Постанова 4815 № 2-617/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 квітня 2021 року м. Рівне Справа № 2-617/11 Провадження № 22-ц/4815/512/21 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого Ковальчук Н. М. суддів: Гордійчук С. О., Шимківа С. С. секретар судового засідання - Пиляй І. С. учасники справи: апелянт, стягувач - ОСОБА_1 , скаржник - адвокат Нікольченко Борис Борисович, що діє в інтересах боржника ОСОБА_2 ; особа, дії якої оскаржуються - державний виконавець Рокитнівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Кушнір Віра Василівна розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рокитнівського районного суду Рівненської області від 01 лютого 2021 року у складі судді Комзюк А. Ф., постановлену в смт. Рокитне Рівненської області о 17 годині 42 хвилини, повний текст ухвали складено 05 лютого 2021 року, в с т а н о в и в : Адвокат Нікольченко Борис Борисович в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця Рокитнівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Кушнір Віри Василівни. В обґрунтування скарги вказував, що рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області від 12.01.2012 у справі №2-617/11 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходів) до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму, для дитини відповідного віку. На виконання зазначеного рішення, Рокитнівським районним судом Рівненської області видано виконавчий лист № 2-617/11 від 24.01.2012. Постановою державного виконавця Рокитнівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Кушнір Вірою Василівною (далі державний виконавець відділу ДВС) від 13.01.2017 відкрито виконавче провадження №53239051 про примусове виконання виконавчого листа. 14 вересня 2020 року державним виконавцем відділу ДВС Кушнір В.В. здійснено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, з яким боржник не погоджується. Згідно з матеріалів виконавчого провадження, 31.08.2020 стягувачем подано до ДВС заяву про здійснення розрахунок заборгованості та додано документи про трудову діяльність боржника у Республіці Польща, однак відповідно до п.10 Постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року №146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб», з осіб, які працюють за контрактами в іноземних компаніях і одержують заробітну плату тільки за кордоном, аліменти утримуються із 100 відсотків заробітної плати, яку платник аліментів одержував до укладення контракту, або виходячи із його заробітної плати за останній місяць роботи на момент від`їзду, або з п`ятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на час проведення розрахунків. Зазначав, що державним виконавцем всупереч вимогам закону проігноровано той факт, що в Республіці Польща ОСОБА_2 здійснював трудову діяльність на підставі контракту в іноземній компанії, отримуючи заробітну виключно за кордоном. Відповідно до Переліку видів доходу, які вираховуються при визначенні аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб отримання доходу від трудової діяльності за кордоном, не є таким доходом у розумінні заробітку, який вираховується під час розрахуй и розміру аліментів, а тому дії державного виконавця є неправомірними. Пояснював, що на момент виникнення заборгованості по даний час, ОСОБА_2 є безробітним в Україні, відтак державний виконавець мав визначити заборгованість за аліментами виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, в якій проживає боржник. Проте, державний виконавець здійснив розрахунок заборгованості, використовуючи інформацію, надану стягувачем та проігнорував вимоги Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень. та незаконно прийняв перекладені, а не оригінальні документи. Просив суд визнати незаконними дії державного виконавця Рокитнівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Кушнір Віри Василівни при примусовому виконанні виконавчого листа №2-617/11 від 24.10.2012 Рокитнівського районного суду Рівненської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходів) до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку; скасувати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, здійснений державним виконавцем Рокитнівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Кушнір Вірою Василівною, при примусовому виконанні виконавчого листа №2-617/11 від 24.10.2012 Рокитнівського районного суду Рівненської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходів) до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Ухвалою Рокитнівського районного суду Рівненської області від 01 лютого 2021 року вказану скаргу задоволено. Визнано дії державного виконавця Рокитнівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Кушнір Віри Василівни при проведенні розрахунку заборгованості зі сплати аліментів при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-617/11 від 24.01.2012 Рокитнівського районного суду Рівненської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходів) до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму, для дитини відповідного віку, неправомірними. Зобов`язано державного виконавця Рокитнівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Кушнір Віру Василівну усунути порушення та скасувати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-617/11 від 24.01.2012 Рокитнівського районного суду Рівненської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходів) до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму, для