Постанова 4855 № 640/9395/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/9395/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко Н.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий-суддя Грибан І.О., судді: Ключкович В.Ю., Парінов А.Б. розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрмонтаж» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрмонтаж» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №, - У С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрмонтаж» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві в якому просило: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.05.2019 № 2002615147 про визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 61 150,00 грн, в тому числі за основним платежем 48 920,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 12 230,00 грн; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.05.2019 № 2012615147 про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 67 944,00 грн, у тому числі за основним платежем 54 355,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 13 589,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що договори зі спірними контрагентами ТОВ «Лантерго» та ТОВ «Чілігрис» укладено з метою їх реального виконання, на підтвердження чого податковому органу було надано всю необхідну належним чином оформлену первинну документацію. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2021 року у задоволенні позову відмовлено повністю. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрмонтаж" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та задовольнити позов повністю. Свої доводи обґрунтовує тим, що порушення спірними контрагентами податкового законодавства не можуть бути поставлені в вину позивача, оскільки він не наділений повноваженнями щодо контролю за діяльністю цих суб`єктів господарювання та не може нести жодної відповідальності за її наслідками. Крім того, наголошує, що висновок суду про безтоварність операцій ґрунтується на матеріалах кримінальних проваджень, вироків в яких постановлено не було. З огляду на зазначене, апелянт вважає, що неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а також не повне з`ясування обставин справи мало наслідком прийняття незаконного та необґрунтованого рішення, яке відповідно до положень ст. 317 КАС України підлягає скасуванню. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 07 квітня 2021 року. Відповідачем було подано відзив на апеляційну скаргу відповідно до змісту якого зазначає, що матеріалами справи підтверджуються факти заперечень директорів ТОВ «Латерго» і ТОВ «Чілігріс» у створенні та діяльності указаних підприємств, що унеможливлює формування даних податкового обліку за наслідками відносин з ними, що відповідає усталеній правовій позиції Верховного Суду. За наведених у відзиві обставин, відповідач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2021 року без змін. У судове засідання учасники судового процесу не з`явились та явки уповноважених представників до суду не забезпечили. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені належним чином. З викладених обставин, керуючись приписами ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, суд протокольною ухвалою вирішив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрмонтаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Чілігріс» (код 41291229) за жовтень 2017 року та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лантерго» (код 41203298) за листопад 2017 року, за результатами якої складено акт від 19.04.2019 № 87/26-15-14-07-01-10/33677961. У висновках вказаного акту зазначено порушення позивачем п. 44.1, п. 44.2, п. 44.6 ст. 44, п.п. 134.1.1. п.134.1 ст. 134 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, в результаті чого, занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 48 920 грн, в тому числі за 2017 рік на суму 48 920 грн; п. 198.1 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 54 355 грн, в тому числі за жовтень 2017 - 20 290 грн, листопад 2017 - 34 065 грн. На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 15.05.2019 № 2002615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на прибуток приватних підприємств на суму 61 150, 00 грн, в тому числі за основним платежем 48 920, 00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 12 230, 00 грн; податкове повідомлення-рішення від 15.05.2019 № 2012615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість на суму 67 944, 00 грн, в тому числі за основним платежем 54 355,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями 13 589, 00 грн. Позивач, не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з вимогою про їх скасування. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, виходив з того, що за спірними операціями з контрагентами лише оформлялись окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Колегія суддів звертає увагу, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України. Пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначає, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Відповідно до пункт 198.1. статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Відповідно до вимог пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджений наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій). Відповідно до пункту 7 цього Положення до складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства. Пункт 21 Положення встановлює, що дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню. Якщо безоплатно отриманий актив забезпечує надходження економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то доходи визнаються на систематичній основі (наприклад, у сумі нарахованої амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди. Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7 лютого 2013 року № 73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками). Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №

318. Пункт 7 Положення визначає, що витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. Отже, об`єктом справляння податку на прибуток є фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності підприємства, за правилами бухгалтерського обліку та відкоригований на різниці, передбачені ПК України. Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника. Крім того, однією із судових доктрин, виділених на сьогоднішній день національним законодавством та судовою практикою Верховного Суду є доктрина реальності господарської операції. Суть вказаної доктрини полягає в тому, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України. При цьому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Окремою підставою для висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до операцій, що перевіряються. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції. Отже, лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, які є об`єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність. Враховуючи вищевказані норми законодавства, первинні документи, які складені суб`єктами господарської діяльності на операції, що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку. Верховний Суд України у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 826/11531/14, Верховний Суд у постановах від 24 січня 2018 року у справі № 2а-19379/11/2670, від 19 листопада 2019 року у справі № 826/487/16 неодноразово звертав увагу, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної та зареєстрованої податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції. Водночас, норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкових вигод, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів. Тому, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість, суди повинні з`ясовувати зміст господарських операцій, договірні умови, фактичний порядок надання робіт (послуг), обсяги і зміст, мету придбання; належним чином дослідити первинні бухгалтерські документи, складені щодо господарських операцій; з`ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій та оцінити такі докази ,кожний окремо, та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі. Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «БК «Укрмонтаж», в особі директора Молоштана Сергія Миколайовича, та TOB «Чілігрис», в особі Засухи Дмитра Сергійовича , укладено договір підряду від 10.10.2017 № 10-10/2017 на суму 83 640,54 грн, в тому числі ПДВ 20% - 13 940, 09 грн, договір підряду від 19.10.2017 № 19-10/2017 на суму 127 921,03 грн, в тому числі ПДВ 20% - 21 320,17 грн, договір підряду від 20.10.2017 № 20-10/2017 на суму 91 581,43 грн, в тому числі ПДВ 20%- 15 263,57 грн, щодо виконання робіт з капітального ремонту зливної каналізації елеваторного комплексу TOB "Кролевецький елеватор" за адресою: Сумська обл., м. Кролевець, вул. Транспортна

1. До матеріалів справи позивачем до вказаних договорів надано податкові накладні від 19.10.2017 № 36, від 23.10.2017 № 37, від 25.02.2017 №

38. Під час перевірки до податкового органу було надано: акт від 23.10.2017 №1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2017 року на загальну суму 83640,54 грн.; довідку від 23.10.2017 про вартість виконаних будівельних робіт та витрат на загальну суму 83,64054 тис. грн; акт від 19.10.2017 № 1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2017 року на загальну суму 127 921,03 грн; довідку від 19.10.2017 про вартість виконаних будівельних робіт та витрат на загальну суму 127 921,03 тис. грн; акт від 25.10.2017 № 1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2017 року на загальну суму 91 581,42 грн; довідку від 25.10.2017 про вартість виконаних будівельних робіт та витрат на загальну суму 91,58142 тис. грн. При цьому, за результатами бази даних ДФС встановлено, що звітність з податку а додану вартість з моменту реєстрації та з