Постанова Київський апеляційний суд № 754/12972/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №754/12972/2020 Головуючий у І інстанції - Бабко В.В. апеляційне провадження №22-ц/824/6413/2021 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 квітня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Приходька К.П., суддів Писаної Т.О., Журби С.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, встановив: В жовтні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до Деснянського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, мотивуючи свої вимоги тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження, видане Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві, актовий запис №55. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 19 березня 2015 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 аліменти у розмірі 800 грн. щомісячно, починаючи з 16 лютого 2015 року і до досягнення дитиною повноліття. Відповідач, крім сплати аліментів, іншої участі у витратах на матеріальне забезпечення та розвитку дитини, не приймає. На прохання допомогти покрити додаткові фінансові витрати на дитину відповідач не реагує. Дитина перебуває на утримані позивача ОСОБА_2 . Просила суд, збільшити розмір аліментів на утримання дитини до 2500 грн. щомісячно. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 23 лютого 2021 року позовні вимоги задоволено частково. Змінено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі з 800 грн на 1/4 частину з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06 жовтня 2020 року і до повноліття дитини. Вирішено питання про судові витрати. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що воно необґрунтоване та постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що він працює в ТОВ «Юніверсал Фітнес Солюшн» на посаді інспектора служби безпеки, його дохід за період з 01 січня 2020 року по 31 жовтня 2020 року склав 36650,60 грн., з яких сума до виплати складає 29503,73. Тобто, виходячи із розрахунку доходу відповідача, його рівень складає: 2950,37 грн. щомісячно. В свою чергу, відповідно до довідки про доходи від 07 вересня 2020 року, позивач ОСОБА_2 з березня 2020 року по серпень 2020 року мала сукупний дохід в розмірі 20498,09 грн. Виходячи із розрахунку доходу позивачки, його рівень складає 3416,35 грн. щомісячно. Доводи позивача про те, що матеріальний стан відповідача покращився у зв`язку з тим, що останній нібито придбав автомобіль були спростовані належними та допустимими доказами, а саме довідкою №8044/227 від 04 грудня 2020 року, виданою Головним сервісним центром МВС, з якої вбачається, що згідно даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів, станом на 04 грудня 2020 року на ім`я ОСОБА_1 , будь-які транспортні засоби на реєстраційному обліку не перебувають. Отже, позивач не довела обставини, передбачені ст. 192 СК України щодо погіршення її майнового стану чи покращення майнового стану відповідача порівняно із датою ухвалення рішення суду про стягнення аліментів. Просив, скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23 лютого 2021 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч.1. ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За правилами п.1 ч.4 ст.274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя. Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві, актовий запис №

55. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає разом з позивачкою. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 19 березня 2015 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 аліменти у розмірі 800 грн щомісячно, починаючи з 16 лютого 2015 року і до досягнення дитиною повноліття. Відповідно до довідки про доходи № НОМЕР_1 від 26 листопада 2020 року, ОСОБА_1 працює в ТОВ «Юніверсал Фітнес Солюшн», на посаді інспектора служби безпеки, дохід за період з 01 січня 2020 року по 31 жовтня 2020 року складає 36650,60 грн. Крім того, судом установлено та не заперечувалось учасниками справи, що відповідач не має заборгованості по сплаті аліментів, сплачує їх вчасно. Відповідно до довідки про доходи від 07 вересня 2020 року, ОСОБА_2 , з березня 2020 року по серпень 2020 року мала сукупний дохід в розмірі 20498,09 грн. Також, судом установлено, що відповідач ОСОБА_1 має на утримані доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №2895. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та стягуючи з відповідача на користь позивача аліменти у розмірі 1/4 частини доходів відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача та відповідача дійсно змінився матеріальний стан, відповідно до доказів, які знаходяться в матеріалах справи. Проте, повністю з такими висновками колегія суддів погодитися не може з огляду на наступне. Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. За змістом частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Згідно зі статтями 150, 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Відповідно до положень статті 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частиною другою статті 182 СК України у редакції Закону України від 03 липня 2018 року №2475-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Згідно з частиною першої статті 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом. Враховуючи зміст статей 181,192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (абзац другий частини третьої статті 181 СК України). Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29 січня 2021 року (справа №303/369/20). Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У відповідності до положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Як передбачено вимогами ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Належними та допустимими доказами по справі встановлено, що з часу подання заяви про збільшення розміру аліментів, малолітній дитині ОСОБА_3 необхідно було провести обстеження з приводу захворювань органів шлунково-кишкового тракту, а також виготовлення та встановлення ортодонтичного апарату на щелепу. Крім цього, ОСОБА_3 перебуває на обліку в інституті урології. Також, з наданих позивачем копій медичних документів, вбачається, що їй встановлено діагноз: вузлове утворення лівої молочної залози. Вищезазначене свідчить про зміну стану здоров`я отримувача аліментів та дитини, що в силу вимог ст. 192 СК України, є підставою для зміни розміру стягуваних аліментів. Змінюючи розмір аліментів з 800 грн. на 1/4 частину, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач не просила змінити спосіб стягуваних аліментів, а лише просила збільшити їх розмір. Даючи оцінку встановленим обставинам справи та доказам в їх сукупності, врахувавши вимоги, ст.192 СК України, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача аліменти на утримання ОСОБА_3 у розмірі 1 800 грн. щомісячно до повноліття дитини. Колегія суддів вважає, що такий розмір аліментів буде розумним та справедливим, з урахуванням встановлених обставин справи, зокрема, перебуванню на утриманні платника аліментів малолітньої дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому, колегія суддів не бере до уваги довідку про отримані відповідачем доходи за період з січня 2020 року по жовтень 2020 року, оскільки принцип врахування лише трудових доходів платника аліментів, не відповідає сучасним реаліям соціально-економічного розвитку суспільства. На даний час у платника аліментів основне джерело доходу не обов`язково пов`язане з працею, і при стягненні аліментів слід виходити не тільки з врахування його трудових доходів. Можливість другого з батьків утримувати дитину повинна тлумачитися розширено і не обмежуватися лише наявністю в нього офіційного доходу. З урахуванням вищевикладеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову. Згідно з ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Апеляційна скарга задоволена на 28%. У такому випадку позивач мав би відшкодувати відповідачу 353,14 грн. (1261,20х28%). Так як позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», то зазначена сума підлягає відшкодуванню відповідачу за рахунок держави. Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно ч.1 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись: ст.ст.367,374,376,381-384 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23 лютого 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини задовольнити частково. Змінити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на утримання дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі з 800 грн на 1 800 грн. щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30 квітня 2021 року і до повноліття дитини. Відшкодувати за рахунок держави ОСОБА_1 353,14 гривень судового збору. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України. Суддя-доповідач К.П. Приходько Судді Т.О. Писана С.О. Журба