Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/10549/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/10549/19 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 квітня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М., суддів: Костюк Л.О., Кузьменка В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Феррум Імпекс» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Феррум Імпекс» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій та зобов`язання утриматися від таких дій, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Феррум Імпекс" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві з вимогами про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 30.05.2019 №7390 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Феррум Імпекс", визнання протиправними дій Головного управління ДФС у м. Києві з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Феррум Імпекс" на підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 30.05.2019 № 7390 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Феррум Імпекс" та зобов`язати відповідача утриматися від проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Феррум Імпекс". Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.05.2020 року позов ТОВ «Феррум Імпекс» задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 30.05.2019 № 7390 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Феррум Імпекс»; визнано протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Феррум Імпекс» на підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 30.05.2019 № 7390 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Феррум Імпекс». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року залишено без задоволення апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2020 року залишено без змін. Одночасно задоволено частково заяву ТОВ «Феррум Імпекс» про відшкодування судових витрат за надання професійної правничої допомоги. Надалі уповноваженим представником позивача - адвокатом Полєтаєвим І.О. до суду першої інстанції подано заяву про ухвалення додаткового рішення у адміністративній справі №640/10549/19. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2021 року у задоволенні заяви представника ТОВ «Феррум-Імпекс» - адвоката Полєтаєва І.О. про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі №540/10549 відмовлено. Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що представником позивача не надано належних та достатніх доказів у підтвердження обставин понесення позивачем у справі витрат на правничу допомогу. Не погоджуючись із винесеною ухвалою та підставами відмови у задоволенні заяви, представник ТОВ «Феррум-Імпекс» - адвокат Полєтаєв І.О. звернувся з апеляційною скаргою до Шостого апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким стягнути на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Апелянт зазначає, що між ТОВ «Феррум-Імпекс» та адвокатом Полєтаєвим І.О. укладено договір №1-10/06/2019 про надання правової допомоги від 10.06.2019 року, пунктом 3.2 якого передбачено, що сторони визначили гонорар у розмірі 25 000,00 грн. Умовою оплати є оплата упродовж 20 днів з моменту набрання рішенням суду першої інстанції законної сили. При цьому зазначається, що під час надання правничої допомоги адвокатом збиралися докази, готувалися документи правового характеру, планувалося здійснення представництва Клієнта в суді першої інстанції. Також апелянт звертає увагу на правові висновки Верховного Суду, відповідно до яких відсутність документу про оплату витрат на професійну правничу допомогу не є підставою для відмови у задоволенні відповідних вимог, оскільки відшкодуванню підлягають витрати незалежно від того, чи їх вже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено. Представник позивача окремо зазначає, що суд першої інстанції мав ухвалити додаткове рішення за результатами розгляду його заяви, замість винесення ухвали, у чому вбачає процесуальні порушення з боку суду. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника позивача - адвоката Полєтаєва І.О., встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти поданих заяв та клопотань. Іншою ухвалою від 26 березня 2021 року призначено справу до розгляду в судовому засіданні. Від ГУ ДПС у м. Києві 12 квітня 2021 року надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено, що заявлена товариством сума витрат на правничу допомогу не відповідає критерію розумної необхідності, є явно завищеною, у зв`язку з чим судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні заяви представника позивача. Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що підстави для її задоволення відсутні. Питання розподілу судових витрат врегульовано положеннями статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України. За приписами частини першої наведеної правової норми при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Положеннями статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. За результатами аналіза наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів приходить до висновку, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорара та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Феррум-Імпекс та адвокатом Полєтаєвим І.О. укладено договір про надання правової допомоги від 10.06.2019 №1-10/06/2019. Відповідно до пункту 1.1 Договору адвокат приймає доручення по наданню правової допомоги, професійної правничої допомоги Клієнту з приводу оскарження рішення суб`єкта владних повноважень - наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 30.05.2019 № 7390 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Феррум-Імпекс»; оскарження дій Головного управління ДФС у м. Києві з проведення перевірки на підставі цього наказу; оскаржити у разі необхідності супутні та пов`язані рішення, дії, бездіяльність Головного управління ДФС у м. Києві; скласти заяви, скарги, процесуальні та інші документи правового характеру, необхідні для виконання прийнятого доручення; представляти інтереси клієнта у суді першої інстанції. Згідно пункту 3.2 такого Договору за підготовку документів, складання позовної заяви, подання позову до суду, представництво в суді першої інстанції сторони визначили гонорар у розмірі 25000 грн., при цьому оплата здійснюється впродовж 20 днів з моменту набрання рішенням суду першої інстанції законної сили. Таким чином сторони за Договором чітко обумовили умови оплати гонорару адвоката, визначили строки здійснення оплати, а саме: впродовж 20 днів з моменту набрання рішенням суду першої інстанції законної сили. Разом з тим, доказів того, що упродовж 20 днів після набрання рішенням суду першої інстанції законної сили (після 01 грудня 2020 року) пункт 3.2 Договору виконано та здійснено оплату Клієнтом витрат на правничу допомогу в сумі 25 000,00 грн. до матеріалів справи не надано. Не додано таких доказів й до апеляційної скарги, у зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку про відсутність в матеріалах справи належних та достатніх доказів, які б підтверджували понесення позивачем у справі витрат на правничу допомогу у сумі 25 000,00 грн. та у цьому зв`язку вважає вірними висновки суду першої інстанції в зазначеній частині. Посилання адвоката Полєтаєва І.О. на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2019 року у справі №813/481/18 колегія суддів не сприймає, оскільки судом вищої інстанції досліджувалися інші обставини, зокрема узгодження між договірними сторонами умови оплати гонорару упродовж шести місяців після ухвалення судом апеляційної інстанції рішення по суті спору. Також колегія суддів зазначає, що порядок розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення визначений статтею 252 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно пункту 3 частини першої цієї правової норми суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. За приписами частини другої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Відповідно до частини четвертої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Оскільки суд першої інстанції за результатами розгляду заяви представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви, то відповідно до частини четвертої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України вірно обрав форму судового рішення у вигляді ухвали. За встановлених обставин, колегія суддів у сукупності наведеного не вбачає процесуальних порушень з боку суду першої інстанції при вирішенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Феррум-Імпекс» - адвоката Полєтаєва Ігоря Олексійовича про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі № 640/10549/19, а також не знаходить підтвердженими посилання апелянта на наявність обставин неповноти та неправильності дослідження доказів і встановлення обставин у цій справі та застосування норм права. Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 312, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Феррум-Імпекс» - адвоката Полєтаєва Ігоря Олексійовича залишити без задоволення. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина Судді Л.О. Костюк В.В. Кузьменко