дитини відповідного віку, проведений державним виконавцем 14.09.2020. Вважаючи ухвалу суду незаконною, необґрунтованою, упередженою, постановленою за невідповідності фактичним обставинам справи та недотриманням принципу якнайкращого забезпечення прав дитини, ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі пояснює, що рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області від 12.01.2012 у справі №2-617/11 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходів) до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму, для дитини відповідного віку. Додає, що на виконання цього рішення вона подала до органів державної виконавчої служби виконавчий лист і постановою державного виконавця Рокитнівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Рівненській області 13.01.2017 року відкрито виконавче провадження. Звертає увагу, що оскільки на момент відкриття виконавчого провадження боржник ОСОБА_2 був безробітним, відомостей про своє працевлаштування за кордоном не надав, державний виконавець нарахувала суму аліментів, виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Вказує, що суд не дав належної оцінки порушенню боржником вимог закону шляхом приховування факту свого працевлаштування, що, в свою чергу, призвело до порушень прав і її як отримувача аліментів, і їхнього спільного сина, на користь якого ці аліменти стягнуто. Вважає помилковим посилання суду на п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 року № 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб», оскільки боржником свідомо не було надано копію контракту, на умовах якого він нібито працює у Республіці Польща, що вказує на те, що такого контракту не існує. Зазначає, що суд проігнорував її зауваження про порушення строків подачі боржником скарги на розрахунок заборгованості, зроблений державним виконавцем, які встановлені ст.. 447 ЦПК України. Вважає порушенням своїх прав та дискримінаційним щодо себе покликання суду на п. 1 ст. 1 Договору між Україною та Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах, адже вони тягнуть за собою ряд складнощів та додаткових витрат, пов`язаних із відкриттям рахунку, здійсненням офіційних перекладів, подачею клопотань про визнання рішення іноземного суду, тоді як Законом України «Про виконавче провадження» закріплено право вибору місця виконання судового рішення за стягувачем. З наведених міркувань просить скасувати ухвалу суду першої інстанції. Відзиву на апеляційну скаргу не подано. Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області від 12.01.2012 року у справі №2-617/11 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходів) до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму, для дитини відповідного віку. На виконання вказаного рішення Рокитнівським районним судом Рівненської області видано виконавчий лист №2-617/11 від 24.01.2012 року. Постановою державного виконавця Рокитнівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Кушнір Вірою Василівною від 13.01.2017 року відкрито виконавче провадження №53239051 про примусове виконання виконавчого листа №2-617/11 від 24.01.2012 року. 14 вересня 2020 року державним виконавцем Рокитнівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Кушнір Вірою Василівною здійснено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, який склав 160 333,70 грн.. Звертаючись до суду з цією скаргою, представник боржника ОСОБА_2 - адвокат Нікольченко Борис Борисович заперечував зазначений розрахунок, оскільки його здійснено з доходів боржником, отриманих під час трудової діяльності у Республіці Польща за контактом, що суперечить вимогам Постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 №146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» та ч.2 ст.195 СК України, а також покликався на те, що переклад оригінальних документів про нараховані доходи боржника є сумнівним, адже такий переклад здійснено стягувачем, хоча відповідно до ч.1 ст.21 Закону України «Про виконавче провадження» та п.8 Інструкції, перекладача мав залучити державний виконавець та попередити про кримінальну відповідальність. Згідно з ч.1 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження», порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Відповідно до ст.81 СК України, перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України. Згідно п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» від 26 лютого 1993 року № 146 (із наступними змінами), утримання аліментів з працівників проводиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, в тому числі, зокрема і з інших видів заробітку. Пунктом 12 зазначеної Постанови визначено перелік виплат, з яких утримання аліментів не проводиться. Як вбачається із матеріалів виконавчого провадження №53239051 з примусового виконання виконавчого листа №2-617/11 від 24.01.2012 у справі про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на час проведення розрахунку заборгованості - 14 вересня 2020 року, боржник ОСОБА_2 на території України не працював, розмір стягуваних аліментів визначався державним виконавцем виходячи із середньої заробітної плати для даної місцевості, а заборгованість по аліментах була відсутня. В подальшому, 15 вересня 2020 року, до відділу ДВС звернулася стягувач ОСОБА_1 із заявою про проведення перерахунку , у зв`язку з працевлаштуванням боржника з 18.10.2017 у Республіці Польща, на підтвердження чого надала копії документів та їх переклад. Встановлено, що боржник ОСОБА_2 з 18 жовтня 2017 року офіційно працевлаштований в Республіці Польща у Командитному товаристві ТОВ «ДСО Транспортна спедиція» на невизначений термін, де отримує заробітну плату (т.1 а.