Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/12436/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 квітня 2021 р.Справа № 520/12436/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Макаренко Я.М., Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. , за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської митниці Держмитслужби на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2020, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., м. Харків, по справі № 520/12436/2020 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі по тексту позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці Держмитслужби (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №100380/2020/000012/2 від 09.09.2020 року. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2020 року адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Київської митниці Держмитслужби (бульв. Вацлава Гавела, буд. 8-а,м. Київ,03124, код 43337359) про визнання протиправним та скасування рішення задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100380/2020/000012/2 від 09.09.2020 року. Стягнуто на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (бульв. Вацлава Гавела, буд. 8-а,м. Київ,03124, код 43337359) суму сплаченого судового збору у розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок). Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати повністю рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2020 року, в позові відмовити. Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 03.10.2017 року між позивачем, як покупцем, та ТОВ Бриджстоун СНГ, як продавцем, було укладено Контракт № DLR/0066-PSR, відповідно до п. 1 якого, продавець продає, а покупець купує шини Bridgestone, Firestone, які іменовані в подальшому товар, в кількості, асортименті, по цінам та в строки, що зазначені в Додаткових угодах (Додатках), які є невідўємною частиною даного Договору. Відповідно до п. 3 Контракту № DLR/0066-PRS від 03.10.2017 року, ціна за товар, що поставляється за даним Контрактом, узгоджується сторонами в додатковий угодах (додатках), які є невід`ємною частиною Контракту. Також там вказується місце відвантаження товару. Валюта контракту - російський рубль. Відповідно до п. 5.2 Контракту № DLR/0066-PRS від 03.10.2017 року, товар поставляється на умовах передплати. Відповідно до п. 5.3 Контракту № DLR/0066-PRS від 03.10.2017 року, платежі за даним Контрактом здійснюються банківськими переказами відповідно до рахунку, наданому покупцю. 01.11.2018 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 уклав Додаткову угоду до Контракту № DLR/0066-PRS від 03.10.2017 року з ТОВ Бриджстоун СНГ, відповідно до п. 1 якої встановлено доповнити главу 12 Контракту п. 12.4 та викласти у наступній редакції: В разі якщо жодна із сторін Контракту не заявить про розірвання договору не пізніше ніж за 1 місяць до спливу строку його дії, то строк дії Контракту продовжується ще на один рік, кількість таких продовжень не обмежене. Отже, договір на сьогодні є дійсним. 12.07.2019 року позивач уклав Додаткову угоду з ТОВ Бриджстоун СНГ на наступну поставку. Відповідно до Рахунку (інвойс) № 740034002 від 04.09.2020 року на замовлення № 7000042672, вартість шин: шини пневматичні, гумові, безкамерні, зимові, нові, призначені для легкових автомобілів: 175/70 R 14 Ice Cruiser 7000S 84T TL (нешиповані) у кількості 20 од. вартість 1676 руб. за одиницю, що загалом становить 33520 руб.; 185/60 R 15 Ice Cruiser 7000S 84T TL (нешиповані) у кількості 80 од. вартість 1752 руб. за одиницю, що загалом становить 140160 руб.; 185/65 R 14 Ice Cruiser 7000S 86T TL (нешиповані) у кількості 80 од. вартість 1689 руб. за одиницю, що загалом становить 135120 руб.; 185/65 R 15 Ice Cruiser 7000S 88T TL (нешиповані) у кількості 200 од. вартість 1534,84 руб. за одиницю, що загалом становить 306976 руб.; 195/55 R 16 Ice Cruiser 7000S 91Т TL (нешиповані) у кількості 16 од. вартість 2835 руб. за одиницю, що загалом становить 45360 руб.; 195/65 R 15 Ice Cruiser 7000S 91Т TL (нешиповані) у кількості 400 од. вартість 1614,07 руб. за одиницю, що загалом становить 645628 руб.; 205/60 R 16 Ice Cruiser 7000S 92Т TL (нешиповані) у кількості 200 од. вартість 2449,39 руб. за одиницю, що загалом становить 489878 руб.; 235/65 R 17 Ice Cruiser 7000S 108Т TL (нешиповані) у кількості 40 од. вартість 3886 руб. за одиницю, що загалом становить 155440 руб. Загальна сума даного рахунку становить: 1 952 082 руб. Для митного оформлення товару Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 надав Київській митниці Держмитслужби митну декларацію типу IM-40-ДЕ № UA 100380/2020/715422 від 08.09.2020, загальна вартість наведеного товару (п. 22) становить 1 952 082 руб. На підтвердження митної вартості товару позивач відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України разом з митною декларацією типу IM-40-ДЕ № UA 100380/2020/715422 від 08.09.2020 надав Київській митниці Держмитслужби: пакувальний лист (Packing list) №740034002 від 04.09.2020; рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №740034002 від 04.09.2020; автотранспортна накладна (Road consignment note) № 681617 від 04.09.2020; декларація про походження товару (Declaration of origin) №740034002 від 04.09.2020; банківський