Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/7988/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2021 р. Справа № 520/7988/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2020, головуючий суддя І інстанції: Панченко О.В., м. Харків, по справі № 520/7988/2020 за позовом Головного управління ДПС у Харківській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, ВСТАНОВИВ Головне управління ДПС у Харківській області (далі по тексту - ГУ ДПС у Харківській області, контролюючий орган, позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту ОСОБА_1 , відповідач), в якому просило суд стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 до бюджету України суму податкового боргу в загальному розмірі 280427,56 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що станом на дату звернення до суду за ОСОБА_1 обліковується узгоджений та несплачений податковий борг у загальній сумі 280427,56 грн з податку на доходи фізичних осіб та війського збору, що складається з основного платежу та штрафних санкцій на підставі податкових повідомлень-рішень від 22.12.2017 року № 0002521314 та № 0002541314, які за наслідками судового оскарження залишені без змін, та штрафних санкцій на підставі податкового повідомлення-рішення від 22.12.2017 року № 002531314. Вказує, що правомірність прийнятої на виконання пп.59.1 ст.59 ПК України податкової вимоги від 22.11.2019 року № 164001-56 також підтверджено судом. Несплата відповідачем узгодженої суми грошового зобов`язання зумовила звернення контролюючого органу до суду з даним позовом щодо її стягнення. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 року по справі №520/7988/2020, прийнятим в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, адміністративний позов Головного управління ДПС у Харківській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - задоволено. Стягнуто до бюджету України з фізичної особи ОСОБА_1 суму податкового боргу в загальному розмірі 280427,56 грн. Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необгрунтованість судового рішення, порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 року по справі №520/7988/2020 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ГУ ДПС у Харківській області. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про наявність невирішеного спору, оскільки триває касаційне оскарження податкових повідомлень-рішень від 22.12.2017 року №0002521314 та №0002541314 у справі №820/3802/18. Вказав на відмінність сум грошового зобов`язання, визначеного за податковими повідомленнями-рішеннями від 22.12.2017 року №0002521314, №0002531314 та №0002541314, з сумою, зазначеною у податковій вимозі. Вважає, що нараховані контролюючим органом грошові зобов`язання за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями є безпідставними внаслідок недоведення наявності у нього додаткового блага та приросту показників фінансового та/або майнового стану, як платника податку. Позивач, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 року по справі №520/7988/2020 залишити без змін. Із посиланням на п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України зазначив, що з дати направлення податкової вимоги сума податкового боргу збільшилась, тому додатково на змінену суму податкова вимога не надсилалась. Враховуючи, що правомірність нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань не охоплюється предметом доказування по даній справі, а апеляційна скарга не містить викладень в чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин справи судом першої інстанції, та фактично дублює доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, просить такі доводи відхилити. У надісланому клопотанні просив замінити позивача у справі №520/7988/2020 на його правонаступника. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2021 року клопотання представника позивача - задоволено. Замінено позивача по справі № 520/7988/2020 з Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ: 43143704) на Головне управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП: 43983495). Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 має заборгованість з податку на доходи фізичних осіб та військового збору у загальному розмірі 280427,56 грн, а саме з: 1) основного платежу, який нарахований на підставі: - податкового повідомлення-рішення № 0002521314 від 22.12.2017, прийнятого за висновками акту перевірки від 29.11.2017 №22713/20-40-13-14-08/ НОМЕР_1 на суму податкового зобов`язання у розмірі 210513,60 грн; - податкового повідомлення-рішення № 0002541314 від 22.12.2017, прийнятого за висновками акту перевірки від 29.11.2017 № 22713/20-40-13-14-08/ НОМЕР_1 на суму податкового зобов`язання у розмірі 13031,40 грн (нараховано всього - 16336,62 грн сплачено суму у розмірі 3305,22 грн). 2) штрафних санкцій, які нараховані на підставі: - податкового повідомлення-рішення № 0002521314 від 22.12.2017, прийнятого за висновками акту перевірки від 29.11.2017 № 22713/20-40-13-14-08/ НОМЕР_1 на суму податкового зобов`язання у розмірі 52628,40 грн; - податкового повідомлення-рішення № 0002531314 від 22.12.2017, прийнятого за висновками акту перевірки від 29.11.2017 № 22713/20-40-13-14-08/ НОМЕР_1 на суму податкового зобов`язання у розмірі 170,00 грн; - податкового повідомлення-рішення № 0002541314 від 22.12.2017, прийнятого за висновками акту перевірки від 29.11.2017 № 22713/20-40-13-14-08/ НОМЕР_1 на суму податкового зобов`язання у розмірі 4084,16 грн. Податкові повідомлення-рішення № 0002521314 та № 0002541314 від 22.12.2017 були оскаржені позивачем у судовому порядку в межах адміністративної справи № 820/3802/18. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2018 року по справі № 820/3802/18 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 22 грудня 2017 року № 0002521314 про збільшення суму грошового зобов`язання за результатами річного декларування код платежу 11010500 у сумі 263142,00 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 22 грудня 2017 року № 0002541314 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем військовий збір код платежу 11011000 у сумі 20420,78 грн. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2018 року по справі № 820/3802/18 скасовано. Прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено. Таким чином, вказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін. У зв`язку з узгодженням сум грошового зобов`язання, визначеного на підставі вищевказаних податкових повідомлень-рішень, у відповідача утворився податковий борг у розмірі 280427,56 грн, який ОСОБА_1 не сплачено, що зумовило звернення позивача до суду з даним позовом про його стягнення. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності у відповідача несплаченого податкового боргу в розмірі 280 427,56 грн, який підлягає стягненню до бюджету України. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених ст. 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України). В силу пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платники податків обтяжені обов`язком сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Відповідно до п.п. 14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня. Підпунктом 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України передбачено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган. За правилами п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України не сплачені платником податків, у встановлений Податкового кодексу України строк, суми узгоджених грошових зобов`язань (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності) визнаються податковим боргом. Положеннями п. 58.3 ст. 58 ПК України визначено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків. Колегією суддів встановлено, що адресою реєстрації місця проживання ОСОБА_1 з 07.09.1990 року є: АДРЕСА_1 , що підтверджується наявною в матеріалах справи інформаційною довідкою з реєстру територіальної громади міста Харкова від 14.05.2020 року (а.с.7). Матеріалами справи підтверджено, що податкові повідомлення-рішення від 22.12.2017 № 0002521314, № 0002531314 та № 0002541314 були направлені на зазначену адресу відповідача та вручені 19.01.2018 року особисто його матері ОСОБА_2 , що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за адресою місця реєстрації відповідача (а.с.20). Отже, в силу п. 58.3 ст. 58 ПК України податкові повідомлення-рішення від 22.12.2017 №0002521314, № 0002531314 та № 0002541314 вважаються врученими відповідачу у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення (19.01.2018). У відповідності до пунктів 56.1, 56.2, 56.18 ст.56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що податкові повідомлення-рішення від 22 грудня 2017 року № 0002521314 про збільшення суму грошового зобов`язання за результатами річного декларування код платежу 11010500 у сумі 263142,00 грн та № 0002541314 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем Військовий збір код платежу 11011000 у сумі 20420,78 грн були оскаржені ОСОБА_1 в судовому порядку, за наслідками якого 05.03.2019 залишені без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду. Згідно зі ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Отже, постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 року набрала законної сили 05.03.2019. Таким чином, з 05.03.2019 податкові зобов`язання, визначені податковими повідомленнями-рішеннями від 22.12.2017 № 0002521314 та № 0002541314 остаточно набули статусу узгоджених в силу приписів п.56.18 ст. 56 ПК України. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження (абз. 2 п. 57.3 ст. 57 ПК України) Колегією суддів встановлено та не заперечується відповідачем у наданих ним процесуальних документах по суті спору та письмових поясненнях, що суми податкових зобов`язань, які визначені податковими повідомленнями-рішеннями від 22.12.2017 № 0002521314 та № 0002541314 протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження сплачено не було. Таким чином, з урахуванням приписів п.п. 14.1.175 п.14.1 ст.14 та абз. 2 п.57.3 ст. 57 ПК України, суми узгоджених (в судовому порядку) податкових зобов`язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 22.12.2017 № 0002521314 (за основним платежем - 210 513,00 грн, за штрафною санкцією - 52 628,40 грн) та № 0002541314 (за основним платежем - 16 336,62 грн, за штрафною санкцією - 4 084,16 грн) набули статусу податкового боргу 16.03.2019 (одинадцятий день з дня набрання законної сили постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 року. Враховуючи, що податкове повідомлення від 22.12.2017 №0002531314 на суму штрафних санкцій у розмірі 170 грн не оскаржувалось відповідачем ані в адміністративному, ані в судовому порядку, однак, протягом 10 календарних днів, що настають за днем їх отримання, платник податків не сплатив