту 8 розділу VІІІ «Порядок звернення стягнення на майно боржника» Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів. За зведеним виконавчим провадженням арешт накладається на загальну суму заборгованості за зведеним виконавчим провадженням з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. Арешт на кошти боржника може бути накладено в національній та/або в іноземній валюті, про що зазначається у постанові. Отже, приватний виконавець уповноважений накладати арешт на кошти та/або майно боржника при примусовому виконанні відповідного виконавчого документа, тому накладаючи арешт на кошти позивача, приватний виконавець діяв на підставі та в межах своїх повноважень передбачених законом. Суд першої інстанції визнав протиправною бездіяльність відповідача з тих підстав, що отримавши запит адвоката Ракущинець А.А., відповідач володів достатньою інформацією, що у філії АБ «Укргазбанк» в м. Ужгород на ім`я позивача відкрито зарплатний картковий рахунок, однак не вчинив жодної дії у відповідності до ч.4 статті 59 та ч.5 ст. 13 Закону «Про виконавче провадження» №1404-VIII та для належного захисту прав позивача зобов`язав приватного виконавця Ярошевського Дмитра Андрійовича зняти частково арешт, накладений ним на кошти ОСОБА_1 , а саме: з коштів які надходять їй на рахунок № НОМЕР_1 , IBAN НОМЕР_2 , відкритий в АБ «Укргазбанк» як заробітна плата. Проте апеляційний суд з таким висновком суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне. Відповідно до абзацу другого ч. 4 ст. 16 Закону України «Про виконавче провадження» повноваження адвоката як представника посвідчуються ордером, дорученням, органу чи установи, що уповноважені законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. До ордера обов`язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження, його прав на вчинення окремих дій як представника сторони виконавчого провадження. Витяг засвідчується підписами сторін договору. Як слідує з матеріалів справи, на електронну адресу приватного виконавця надійшов адвокатський запит Ракущинець А.А від 15 грудня 2020 року на отримання копій матеріалів виконавчого провадження №63768083, де боржником виступає ОСОБА_1 та зняття арешту з рахунку. До запиту також було додано файл з додатками, однак при відкритті вказаного файлу виникла помилка при обміні даним з сервером у зв`язку з чим файл не можливо було відкрити. 18 грудня 2020 року приватним виконавцем направлено відповідь на вказаний адвокатський запит, у якій повідомлено про відмову в наданні інформації та зняттю арешту з рахунку у зв`язку з тим, що копія ордеру, копія угоди з адвокатом, копія свідоцтва адвоката та копія виписки по рахунку, які зазначені в запиті як додатки, приватний виконавець не мав можливості проаналізувати та надати їм правової оцінки, оскільки помилки при обміні даними з сервером, у зв`язку із чим файл не відкривається. З урахуванням наведеного, у приватного виконавця відповідно були відсутні документи на підтвердження повноважень адвоката Ракущинець А.А. на представництво інтересів ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження №63768083. Одночасно, приватний виконавець повідомив, що в разі надходження на адресу приватного виконавця документів, що підтвердять повноваження адвоката Ракущинець А.А. на представництво інтересів ОСОБА_1 у виконавчому провадженні, йому невідкладно буде надано відповідь та всі запитуванні документи. Отже, наведені вище судом обставини, а саме відсутність можливості у відповідача перевірити повноваження адвоката як представника, повідомлення адвокату про можливість отримання усіх запитуваних документів і відповіді у разі підтвердження його повноважень, свідчать про те, що дії приватного виконавця були правомірними та такими, що відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження». Крім цього, колегія суддів зазначає наступне. Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Пунктом 2 частини другої статті 48 цього Закону, заборонено звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Відповідно до частини третьої статті 52 цього Закону №1404-VIII, не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону №1404-VІІІ, виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону №1404-VІІІ підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України. Судове рішення та рішення інших органів є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому, стаття 48 Закону №1404-VІІІ встановлює перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено. Отже, виконуючи виконавчий документ, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. Разом з тим, саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону №1404-VІІІ повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону №1404-VІІІ. Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону №1404-VІІІ). Таким чином, з аналізу наведених вище норм чинного законодавства та обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що АБ «Украгазбанк», на який нормами статті 52 Закону № 1404-VІІІ покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника на рахунках виконало, (повідомлення АТ «Укргазбанк» від 14.12.2020 року № БТ-11077), що відповідно свідчить по те, що банк не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Перевіривши оскаржені позивачем дії відповідача, апеляційний суд вважає, що такі відповідають критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, а представлені позивачем докази у своїй сукупності не дають підстави вважати, що дії відповідача є протиправним. Вказані вище обставини є безсумнівною підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог з наведених вище підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвали нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню та апеляційним судом приймається нова постанова про відмову у задоволенні позовних вимог з наведених вище підстав. Щодо судових витрат, апелянт просить стягнути з позивача на його користь судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, однак вказана вимога задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Дмитра Андрійовича - задовольнити. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року у справі №260/4471/20 - скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя З. М. Матковська судді С. М. Кузьмич Р. М. Шавель