Постанова 4815 № 2-617/11

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 грудня 2020 року м. Рівне Справа № 2-617/11 Провадження № 22-ц/4815/1365/20 Головуючий у Рокитнівському районному суді Рівненської області: суддя Комзюк А.Ф. Ухвалу суду першої інстанції постановлено повним текстом поза межами судового засідання 02 листопада 2020 року в смт. Рокитне Рокитнівського району Рівненської області Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий: суддя Хилевич С.В. судді: Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М. секретар судового засідання: Пиляй І.С. учасники справи: стягувач: ОСОБА_1 ; боржник: ОСОБА_2 ; особа, дії якої оскаржуються: державний виконавець Рокитнівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Кушнір В.В. за участі: представника ОСОБА_2 адвоката Нікольченка Бориса Борисовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Нікольченка Бориса Борисовича на ухвалу Рокитнівського районного суду Рівненської області від 02 листопада 2020 року в справі за скаргою представника ОСОБА_2 адвоката Нікольченка Бориса Борисовича на дії державного виконавця, в с т а н о в и в: У жовтні 2020 року в суд звернувся представник ОСОБА_2 адвокат Нікольченко Б.Б. зі скаргою, де просив визнати незаконними дії державного виконавця Рокитнівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі Рокитнівський РВ ДВС) Кушнір В.В. (далі державний виконавець) при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-617/11 від 24 жовтня 2012 року Рокитнівського районного суду Рівненської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходів) до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму, для дитини відповідного віку; скасувати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, здійснений державним виконавцем при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-617/11 від 24 жовтня 2012 року Рокитнівського районного суду Рівненської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходів) до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму, для дитини відповідного віку. Ухвалою Рокитнівського районного суду Рівненської області від 02 листопада 2020 року скаргу залишено без розгляду та повернено заявникові. Постановляючи ухвалу, суд попередньої інстанції виходив із того, що зі скаргою ОСОБА_2 звернувся з порушенням десятиденного строку, а сама скарга не містить доводів про те, коли боржник дізнався про розрахунок заборгованості зі сплати аліментів та клопотання про поновлення строку подання скарги ним подано не було. На судове рішення представником ОСОБА_2 адвокатом Нікольченком Б.Б. подано апеляційну скаргу, де він покликався на її незаконність і необґрунтованість. Мотивуючи її, зазначав, що 06 жовтня 2020 року представник ОСОБА_2 адвокат Нікольченко Б.Б., ознайомився з матеріалами виконавчого провадження №53239051 і тоді ж стало відомо про існування розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 14 вересня 2020 року. Вважаючи розрахунок помилковим, адвокатом Нікольченком Б.Б. 19 жовтня 2020 року було подано до Рокитнівського РВ ДВС заяву про здійснення перерахунку заборгованості. Однак заява була проігнорована державним виконавцем і жодної відповіді на неї надано не було. Хоча на час подання заяви розрахунок заборгованості від 14 вересня 2020 року не порушував та не обмежував права боржника, проте 21 жовтня 2020 року державним виконавцем було винесено постанови про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України та обмеження боржника у праві керування транспортними засобами. Про існування цих обмежень представник заявника дізнався 23 жовтня 2020 року. Підставою для винесення постанов було існування заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої відповідно до розрахунку перевищував суму відповідних платежів. Їх існування суттєво обмежує права боржника, адже позбавляють його можливості вільно пересуватися, працювати за посадою, яку він на даний час обіймає, та в подальшому можуть спонукати звільненню з місця роботи. Тому вважав, що оскільки причиною ухвалення постанов є проведений 14 вересня 2020 року розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, то десятиденний строк оскарження дій державного виконавця повинен обраховуватись з 23 жовтня 2020 року, коли представник ОСОБА_2 дізнався про існування постанов, а відтак і порушення прав довірителя. На переконання заявника, ці обставини не були з`ясовані судом попередньої інстанції, викладені ним висновки не відповідають фактичним обставинам справи, а повернення скарги перешкоджає подальшому її розгляду. З наведених мотивів просив ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на апеляційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили. Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи представника боржника, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги. Виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження"). Згідно із п. 9 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, таких засад, як забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців. Статтею 447 ЦПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. За правилами ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду. Положення ч. 1 ст. 449 ЦПК України передбачають, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Частиною 2 ст. 449 ЦПК України визначено можливість поновлення судом пропущеного з поважних причин строку для подання скарги. Норми статті 450 ЦПК України вказують, що порядок розгляду скарги, відповідно до якого скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду. Якщо суд встановить, що особа, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються, звільнена з посади (не здійснює відповідну діяльність), він залучає до участі в справі посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення права чи свободи заявника. Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Між тим, залишення без розгляду скарги на дії приватного виконавця на стадії її прийняття суперечить вимогам процесуального закону та порушує права особи, яка звернулась з цією скаргою на справедливий розгляд, з огляду на таке. Як видно з оскаржуваного судового рішення, суд при його прийнятті послався на роз`яснення, викладені у п. 16 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах", однак зазначені роз`яснення були здійснені з урахуванням вимог ч. 3 ст. 385 ЦПК України 2004 року, відповідно до якої про подання скарги суд повідомляє відповідний відділ державної виконавчої служби не пізніше наступного дня після прийняття її судом. Оскільки з прийняттям нової редакції Цивільного процесуального кодексу України змінилися строки повідомлення відповідного відділу державної виконавчої служби, приватного виконавця про надходження скарги, роз`яснення, що викладені у п. 16 зазначеної постанови, не можуть братись судом до уваги в разі застосування ст. 448 ЦПК України. Відсутність роз`яснень та чіткого визначення алгоритму дій місцевого суду під час надходження скарг на дії державного чи приватного виконавця не позбавляє можливості зробити системний аналіз ст.ст. 448, 450 ЦПК України та дійти висновку, що суд першої інстанції, отримавши скаргу, негайно, але не пізніше наступного дня після її надходження до суду, повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця про подання скарги, та призначає справу до розгляду. При цьому питання щодо поновлення чи продовження пропущеного строку суд вирішує саме під час розгляду справи, в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 449 ЦПК України. Тобто суду першої інстанції необхідно було вирішити питання щодо пропуску строку звернення зі скаргою, заслухавши пояснення з цього приводу інших учасників справи та постановити відповідну ухвалу: залишити скаргу без розгляду у зв`язку з пропущенням строку на оскарження та відсутність клопотання про його поновлення або розглянути скаргу по суті, якщо буде встановлено, що строк не пропущено. Такий правовий висновок вбачається із постанови Верховного Суду від 21 листопада 2019 року у цивільній справі № 2/522/11-ц (провадження № 61-11984св19). Згідно з ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Суд попередньої інстанцій не перевірив й не встановив фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення вимог скарги, а тому ухвалив передчасне судове рішення, яке підлягає скасуванню з передачею справи для вирішення питання про прийняття скарги та розгляду її по суті. При вирішенні питання про те, які підстави можна вважати поважними для поновлення строку звернення до суду з відповідною скаргою, суд має керуватися тим, що вичерпного переліку таких підстав процесуальний закон не містить, вони у кожному конкретному випадку залежать від певних ситуацій. При цьому судом також має враховуватися прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує справедливий судовий розгляд, а виконання рішення суду є завершальною частиною розгляду цивільної справи. Підставою для скасування оскаржуваної ухвали з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до пункту 4 ст. 379 ЦПК України є порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали. Керуючись ст.ст. 374, 379, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Нікольченка Бориса Борисовича задовольнити. Ухвалу Рокитнівського районного суду Рівненської області від 02 листопада 2020 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено: 29.12.2020 Головуючий: С.В. Хилевич Судді: С.О. Гордійчук Н.М. Ковальчук