платіжний документ, що стосується товару №00817/000204031 від 17.08.2020; бухгалтерський документ, що підтверджує вартість товару (Видаткові накладні) від 08.09.2020; документ, що підтверджує вартість страхування № 740034002 від 04.09.2020; прейскурант (прайс-лист) виробника товару Зима-2020 від 25.08.2020; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 1 від 12.07.2019; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Б/н від 01.11.2018; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються №DLR/0066-PSR від 03.10.2017; договір про надання послуг митного брокера №20190128 від 28.01.2018; копія митної декларації країни відправлення №10210200/040920/0254959 від 04.09.2020; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №UA100380/2020/715422 від 08.09.2020. Під час здійснення перевірки митної вартості задекларованого товару за митною декларацією типу IM-40-ДЕ № UA 100380/2020/715422 від 08.09.2020 за допомогою автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) виявлено ризики, згенеровані АСАУР та встановлено, що вони не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, тому, відповідно до ч.2 ст.58 Митного кодексу України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів. У зв`язку з виявленням ризиків, з метою підтвердження числових складових митної вартості від декларанта Київською митницею Держмитслужби було витребувано додаткові документи згідно з переліком, викладеному в електронному повідомленні, зокрема: транспорті (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені до вартості товарів, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, каталоги, специфікацій, прейскуранти виробника товару, якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, виписки з бухгалтерської документації, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними підрозділами, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, копії митної декларації країни відправлення. Також, декларанту запропоновано за бажанням надати інші додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості. Позивач надав митному органу лист № 09-09/20_002 від 09.09.2020 року з інформацією та поясненнями стосовно запитаної інформації та поставки товару, а також документи на ідентичний товар, який позивачем розмитнювався щодо цін, які заявлялися до митного оформлення, а саме: митну декларацію від 08.09.2020 №UA807170/2020/045745 року, яка була оформлена Слобожанською митницею Держмитслужби за ідентичним повністю товаром позивача, рахунок № 740033997 від 04.09.2020 року до МД від 08.09.2020 №UA807170/2020/045745 року, інформацію з інтернет-ресурсів щодо вартості ідентичного товару у формі скрин-шотів. Однак, після отримання відповідачем документів та пояснень, останнім було прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100380/2020/00083 від 09.09.2020 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2020/000012/2 від 09.09.2020 року, що в свою чергу призвело до збільшення митної вартості товару та збільшення розміру податків, які сплатив позивач. З метою уникнення простою транспорту та виробничою необхідністю повивач оформив товар за ціною, визначеною митним органом у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA100380/2020/000012/2 від 09.09.2020 року та за митною декларацією № UA100380/2020/715547 від 09.09.2020 товар випущено у вільний обіг, однак, позивач не погоджується з рішенням про визначення митної вартості товару та вважає його таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку з чим звернувся до суду з даною позовною заявою. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам. Суд апеляційної інстанції перевіривши оскаржуване рішення на відповідність критеріям, наведеним у ч.2 ст.2 КАС України приходить до висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів прийнято незаконно, виходячи з наступного. Згідно з ч. 1 ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Згідно ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст. 53 МК України). Як вбачається з матеріалів справи, позивач до митного оформлення товару разом з митною декларацією типу IM-40-ДЕ № UA 100380/2020/715422 від 08.09.2020 надав Київській митниці Держмитслужби: пакувальний лист (Packing list) №740034002 від 04.09.2020; рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №740034002 від 04.09.2020; автотранспортна накладна (Road consignment note) № 681617 від 04.09.2020; декларація про походження товару (Declaration of origin) №740034002 від 04.09.2020; банківський платіжний документ, що стосується товару №00817/000204031 від 17.08.2020; бухгалтерський документ, що підтверджує вартість товару (Видаткові накладні) від 08.09.2020; документ, що підтверджує вартість страхування № 740034002 від 04.09.2020; прейскурант (прайс-лист) виробника товару Зима-2020 від 25.08.2020; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 1 від 12.07.2019; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Б/н від 01.11.2018; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються №DLR/0066-PSR від 03.10.2017; договір про надання послуг митного брокера №20190128 від 28.01.2018; копія митної декларації країни відправлення №10210200/040920/0254959 від 04.09.2020; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №UA100380/2020/715422 