Постанова 4855 № 320/6170/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/6170/20 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 квітня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М., суддів Василенка Я.М., Костюк Л.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруленд Україна» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішень, В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фруленд Україна» (далі - позивач, ТОВ «Фруленд Україна») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської митниці Держмитслужби, в якому просить: - визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби №UA 100110/2020/000022/1 від 11.05.2020 про коригування митної вартості товарів; - визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби №UA 100110/2020/000021/1 від 07.05.2020 про коригування митної вартості товарів; - визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби №UA 100110/2020/000030/1 від 12.06.2020 про коригування митної вартості товарів; - визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби №UA 100110/2020/000031/1 від 17.06.2020 про коригування митної вартості товарів. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при митному оформленні товарів, які ввозились на митну територію України, товариством визначено їх митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту). Цей показник заявлено у митних деклараціях. На підтвердження заявленої митної вартості товару надано митному органу документи, що відповідають переліку, визначеному у частині 2 статті 53 Митного кодексу України. Вказані документи чітко ідентифікують оцінюваний товар та містять достовірні дані про числові показники складових митної вартості. На думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою митною вартістю товарів та незаконно прийняв рішення про наявність підстав для коригування митної вартості із застосування резервного методу. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовані такі рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів: №UA 100110/2020/000022/1 від 11.05.2020; №UA 100110/2020/000021/1 від 07.05.2020; №UA 100110/2020/000030/1 від 12.06.2020; №UA 100110/2020/000031/1 від 17.06.2020. Також з відповідача стягнуто судовий збір та витрати на правничу допомогу у сумі 15750,00 грн. Не погоджуючись із зазначеним рішенням Київська митниця Держмитслужби звернулася до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 24 грудня 2020 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що підставами для винесення оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товару стали обставини відсутності можливості перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі. Зокрема, апелянт зазначає, що до митного оформлення позивачем подані митні декларації з метою здійснення митного оформлення товарів за першим методом - за ціною договору, на підтвердження надано документи за переліком, визначеним у графі 44 митної декларації. Митним органом проведено порівняння рівня заявленої митної вартості з рівнями митної вартості ідентичних, подібних (аналогічних) товарів та встановлено заниження рівня митної вартості, що суперечить поняттю дійсної вартості товару у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ 1947), у зв`язку з чим декларанту запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Від подання додаткових документів декларант відмовився. Апелянт підкреслює, що обов`язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки та обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість митний орган має довести обґрунтованість сумнівів. Посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, а саме: невірно застосовано статті 52,53,54,55,58,64,254 Митного кодексу України, та статтю VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі, апелянт просить задовольнити апеляційну скаргу. Від ТОВ «Фруленд Україна» відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що не перешкоджає розгляду скарги за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2021 року відкрито провадження за апеляційною скаргою Київської митниці Держмитслужби, призначено справу до розгляду у письмовому провадженні з 26 березня 2021 року. