Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/1220/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 жовтня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/1220/21 пров. № А/857/17678/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Матковської З.М., суддів: Кузьмича С.М., Шавеля Р.М., при секретарі судового засідання: Герман О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року у справі №460/1220/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни про визнання протиправною та скасування постанови (головуючий суддя першої інстанції Нор У.М., час ухвалення у письмовому проваджені, місце ухвалення - м. Рівне, дата складання повного тексту 24.05.2021),- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни про визнання протиправною та скасування постанови відповідача про відкриття виконавчого провадження № 60291690 від 11.10.2019. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 11.10.2019 приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюк В.С. вчинений виконавчий напис № 3704 про стягнення з позивача на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості в розмірі 20022,43 грн. АТ «Банк Форвард» пред`явив виконавчий напис № 3704 від 09.09.2019 для виконання відповідачу, на підставі якого остання винесла постанову про відкриття виконавчого провадження № 60291690. Вказану постанову позивач вважає протиправною та такою, що належить до скасування, оскільки вона була прийнята відповідачем з порушенням правил територіальної діяльності. Позивач звертає увагу на те, що вона зареєстрована та проживає в селі Листвин, Дубенського району Рівненської області, жодного майна на території м. Києва не має. З наведених підстав, просила задовольнити позовну заяву в повному обсязі. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни про відкриття виконавчого провадження №60291690 від 11.10.2019. Стягнуто з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 908,00 грн. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення Рівненського окружного адміністративного суду № 460/1220/21 від 24 травня 2021 року є незаконним та необґрунтованим, таким, що винесене у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, у зв`язку з цим рішення суду є неправомірним та підлягає скасуванню. Доводи апелянта зводяться до того, що з аналізу норм Закону України «Про виконавче провадження», а також зокрема в цілому статей 13, 18, 26, 36, 48 Закону, слідує, що виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення під час здійснення виконавчого провадження, тобто після прийняття виконавчого документу до виконання та після відкриття виконавчого провадження. Перевірка майнового стану боржника (стану рахунків боржника у банках), розшук боржника та/або його майна, зокрема грошових коштів боржника, здійснюється у вже відкритому виконавчому провадженні. Чинне спеціальне законодавство, що визначає порядок пред`явлення виконавчих документів до виконання, порядок примусового виконання рішень, не містить прямої норми, яка б передбачала повноваження виконавця вчиняти на стадії вирішення питання про прийняття виконавчого документа до виконання та відкриття виконавчого провадження дії, направлені на перевірку майнового стану боржника (стану рахунків боржника у банках), розшук боржника та/або його майна. З огляду на викладене до прийняття виконавчого документа до виконання та відкриття виконавчого провадження виконавець не має права вчиняти дії, направлені на перевірку майнового стану боржника (стану рахунків боржника у банках), розшук боржника та/або його майна, зокрема грошових коштів боржника. На етапі вирішення питання про відкриття виконавчого провадження або повернення виконавчого документа у виконавця відсутній будь-який механізм, передбачений чинним законодавством, спрямований на перевірку відомостей щодо стану банківських рахунків боржника. Оскільки стягувачем було надано заяву про примусове виконання рішення, до якої додано довідку із зазначенням місця знаходження майна боржника (грошових коштів) на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в AT «Банк Форвард», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 105, то в даному випадку порушення положень Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, чинної на момент відкриття виконавчого провадження № 60291690, відсутнє. З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання. Відповідно до ч. 1 ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Відповідно до ч. 1 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції. Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у відсутності сторін з урахуванням наведених вище норм ст.268 КАС України, а також того, що дана категорія справ відноситься до термінових та вирішується судом протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. З врахуванням вищенаведеного, та у відповідності до ч. 4 ст. 229, ч. 3 ст. 268 КАС України розгляд справи проведено у відсутності учасників справи без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . 09.09.2019 приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюк В.С. здійснено виконавчий напис № 3704, згідно з яким звернено стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором укладеним із ПАТ «Банк Форвард». Сума заборгованості складає 20022,43 грн. В подальшому, представник АТ «Банк Форвард» звернувся до відповідача із заявою про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса. Зі змісту вказаної заяви, стягувач, АТ «Банк Форвард», просив відкрити за місцезнаходженням майна (грошових коштів) боржника виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком В.С. за № 3704 від 09.09.2019 про стягнення з боржника ОСОБА_1 коштів у розмірі 20022,43 грн. Крім того, у випадку встановлення доходу боржника, яким є ОСОБА_1 АТ «Банк Форвард» просив звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення на стягнення на його майно та без перевірки його майнового стану за місцем проживання (перебування) боржника . На підставі вказаної вище заяви, 11.10.2019 відповідачем відкрито виконавче провадження № 60291690 щодо примусового виконання виконавчого напису №3704 від 09.09.2019, вчиненого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюк В.С. про стягнення з позивача на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості в розмірі 20022,43 грн. Вважаючи постанову про відкриття виконавчого провадження №60291690, протиправною, позивач звернулася до суду із вказаним позовом. Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази наявності у позивача будь-якого майна, розташованого у місті Києві, а місцезнаходженням позивача є село Листвин, Дубенського району, Рівненської області, тому відповідач не мала жодних правових підстав для відкриття виконавчого провадження у м. Києві та відповідно прийняття оскаржуваної постанови. Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими що відповідають нормам матеріального та процесуального права, обставинам справи з огляду на наступне. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон №1404, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Пунктом 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Відповідно до ст. 