від 08.09.2020. Отже, декларантом позивача було надано всі документи в підтвердження заявленої митної вартості товару, передбачені ч.2 ст. 53 МК України. Відповідач, не погодившись з заявленою декларантом позивача митною вартістю товару ввезеного на митну територію України, прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №100380/2020/000012/2 від 09.09.2020 року за резервним методом. Відповідно до ч.1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Згідно з ч.6 ст. 54 МК митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю та прийняти рішення про коригування митної вартості товару виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару. Митний орган посилаючись на те, що подані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості товару прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів. Колегія суддів вважає рішення про коригування митної вартості товарів №100380/2020/000012/2 від 09.09.2020 року незаконним, з огляду на наступне. Відповідно до п. п. 1,2 ч. 5 ст. 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Частиною третьою статті 53 МК встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеній у постанові від 10 червня 2020 року по справі №1.380.2019.004752, яку відповідно до ч.5 ст.242 КАС України колегія суддів враховує при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин. Отже, витребування додаткових документів можливе у разі наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості. З матеріалів справи слідує, що наявність сумнівів у правильності визначення митної вартості товару відповідач обгрунтовує тим, що декларантом позивача під час митного оформлення товару надано документи, які не містять всіх відомостей, що підтверджують митну вартість товару. Прийняттю оспорюваного рішення про коригування митної вартості спірного товару передувала процедура проведення консультацій між митним органом та декларантом відповідно до ст. ст.54, 57 МК України. У відповідності до п.2 ч.4 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана. Отже, у разі невизнання митним органом заявленої митної вартості товару декларант письмово повідомляється про причини, за яких заявлена митна вартість не може бути визнана. З матеріалів справи слідує, що митним органом шляхом направлення електронного повідомлення у позивача було витребувано додаткові документи, передбачені ч.3 ст.53 МК України, на підтвердження складових митної вартості товару. Колегія суддів зазначає, що митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом позивача, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обгрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Проте, колегія суддів зазначає, що відповідачем не обґрунтовано причини, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, тобто, не наведено, які недоліки в поданих документах або їх відсутність стали підставою для відмови у митному оформленні за митною вартістю зазначеною декларантом позивача. Отже, враховуючи наведене вище колегія суддів приходить до висновку про не підтвердження відповідачем наявності обгрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості декларантом позивача, та як наслідок правомірності витребування додаткових документів. Колегія суддів зазначає, що приймаючи оспорюване рішення про коригування митної вартості товару митницею не було дотримано вимог МК України, з огляду на таке. Так, відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. При цьому, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів грунтується на висновках митного органу про те, що відомості використані декларантом для визначення митної вартості товару не підтверджені в повній мірі документально, оскільки подані документи, що зазначені у частині другій статті 53 МКУ не місять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а також у зв`язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених ч.3 ст. 53 МК України. Проте, у вказаному рішенні не зазначено, які саме документи, зазначені у ч.2 ст. 53 МКУ не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Колегія суддів зазначає, що у рішенні про коригування митної вартості товарів також відсутні усі відомості про конкретні факти чи обставини, встановлені під час митного оформлення, оцінивши які в сукупності митниця прийняла рішення про неможливість застосування першого методу для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару. Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення про коригування митної вартості спірного товару прийнято з порушенням митного законодавства. За таких обставин, рішення про коригування митної вартості товару за змістом є незаконним. Згідно з ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Між тим, відповідачем не виконано обов`язок покладений приписами вказаної статті та не доведено правомірності оспорюваного рішення про коригування митної вартості товарів. На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено. Відповідно до ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін. Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2020 по справі № 520/12436/2020 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко Судді(підпис) (підпис) З.О. Кононенко В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 29.04.2021 року