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ "Фруленд Україна" є юридичною особою, що зареєстрована 26.05.2017 року (запис про державну реєстрацію в ЄДР №13391020000015056) за адресою: 08140, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Білогородка, вул. Київська, будинок 94, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Між ТОВ "Фруленд Україна" як Покупцем та компанією-нерезидентом GRUPA PRODUCENTOW OWOCOW I WARZYW "BOTOMA" SP.ZO.O. як Продавцем укладено контракт №10/07-19ВОТ від 10.07.2019 (далі - контракт), за умовами якого, продавець постачає, а покупець приймає та оплачує товар в кількості та асортименті, що визначаються у відповідних товарно-супровідних документах, у тому числі в рахунках - фактурах (інвойсах). Відповідно до пунктів 2.1 - 2.3 контракту ціна товару за одиницю товару визначається сторонами в рахунках-фактурах (інвойсах); вартість кожної окремої партії товару зазначається у рахунках-фактурах (інвойсах); остаточна вартість контракту складає 900 000,00 доларів США. Згідно з пунктами 3.1, 3.2 контракту Продавець відвантажує товар на умовах СРТ Київ або на інших умовах, що підтверджуються відповідними товарно-супровідними документами. На кожну партію товару Продавець повинен надати покупцю в попередньо узгоджений спосіб: міжнародну товарно-транспортну накладну; комерційний інвойс; відповідні сертифікати. Валютою контракту є долар США. Вартість отриманого товару оплачується Продавцю не пізніше ніж по закінченню 90 календарних днів від дати прибуття товару до українського пункту призначення (п. 7.1, 7.2 контракту). На виконання умов Контракту позивачем імпортовано на митну територію України товар - помідори свіжі клас І в упаковці по 6 кг "В" всього 1644 упаковки, загальною вагою нетто 19 968 кг. Загальна вартість товару за інвойсом №F/11/W/05/20 від 04.05.2020, який виставив до сплати продавець, складає 12 579, 84 доларів США. Позивачем до Київської митниці Держмитслужби 07.05.2020 року подано електронну митну декларацію №UA100110/2020/603325 на товар "овочі продовольчі свіжі: помідори свіжі клас І в упаковці по 6 кг "В" всього 1644 упаковки. Постачальник GRUPA PRODUCENTOW OWOCOW I WARZYW "BOTOMA" SP.ZO.O. Країна виробництва - Польша за заявленою митною вартістю 12 579, 84 доларів США. Митна вартість товару визначена позивачем із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту). На підтвердження митної вартості товару позивач надав наступні документи: - рахунок-фактура (інвойс) №F/11/W/05/20 від 04.05.2020; - автотранспортна накладна №б/н від 05.05.2020; - фітосанітарний сертифікат № ЕС/PL 0864177 від 05.05.20; - сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №PL/MF/AR0361003 від 05.05.2020; - cпецифікація виробника товару від 04.05.2020; - доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Доп.1 від 04.05.2020; - зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення №10/07-19ВОТ від 10.07.2019; - договір про надання послуг митного брокера №4 від 04.10.2019; - заяву декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про т6е, що товари не є генетично модифікованим організмом №б/н від 05.05.2020; - інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами № 5431448; - сертифікат здоров`я №КО.8231.2. від 05.05.2020. Відповідачем 07.05.2020 року направлено на адресу декларанта засобами електронної пошти повідомлення про необхідність надання додаткових документів. На вказаний запит позивач направив письмові пояснення та додаткові документи, а саме: прайс-лист продавця від 04.05.2020 (дійсний до 06.05.2020); висновок ТПП №Ц- 460 від 07.05.2020; копію митної декларації країни відправлення №20PL361010E0335453 від 05.05.2020; платіжний документ SWIFT від 06.05.2020; інвойс №F/11/W/05/20 від 04.05.2020. Розглянувши подані позивачем документи, Київською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA 100110/2020/000021/1 від 07.05.2020, згідно з яким застосовано шостий (резервний) метод визначення митної вартості, заявлену позивачем митну вартість товару у митній декларації №UA100110/2020/603325 від 07.05.2020 скориговано до рівня 20 367,36 доларів США. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару та рівень митної вартості товару згідно джерела інформації товар №1-1,02 USD/кг (МД від 01.05.2020 № UA209140/2020/37009). На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, Київська митниця Держмитслужби видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07.05.2020 № UA100110/2020/00038. Також на виконання умов контракту позивачем імпортовано на митну територію України товар - помідори свіжі клас І в упаковці по 6 кг "В" всього 2392 упаковки, загальною вагою нетто 19344 кг. Загальна вартість товару за інвойсом №F/39/W/05/20 від 06.05.2020, який виставив до сплати продавець, складає 13 426,40 доларів США. Позивачем 11.05.2020 до Київської митниці Держмитслужби подано електронну митну декларацію №UA100110/2020/603387 на товар "овочі продовольчі свіжі, нерозфасовані для роздрібної торгівлі: помідори свіжі клас І в упаковці по 6 кг "В" всього 2392 упаковки. Постачальник GRUPA PRODUCENTOW OWOCOW I WARZYW "BOTOMA" SP.ZO.O., країна виробництва Польща, за заявленою митною вартістю 13 426,40 доларів США. Митна вартість товару визначена позивачем із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту). На підтвердження митної вартості товару позивач надав відповідачу