Постанова Полтавський апеляційний суд № 532/1968/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 532/1968/20 Номер провадження 22-ц/814/656/22Головуючий у 1-й інстанції Назарьова Л. В. Доповідач ап. інст. Панченко О. О. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 квітня 2022 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді Панченка О.О., суддів Одринської Т.В., Пікуля В.П., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 23 грудня 2021 року, ухваленого у складі головуючого судді Назарьової Л.В., повний текст судового рішення виготовлено - дата не вказана, у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - В С Т А Н О В И В : ОПИСОВА ЧАСТИНА Зміст позовних вимог У жовтні 2020 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 40603,20 грн. Позов мотивовано тим, що 23 жовтня 2014 року відповідач звернувся до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк», назву якого змінено на акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг складає договір про надання банківських послуг. Позивач зазначав, що за умовами вказаного договору позичальник отримав кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 1200 грн., який в подальшому збільшився до 25000 грн. У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору, станом на 21 вересня 2020 року, заборгованість за вказаним кредитним договором становила 40603,20 грн., з яких: 23220,85 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 12528,31 грн. - заборгованість за простроченими відсотками та 4854,04 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими за прострочений кредит згідно статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Вказану заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 16 жовтня 2014 року АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь в судовому порядку. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 23 грудня 2021 року в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази ознайомлення ОСОБА_1 з умовами нарахування відсотків за користування спірними кредитними коштами, а також сам факт їх отримання від АТ КБ «ПриватБанк шляхом проведення операцій (транзакцій) від 18 березня 2019 року. Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги Не погодившись із вказаним рішенням, АТ КБ «ПриватБанк» оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким повністю задовольнити його позовні вимоги. В обґрунтування скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано того факту, що суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 23220,85 грн. та відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України, в розмірі 4854,04 грн. ніяким чином не оскаржувалися та їх виникнення і нарахування не заборонені рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 13 жовтня 2021 року по справі №532/1349/19. Позиція інших учасників справи 23 лютого 2022 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Мирка Р.О. до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк», у якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення районного суду - без змін, оскільки воно є законним та ухваленим відповідно до норм матеріального та процесуального права.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Відповідно до частини 13 статті 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно вимог частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки дана справа підпадає під ознаки зазначених норм цивільно-процесуального закону, то переглядається без виклику учасників справи. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку. Встановлені обставини справи Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 16 жовтня 2014 року ОСОБА_1 , підписавши анкету-заяву, приєднався до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.12 т.1). Згідно довідки, виданої АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 , останньому видавалася кредитна картка № НОМЕР_1 з терміном дії до 06/18 (а.с.11 т.1). По вказаній кредитній картці було встановлено кредитний ліміт 1200 грн., який у подальшому був збільшений до 25000 грн. (а.с.10 т.1). З наданого АТ КБ «ПриватБанк» розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 21 вересня 2020 року заборгованість за вказаним кредитним договором становила 40603,20 грн., з яких: 23220,85 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 12528,31 грн. - заборгованість за простроченими відсотками та 4854,04 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими за прострочений кредит згідно статті 625 Цивільного кодексу України (а.с.6-9 т.1). У свою чергу, з вказаного розрахунку заборгованості також вбачається, що станом на 17 березня 2019 року заборгованість за кредитом була відсутня (а.с.8 т.1). За період з 18 по 29 березня 2019 року було здійснено операції з кредитної картки № НОМЕР_2 (4149629398402800), відповідно до яких утворилась заборгованість у розмірі 24 443,00 грн., що підтверджується випискою по картці від 27 травня 2019 року (а.с.7-8, 85 т.1). 05 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з листом-претензією про зупинення нарахування відсотків на кредитну лінію та повернення коштів на його рахунок, однак йому відмовлено у добровільному порядку зупинити нарахування відсотків за кредитом та списати заборгованість. Також, у даному листі ОСОБА_1 прохав провести службове розслідування, оскільки він не надавав будь-яким особам власної персональної інформації та інформацію по кредитній картці, яка була відома лише йому та банку (а.с.88-90 т.1). Крім того, ОСОБА_1 звернувся до Приватного акціонерного товариства «Водафон Україна», яке повідомило, що 18 березня 2019 року в період з 13:00 по 15:00 год. відбулася заміна його сім-карти без звернення в магазин (а.с.93 т.1). 25 квітня 2019 року ОСОБА_1 через свого адвоката звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контрактовий Дім» (Easy Pay) з метою встановлення місцезнаходження терміналу за допомогою якого проводилися несанкціоновані операції з переказу коштів ОСОБА_1 . У відповіді на вказане звернення Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контрактовий Дім» повідомило, що протягом дня 18 березня 2019 року в м. Києві невстановлена особа неодноразово намагалася здійснити переказ коштів на невідомий електронний гаманець за допомогою мобільного номеру НОМЕР_3 , який також фігурував у виписці, отриманій від «Водафон» після того як ОСОБА_1 втратив можливість користуватися своєю сім-картою (а.