Постанова 4824 № 381/1553/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи: 381/1553/19 Головуючий у суді першої інстанції: Соловей Г.В. Номер провадження: 22-ц/824/4015/2020 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Коцюрба О.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 грудня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Коцюрби О.П. суддів: Болотова Є.В., Сержанюка А.С., при секретарі Гордієнко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за несплату аліментів, стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів, сплату додаткових витрат та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Фастівський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про звільнення від сплати заборгованості за аліментами, - ВСТАНОВИВ: У Фастівський міськрайонний суд Київської області звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за несплату аліментів, стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів, додаткових витрат на утримання дітей. В обґрунтування позову, ОСОБА_1 посилалась на те, що вона та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі. Під час шлюбу у них народилося двоє дітей: донька ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донька ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заочним рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 серпня 2014 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частини від його заробітку (усіх видів доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дітьми повноліття. Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 серпня 2014 року шлюб між сторонами було розірвано. Позивач зазначила, що після ухвалення судом заочного рішення про стягнення з ОСОБА_2 аліментів, відповідач сплачував аліменти на утримання дітей не в повному обсязі, у зв`язку з чим у нього на час звернення до суду з вказаним позовом виникла заборгованість по аліментам в розмірі 102 585,94 грн. Фактично ним було сплачено аліменти на утримання двох дітей в сумі 9 368,10 грн. Крім того ОСОБА_1 вказала, що проживає з двома неповнолітніми дітьми у будинку АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_2 . Вона одна забезпечує матеріальний стан дітей. Діти потребують постійного лікування. На утримання дітей щомісячно витрачається не менше 10 000 грн. Відповідач добровільно допомоги на утримання дітей не надає, аліменти сплачує несвоєчасно та не у повному обсязі, не бере участі у додаткових витратах, постійно приховує дійсний розмір своїх доходів. На підставі викладеного, просила суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість по несплаті аліментів на утримання дітей в розмірі 102 585,92 грн.; неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей на суму 102 585,92 грн., а також 10 000,00 грн., як участь ОСОБА_2 у додаткових витратах на лікування дітей, оплату за комунальні послуги, погашення заборгованості за газоспоживання, оплату музичної школи, оплату харчування дітей в школі, засобів гігієни. В подальшому, ОСОБА_1 подала заяву про збільшення розміру позовних вимог та просила постановити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на її користь заборгованість по сплаті аліментів на неповнолітніх дітей з вересня 2014 року по червень 2019 року в розмірі 109 626,94 грн., пеню в розмірі 100 відсотків від суми заборгованості за несвоєчасну сплату аліментів на двох дітей в розмірі 109 626,94 грн., половину затрачених додаткових витрат на двох дітей в розмірі 8 497,00 грн., а також просила накласти арешт на майно ОСОБА_2 відповідно до рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2014 року про поділ майна подружжя та визнання права власності. Вимоги мотивувала тим, що на її звернення до Управління державної виконавчої служби у Київській області, державним виконавцем Фастівського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області. 03 липня 2019 року їй видана нова довідка-розрахунок заборгованості, в якій розмір заборгованості по аліментам з вересня 2014 року по червень 2019 року складає 109 626,94 грн., а отже і розмір пені, як вважає ОСОБА_1 також складає 109 626,94 грн. Крім того, при подачі заяви про збільшення позовних вимог, ОСОБА_1 відмовилася від вимог про стягнення з ОСОБА_2 додаткових витрат за сплату комунальних послуг. Також ОСОБА_2 , звернувся до Фастівського міськрайонного суду Київської області із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 третя особа - Фастівський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про звільнення від сплати заборгованості по аліментам в якій просив звільнити його від сплати заборгованості по аліментам по виконавчому провадженню, відкритого на підставі виконавчого листа № 2/381/1123/14 від 21 серпня 2014 року за період з вересня 2014 року по 01 серпня 2018 року у сумі 86 292,72 грн. Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що він та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі, який був розірваний з ініціативи ОСОБА_1 в 2014 році. Проте, після розірвання шлюбу вони продовжували проживати разом. В 2018 році, сімейні стосунки остаточно розпалися, і він пішов проживати окремо. Також, ОСОБА_2 вказав, що лише в вересні 2018 року з розрахункового листа він дізнався, що з його заробітної плати стягнуто аліменти. Про те, що відбулося судове засідання в 2014 році про стягнення з нього аліментів на утримання дітей він не знав, так як не отримував жодного виклику із суду чи повідомлення про відкрите виконавче провадження від державного виконавця. На момент стягнення аліментів і в подальшому, він мав офіційне місце роботи, однак, виконавчий лист по місцю роботи не направлявся. При ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження, було встановлено, що державним виконавцем в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» не прийнято мір по встановленню його місця роботи, жодного разу, державним виконавцем, йому не було направлено вимоги про сплату заборгованості по аліментам. Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_2 зазначив, що заборгованість по сплаті аліментів виникла не з його вини, тому, просив звільнити його від сплати заборгованості по аліментам, що виникла у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчого листа № 2/381/1123/14 від 21 серпня 2014 року за період з вересня 2014 року по 01 серпня 2018 року у сумі 86 292,72 грн. Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за несплату аліментів, стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів, додаткових витрат на утримання дітей, задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання доньок: ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 2 947,70 грн. В іншій частині позову відмовлено. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Фастівський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про звільнення від заборгованості по аліментам задоволено. Звільнено ОСОБА_2 від сплати заборгованості по аліментам, по виконавчому провадженню на підставі виконавчого листа № 2/381/1123/14 від 21 серпня 2014 року за період з вересня 2014 року по 01 серпня 2018 року у сумі 86 292,72 грн. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на необґрунтованість рішення суду, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просила, рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25 листопада 2019 року скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 заборгованість по несплаті аліментів на утримання дітей в розмірі 102 585,92 грн., неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей на суму 102 585,92 грн. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25 листопада 2019 року, ОСОБА_2 заперечував проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 посилаючись на їх безпідставність, необґрунтованість та бездоказовість. Вважає, що ОСОБА_1 керуючись особистими мотивами, викликаними неприязним до нього відношенням, які погіршились тим, що він створив нову сім`ю, вирішила помститись йому і стягнути з нього як заборгованість так і пеню по заборгованості по аліментам за період, коли вони проживали однією сім`єю та вели спільне господарство і він утримував сім`ю. За таких обставин, просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Суд апеляційної інстанції переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25 листопада 2019 року в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на її користь неустойки (пені) та в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 щодо звільнення від сплати заборгованості по аліментам, з прийняттям у цій частині постанови про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання двох дітей у сумі 102 585,92 грн., та про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про звільнення від сплати заборгованості по аліментами, в решті, рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25 листопада 2019 року залишити без змін виходячи з наступного. Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 15 грудня 2007 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 серпня 2014 року. Під час шлюбу, у сторін народилися діти: донька ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заочним рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2014 року стягнуто з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини його заробітку щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для відповідного віку, починаючи з 13 січня 2009 року до досягнення ними повноліття. Ухвалою від 12 вересня 2014 року за заявою ОСОБА_2 виправлено описку у вказаному рішенні та зазначено, що аліменти слід стягувати починаючи з 25 листопада 2014 року. На виконання заочного рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2014 року, державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Фастівського міськрайонного управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Київській області 10 вересня 2014 року відкрито виконавче провадження ВП № 44677134 по примусовому виконанню заочного рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2014 року на підставі виконавчого листа № 2/381/1123/14, виданого Фастівським міськрайонним судом Київської області 21 серпня 2014 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів, на утримання двох дітей. Відповідно до довідок-розрахунків заборгованості по аліментам, виданих Фастівським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом на 03 квітня 2019 року становить 102 585,92 грн., станом на 01 липня 2019 року становить 109 626,94 грн. За приписами ч. 2, ч. 3 ст. 181 СК України, за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. Статтею 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини. Частиною 3 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, тощо може бути пред`явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі. Порядок стягнення аліментів на утримання дітей визначено ст.