Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/7148/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 29 квітня 2021 року м. Дніпросправа № 160/7148/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Панченко О.М. (доповідач), суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року (суддя Верба І.О., м. Дніпро) у справі № 160/7148/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу (недоїмки),- встановив: У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати протиправними та скасувати: - рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 27.03.2020 № 0016095040, № 0016105040, № 0016115040, № 0016125040, № 0016135040, № 0016145040; - вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2020 № Ф-43834-50/67 на суму 1 020 грн. штрафу. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.09.2020 у задоволенні позовних вимог відмовлено. В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції погодився з висновками податкового органу щодо порушення ОСОБА_1 строків подання звітності по єдиному внеску за 2014, 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 роки, що є підставою для застосування до нього штрафів згідно спірних рішень, а також винесення вимоги внаслідок несплати цих штрафів протягом встановленого законом строку. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що судом першої інстанції при вирішенні справи не було враховано, що на час складання акту перевірки відносно нього, а також на час винесення спірних рішень та вимоги він вже не був зареєстрований як фізична особа-підприємець. Відповідно, вказана перевірка проведена податковим органом протиправно, а винесені на її підставі рішення та вимога підлягають скасуванню. Також, скаржник вказав, що спірні рішення, в порушення вимог ч. 14 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», не погоджувалися податковим органом з органом Пенсійного фонду. Крім того, скаржник вказав, що спірні рішення не мають конкретного визначення, за яку саме дію або бездіяльність (неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою) до нього застосовано штраф згідно спірних рішень. При цьому, акт перевірки охоплює період подій, що перевищує п`ять років до дати його складання, а також містить строки подачі звітності, які не відповідають наказу Міністерства фінансів від 1404.2015 № 435, внаслідок чого суд першої інстанції в порушення норм процесуального права вдався до самостійного тлумачення та встановлення фактичних обставин справи, що вплинуло на встановлення дійсних обставин справи. Враховуючи зазначене, скаржник просить рішення суду першої інстанції скасувати та винести нове рішення про задоволення позовних вимог. Відповідач з вимогами апеляційної скарги не погодився, надав відзив на неї, у якому вказав на повне та об`єктивне встановлення судом першої інстанції всіх обставин справи, що призвело до винесення правомірного та обґрунтованого рішення. Звернув увагу на незастосування строку давності щодо стягнення сум недоїмки, нарахування штрафів та пені з єдиного внеску, а також те, що скаржником не наведено жодних доказів на обґрунтування протиправності спірних рішень. З огляду на це, відповідач просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції вірно встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 30.08.2005 запис № 22240000000015819, узятий на податковий облік 30.08.2005 за загальною системою оподаткування, основний вид діяльності згідно КВЕД 86.22 Спеціалізована медична практика. 13.12.2019 підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 припинено, про що внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис № 22240060004015819, та знято платника податків з обліку. 04.02.2020 ОСОБА_1 до контролюючого органу подано Звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за формою № Д5: - за 2011 рік (початкова), за яким: сума доходу, на який нараховується єдиний внесок, з урахуванням максимальної величини - «-», розмір єдиного внеску - «-», сума нарахованого єдиного внеску - «-»; - за 2012 рік (початкова), за яким: сума доходу, на який нараховується єдиний внесок, з урахуванням максимальної величини - «-», розмір єдиного внеску - «-», сума нарахованого єдиного внеску - «-»; - за 2013 рік (початкова), за яким: сума доходу, на який нараховується єдиний внесок, з урахуванням максимальної величини - «-», розмір єдиного внеску - «-», сума нарахованого єдиного внеску - «-»; - за 2014 рік (початкова), за яким: сума доходу, на який нараховується єдиний внесок, з урахуванням максимальної величини - «-», розмір єдиного внеску - «-», сума нарахованого єдиного внеску - «-»; - за 2015 рік (початкова), за яким: сума доходу, на який нараховується єдиний внесок, з урахуванням максимальної величини - «-», розмір єдиного внеску - «-», сума нарахованого єдиного внеску - «-»; - за 2016 рік (початкова), за яким: сума доходу, на який нараховується єдиний внесок, з урахуванням максимальної величини - «-», розмір єдиного внеску - «-», сума нарахованого єдиного внеску - «-»; - за 2017 рік (початкова), за яким: сума доходу, на який нараховується єдиний внесок, з урахуванням максимальної величини - 38 400 грн (3 200 х 12), розмір єдиного внеску - 22%, сума нарахованого єдиного внеску - 8 448 грн (704 х 12); - за 2018 рік (початкова), за яким: сума доходу, на який нараховується єдиний внесок, з урахуванням максимальної величини - 44 676 грн (3 723 х 12), розмір єдиного внеску - 22%, сума нарахованого єдиного внеску - 9 828,72 грн (819,06 х 12); - за 2019 рік (ліквідаційна), за яким: сума доходу, на який нараховується єдиний внесок, з урахуванням максимальної величини - 50 076 грн (4 173 х 12), розмір єдиного внеску - 22%, сума нарахованого єдиного внеску - 11 016,72 грн (918,06 х 12). На підставі п.п. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 та ст. 76 Податкового кодексу України, посадовою особою Правобережного управління ГУ ДПС у Дніпропетровській області проведена камеральна перевірка з питання несвоєчасного подання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , «Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» згідно з таблицею 1 додатка 5 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 14.04.2015 № 435 за 2014-2019, за результатами якої складений акт від 12.02.2020 № 7062/04-36-50-40/ НОМЕР_1 . Перевіркою строку подачі звітності по єдиному внеску встановлено порушення пункту 2 Розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 14.04.2015 № 435, а саме: - за 2014 рік до 10 листопада 2015, платником подано звіт до ДПІ 04.02.2020; - за 2015 рік до 10 листопада 2016, платником подано звіт до ДПІ 04.02.2020; - за 2016 рік до 10 листопада 2017, платником подано звіт до ДПІ 04.02.2020; - за 2017 рік до 10 листопада 2018, платником подано звіт до ДПІ 04.02.2020; - за 2018 рік до 10 листопада 2019, платником подано звіт до ДПІ 04.02.2020; - за 2019 рік (ліквідаційна) до 13.01.2020, платником подано звіт до ДПІ 04.02.2020; 27.03.2020 за результатами розгляду матеріалів перевірки № 7062/04-36-50-40/ НОМЕР_1 від 12.02.2020 ГУ ДПС у Дніпропетровській області прийняті оскаржувані рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у зв`язку із встановленням порушення п. 4 ч. 2 ст. 6 цього Закону: - № 0016095040 на суму штрафних санкцій 170 грн (за 2014 рік); - № 0016105040 на суму штрафних санкцій 170 грн (за 2015 рік); - № 0016115040 на суму штрафних санкцій 170 грн (за 2016 рік); - № 0016125040 на суму штрафних санкцій 170 грн (за 2017 рік); - № 0016135040 на суму штрафних санкцій 170 грн (за 2018 рік); - № 0016145040 на суму штрафних санкцій 170 грн (за 2019 рік). Не погодившись із прийнятими рішеннями, ОСОБА_1 17.04.2020 звернувся із скаргами до ДПС України, у яких просив такі рішення скасувати. Рішенням ДПС України від 18.05.2020 № 16372/6/99-00-08-06-01-06, за результатами розгляду скарг ОСОБА_1 від 17.04.2020 (вх. № 15556/6, № 15557/6, № 15558/6, № 15559/6, № 15560/6, № 15561/6 від 21.04.2020) оскаржувані рішення залишені без змін, а скарги без задоволення. Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сформовано вимогу від 14.05.2020 № Ф-43834-50/67 про сплату боргу (недоїмки), згідно якої заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування складає 1 020 грн (штрафи), яку контролюючий орган вимагає сплатити. Правомірність винесення податковим органом вищевказаних рішення та вимоги є предметом спору у межах цієї адміністративної справи. При вирішенні справи колегія суддів виходить з наступного. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку врегульовані Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI). Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Згідно п.п. 1, 4 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Пунктом 2.14 Розділу ІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 09.09.2013 № 454, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.09.2013 за № 1628/24160, який був чинним з 01.10.2013 по 30.04.2015, на фізичних осіб-підприємців було покладено обов`язок щодо подання звіту незалежно від того, чи ведуть вони підприємницьку діяльність, крім фізичних осіб - підприємців, зазначених в пункті 3.3 розділу III цього Порядку. Згідно п. 3.2 Розділу ІІІ вказаного Порядку, фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, наступного за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік. Звіт подається за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку Аналогічні вимоги до фізичних осіб-підприємців в подальшому були закріплені також Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 за № 460/26905 (далі - Порядок № 435), що є чинним з 30.04.2015 по теперішній час. Також, п. 9 Розділу ІІІ Порядку № 435 передбачено, що у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності страхувальників, зазначених у пункті 2 цього розділу, такі особи зобов`язані подати самі за себе Звіт із зазначенням типу форми «ліквідаційна», де останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності. Згідно п. 11 Розділу ІІІ Порядку № 435, звіт із зазначенням типу форми «ліквідаційна» формують та подають до органу доходів і зборів страхувальники, зазначені у пункті 2 та абзаці третьому пункту 3 цього розділу, - протягом 30 календарних днів з дня проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності або з дня подання заяви до органу доходів і зборів про зняття з обліку платника єдиного внеску. Враховуючи зазначені правові норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо неправильного визначення