Постанова 4822 № 713/2362/20

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 квітня 2021 року м. Чернівці справа № 713/2362/20 провадження №22-ц/822/384/21 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Половінкіна Н. Ю. суддів: Литвинюк І.М., Одинака О.О. учасники справи: позивач Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» відповідач ОСОБА_1 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 16 лютого 2021 року, головуючий у першій інстанції Пилип`юк І.В. ВСТАНОВИВ Описова частина Короткий зміст позовних вимог Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» у листопаді 2020 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Зазначало, що між Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг 12 листопада 2013 року (без номеру), за умовами якого Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кошти у вигляді кредитного ліміту на картковий рахунок в сумі 1000 грн. Договір про надання банківських послуг складається з заяви позичальника разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку, які викладені на банківському сайтіwww.privatbank.ua. ОСОБА_1 не виконано зобов`язання з сплати простроченого кредиту в сумі 13628 грн. 40 коп., прострочених відсотків в сумі 5343 грн. 66 коп., відсотків, нарахованих на прострочений кредит відповідно ст.625 ЦК України в сумі 932 грн. 93 коп. Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» просило стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» за договором між Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_1 кредиту від 12 листопада 2013 року (без номеру) грошові кошти в сумі 19904 грн. 99 коп. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 16 лютого 2021 року у позові Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» відмовлено. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» в апеляційній скарзі просить заочне рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 16 лютого 2021 року скасувати та постановити нове судове рішення, яким позов Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Зазначає про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, виникнення правовідносин між Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_1 з договору приєднання, приєднання ОСОБА_1 до Умов та правил надання банківських послуг, погодження з умовами договору, вчинення ОСОБА_1 дій, спрямованих на виконання договору. Вказує, що висновки суду першої інстанції про відсутність заборгованості не відповідають обставинам справи, оскільки Умовами та правилами надання банківських послуг передбачено можливість підключення до сервісу «Миттєва розстрочка», ОСОБА_1 скористався послугою «Миттєва розстрочка», яка не є окремим кредитним договором, внаслідок чого заборгованість за тілом кредиту є більшою, ніж сума встановленого кредитного ліміту, в період з 1 червня 2015 року по 18 жовтня 2020 року ОСОБА_1 використано кредитні кошти в сумі 17757 грн. 50 коп. Вважає, якщо договором не встановлена відсоткова ставка, розмір процентів відповідно до ст.1048 ЦК України визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Відзиву на апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» не надходило.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення наведеним нормам не відповідає. Відмовляючи у позові Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», суд першої інстанції керувався положеннями ч.1, 2 ст.207, ст.526, ч.1, 3 ст.549, ч.1, 2 ст.551, ч.1 ст.626, ч.1 ст. 628, ч.1 ст.633, ст.634, ч.1 ст.638, ч.1 ст.1048, ч.1 ст.1049, ч.1 ст.1050, ч.1, 2 ст.1054, ч.1 ст.1056-1 ЦК України, ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» та дійшов висновку про відсутність підстав для На обґрунтування таких висновків суд першої інстанції зазначив, що у анкеті-заяві ОСОБА_1 від 12 листопада 2013 року процентна ставка не зазначена та відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру та можливості нарахування заборгованості за простроченими тілом кредиту та відсотками. Умови та Правила надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису ОСОБА_1 , тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 12 листопада 2013 року шляхом підписання анкети-заяви. Тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді можливість нарахування заборгованості за простроченим тілом кредиту та простроченими відсотками за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. При укладенні договору з ОСОБА_1 , Акціонерним товариством комерційного банку «ПриватБанк» «ПриватБанк» не дотримав вимог, передбачених ч.2 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Водночас суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 повинен повернути Акціонерному товариству комерційному банку «ПриватБанк» кошти в сумі кредитного ліміту 1000 грн., ОСОБА_1 сплачено кошти на погашення тіла кредиту та пені в сумі 6699 грн. 84 коп., отже ОСОБА_1 повернуто кошти, отримані на підставі анкети-заяви від 12 листопада 2013 року. Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 вчинено заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у публічному акціонерному товаристві комерційному банку «ПриватБанк» від 12 листопада 2013 року. У анкеті-заяві позичальника ОСОБА_1 від 12 листопада 2013 року процентна ставка не зазначена та відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру та можливості нарахування заборгованості за простроченими тілом кредиту та відсотками. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права при прийнятті постанови На підставі частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. За змістом ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору ж умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно із ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до положень статей 1048-1052 ЦК України істотними умовами є мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, порядок зміни і припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору. Частиною 4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) умови дострокового розірвання договору; 7) інші умови, визначені законодавством. На підставі ч.1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Частиною 2 ст.207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом частини першої статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про неможливість застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин ( листопад 2013 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (листопад 2020 року). За обставин відсутності підтвердження про запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, надані Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» витяг з Умов та правила надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із ОСОБА_1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. При цьому, згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях. На підставі ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно із п.1.1.1.88 Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку простроченим кредитом є кредитні кошти, які були надані клієнту та не були повернуті у строк, передбачений договором. Згідно пункту 2.1.1.1.12.2 Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку в разі непогашення клієнтом боргових зобов`язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом клієнт сплачує банку проценти в розмірі, зазначеному в тарифах, що діють на дату нарахування. Сплату процентів за користування кредитом клієнт здійснює шляхом надання доручення банку про списання грошей з його поточного рахунку в розмірі нарахованих процентів (договірне списання). В разі, якщо на дату нарахування процентів згідно цих Умов клієнт використав всю суму кредиту, сторони узгодили збільшення розміру кредиту на розмір боргових зобов`язань за кредитом, що мала місце на дату нарахування процентів. Згідно статті 212 ЦК України в разі, якщо будь-яка прострочена заборгованість за кредитом є більшою, ніж 90 днів, починаючи з 91-го дня вся (загальна) заборгованість за кредитом є простроченою. Отже, відповідно розрахунку заборгованості за договором між Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_1 кредиту від 12 листопада 2013 року до заборгованості за простроченим тілом кредиту Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» фактично включена заборгованість за процентами за користування кредитом, яка погашена банком шляхом списання грошей з поточного рахунку позичальника в розмірі нарахованих процентів (договірне списання). Разом з тим відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитом шляхом надання доручення банку про списання грошей з його поточного рахунку в розмірі нарахованих процентів (договірне списання). У матеріалах справи відсутні докази про встановлення договором між Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_1 кредиту від 12 листопада 2013 року (без номеру) строку виконання зобов`язання щодо повернення кредитних коштів. Згідно частини другої статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. У даному випадку строк (термін) виконання боржником обов`язку щодо повернення кредитних коштів визначений моментом пред`явлення вимоги, а тому кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав. Зокрема, банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. З матеріалів справи вбачається, що продовжено дію договору між Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_1 кредиту від 12 листопада 2013 року (без номеру). За довідкою Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» здійснено перевипуск кредитної картки 4 січня 2019 року НОМЕР_6 терміном дії до листопада 2022 року. Також за довідкою Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» 4 січня 2019 року збільшено кредитний ліміт до 1000 грн. Не заслуговують на увагу посилання Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» в апеляційній скарзі на приєднання ОСОБА_1 до послуги «Миттєва розстрочка» та пояснення про надання Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» кредиту за послугою «Миттєва розстрочка» 27 січня 2019 року в сумі 9200 грн. На підставі ч.1 ст.367 ЦК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду у п.3 постанови від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», відповідно до положень статей 10 і 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин. Відповідно до ст.19 Конституції України, ст.1 ЦПК та з урахуванням положення ч.4 ст.10 ЦПК вийти за межі заявлених вимог (вирішити незаявлену вимогу, задовольнити вимогу позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено) суд має право лише у випадках, прямо передбачених законом. За змістом статей 43 та 49 ЦПК України позивач самостійно визначає предмет позову та на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета позову При цьому згідно зі п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує вимоги, а не саме по собі посилання на певну норму закону. Відповідно до правил, встановлених п. 3 ч.2 ст.197 ЦПК України, суд заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них. За змістом абз1, 4 п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду», уточнюючи