с.136,148, 149-159). Відповідно до п.10 Постанови Кабінету Міністрів України №146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб», з осіб, які працюють за контрактами в іноземних компаніях і одержують заробітну плату тільки за кордоном, аліменти утримуються із 100 відсотків заробітної плати, яку платник аліментів одержував до укладення контракту, або виходячи із його заробітної плати за останній місяць роботи на момент від`їзду, або з п`ятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на час проведення розрахунків. Доводи апелянта в цій частині про недоведеність тієї обставини, що ОСОБА_2 працює в Республіці Польща саме за контрактом, а на інших умовах, апеляційним судом відхиляються, оскільки умови та порядок працевлаштування іноземних громадян на території Республіки Польща регулюються Трудовим кодексом Республіки Польща, який передбачає три форми договорів: на певний термін, на виконання певної роботи, на невизначений термін (безстроковий). Виходячи з того, що боржник ОСОБА_2 працевлаштований офіційно на невизначений термін, суд приходить до висновку, що до спірних правовідносин підлягають до застосування положень п.10 Постанови Кабінету Міністрів України №146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб». Згідно ч.1 ст. 195 СК України, заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості (ч. 2 ст. 195 Сімейного кодексу України). 24 травня 1993 року між Республікою Польща та Україною підписано Договір про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах (ратифіковано 04.02.2004), відповідно до п. 2 ст.1 якого громадяни однієї Договірної Сторони мають право вільно і без перешкод звертатися до органів іншої Договірної Сторони, до компетенції яких відносяться цивільні та кримінальні справи, можуть виступати в них, подавати клопотання, пред`являти позови, а також здійснювати інші процесуальні дії за тих же умов, що і громадяни цієї Договірної Сторони. Відповідно до ст. 29 Договору, в справах про інші аліментні обов`язки в галузі сімейного права застосовується законодавство тієї Договірної Сторони, на території якої має місце проживання особа, яка порушує клопотання про стягнення аліментів. Таким чином, у даному спірному випадку допустиме вирішення стягнення аліментів з боржника з доходу, отриманого за кордоном відповідно до умов Договору про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах між Республікою Польща та Україною. Однак, питання стягнення з ОСОБА_2 аліментів на території Республіки Польща в установленому порядку не порушувалося. Що стосується доводів апеляційної скарги в частині належності перекладу копії документів, наданих стягувачем державному виконавцю для проведення перерахунку, то суд зазначає наступне. Як встановлено, при проведенні розрахунку заборгованості зі сплати аліментів державним виконавцем взято до уваги копії документів, переклад яких здійснено за ініціативою стягувача. Відповідно до ч.1 ст.21 Закону України «Про виконавче провадження», під час виконавчого провадження виконавець або сторони у разі потреби можуть запросити перекладача. Перекладачем може бути будь-яка дієздатна особа, яка володіє мовами, знання яких є необхідним для перекладу. Особі, яка потребує послуг перекладача, виконавець надає строк для його запрошення, але не більш як 10 робочих днів. У разі якщо зазначена особа не забезпечить участі перекладача у визначений строк, його може призначити постановою виконавець. Відповідно до п.8 Інструкції з організації примусового виконання рішень від 02.04.2012 № 512/5, для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста , суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання, а також у разі потреби - перекладача. Згідно ст.2 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є Конституція України, цей Закон, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання. Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, законодавством передбачено, що у разі потреби державний виконавець повинен був залучити перекладача самостійно. Натомість, ним було взято для здійснення перерахунку переклади документів, наданих стягувачем, достовірність яких не підтверджена у встановленому законом порядку. Аналізуючи вищевикладені обставини справи в сукупності із правовими нормами, якими ті врегульовані, апеляційний суд дійшов висновку про порушення вимог закону головним державним виконавцем Рокитнівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Кушнір Вірою Василівною при здійсненні перерахунку заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів. Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. За наведених обставин, апеляційний суд приходить до переконання про те, що оскаржувана ухвала постановлена місцевим судом з дотриманням норм процесуального права, судом першої інстанції в повній мірі з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд у х в а л и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Рокитнівського районного суду Рівненської області від 01 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Повний текст постанови складено 30 квітня 2021 року. Головуючий Ковальчук Н. М. Судді: Гордійчук С. О. Шимків С. С.