Постанова 4855 № 756/2179/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 756/2179/21 Суддя (судді) першої інстанції: ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 квітня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М., суддів: Костюк Л.О., Мєзєнцева Є.І., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 25 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до лейтенанта поліції - інспектора 4 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Мартиненка Сергія Івановича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду міста Києва з позовом до лейтенанта поліції- інспектора 3 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції в м. Києві Мартиненка Сергія Івановича, в якому просить: скасувати постанову серії ДП 18 №271484 від 31 січня 2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складену інспектором 3 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції в м. Києві Мартиненком С.І., відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн за частиною першою статті 122 КУпАП. Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 25 лютого 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу з підстав не виконання належним чином вимог ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 18.02.2021 року, а саме: щодо належного засвідчення копій документів. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій він просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до Оболонського районного суду міста Києва. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції прийнято рішення з недотриманням норм процесуального права. Зокрема, в апеляційній скарзі зазначається, що в оскаржуваній ухвалі не зазначено способу усунення недоліків, визначених судом, зокрема, щодо порядку усунення такого недоліку, як засвідчення копій доказів, поданих до суду разом з адміністративним позовом. Апелянт зазначає, що посилання в ухвалі на вимоги щодо посвідчення копій документів у порядку та спосіб, визначений відповідно до Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2003», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 року №55, не можуть бути сприйняті позивачем, оскільки ДСТУ, на який здійснено посилання судом, поширюється на організаційно-розпорядчі документи: постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, створювані в результаті діяльності: 1. органів влади України, органів місцевого самоврядування; 2. підприємств, установ, організацій та їх об`єднань усіх форм власності. Проте позивач є громадянином, фізичною особою, тому не має враховувати вимоги цього стандарту, а керується вимогами, закріпленими у абз.2 частини п`ятої статті 94 КАС України, які поширюються на нього, як на учасника судового процесу. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі №756/2179/21, призначено скаргу до розгляду з 26 квітня 2021 року Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи, що апеляційну скаргу подано на ухвалу суду про повернення позовної заяви, в силу приписів частини другої статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків. Відповідно до ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 18 лютого 2021 року залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали позовну заяву ОСОБА_1 до лейтенанта поліції - інспектора 4 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Мартиненка Сергія Івановича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. В ухвалі, зокрема, зазначено, що позивачем не надано доказів сплати судового збору, а також неналежно засвідчено копії доданих до позову документів відповідно до Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2003», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 року №55. Зокрема, судом вказано, що відмітка про засвідчення копій документів складається зі слів «Згідно з оригіналом» із зазначенням назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, натомість позивачем не засвідчені належним чином копії письмових доказів та не зазначено про наявність у нього або в іншої особи оригіналів поданих письмових доказів. Надалі, 24.02.2021 року позивачем через канцелярію суду подано заяву про усунення недоліків з долученням квитанції про сплату судового збору у розмірі 454,00 грн., та копії документів з відміткою про засвідчення, яка складається зі слів: «копія згідно з оригіналом», вказано також дату засвідчення та поставлено підпис. Проте, судом першої інстанції зауважено, що напис про засвідчення копії документів повинен складатися зі злів "Згідно з оригіналом", особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії. На підставі зазначеного судом першої інстанції ухвалою від 25 лютого 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу. Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції та надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до частини першої статті168 Кодексу адміністративного судочинства України позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді. Частинами першою та другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків (частина п`ята статті169 Кодексу адміністративного судочинства України). Отже, чинним законодавством передбачено повернення позовної заяви, якщо у встановлений судом строк позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху. Повернення позовної заяви - це процесуальна дія, яка припиняє розгляд конкретної позовної заяви на стадії відкриття провадження без вирішення спору по суті, у випадку неможливості її розгляду з підстав, які можуть бути усунуті особою, яка звернулася до суду. Позивач вважається таким, що не усунув недоліки, якщо до закінчення встановленого судом строку не усунув усіх або хоча б одного недоліку, зазначеного в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху. Як вбачається з наявних у справі матеріалів, на виконання ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 18 лютого 2021 року позивачем надано докази сплати судового збору, а також засвідчено додані до позову документи власним підписом із зазначенням дати засвідчення з написом «копія з оригіналом згідно». Відповідно до абзацу другого частини п`ятої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Отже, позивачем виконано вимоги щодо засвідчення копій документів відповідно до положень абзацу другого частини п`ятої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому колегія суддів вважає, що посилання в ухвалі від 25 лютого 2021 року на Національний стандарт України Державної уніфікованої системи документації «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2003», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 року №55, стосуються організаційно-розпорядчих документів - постанов, розпоряджень, наказів, положень, рішень, протоколів, актів, листів тощо, які створені в результатів діяльності органів державної влади України, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій та їх об`єднань усіх форм власності, проте не можуть бути обов`язковою вимогою до позивача, як до фізичної особи та громадянина. На думку суду, спосіб засвідчення документів, доданих до позовної заяви, обраний позивачем у даному випадку, є достатнім для прийняття таких документів для розгляду. Згідно з частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. Європейський суд з прав людини вказує, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права». У Рішенні Європейського суду з прав людини від 08.04.2010р. у справа «Меньшакова проти України» (Заява № 377/02) у п.52 «Суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (Рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ЕСПЛ 2002-ІІ)». У справі «Мушта проти України» ЄСПЛ нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з пунктом другим частини другої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За змістом статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи. З огляду на те, що повернення позовної заяви не повинно створювати штучні перешкоди для доступу до правосуддя в адміністративній справі, з врахуванням статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України, прецедентної практики ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваної ухвали суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви, що унеможливило доступ позивача до правосуддя та має наслідком скасування оскаржуваної ухвали судді суду першої інстанції з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 25 лютого 2021 року у справі №756/2179/21 - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя - доповідач О.М. Кузьмишина Судді Л.О. Костюк Є.І. Мєзєнцев