позовні вимоги або заперечення проти позову, суд визначає характер спірних правовідносин сторін, зміст їх правових вимог і матеріальний закон, що їх регулює, і яким належить керуватися при вирішенні спору. Предметом позову Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», тобто матеріально-правовою вимогою, стосовно якої останнє просило ухвалити судове рішення, є стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» простроченого кредиту в сумі 13628 грн. 40 коп., прострочених відсотків в сумі 5343 грн. 66 коп., відсотків, нарахованих на прострочений кредит відповідно ст.625 ЦК України в сумі 932 грн. 93 коп. Підставою позову,тобто обставинами,якими обґрунтовувалися позовні вимоги, Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» зазначалося невиконання ОСОБА_1 зобов`язання за договором між Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_1 кредиту від 12 листопада 2013 року (без номеру). Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у абз.2 п.11постанови від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частина перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це. Відповідно до пункту 1.1.1.129 Умов та правил надання банківських послуг сервіс «Миттєва розстрочка» - це послуга банку, яка надається держателям платіжних карток «Універсальна» та «Універсальна GOLD» на умовах терміновості, платності та зворотності. Терміновість кредиту визначається кількістю платежів, яку вибрав клієнт, але не більше 24 платежів. Платність визначається комісією за користування кредитом, яка сплачується одночасно з погашенням кредиту рівними частинами з кожним платежем. Повернення визначається вимогою погасити кредит не більше ніж за вибрану клієнтом кількість платежів. Кредит з використанням сервісу «Миттєва розстрочка», повертається шляхом встановлення клієнтом регулярного платежу з картки клієнта в розмірі щомісячного платежу за кредитом і проводиться банком на підставі договірного списання. Відповідно до пунктів 2.7.6.1.2.1 та 2.7.6.1.2.2 Умов та правил надання банківських послуг утримувач кредитної картки має право користуватися сервісом «Миттєва розстрочка» для отримання споживчого кредиту, якщо утримувач погодився з умовами даного пункту та отримав кредитні кошти. Рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є картка номер НОМЕР_1 , відкривається індивідуально для кожного клієнта в момент авторизації операції по сервісу «Миттєва розстрочка» шляхом:а) введення і відправки ОТП-паролю; б) натискання клавіші, що озвучена як згода з умовами кредитного договору; в) введення логіна і пароля при авторизації в Приват24; г) натисканням клавіші «згоден» або «підтверджую» в ТСО, банкоматах Приватбанку, при показі умов кредитного договору та після введення пін. коду кредитної картки; д) відправка SMS-команди chast2 на номер 10060; е) натискання кнопки «згоден» або «підтверджую» в системі електронних платежів Liqpay, мобільному додатку Sender або Приват24 Sender веб-версії «Приват24»; є) натискання клавіші «Згоден» при IVR обдзвоні. Відповідно до 2.7.6.1.2.3 Умов та правил надання банківських послуг дії клієнта, описані в пункті 2.7.6.1.2.2 цих Умов, вчинені клієнтом, прирівнюються сторонами до заяви на відкриття карткового рахунка для отримання кредиту за сервісом «Миттєва розстрочка». Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», звертаючись до суду з позовом, не посилалося на обставини надання ОСОБА_1 кредитних коштів за сервісом «Миттєва розстрочка» на обгрунтувнаня позовних вимог, вимог про стягнення кредитних коштів за сервісом «Миттєва розстрочка» не заявляло. У матеріалах справи відсутні докази надання ОСОБА_1 споживчого кредиту «Миттєва розстрочка», здійснення ОСОБА_1 операцій по сервісу «Миттєва розстрочка», відповідних дій в електронній системі. Відповідно виписки за договором 27 січня 2019 року по картковому рахунку ОСОБА_1 відбулись операції зарахування коштів за договором НОМЕР_2 поповнення карткового рахунку на суму 500 грн., зарахування коштів за договором НОМЕР_3 поповнення карткового рахунку на суму 4000 грн., зарахування коштів за договором НОМЕР_4 поповнення карткового рахунку на суму 4000 грн., зарахування коштів за договором НОМЕР_5 поповнення карткового рахунку на суму 700 грн. Натомість, розрахунок заборгованості за договором між Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_1 про надання банківських послуг від 12 листопада 2013 року (без номера) не містить відомостей про надання кредитних коштів 27 січня 2019 року. Зазначення у виписці за договором операції з щомісячного платежу за послугою «Миттєва розстрочка» само по собі не свідчить про надання ОСОБА_1 кредиту за сервісом «Миттєва розстрочка», його суму. Не можна погодитися з посиланням Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» в апеляційній скарзі про досягнення між Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_1 згоди у письмовому вигляді щодо використання сервісу «Миттєва розстрочка, встановлення відсотків та відсотків, нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, у разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Відповідно до частини 1, 2 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку про те, що положеннями частини 1статті 1048 ЦК України врегульовано правовідносини щодо сплати процентів за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, тоді як частиною 2статті 625 ЦК України встановлено наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Згідно з пунктом 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17 плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому у пункті 6.20 зазначеної постанови Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Таким чином Великою Палатою Верховного Суду чітко розмежовано поняття "проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами" та "проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами", причому останні проценти кваліфіковано саме в якості плати боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання, врегульованої частиною 2 статті 625 ЦК України. Отже, правова позиція Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2статті 1050 ЦК України. За змістом п. 2.1.1.2.12 Умов та правил надання банківських послуг (із змінами, внесеними з 01 квітня 2019 року) в разі порушення зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, неустойки та виконання інших зобов`язань, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань Клієнта з погашення кредиту Клієнт зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4 % - для картки «Універсальна», 84, 0% - для картки «Універсальна голд». Із розрахунку заборгованості за договором між Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_1 про надання банківських послуг від 21 липня 2011 року (без номера) вбачається, що банком здійснюється нарахування процентів згідно ст. 625 ЦК України з 01 серпня 2019 року за процентною ставкою 86,4 %. Анкета-заява ОСОБА_1 про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у публічному акціонерному товаристві комерційному банку «ПриватБанк» від 12 листопада 2013 року не містить зазначення умови договору про приєднання до сервісу «Миттєва розстрочка», встановлення процентів, відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання та визначеного розміру, іншого розміру процентів за ч.2 ст.625 ЦК України. Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» посилалося на Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс на витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», які розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/. Надані Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису позичальника ОСОБА_1 . Умови та правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Разом із тим, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови кредитування та тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна» розумів ОСОБА_1 , був ознайомлений і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не підписані Умови та Правила надання банківських послуг не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду також указала на мінливість Правил надання банківських послуг ПриватБанку, тому їх не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження№ 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Не можна погодитися з доводами Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», на які є посилання в апеляційній скарзі, щодо не заперечення ОСОБА_1 ознайомлення з Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами. Як наголошено в Рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Суд може визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, однак зобов`язаний встановити обставини, які підлягають доказуванню і зобов`язаний вжити всіх необхідних заходів з метою встановлення істини. Принцип змагальності не виключає необхідності всебічного та повного дослідження всіх обставин справи задля встановлення об`єктивної істини та об`єктивного вирішення справи. Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 11вересня 2019року у справі №153/1334/16-ц. Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. У розумінні частини першої статті 82 ЦПК України відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 визнає Умови та правила надання банківських послуг, що додані Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» до позовної заяви. Відповідно розрахунку заборгованості за договором між Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_1 про надання банківських послуг від 12 листопада 2013 року (без номера) ОСОБА_1 сплачено Акціонерному товариству комерційному банку «ПриватБанк» грошові кошти в сумі 6699 грн. 84 коп. З огляду на те, що не встановлено обов`язку ОСОБА_1 з сплати Акціонерному товариству комерційному банку «ПриватБанк» за договором між Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_1 про надання банківських послуг від 12 листопада 2013 року (без номера) простроченого кредиту в сумі 13628 грн. 40 коп., прострочених відсотків в сумі 5343 грн. 66 коп., відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» процентів згідно ч.2 ст.625 ЦК України в розмірі 3 % річних. З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» за договором між Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_1 про надання банківських послуг від 12 листопада 2013 (без номера) Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги На підставі ч.1ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно частин 1 статті 141ЦПКУкраїни судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На підставі ч.13ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Рішення Новодністровського міського суду Чернівецької області від 11серпня 2020року залишено без змін, тому відсутні підстави для розподілу судових витрат. Керуючись п.1 ч.1 ст.374, ч.1 ст.375 ЦПК України, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 16 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Дата складання повного судового рішення 4 травня 2021 року. Головуючий Н.Ю. Половінкіна Судді І.М. Литвинюк О.О. Одинак