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців. Згідно ст. 22 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» про початок діяльності приватний виконавець повідомляє Міністерство юстиції України. У повідомленні про початок діяльності обов`язково зазначаються: 1) виконавчий округ, на території якого приватний виконавець має намір здійснювати діяльність; 2) інформація про офіс приватного виконавця; 3) реквізити договору страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця, строк дії договору, інформація про страховика та страхову суму; 4) інформація про помічників приватного виконавця (у разі їх наявності). Приватний виконавець має право розпочати здійснення діяльності з дня внесення інформації про нього до Єдиного реєстру приватних виконавців України. Відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 23 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» Міністерство юстиції України забезпечує ведення Єдиного реєстру приватних виконавців України. У Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність. Згідно ч. 1, 2 ст. 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Пунктом 3 частини 1 статті 3 цього Закону передбачено, що виконавчі написи нотаріусів віднесено до виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню. Статтею 4 Закону №1404-VIII встановлені вимоги до виконавчого документу та підстави, за яких виконавчий документ повертається стягувачу. Так, за приписами п. 10 ч. 4 ст.4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю. Згідно з п.1 ч.1 ст.26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Відповідно до вимог ч.3 ст.26 Закону №1404-VIII у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати. З аналізу вказаних норм права слідує, що Закон №1404-VIII визначає вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому право приватного виконавця відкрити виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює свою діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України. Отже, якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи або місце знаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджується компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання. Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що виконавчим округом приватного виконавця Павелків Тетяни Леонідівни визначено місто Київ. Місцем проживання (реєстрації) позивача є наступна дреса: село Листвин, Дубенський район, Рівненська область. Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що місце проживання боржника не відноситься до виконавчого округу, на території якого приватний виконавець Павелків Т.Л. здійснює діяльність, а виконавчий документ у виконавчому провадженні №60291690 прийнято до виконання відповідачем не за місцем проживання перебування боржника - фізичної особи. Відповідач обґрунтовував правомірність постанови про відкриття виконавчого провадження тим, що місцезнаходженням майна боржника визначеного стягувачем у заяві про примусове виконання рішення, а саме наявність карткового рахунку для погашення заборгованості № НОМЕР_1 відритий у АТ «Банк Форвард», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, буд.105. Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає наведені доводи відповідача невірними з огляду на наступне. Відповідно до ст.177 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. Відповідно до ст.3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 № 2346-III (далі - Закон №2346-III) кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). Згідно з ч.6.1, 6.2 ст.6 вказаного Закону банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам-інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам). Особи, визначені в пункті 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб. Частинами 7.1, 7.1.4, 7.1.5 статті 7 Закону №2346-III визначено, що банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки. Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних рахунків, рахунків умовного зберігання (ескроу) та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками. Зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і Таким чином, гроші (грошові кошти) є різновидом майна особи. Згідно Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73 грошові кошти - готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання. Разом з тим, судом першої інстанції вірно зазначено, що «картковий рахунок» є майном в розумінні ст.190 ЦК України, як і не передбачено й визначення місцезнаходження «карткового рахунку» за місцем знаходження будь-якого банку. Таким чином, що наявність у позивача відкритого карткового рахунку у відділенні АТ «Банк Форвард», місцезнаходженням якого є місто Київ, вул. Саксаганського, буд.105, не свідчить про те, що за вказаною адресою знаходиться майно, належне боржнику, ОСОБА_1 , з урахуванням цього, що відповідно до наведених вище норм законодавства майном боржника можуть бути визнані саме кошти особи на рахунках у банках. Наявність банківського рахунку (який не є майном) не свідчить про наявність коштів особи, які обліковуються на цьому банківському рахунку. Таким чином, наявність самого рахунку в банку, за відсутності на ньому коштів чи цінностей, не породжує цивільні права та обов`язки, оскільки рахунок це - засіб, механізм, спосіб безготівкового здійснення розрахунків, отримання готівки чи інший спосіб розпорядження коштами, що на ньому знаходяться за волевиявленням власника цих коштів. При цьому, наявність рахунку у банку, місцезнаходження якого зареєстровано у м. Києві, не є тотожнім місцезнаходженню майна боржника, зокрема, його грошових коштів. Будь-яких доказів на підтвердження знаходження на рахунках за договорами в валюті гривня грошових коштів позивача, або на а інших рахунках, що б давало підстави вважати їх майном боржника матеріали виконавчого провадження не містять. Не надано відповідачем і доказів суду про те, що позивача на території виконавчого округу міста Києва є майно, дохід, або наявні грошові кошти у банку. Що стосується доводів апелянта про те, що до прийняття виконавчого документа до виконання та відкриття виконавчого провадження виконавець не має права вчиняти дії, направлені на перевірку майнового стану боржника (стану рахунків боржника у банках), розшук боржника та/або його майна, зокрема грошових коштів боржника, то апеляційний суд вважає такі необґрунтованими з огляду на наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Як слідує із заяви про примусове виконання рішення, поданої АТ «Банк Форвард», у такій зазначено і адреса проживання боржника ( АДРЕСА_1 ), і номер рахунку, що не позбавляло відповідача можливості вчинити дії відповідно до вимог ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Перевіривши оскаржене позивачем рішення, апеляційний суд вважає, що таке не відповідає критеріям, визначеним ст. 2 КАС України, а представлені відповідачем на заперечення позовних вимог докази у своїй сукупності не дають підстав вважати що рішення чи дії відповідача є правомірними, а натомість вказують на те, що таке прийняте відповідачем необґрунтовано, що дає підстави для визнання його протиправним та скасування. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись статтями 243, 250, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року у справі №460/1220/21 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя З. М. Матковська судді С. М. Кузьмич Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 18.10.2021