ст. 194-197 СК України та ст.74 Закону України «Про виконавче провадження». Згідно зазначених норм законодавства, розмір заборгованості із сплати аліментів визначається державним виконавцем. У разі наявності заборгованості із сплати аліментів понад три місяці, стягнення може бути звернуто на майно боржника. При цьому, звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника. Державний виконавець обчислює розмір заборгованості із сплати аліментів, складає відповідний розрахунок та повідомляє про нього стягувачу і боржнику: у разі якщо виконавчий документ уперше надійшов для виконання; за заявою сторін виконавчого провадження; у разі надсилання постанови до адміністрації підприємства, установи, організації, фізичної особи-підприємця для проведення відрахування із заробітної плати (доходів), пенсії, та стипендії боржника; у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку з надходженням виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби, за власною ініціативою; і інших передбачених законом випадках. Відповідно до п. 12 розділу Х Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5 (далі - Інструкція) встановлено, що виконавець у разі надходження виконавчого документа про стягнення аліментів у день відкриття виконавчого провадження повинен підрахувати розмір заборгованості зі сплати аліментів та разом з постановою про відкриття виконавчого провадження повідомити про нього стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості має бути помісячним і містити суму заробітної плати та інших доходів боржника, що залишилася після утримання податків, відсоток або частку заробітку (доходу), визначений виконавчим документом, загальну суму заборгованості. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому ст. 195 СК України. Стягнення аліментів за виконавчими листами за минулий час провадиться в межах трирічного строку, що передував пред`явленню виконавчого листа до виконання (п. 15 Інструкції). За приписами ч. 8 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. Виходячи зі змісту вищенаведених законодавчих норм можливо зробити висновок про те, що діючим законодавством передбачено стягнення заборгованості із сплати аліментів не шляхом ухвалення судового рішення, а в межах виконавчого провадження. За змістом ч. 2-3, ч. 4, 9 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження спір щодо розміру заборгованості по сплаті аліментів (а не про стягнення заборгованості) вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. В ст. 383 ЦПК України зазначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права та свободи. З аналізу змісту вказаних норм законодавства, вбачається, що спір щодо розміру заборгованості за аліментами виникає між стороною виконавчого провадження (стягувачем та/чи боржником) і державним виконавцем, до компетенції якого законодавець відніс обчислення розміру заборгованості по аліментам. Відповідно до ч. 3 ст. 194 СК України заборгованість за аліментами, які стягуються відповідно до ст. 187 цього Кодексу, погашається за заявою платника шляхом відрахувань з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягуються за рішенням суду. У даному випадку, стягнення аліментів на утримання дитини з одного з подружжя відбувалося за рішенням суду. Таким чином, для стягнення заборгованості за аліментами, які стягуються за рішенням суду, законодавець не вимагає окремого рішення суду про стягнення такої заборгованості, а встановлює порядок її стягнення в межах виконавчого провадження за рішенням суду про стягнення аліментів. Виходячи з наведених положень сімейного законодавства та Закону України «Про виконавче провадження» у контексті обставин даної справи, сам факт наявності у відповідача заборгованості по аліментам за період з вересня 2014 року по березень 2019 рік та з вересня 2014 року по червень 2019 року, згідно розрахунків державного виконавця від 03 квітня 2019 року і 03 липня 2019 року розмір якої на час ухвалення цього рішення не оспорений ні стягувачем, ні боржником у порядку, встановленому законом (ст. ст. 383-384 ЦПК України), суд першої інстанції правильно зазначив, що ці розрахунки не можуть бути прийняті судом в якості підстав для стягнення цієї заборгованості у судовому порядку за окремим рішенням суду, адже права стягувача аліментів є захищеними в силу закону, оскільки виконавчий лист про стягнення аліментів перебуває на виконанні у державній виконавчій службі і обчислена державним виконавцем заборгованість підлягає стягненню у рамках виконавчого провадження про стягнення аліментів, по сплаті яких і виникла ця заборгованість. Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за таких обставин у суду немає підстав вважати порушеним право позивача на отримання заборгованості по аліментам у порядку, визначеному ст. ст. 194-195 СК України, ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», та в цій частині позовних вимог, на законних підставах відмовив ОСОБА_5 в їх задоволенні. Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак, таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку, неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові витрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Так як аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною, залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватись на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 , однією з вимог ставить питання про стягнення з ОСОБА_2 , неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на двох неповнолітніх дітей, яка станом на 18 липня 2019 року - на час подачі заяви про збільшення позовних вимог, згідно довідки-розрахунку заборгованості наданій суду державним виконавцем Фастівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 03 липня 2019 року, становила 109 626,94 грн. В апеляційній скарзі на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25 листопада 2019 року ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання двох дітей на суму 102 585.92 грн. Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойки (пені), Фастівський міськрайонний суд Київської області виходив з того, що заборгованість ОСОБА_6 по сплаті аліментів виникла не з вини боржника, що є обов`язковою умовою та підставою нарахування пені по аліментам. З такими доводами суду першої інстанції колегія суддів не погоджується так як вони спростовуються доказами, які є в матеріалах цивільної справи. Так, Конституцією України визначено основні права й обов`язки держави та громадян щодо забезпечення захисту дітей. Зокрема, згідно ч. 2 ст. 5 Основного Закону батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Такі ж вимоги викладені в ч. 2 ст. 166 та ст. 180 СК України, в яких зазначено, що батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. В ч. 1 ст. Закону України «Про охорону дитинства» зазначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 ст. 7 Сімейного кодексу України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення, максимально можливого урахування інтересів дитини. Відповідно до ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Частиною 2 ст. 197 СК України визначено, що за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Вказана правова норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом. За наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення. Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених статтею 197 СК України умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості. З причин, по яких ОСОБА_2 посилається на ст. 197 СК України, просить звільнити його від сплати заборгованості за аліментами є те, що йому не було відомо про звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про стягнення з нього аліментів на утримання дітей, те, що він не отримував жодного виклику до суду та державного виконавця, при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження про стягнення з нього аліментів він виявив, що державний виконавець в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» не прийняв міри по встановленню місця його роботи, ОСОБА_1 достовірно знаючи про місце його роботи заяв про це державному виконавцю не писала, та не вчиняла жодних дій по виконавчому провадженню, в матеріалах виконавчого провадження відсутні заяви та скарги про застосування до нього заходів реагування як неплатника аліментів, з моменту стягнення аліментів, а саме з 2014 року по липень 2018 року він та ОСОБА_1 проживали однією сім» і всі кошти він витрачав на сім`ю та утримання дітей. Дані обставини, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки ОСОБА_2 зобов`язаний утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття, незалежно від наявності рішення суду про стягнення аліментів. Також ОСОБА_2 не надано суду належних та допустимих доказів того, що він та ОСОБА_1 з 2014 року по 2018 рік проживали однією сім`єю, вели спільне господарство і він витрачав кошти на сім`ю та утримання дітей. Той факт, що ОСОБА_2 було відомо про рішення суду щодо стягнення з нього аліментів на утримання двох дітей, підтверджується ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12 вересня 2014 року про розгляд його заяви про виправлення описки в рішенні суду. Ухвала суду першої інстанції, ОСОБА_2 про виправлення описки в рішенні суду ним не оскаржувалась, як і заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 серпня 2014 року про стягнення аліментів. За таких обставин, вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 на її користь неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання двох дітей на суму 102 585,92 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25 листопада 2019 року в цій частині скасуванню з прийняттям у справі постанови про їх задоволення. Так як судом апеляційної інстанції задовольняються позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з ОСОБА_2 неустойки (пені) тому підлягає скасуванню і рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25 листопада 2019 року в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про звільнення від заборгованості по аліментам так як вказані вимоги є взаємопов`язаними між собою так як такі, що не знайшли свого підтвердження в суді. Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25 листопада 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткових витрат на утримання дітей: ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 2 947,70 грн. не оскаржувалось, тому в апеляційному порядку не переглядалось. Відповідно до ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_2 необхідно стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 2 500 грн. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25 листопада 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) та в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Фастівський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про звільнення від сплати заборгованості за аліментами скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ) неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання двох дітей у сумі 102 585 (сто дві тисячі п`ятсот вісімдесят п`ять) гривень 92 копійки. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами відмовити. В решті рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25 листопада 2019 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) на користь держави судовий збір в розмірі 2 500 (дві тисячі п`ятсот) гривень. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: О.П. Коцюрба Судді: Є.В. Болотов А.С. Сержанюк