Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 674/1575/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 674/1575/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шафікова Ю.Е. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П. 28 квітня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Полотнянка Ю.П. суддів: Ватаманюка Р.В. Драчук Т. О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області на рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 25 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дунаєвецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, лейтенанта поліції начальника сектору реагування патрульної поліції №4 Дунаєвецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області Мельника Олександра Сергійовича, Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, В С Т А Н О В И В : в грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дунаєвецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, лейтенанта поліції начальника сектору реагування патрульної поліції №4 Дунаєвецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області Мельника Олександра Сергійовича, Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 25.02.2021 позов задоволено частково. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції помилково прийшов до рішення про часткове задоволення позову, так як і сам позивач, у своєму позові трактує і погоджується із доводами, що задній габаритний вогонь у нього не працював, у темну пору доби, що є фактичним порушенням пункту 31.6 ПДР України та тягне за собою вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП. Сторони в судове засідання не з`явилися, повноважних представників не направили, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. Згідно з ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, обмежені строки розгляду справи та жоден з учасників справи в судове засідання не з`явився, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п.2 ч.1 ст.311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Як встановлено судом першої інстанції, постановою у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН №3532566 від 08.12.2020 позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП та накладено штраф у суму 340 грн. Підставою для винесення оскаржуваної постанови стало те, що 08 грудня 2020 року о 21:31 год. в м. Дунаївці по вул. Дачна, 26, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mercedes-benz, державний номерний знак НОМЕР_1 , у якого в темну пору доби не горів задній лівий габаритний ліхтар, чим порушив п.31.4.3 ПДР - керування водієм транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби), з якими відповідно до встановлених правил, експлуатація його забороняється, переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів. Вважаючи постанову про притягнення до адміністративної відповідальності протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи в діях ОСОБА_1 не встановлено умислу на вчинення адміністративного правопорушення, тобто відсутній склад правопорушення. Суд першої інстанції зазначив, що хоча технічний стан транспортного засобу яким керував ОСОБА_1 не відповідав правилам технічної експлуатації, однак з системного аналізу положень ДСТУ 3649:2010 «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» та пункту 31 ПДР «Технічний стан транспортних засобів та їх обладнання» вбачається, що в даному випадку відсутня подія адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Положеннями ст.14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001№ 1306 (далі - ПДР) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Відповідно до пункту 2.3 «а» ПДР визначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу. В силу приписів ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення можуть бути будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, які використовуються під час нагляду за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно ч.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII, поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, автоматичну фото- і відеотехніку. Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. У статті 283 КУпАП закріплено вимоги до змісту постанови про адміністративне правопорушення зазначено, де повинні міститися: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. У постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, вказуються відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. З аналізу вищезазначених правових норм можна зробити висновок, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема наявність вини особи у вчиненні такого правопорушення. Відповідно до п.31.4.3 ПДР, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, зокрема зовнішні світлові прилади: а) кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу; б) порушено регулювання фар; в) не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла; г) на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі і лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу; ґ) на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання. Як вбачається з оскаржуваної постанови по справі про адміністративне правопорушення, відповідач під час складання постанови зазначив, що позивачем порушено п. 31.4.3 ПДР України, не пославшись на будь-які з підпунктів передбачені цією статтею. Між тим, суд зазначає, що посилання в спірній постанові на пункт 31.4.3 ПДР є необґрунтованим, оскільки в разі, коли під час руху виникає така несправність як «не горить лівий габарит», то відповідно до пункту 31.5 Правил, у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил. Тобто, повна заборона подальшого руху може бути лише у випадках, коли у темну пору доби не горять лампи усіх фар чи задніх габаритних ліхтарів (пункт 31.6 Правил). З системного аналізу частини 1 статті 121 КУпАП вбачається, що відповідальність водія передбачена тільки за технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація транспортного засобу забороняється. Проте, у випадку, якщо не горить лампа заднього габаритного ліхтаря у темну пору доби, а тим паче не горів тільки габаритний ліхтар, а всі інші освітлювальні прибори були справні, то адміністративна відповідальність не настає. Пунком 31.6 Правил встановлено, що при виявлені таких несправностей заборонено подальший рух транспортного засобу. Але, при усуненні несправності водій має право продовжити рух на транспортному засобі. Як зазначено в позовній заяві та не було спростовано відповідачем, при виїзді позивачем проводилася перевірка автомобіля, ніяких несправностей не було виявлено, несправність могла виникнути раптово під час руху автомобіля, але вона була усунута на місці зупинки в присутності працівників поліції, що підтверджується наявним в матеріалах справи відеозаписом. (а.с.29). Отже, виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що хоча технічний стан транспортного засобу яким керував ОСОБА_1 не відповідав правилам технічної експлуатації, однак з системного аналізу положень ДСТУ 3649:2010 «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» та пункту 31 ПДР «Технічний стан транспортних засобів та їх обладнання» вбачається, що в даному випадку відсутня подія адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП. Таким чином, колегія суддів вважає, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП. Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. Доводи апелянта про доведеність факту вчинення правопорушення спростовані приведеними вище висновками суду. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315,316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 25 лютого 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття і не може бути оскаржена відповідно до частини 3 статті 272 КАС України. Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Ватаманюк Р.В. Драчук Т. О.