с.94-96 т.1). Також, судом встановлено, що 29 березня 2019 року ОСОБА_1 звернуся до відділення поліції №1 Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області за фактом незаконного зняття невідомими особами коштів з його банківської карти, дані відомості було внесено до ЄРДР та відкрито кримінальне провадження №12019170020000847, в якому ОСОБА_1 визнано потерпілим та розпочато досудове розслідування (а.с.99-143 т.1). 24 березня 2020 року вказане кримінальне провадження було закрито на підставі абзацу 14 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального України у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування (а.с.181 т.1). У свою чергу, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про зупинення нарахування відсотків та скасування нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, відновлення залишку коштів на рахунках. 13 жовтня 2020 року рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області, яке було залишено в силі постановою Полтавського апеляційного суду від 03 березня 2021 року, по справі №532/1349/19 вказаний позов задоволено повністю. Зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» відновити залишок коштів на картковому рахунку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_4 ) ОСОБА_1 до того стану, в якому він перебував перед виконанням операцій 18 березня 2019 року, тобто станом на 23 год. 59 хв. 17 березня 2019 року; припинити нарахування за картковим рахунком № НОМЕР_2 ( НОМЕР_4 ) ОСОБА_1 , згідно угоди №SAMDNWFC00010545529 від 16 жовтня 2014 року, процентів, комісій, пені та інших штрафних санкцій за користування використаним кредитним лімітом, що утворилися внаслідок проведення операцій (транзакцій) 18 березня 2019 року; скасувати нараховані за картковим рахунком №№ НОМЕР_2 ( НОМЕР_4 ) ОСОБА_1 , згідно угоди № SAMDNWFC00010545529 від 16 жовтня 2014 року проценти, комісії, пені та інші штрафні санкції за користування використаним кредитним лімітом, що утворилися внаслідок проведення операцій (транзакцій) 18 березня 2019 року (а.с.144-146 т.1). Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів, які б безспірно доводили факт отримання ОСОБА_1 спірних кредитних коштів від АТ КБ «ПриватБанк» шляхом проведення операцій (транзакцій) від 18 березня 2019 року. Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з частиною 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Положеннями статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з положеннями статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України). Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно встановив факт існування кредитних правовідносин між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 на підставі підписаної останніми анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг (а.с.12 т.1). Однак, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б безспірно доводили факт особистого отримання ОСОБА_1 спірних кредитних коштів від АТ КБ «ПриватБанк» шляхом проведення операцій (транзакцій) від 18 березня 2019 року. Більше того, відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом (постанова Верховного Суду від 19 грудня 2019 року по справі №916/1041/17). Суть преюдиції полягає в неприпустимості ставлення під сумнів судового рішення, яке набрало законної сили, а також повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Так, в мотивувальній частині рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області 13 жовтня 2020 року по справі №532/1349/19, яке набрало чинності 03 березня 2021 року, було констатовано відсутність доказів, які безспірно доводять, що ОСОБА_1 , як користувач банківських послуг, своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанні ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції щодо зняття 18 березня 2019 року готівкових кредитних коштів з карткового рахунку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_4 ) на загальну суму 24440 грн. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що, оскільки відсутні належні та допустимі докази, які б безспірно доводили факт особистого отримання ОСОБА_1 спірних кредитних коштів від АТ КБ «ПриватБанк» шляхом проведення операцій (транзакцій) від 18 березня 2019 року, то відсутні й підстави для стягнення з останнього заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 23220,85 грн., та, відповідно, заборгованості за простроченими відсотками в сумі 12528,31 грн. і за відсотками, нарахованими за прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України, в сумі 4854,04 грн. З тих самих підстав апеляційний суд відхиляє доводи скаржника щодо неврахування судом першої інстанції факту того, що суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 23220,85 грн. (з урахуванням автоматичного списання коштів з іншої картки) та відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України, в розмірі 4854,04 грн. ніяким чином не оскаржувалися та їх виникнення і нарахування не заборонені рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 13 жовтня 2021 року по справі №532/1349/19, оскільки предметом даної справи і справи №532/1349/19 є кредитні правовідносини, які виникли між одними й тими учасниками та з приводу однієї і тієї ж заборгованості, а відсутність факту особистого отримання клієнтом кредитних коштів тягне за собою і відсутність підстав для стягнення відсотків за користування ними та понесення відповідальності, передбаченої положеннями статті 625 ЦК України. Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, до яких він дійшов шляхом повного та всебічного з`ясування обставин справи. Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Щодо судових витрат Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, судові витрати апелянта, пов`язані з розглядом справи в судах, компенсації не підлягають. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення. Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 23 грудня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 05 квітня 2022 року. Головуючий суддя О.О. Панченко Судді Т.В. Одринська В.П. Пікуль