наступні документи: - рахунок-фактура (інвойс) №F/39/W/05/20 від 06.05.2020; - автотранспортна накладна №б/н від 07.05.2020; - фітосанітарний сертифікат № ЕС/PL 0864180 від 07.05.20; - сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №PL/MF/AR0361019 від 07.05.2020; - cпецифікація виробника товару від 06.05.2020; - доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Доп.1 від 04.05.2020; - зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення №10/07-19ВОТ від 10.07.2019; - договір про надання послуг митного брокера №4 від 04.10.2019; - заяву декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом №б/н від 07.05.2020; - інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами № 5436700 від 07.05.2020; - сертифікат здоров`я №КО.8231.2. від 07.05.2020. 11.05.2020 відповідачем направлено на адресу декларанта засобами електронної пошти повідомлення про необхідність надання додаткових документів. На вказаний запит позивач направив письмові пояснення та додаткові документи: прайс-лист продавця від 06.05.2020 (дійсний до 07.05.2020); висновок ТПП №Ц- 466 від 08.05.2020; копію митної декларації країни відправлення №20PL361010E0341816 від 07.05.2020; платіжний документ SWIFT від 07.05.2020; інвойс №F/39/W/05/20 від 06.05.2020. Розглянувши подані позивачем документи, Київською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA 100110/2020/000022/1 від 11.05.2020, застосовано шостий (резервний) метод визначення митної вартості, заявлену позивачем митну вартість товару у митній декларації №UA100110/2020/603387 від 11.05.2020, скориговано до рівня 19 730,88 доларів США. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару та рівень митної вартості товару згідно джерела інформації товар №1-1,02 USD/кг (МД від 01.05.2020 № UA209140/2020/37009, від 01.05.2020 № UA209170/2020/28131). На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, Київська митниця Держмитслужби видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.05.2020 № UA100110/2020/00039. Також на виконання умов контракту позивачем імпортовано на митну територію України товар - помідори свіжі клас І в упаковці по 6 кг "ВВ" всього 3224 упаковки, загальною вагою нетто 19 344 кг. Загальна вартість товару за інвойсом №F/82/W/06/20 від 10.06.2020, який виставив до сплати продавець, складає 11 606,40 доларів США. Позивачем 12.06.2020 до Київської митниці Держмитслужби подано електронну митну декларацію №UA100110/2020/604069 на товар "овочі продовольчі свіжі, нерозфасовані для роздрібної торгівлі: помідори свіжі клас І в упаковці по 6 кг "ВВ" всього 3224 упаковки. Постачальник GRUPA PRODUCENTOW OWOCOW I WARZYW "BOTOMA" SP.ZO.O., країна виробництва Польща, за заявленою митною вартістю 11 606,40 доларів США. Митна вартість товару визначена позивачем із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту). На підтвердження митної вартості товару позивач надав відповідачу наступні документи: - рахунок-фактура (інвойс) №F/82/W/06/20 від 10.06.2020; - автотранспортна накладна №б/н від 10.06.2020; - фітосанітарний сертифікат № ЕС/PL 0864402 від 10.06.20; - сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №PL/MF/AR0361318 від 10.06.2020; - доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Доп.1 від 04.05.2020; - зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення №10/07-19ВОТ від 10.07.2019; - договір про надання послуг митного брокера №4 від 04.10.2019; - заяву декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом №б/н від 11.06.2020; - інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами №5549243 від 11.06.2020; - сертифікат здоров`я №КО.8231.2. від 10.06.2020; - копія митної декларації країни відправлення №20PL361010E0439597 від 10.06.2020. Відповідачем 12.06.2020 направлено на адресу декларанта засобами електронної пошти повідомлення про необхідність надання додаткових документів. На вказаний запит позивач направив письмові пояснення та додаткові документи: прайс-лист продавця від 08.06.2020 (дійсний до 12.06.2020); висновок ТПП №Ц- 587 від 12.06.2020; платіжний документ SWIFT від 10.06.2020; інвойс №F/82/W/06/20 від 10.06.2020. Розглянувши подані позивачем документи, Київською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA 100110/2020/000030/1 від 12.06.2020, згідно з яким застосовано шостий (резервний) метод визначення митної вартості, заявлену позивачем митну вартість товару у митній декларації №UA100110/2020/604069 від 12.06.2020 скориговано до рівня 19 730,88 доларів США. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару та рівень митної вартості товару згідно джерела інформації товар №1-1,02 USD/кг (МД від 01.05.2020 № UA209170/2020/28131, від 20.05.2020 № UA100300/2020/409299). На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, Київська митниця Держмитслужби видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.05.2020 № UA100110/2020/00052. Також на виконання умов контракту позивачем імпортовано на митну територію України товар - помідори свіжі клас І в упаковці по 6 кг "ВВ", всього 3224 упаковки, загальною вагою нетто 19 344 кг. Загальна вартість товару за інвойсом №F/92/W/06/20 від 12.06.2020, який виставив до сплати продавець, складає 13 218,40 доларів США. Позивачем 17.06.2020 до Київської митниці Держмитслужби подано електронну митну декларацію №UA100110/2020/604200 на товар "овочі продовольчі свіжі, нерозфасовані для роздрібної торгівлі: помідори свіжі клас І в упаковці по 6 кг "ВВ" всього 3224 упаковки. Постачальник GRUPA PRODUCENTOW OWOCOW I WARZYW "BOTOMA" SP.ZO.O., країна виробництва Польща за заявленою митною вартістю 13 218,40 доларів США. Митна вартість товару визначена позивачем із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту). На підтвердження митної вартості товару позивач надав відповідачу наступні документи: - рахунок-фактура (інвойс) №F/92/W/06/20 від 12.06.2020; - автотранспортна накладна №б/н від 15.06.2020; - фітосанітарний сертифікат № ЕС/PL 0864419 від 15.06.2020; - сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №PL/MF/AR0361330 від 12.06.2020; - доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Доп.1 від 04.05.2020; - зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення №10/07-19ВОТ від 10.07.2019; - договір про надання послуг митного брокера №4 від 04.10.2019; - заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про тс, що товари не є генетично модифікованим організмом №б/н від 16.06.2020; - інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами №5566227; - сертифікат здоров`я №КО.8231.2. від 12.06.2020; - копія митної декларації країни відправлення №20PL361010E0447809 від 15.06.2020. Відповідачем 17.06.2020 направлено на адресу декларанта засобами електронної пошти повідомлення про необхідність надання додаткових документів. На вказаний запит позивач направив письмові пояснення та додаткові документи: прайс-лист продавця від 12.06.2020 (дійсний до 15.06.2020); висновок ТПП №Ц- 609 від 17.06.2020; платіжний документ SWIFT від 16.06.2020; інвойс №F/92/W/06/20 від 12.06.2020. Розглянувши подані позивачем документи, Київською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA 100110/2020/000031/1 від 17.06.2020, згідно з яким застосовано шостий (резервний) метод визначення митної вартості, заявлену позивачем митну вартість товару у митній декларації №UA100110/2020/604200 від 17.06.2020 скориговано до рівня 19 730,88 доларів США. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару та рівень митної вартості товару згідно джерела інформації товар №1-1,02 USD/кг (МД від 09.06.2020 № UA408020/2020/12312, від 11.06.2020 № UA209140/2020/50099). На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, Київська митниця Держмитслужби видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17.06.2020 № UA100110/2020/00053. Не погоджуючись із вищевказаними рішеннями відповідача про коригування митної вартості товарів позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що для здійснення митного оформлення поставлених товарів, позивачем подано ряд митних декларацій, до кожної з якої додано документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, із змісту яких вбачається, що ринкова вартість товару, дорівнює вартості товару згідно контрактної документації. Вказані документи містять всі відомості щодо заявленої митної вартості та її складових, не мають розбіжностей чи ознак підробки в розумінні положень Митного кодексу України. Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується та зазначає, що на наявність ознак протиправності оскаржуваного рішення та картки відмови вказує також наступне. Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Згідно статті 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання до митного органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного документа, який відповідно до законодавства змінює митну декларацію. Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити. Статтею 257 Митного Кодексу України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товар, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Відповідно до частини шостої статті 264 Митного кодексу України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій. Відповідно до частини першої статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (частина четверта статті 52 Митного Кодексу України). Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частини друга та третя статті 57 Митного кодексу України). Відповідно до положень частини четвертої та п`ятої статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частина дев`ята 9 статті 58 Митного Кодексу України). Відповідно до приписів частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Відповідно до частин другої та третьої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Відповідно до частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 57 цього Кодексу). З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга статті 54 Митного Кодексу України). Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 11.09.2015 №689 (далі - Методичні рекомендації). Згідно з приписами пункту 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п`ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України. При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій). Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості. Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Таким чином, зазначені положення чинного законодавства вказують на те, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі 826/27058/15. З викладеного колегія суддів приходить до того висновку, що митниця має зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим в силу частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Як вбачається з наявних у справі матеріалів, фактично висновок про відсутність у документах позивача всіх відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, відповідач пов`язує з джерелом інформації, яким він користувався при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару, а саме: МД від 01.05.2020 № UA209140/2020/37009, від 01.05.2020 № UA209170/2020/28131, 20.05.2020 № UA100300/2020/409299, від 09.06.2020 № UA408020/2020/12312, від 11.06.2020 № UA209140/2020/50099). Разом з тим, посилання відповідача на джерело інформації щодо визначення митної вартості не є достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару дійсно було імпортовано до України. Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Вказаний правовий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладено у постанові від 19.06.2018 в справі № 826/6346/13 (№К/9901/36092/18). Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої декларантом митної вартості товару судом не встановлено. Натомість, доказами, що містяться в матеріалах справи підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях. Отже, в розумінні частини другої статті 53 Митного кодексу України позивачем надано транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Частиною третьою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Встановлені судом першої інстанції, а також колегією суддів апеляційного суду фактичні обставини у цій справі вказують на те, що правові підстави для витребування у позивача додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, відсутні та документально не підтверджуються, оскільки позивачем надано усі необхідні документи, передбачені Митним кодексом України, для визначення митної вартості товару за ціною контракту. Оскаржувані рішення відповідача не містять наявної в митного органу інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості відповідно до договору та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, а також не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Також апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що розмір витрат на правничу допомогу є необґрунтованим та не співмірним з обсягом наданих послуг, витраченим часом, ціною позову. Представник позивача в силу того, що справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін не представляв інтересів Клієнта в суді, не брав участі у засіданнях безпосередньо, при цьому результат розгляду справи не впливає на репутацію товариства, не має публічного інтересу. Отже, сума 15 750,00 грн. на думку апелянта не відповідає складності справи, ціні позову, обсягу робіт. Окрім того, відповідач зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги, що у додаток №1 до договору позивачем включено послуги адвоката під час участі в судових засіданнях, які не відбувалися, позивачем не надано документального підтвердження витрат на правову допомогу, у зв`язку з чим вважає, що присуджена до стягнення сума витрат на правничу допомогу є значно завищеною. Вирішуючи питання про відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що 15.05.2020 між ТОВ «Фруленд Україна» як Клієнтом та адвокатом Лігінович Н.