податковим органом у акті перевірки скаржника граничних строків подання звітів у спірні періоди, зокрема, початкові звіти по єдиному внеску мали подаватись до 10 лютого наступного за звітним року, а не до 10 листопада, як зазначено в акті перевірки. При цьому, колегія суддів зазначає, що вказаний висновок не є самостійним тлумаченням суду першої інстанції фактичних обставин справи, а є лише належною оцінкою відповідності фактів, що викладені у акті перевірки, зокрема щодо строків подання звітності, нормам чинного законодавства України. Також, враховуючи наведені вище встановлені законодавством України строки подання фізичними особами-підприємцями звітності по єдиному внеску, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо порушення скаржником строків їх подання за 2014, 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 роки, що встановлені до 02.10.2015, 02.10.2016, 02.10.2017, 02.10.2018, 02.10.2019, 13.01.2020 відповідно. При цьому, судом першої інстанції встановлено та доводами апеляційної скарги не спростовано, що граничний строк подання скаржником ліквідаційного звіту за 2019 рік - до 13.01.2020, податковим органом визначено вірно, оскільки припинення підприємницької діяльності скаржника зареєстровано 13.12.2019, отже відповідно до п. 11 Розділу V Порядку № 435 ліквідаційний звіт мав бути поданим протягом 30 календарних днів з дня проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності, а фактично поданий 04.02.2020. Згідно п. 7 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI, орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою. Аналогічна норма закріплена у п.п. 6 п. 2 Розділу Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі Інструкція № 499). З огляду на це, колегія суддів зазначає про наявність законних підстав для застосування до скаржника штрафів в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян згідно спірних рішень. При цьому, колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на те, що у спірних рішеннях відсутнє конкретне визначення підстав застосування штрафу, оскільки вказані рішення винесені службовою особою податкового органу на підставі матеріалів перевірки від 12.02.2020 № 7062/04-36-50-40/ НОМЕР_1 , про що зазначено у самих рішеннях. Водночас, у вказаному акті чітко зазначено про порушення платником вимог п. 2 Розділу ІІІ Порядку № 435, яким передбачено обов`язок фізичних осіб-підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, формувати та подавати до органів доходів і зборів Звіт самих за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Отже, штрафи згідно спірних рішень застосовано до скаржника саме за порушення встановленого строку подання звітів по єдиному внеску. Крім того, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо не прийняття до уваги доводів скаржника про відсутність у нього статусу підприємця на дату прийняття оскаржуваних рішень та вимоги, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону № 2464-VI, у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем. Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується (пункт 13 Розділу VІІ Інструкції № 499) Не приймає також до уваги колегія суддів посилання скаржника на протиправність застосування до нього штрафів за неподання звітності більше п`яти років, оскільки згідно п. 13 Розділу VІІ Інструкції № 499, строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується. Також, при вирішенні справи колегією суддів враховано положення п. 11.8 Розділу ХІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за № 1562/20300, згідно яких за результатами проведення відповідних заходів у зв`язку з ліквідацією або реорганізацією платника податків, але не пізніше дня закінчення строку заявлення кредиторами своїх вимог відповідальні працівники таких підрозділів (органів) вносять до Єдиного банку даних юридичних осіб або підтверджують інформацію щодо наявності / відсутності заборгованості зі сплати податків і зборів. Отже, проведення камеральної перевірки скаржника за фактом припинення ним своєї підприємницької діяльності з подальшим нарахуванням штрафів згідно спірних рішень за неподання ним відповідної звітності є правомірним. Щодо посилання скаржника на порушення відповідачем при винесенні спірних рішень вимог ч. 14 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», колегія суддів зазначає, що доказів відсутності факту погодження спірних рішень з органом Пенсійного фонду скаржником до суду не надано. Що стосується посилання скаржника на обставини адміністративної справи № 160/7149/20, колегія суддів зазначає, що вказана справа містить інші підстави та предмет оскарження, які не мають відношення до цієї справи. Тому, вказані обставини не мають бути враховані при вирішенні цієї справи. Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності спірних рішень. Вимоги щодо визнання протиправною податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2020 № Ф-43834-50/67 також не підлягають скасуванню, оскільки є похідними від вимог щодо визнання протиправними спірних рішень. Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року у справі № 160/7148/20 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя О.М. Панченко суддя С.М. Іванов суддя В.Є. Чередниченко