Постанова Харківський апеляційний суд № 623/3116/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 623/3116/20 Головуючий суддя І інстанції Бєссонова Т. Д. Провадження № 22-ц/818/2420/21 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: Справи у спорах про повернення безпідставно набутого майна (коштів) П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 квітня 2021 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Яцини В.Б., суддів колегії Котелевець А.В., Пилипчук Н.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Ізюмської міської ради Харківської області на ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 22 січня 2021 року, постановлену у складі судді Бєссонової Т.Д., по цивільній справі за позовом Керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Ізюмської міської ради Харківської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів, В С Т А Н О В И В : Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 22 січня 2021 року зупинено провадження у справі № 623/3116/20 до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду за результатами касаційного перегляду рішення господарського суду Харківської області від 28.09.2020 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 зі справи № 922/2242/20. Продовжено строк підготовчого провадження на час зупинення провадження у справі. В апеляційній скарзі Ізюмська міська рада Харківської області просить зазначену ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду. В обґрунтування скарги зазначено, що суд у порушення статті 210, пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, формально розглянув клопотання прокурора Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області про зупинення провадження у справі, оскільки таке зупинення суперечить принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи й перешкоджає подальшому провадженню у справі. Вказала, що в оскарженій ухвалі суду не зазначено мотивів, які б могли свідчити про обґрунтованість висновку суду про необхідність зупинення провадження у цій справі, неможливість розгляду справи без попереднього розгляду справи № 922/2242/20 у касаційному порядку. Послалась на те, що у справі, яка переглядається, вирішується питання стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою, а обставини невиконання чи неналежного виконання порядку укладання договорів оренди землі затвердженого Ізюмською міською радою, не було покладене в основу позову та не враховувалися в розрахунках пред`явлених до стягнення сум. Вважає, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про те, що результат вирішення справи № 922/2242/20 матиме значення для вирішення цивільної справи, яка переглядається, оскільки не стосується підстав позову та предмету доказування, між цими справами не існує тісного матеріально-правовогу зв`язку, що, в свою чергу не є підставою для зупинення провадження у справі. Також зауважила, що зупинення провадження у справі порушує право позивача на справедливий суд та розумні строки розгляду справи. Відзиву на апеляційну скаргу від учасників справи не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України. Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, які передбачені у ч. 2 ст. 369 ЦПК України, з огляду на те, що позивачем подано апеляційну скаргу на ухвалу про зупинення провадження у справі, оскарження якої передбачено п. 14 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, без повідомленням учасників справи. Згідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до вказаних норм ЦПК України, вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. У статті 379 ЦПК України передбачено, що Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає. Судом встановлено, що 08 вересня 2020 року Керівник Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі: Ізюмської міської ради Харківської області звернувся до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів. Прокурором Ізюмської місцевої прокуратури Чумаченко Ю. С. 22.01.2021 була надана заява про те, що на даний час в касаційній інстанції розглядається касаційна скарга Ізюмської міської ради Харківської області на рішення господарського суду Харківської області від 28.09.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 зі справи № 922/2242/20 за позовом Ізюмської міської ради до Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про скасування рішення. Просить зупинити провадження по справі до розгляду касаційної скарги, оскільки від результату розгляду касаційної залежать їх позовні вимоги до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції послався на п. 6 ч. 1 ст. 251 та аргументував свої висновки тим, що провадження по справі слід зупинити до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду, від якого залежить вирішення справи. Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. У статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Згідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Так, п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України передбачає, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку цивільного судочинства до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. За правилом п. 3 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 6 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи. Як вбачається з матеріалів справи, прокурор Ізюмської місцевої прокуратури Чумаченко Ю.С. подав до суду заяву від 22.01.2021 про зупинення провадження у справі до розгляду Касаційним судом справи № 922/2242/20 щодо оскарження рішення антимонопольного комітету від 11.06.2020 № 70/40-р/к. При цьому ніяких доводів щодо правового зв`язку між справами у заяві не наведено (а. с. 72). У п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» була сформульована правова позиція щодо необхідності зупинення провадження у справі в таких випадках. Так, Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що визначаючи наявність підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Районний суд в порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 260 ЦПК України. який передбачає необхідність зазначення у мотивувальній частині ухвали мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу, не дослідив питання наявності такого матеріально-правового зв`язку та не встановив, у чому полягає об`єктивна неможливість розгляду цієї справи № 623/3116/20 до вирішення іншої справи № 922/2242/20. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 у справі № 922/2242/20 апеляційну скаргу Ізюмської міської ради, Харківська область, м. Ізюм на рішення Господарського суду Харківської області від 28.09.2020 у справі № 922/2242/20 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 28.09.2020 у справі № 922/2242/20 залишено без змін. Як вбачається зі згаданої постанови Східного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 у справі № 922/2242/20 рішенням Господарського суду Харківської області від 28.09.2020 було відмовлено у задоволенні позову Ізюмської міської ради до Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про скасування Рішення, прийнятого Адміністративною колегією Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 11 червня 2020 року № 70/40-р/к у справі № 2/03-101-19 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції». Вказаною постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 у справі № 922/2242/20 встановлені наступні обставини. За результатами розгляду справи №2/03-101-19 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції адміністративною колегією Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення №70/40-р/к від 11.06.2020 (далі - Рішення №70/40-р/к від 11.06.2020), яким постановлено: - визнати, що Ізюмська міська рада своїми діями, які полягають у прийнятті Порядку укладення, поновлення, продовження, припинення та розірвання договорів оренди землі комунальної власності в межах території Ізюмської міської ради, затвердженого рішенням 42 сесії Міської ради 7 скликання від 26.06.2017 № 1116, яким встановлені різні відсоткові ставки орендної плати на земельні ділянки однакового цільового призначення суб`єктам господарювання, що діють на одному ринку, тобто є конкурентами, вчинила порушення, передбачене пунктом 3 статті 50 та абзацом восьмим частини другої статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, а саме дія внаслідок якої окремим суб`єктам господарювання створюються несприятливі умови діяльності порівняно з конкурентами, що може призвести до спотворення конкуренції на ринку; - зобов`язати Ізюмську міську раду припинити порушення, передбачене пунктом 1 резолютивної частини цього рішення, про що повідомити Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України в 2-місячний строк з дня отримання рішення з наданням копій підтверджуючих документів (див. ЄДРСР https://reyestr.court.gov.ua/Review/93327764). Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Всупереч ст.ст. 263, 264 ЦПК України суд першої інстанції в контексті вказаних норм ст. 82 ЦПК України не зазначив про неможливість розгляду цивільної справи № 623/3116/20, пов`язаною із необхідністю очікування на встановлення господарським судом обставин, які мають преюдиціальне значення по цій справі і не можуть бути встановлені під час її розгляду в порядку цивільного судочинства, а також про наявність матеріально-правого зв`язку із розглянутою господарськими судами першої та другої інстанції справи № 922/2242/20, що виключає можливість застосування норми п. 10 ч. 2 ст. 252 ЦПК України, згідно якої суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках: перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. Суд також не перевірив за даними ЄДРСР, що на день постановлення ухвали від 22.01.2021 про зупинення провадження касаційне провадження по справі № 922/2242/20 не було відкрито. Згідно з ЄДРСР ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного господарського суду Львова Б. Ю. від 19 січня 2021 року (оприлюднено 20.01.2021) касаційну скаргу Ізюмської міської ради на рішення господарського суду Харківської області від 28.09.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 зі справи № 922/2242/20 було залишено без руху (http://reestr.court.gov.ua/Review/94227046). Як вбачається з поданої позовної заяви та доданих до неї матеріалів у справі, що наразі перебуває в провадженні апеляційного суду, Порядок укладення, поновлення, продовження, припинення та розірвання договорів оренди землі комунальної власності в межах території Ізюмської міської ради, затвердженого рішенням 42 сесії Міської ради 7 скликання від 26.06.2017 № 1116, не був покладений в якості підстави позову, розрахунки за ним не здійснювались. Наведене свідчить про відсутність матеріально-правового зв`язку між цивільною справою № 623/3116/20 та господарською правою № 922/2242/20 та передбачених п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України правових підстав для зупинення провадження у справі, а доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження. З огляду на те, що суд порушив наведені норми цивільного процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали, колегія суддів на підставі п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України задовольняє апеляційну скаргу, скасовує ухвалу суду першої інстанції та направляє справу до того ж суду для продовження розгляду. Керуючись п. 6 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 379, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Ізюмської міської ради Харківської області задовольнити. Ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 22 січня 2021 року скасувати. Справу за позовом Керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Ізюмської міської ради Харківської області направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення виготовлений 30 квітня 2021 року. Головуючий В.Б. Яцина. Судді колегії А.В. Котелевець. Н.П. Пилипчук.