моменту отримання свідоцтва платника ПДВ до органів ДФС не надавались; фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва та декларацію з податку на прибуток за 2017 та 2018 рік за місцем обліку не подано; підприємство не декларувало будь-які взаємовідносини з фізичними особами та не здійснювало виплати доходів. ОУ ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві до бази даних АІС «СФП» від 06.11.2017 внесена інформація з ознакою фіктивності, а також відібрано пояснення щодо непричетності до ведення фінансово-господарської діяльності ряду підприємств, зокрема і TOB «Чілігріс» (код 41291229) громадянина Засухи Дмитра Сергійовича (який у перевіряємий період рахувався директором та від імені якого складалися первинні бухгалтерські документи по взаємовідносинам з позивачем) Аналізом Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «Чілігріс» за період з 01.10.2017 по 01.11.2017 на адресу ТОВ «БК «Укрмонтаж» відбулась реєстрація податкових накладних за номенклатурою: виконання робіт з капітального ремонту зливної каналізації елеваторного комплексу TOB "Кролевецький елеватор" (за адресою: Сумська обл., м. Кролевець, вул. Транспортна 1). Разом з тим, у вказаний період ТОВ «Чілігріс» придбавало товари/роботи/послуги за номенклатурою: будування нежитлових будівель, послуги міського та приміського пасажирського наземного транспорту, послуги рекламних агентств, роботи електромонтажні, монтаж трубопровідних мереж, систем опалювання та кондиціювання повітря, послуги юридичні, світильник лед стельовий. При подальшому аналізі ланцюга постачання товарів/робіт /послуг по постачальникам ТОВ «Чілігріс» встановлено реєстрацію ними податкових накладних на придбання алкогольних та слабоалкогольних напоїв , тобто встановлено невідповідність номенклатури придбаних та реалізованих товарів/послуг. Отже контролюючим органом встановлено відсутність реального джерела їх походження придбаних позивачем у ТОВ «Чілігріс» товарів/послуг , а також нереальність господарських операцій у взаємовідносинах з цим контрагентом через відсутність у останнього трудових ресурсів, виробничих потужносте, основних засобів. Щодо взаємовідносин з TOB «Лантерго», судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «БК «Укрмонтаж» в особі директора Молоштана Сергія Миколайовича , укладено з TOB «Лантерго», в особі ОСОБА_3 , договір підряду від 30.11.2017 № 30- 11/2017 на загальну суму 22 988,51 грн, в т.ч. ДПВ 20% - 3 831,42 грн, щодо організації та виконання робіт по перенесенню комплектної трансформаторної підстанції 8227 на об`єкті: "Комплекс житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями, об`єктами соціальної інфраструктури та з паркінгами на вул. Багговутівській, 1а, м. Київ". До матеріалів справи позивачем до вказаного договору надано податкову накладну від 30.01.2017 №

15. Згідно з виписки по рахунку та доданих платіжних доручень убачається повний розрахунок між сторонами за вказаними договорами. За результатами аналізу бази даних ДФС України та даних податкової звітності ТОВ «Лангерго» встановлено, що останнє зареєстроване Шевченківською районною в м. Києві адміністрацією 09.03.2017 року. Звітність з податку на додану вартість подано лише за липень 2017 року. Декларації з податку на прибуток за 2017 та 2018 рік не подавалися , розрахунки єдиного внеску до органів ДФС за 2017-2018 рік не подано. Підприємство не декларувало будь-які взаємовідносини з фізичними особами та не здійснювало виплату доходів. При подальшому аналізі ланцюга постачання товарів/робіт /послуг по постачальникам ТОВ «Лангерго» встановлено невідповідність номенклатури придбаних та реалізованих товарів/послуг. Також, контролюючим органом встановлено відсутність реального джерела походження придбаних позивачем у ТОВ «Лангерго» товарів/послуг, а також нереальність господарських операцій у взаємовідносинах з цим контрагентом через відсутність у останнього трудових ресурсів, виробничих потужносте, основних засобів. Також, допитана в якості свідка ОСОБА_3 в судовому засіданні 15.10.2020 повідомила, що невідомі їй особи надали документи, які вона підписала за грошову винагороду. Після цього, господарську діяльність від імені ТОВ «Лантерго» не здійснювала, жодних документів бухгалтерського обліку підприємства не підписувала. За викладених обставин, суд першої інстанції вважав обґрунтованими висновки відповідача викладені в акті перевірки про неможливість встановити осіб , які від імені ТОВ «Лангерго» здійснювали фінансово-господарську діяльність та організовували та виконували роботи по перенесенню КТП8227 на об`єкті комплекс житлових будинків на вул. Баггавутській ,1а м. Київ. Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується в повній мірі. Крім того, контролюючий орган в акті перевірки зазначав. І ці обставини враховані судом першої інстанції, що на час проведення перевірки у провадженні СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві знаходяться матеріали досудового розслідування , внесені 17.11.2017 за №32017100060000104 за фактом фіктивного підприємництва , за ознаками кримінального правопорушення , передбаченого ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 205 КК України щодо підприємстві транзитно -конвертаційної групи , в тому числі ТОВ «Лантерго» та ТОВ Чілігріс», які створені з метою надання послуг з мінімізації податкових зобов`язань, які підлягають сплаті до бюджету. Позивач зазначав, що метою залучення спірних контрагентів було використання їх послуг в оподатковуваних операціях в межах своєї господарської діяльності, зокрема з метою їх подальшого продажу Товариству з обмеженою відповідальністю «Кролевецький елеватор» (код 36744485) на виконання укладених з ним договорів підряду , а саме договору підряду від 03.08.2017 № 0707-2-17 та договору підряду від 03.08.2017 № 0707-3-17. Наразі, обґрунтованих доводів та доказів виконання саме ТОВ «Лантерго» та ТОВ Чілігріс» робіт/послуг за зазначеним вище договорами позивачем не надано, крім формально складених актів виконаних робіт, підписання яких заперечується посадовими особами цих підприємств, відомості про яких вказані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. У контексті наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції враховується, що первинні документи, виписані від імені підприємств та осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих підприємств, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, відповідно посвідчувати факт придбання товарів/робіт/послуг. Наведена позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 14.03.2019 року у справі № 825/2042/14 та у справі № 808/2159/17, від 18.06.2020 року у справі № 826/14035/17. Крім того, у постановах від 14.03.2019 року у справі №825/2042/14 і від 21.05.2020 року у справі № 823/1598/17 Верховний Суд зазначив, що у постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 року у справі № 21-421а11 також міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним. У постанові від 20.01.2016 року у справі № 826/11531/14 Верховний Суд України підкреслив, що сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій. Такими чином з огляду на викладені обставини, сама по собі наявність договорів та первинних документів свідчить лише про оформлення їх на папері без фактичного їх здійснення. З наведеного вбачається, що в силу положень п. 198.6 ст. 198 ПК України не дають право на формування податкового кредиту операції, не підтверджені належним чином оформленими документами. При цьому, як було зазначено раніше, встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з`ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції. Разом з тим, враховуючи, що Позивачем не було доведено реальності здійснення господарської операції та факту отримання від контрагентів товарів, встановлену невідповідність первинних документів вимогам чинного законодавства, а також заперечення осіб, які підписали документи від імені ТОВ «Лантерго» і ТОВ «Чілігріс», своєї участі у діяльності даних підприємств, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у ТОВ «БК «Укрмонтаж» правових підстав для формування податкового кредиту за наслідкам відносин з ТОВ «Лантерго» і ТОВ «Чілігріс», що свідчить про обґрунтованість твердження суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Аналогічна за своїм змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 року у справі №826/3632/17 та від 12.06.2020 року у справі № 814/32/15. Судова колегія погоджується з посиланням ТОВ «БК «Укрмонтаж» на те, що встановлення факту взаємовідносин Позивача з фіктивними суб`єктами господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності підприємства, оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту та валових витрат від добросовісності платника податку, з яким суб`єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. Тобто, невиконання такими особами податкових зобов`язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб`єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб`єкта господарювання. Однак, встановлені вище обставини не підтвердження реальності господарських договорів та дійсного руху активів платника податків унеможливлюють формування останнім даних податкового обліку з вказаними вище контрагентами. Відсутність ознак реальності господарських операцій не може бути підставою для формування даних податкового обліку навіть за умови фіксації у паперовому вигляді окремими документами фактів поставки товарів за договорами, що були предметом перевірки контролюючого органу. При цьому, колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 52, 242-244, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрмонтаж» залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Головуючий суддя І.О. Грибан Судді В.Ю. Ключкович А.Б. Парінов (повний текст постанови складено 29.04.2021р.)