С. укладено договір про надання правової допомоги №60, за умовами якого адвокат бере на себе зобов`язання надати правничу допомогу у Київському окружному адміністративному суді по справі до Київської митниці Держмитслужби. Пунктом 4.2 зазначеного договору визначено, що загальний розмір гонорару адвоката складається відповідно до розрахунку і становить 15 750,00 грн. Відповідно до частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Відповідно до приписів частин першої - п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Так, частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Отже, з аналізу наведених правових норм, вбачається, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, варто зазначити, що склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. При цьому колегія суддів враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 826/7806/17, щодо застосування статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. У вказаному судовому рішенні зазначено, що аналіз положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Також, на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Позивачем на підтвердження заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 750,00 грн. додано копію договору про надання правової допомоги від 15.05.2020 №60, ордер на надання правової допомоги серії ХС №131389 від 07.07.2020, розрахунок розміру гонорару від 15.05.2020 до договору про надання правової допомоги від 15.05.2020 №60, платіжне доручення №781 від 15.05.2020 на суму 15 750,00 грн. Як встановлено колегією суддів з наданого позивачем розрахунку розміру гонорару від 15.05.2020 року, адвокатом здійснено: ознайомлення з документами - 750,00 грн., підготовку позовної заяви - 8 000,00 грн., формування матеріалів справи, подання позову - 5000,00 грн., участь в судових засіданнях в Київському окружному адміністративному суді (від 1 до 3 днів) - 2000,00 грн. Водночас, як вірно зазначив відповідач, дана справа розглядалася в порядку письмового провадження, адвокат Лігінович Н.С. участі в судових засіданнях не брала, у зв`язку з чим сума 2000,00 грн., зазначена у розрахунку, є необґрунтованою. Також колегія суддів не вбачає розшифрування статті «формування матеріалів справи, подання позову» та обґрунтування заявленої ціни - 5000,00 грн. за зазначену послугу. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Під час розподілу судових витрат, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Крім того, винагорода адвокату за досягнення позитивного рішення у справі, за своїм змістом і правовою природою не є платою за надані послуги у розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а є платою за сам результат - позитивне рішення, досягнення якого, відповідно до умов договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг. Загальна вартість наданих позивачу послуг оцінена у сумі 15 750,00 грн., проте колегія суддів вважає заявлену суму не обґрунтованою належним чином та у повному обсязі, а вартість наданих послуг завищеною щодо іншої сторони спору, тому з урахуванням принципів справедливості та верховенства права та виходячи з наданих доказів, вважає за можливе задовольнити вимоги позивача щодо відшкодування судових витрат, понесених на оплату правової допомоги під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, у сумі 8 000, 00 грн. Стосовно посилань апелянта на процесуальні порушення судом першої інстанції колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції упродовж розгляду справи належно оцінено як аргументи позивача, так і доводи відповідача, та надано їм належну і повну оцінку. Натомість апелянтом не конкретизовано які саме докази не досліджено судом першої інстанції, яким з них не надано правової оцінки. Аргументи апеляційної скарги повторюють доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, яким вже надано оцінку під час розгляду справи судом першої інстанції. Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції спростовують лише частково, а саме: в частині присуджених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, при цьому судом першої інстанції при розгляді справи вірно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дотримано норм процесуального права. Частиною першою статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України визначені підстави для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Підсумовуючи викладене у сукупності, колегія суддів вбачає підстави для зміни рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року в частині присудженої до стягнення суми судових витрат на професійну правничу допомогу. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби задовольнити частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року змінити, виклавши абзац 7 резолютивної частини у наступній редакції: Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруленд Україна" (код ЄРПОУ 41357620) судові витрати на правничу допомогу у сумі 8 000,00 грн. (вісім тисяч) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Київської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359). В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року у справі №320/6170/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина Судді Я.М. Василенко Л.О. Костюк