Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/8659/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/8659/20 пров. № А/857/1295/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді: Кухтея Р.В. суддів: Шинкар Т.І., Онишкевича Т.В. з участю секретаря судового засідання: Смолинця А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - Цепко Ірини Степанівни на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року (ухвалене головуючим-суддею Сакалошем В.М., час ухвалення судового рішення 10 год 47 хв у м. Львові, час складання повного тексту судового рішення 08 грудня 2020 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, в с т а н о в и в : У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом,в якому просив визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі ГУ НП, відповідач) щодо невраховування до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, проходження ним служби в податковій міліції в період з 08.11.2004 по 30.01.2012, зобов`язати відповідача зарахувати до стажу служби в поліції наявну на момент переходу його вислугу років у податковій міліції, що станом на 30.01.2012 у пільговому обчисленні становила 15 років 08 місяців 14 днів та з врахуванням цієї вислуги років, провести перерахунок та виплату йому грошового забезпечення в частині надбавки за стаж служби в поліції за період з 07.11.2015 по час виконання рішення суду та зобов`язати відповідача виплатити йому грошову компенсацію за невикористані додаткові відпустки за вислугу років період з 07.11.2015 до ухвалення судового рішення. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 у задоволенні позову було відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача Цепко І.С. подала апеляційну скаргу, в якій через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, щосуд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що служба в органах податкової міліції не здійснювалась в порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ та не має такий же правовий статус, як і в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького складу, а тому не повинна зараховуватись до стажу служби в поліції на підставі п.3 ч.2 ст.78 Закону України «Про Національну поліцію»№580-VIIIвід 02.07.2015 (далі Закон №580-VIII). Щодо врахування судом першої інстанції правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 19.11.2019 по справі №520/903/19, вважає, що така не може бути врахована при вирішенні даного публічно-правового спору, оскільки предметом спору у цій справі є врахування до стажу служби в органах поліції часу навчання особи у вищому навчальному закладі, а тому правовідносини у справі, що розглядається та у справі №520/903/19 не є подібними. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача Цепка І.С., яка підтримала апеляційну скаргу, представника відповідача Лазорко І.І, який заперечував проти її задоволення, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного. З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 проходить службу в органах Національної поліції України на посаді поліцейського взводу №1 роти №2 батальйону патрульної служби поліції особливою призначення «Львів» ГУНП. У період з 08.11.2004 по 20.01.2012 позивач працював в органах податкової міліції Управління податкової міліції у м.Львові. Як убачається з витягу із наказу ДПА у Львівській області №24-о від 30.01.2012 «Про звільнення ОСОБА_1 », вислуга років позивача на день звільнення (30.01.2012) у календарному обчисленні становила 12 років 08 місяців 02 дні, а у пільговому 15 років 08 місяців 14 днів. За вказаний період позивачу зарахована також військова служба за контрактом у лавах Збройних Сил України відповідно до записів в послужному списку з 26.07.2000 по 01.12.2003. У подальшому, ОСОБА_1 в період з 19.12.2014 по 07.11.2015 працював в органах внутрішніх справ України на посаді міліціонера БПСМ ОП «Львів» ГУМВС України у Львівській області, а з 07.11.2015 прийнятий на службу до Національної поліції України на посаду поліцейського БПСМ ОП «Львів» ГУМВС України (Наказ ГУНП №62 о/с від 07.11.2015), з 01.12.2016 і по даний час працює на посаді поліцейського взводу №1 роти №2 батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Львів» ГУНП. Представник позивача 02.09.2020 звернулася до відповідача із адвокатським запитом №13/1 щодо зарахування ОСОБА_1 до вислуги років періоду його служби у податковій міліції. У відповідь на адвокатський запит листом №569/05/35-2020 від 24.09.2020 відповідач повідомив, що в контексті положень ст.78 Закону №580-VIII,вислуга років за час проходження служби в органах податкової міліції позивачу не може бути зарахована. Вважаючи дії відповідача щодо обчислення стажу протиправними, ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним адміністративним позовом. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ч.2 ст.78 Закону №580-VIIIвизначено вичерпний перелік видів служби та періодів роботи в тих органах, які надають право зарахування поліцейським до стажу роботи в поліції, при цьому, служба в органах податкової міліції у цьому переліку відсутня, а тому дії ГУНП щодо неврахування стажу роботи позивача у таких органах відповідають вимогам Закону. При цьому, делегування ч.4 ст.78 цього Закону Кабінету Міністрів України встановлення порядку обчислення вислуги років у поліції не надає останньому права визначати додаткові складові стажу служби в поліції, які не передбачені частиною другою вказаної статті. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон №580-VIII,тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин. За змістом частини першої статті 59 Закону №580-VIII, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Згідно ч.1-4 ст.78 Закону №580-VIII, стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки. До стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суду осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих; 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР. Під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення. Порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України. Уч.2 ст.78 Закону №580-VIIIнаведено виключний перелік посад (видів служби), які зараховуються до стажу служби в поліції. Такий перелік є вичерпним та не підлягає розширенню. У вказаному переліку посад (видів служби), які зараховуються до стажу служби в поліції, відсутня служба в органах податковій міліції. За висновками Верхового Суду, викладеними у постанові від 31.03.2020 по справі №520/2067/19, при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки слід застосовувати положення ч.2 ст.78 Закону №580-VIII, якою встановлено вичерпний перелік складових (посад, періодів служби) такого стажу служби в поліції. При цьому, делегування ч.4 ст.78 цього Закону Кабінету Міністрів України повноважень щодо встановлення порядку обчислення вислуги років у поліції не надає останньому права визначати додаткові складові стажу служби в поліції, які не передбачені частиною другою цієї статті. В контексті положень ч.5 ст.242 КАС України вказаний висновок суду касаційної інстанції має бути врахований при розгляді цієї справи. За такого правового регулювання та висновків Верховного Суду слідує, що служба позивача в податковій міліції Управління податкової міліції у м.Львові не підлягає зарахуванню до стажу служби в поліції. Вказаний висновок враховано судом першої інстанції під час розгляду цієї справи та у колегії суддів відсутні підстави для відступу від такого висновку. Доводи позивача з покликанням на положення ч.1 ст.17 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» №2262-XII від 09.04.1992 (далі - Закон №2262-XII) та постанову Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (далі - Постанова №393), колегія суддів вважає безпідставним, з огляду на наступне. Статтею 17 Закону №2262-XIIпередбачено, що порядок обчислення вислуги років для призначення пенсій відповідно до цього Закону особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ визначається Кабінетом Міністрів України. Відтак, Постанова №393 встановлює порядок обчислення стажу (вислуги років) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, який проводиться саме з метою призначення пенсій відповідно до Закону №2262-XII. Суд звертає увагу, що пунктом 2 Постанови №393 передбачено, що до вислуги років особам офіцерського складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Цивільної оборони України та інших військових формувань, створених Верховною Радою України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, а також особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, Державної інспекції техногенної безпеки та Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсій згідно з пунктом «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» додатково зараховується час їхнього навчання (у тому числі заочно) у цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку - один рік за шість місяців. Таким чином, суд не бере до уваги доводи позивача з покликанням на Постанову №393 та приходить до висновку, що пункт 2 цієї Постанови не може бути застосовано при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки в порядку ст.78 Закону №580-VIII, оскільки Постанова №393 прийнята на виконання Закону №2262-XIIта може бути застосована для визначення вислуги років особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ саме у випадку призначення пенсії за вислугу років. Разом з тим, суд звертає увагу, що пунктом 3 розділу ІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС України, затвердженого наказом МВС України №260від 06.04.2016, до вислуги років для виплати поліцейським надбавки за стаж служби зараховуються періоди, які визначені ч.2 ст.78 Закону №580-VIII. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, які викладені у постанові від 19.11.2019 по справі №520/903/19, які в контексті положень ч.5 ст.242 КАС України мають бути враховані при розгляді даної справи. Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки слід застосовувати ч.2 ст.78 Закону №580-VIII, якою встановлено вичерпний перелік складових (посад, періодів служби) такого стажу служби в поліції. При цьому делегування ч.4 ст.78 Закону №580-VIIIКабінету Міністрів України встановлення порядку обчислення вислуги років у поліції не надає права визначати додаткові складові стажу служби в поліції, які не передбачені частиною другою цієї статті Закону №580-VIII. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 31.03.2020 по справі №520/2067/19. Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність в діях відповідача порушень прав позивача, які б потребували судового захисту. Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.1, 10 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу. Керуючись ст.ст. 12, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - Цепко Ірини Степанівни залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року по справі №380/8659/20- без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді Т. І. Шинкар Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складено 29.04.2021.