нараховану суму грошового зобов`язання, податкові зобов`язання за ним набули статусу узгоджених 30.01.2018. Доводи апелянта про те, грошові зобов`язання за податковими повідомленнями рішеннями від 22.12.2017 №0002521314 та №0002541314 не узгоджені та не набули статусу податкового боргу внаслідок їх касаційного оскарження відповідачем у справі № 820/3802/18, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 325 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. Можливість зупинення дії постанови суду апеляційної інстанції передбачена нормами чинного законодавства. Приписами ст. 375 КАС України, суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскаржуваного судового рішення або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Про зупинення виконання або зупинення дії судового рішення постановляється ухвала. Суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії). Зважаючи на положення ст. 129-1 Конституції України, якою визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання, яке забезпечується державою, зупинення дії оскаржуваних у касаційному порядку судових рішень на підставі ст. 375 КАС України може застосовуватись судом у виняткових випадках за наявності на те вагомих і переконливих доводів, підтверджених доказами, або існування об`єктивних для цього обставин й здійснюватися таким чином, щоб не допустити порушення прав інших учасників справи. Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі №820/3802/18 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 у справі № 820/3802/18 до закінчення касаційного провадження відмовлено. Беручи до уваги встановлені вище обставини, посилання апелянта на касаційне оскарження у справі № 820/3802/18 постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 року, як на підставу для висновку про незакінчення процедури адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 22.12.2017 №0002521314 та №0002541314 та ненабуття ними статусу узгоджених, колегія суддів є неприйнятними. Колегією суддів також встановлено, що податковий борг відповідача за податковим повідомленням-рішенням від 22.12.2017 №0002541314 було зменшено контролюючим органом за основним платежем на суму 3 305,22 грн через самостійну сплату зазначеної суми коштів платником податків 27.03.2019 року, що підтверджується здійсненим розрахунком податкового боргу ОСОБА_1 (а.с.29). Згідно з п. 87.1 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Відповідно до п. 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Так, з аналізу пункту 87.9 статті 87 ПК України випливає, що податковий орган має законодавчо встановлений обов`язок зарахувати кошти, що сплачує платник податків, який має податковий борг в погашення виключно такого податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків у платіжному документі. Оскільки станом на 16.03.2019 сума узгодженого (в судовому порядку) податкового зобов`язання (визначеного податковим повідомленням-рішенням від 22.12.2017 №0002541314), набула статусу податкового боргу, податковим органом суми сплачених позивачем податкових зобов`язань в розмірі 3 305,22 зараховувалися в погашення існуючого податкового боргу, у зв`язку із чим сума податкового боргу за податковим повідомленням-рішенням від 22.12.2017 №0002541314 зменшена та становить 17 115,56 грн (за основним платежем - 13 031,40 грн, за штрафною санкцією - 4 084,16 грн). Доказів самостійної сплати інших грошових зобов`язань, які б могли зменшити наявний податковий борг відповідача у загальному розмірі 280427,56 грн, матеріали справи не містять та про наявність таких апелянтом не зазначено. Згідно з п. 59.1 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. Колегією суддів встановлено, що податкова вимога форми «Ф» від 22.11.2019 року №164001-56 винесена на суму 464 194,88 грн, з яких за основним платежем 223545 грн, за штрафними санкціями 56 882,56 грн, пеня - 183767,32 грн. Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку податкового боргу ОСОБА_1 , до складу податкової вимоги увійшла сума податкового боргу в розмірі 280427,56 грн, яка виникла внаслідок несплати узгоджених податкових зобов`язань за податковими повідомленнями-рішеннями від 22.12.2017 № 0002521314 в розмірі 263 142,00 грн (основний платіж - 210 513,00 грн, штрафна санкція - 52 628,40 грн), № 0002531314 в сумі 170 грн за штрафною санкцією, № 0002541314 (основний платіж 13 031,40 (16 336,62 3 305,22), штрафна санкція - 4 084,16 грн (а.с. 26-30). Доводи апелянта про те, що сума податкового боргу за податковою вимогою є значно більшою, ніж визначено податковими повідомленнями-рішеннями від 22.12.2017 № 0002521314, № 0002531314 та № 0002541314, колегія суддів відхиляє, оскільки позивачем не заявлялось вимог про сплату всієї суми податкового боргу, визначеній у податковій вимозі від 22.11.2019 року №164001-56, а лише на суму узгоджених грошових зобов`язань за податковими повідомленнями-рішеннями від 22.12.2017 № 0002521314, № 0002531314 та № 0002541314, що станом на дату звернення до суду набули статусу податкового боргу в розмірі 280427,56 грн. 04.12.2019 року податкова вимога №164001-56 особисто вручена дружині відповідача, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.21), отже вважається врученою відповідачу. За наслідками судового оскарження податкової вимоги від 22.11.2019 року №164001-56 ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2020 року у справі № 520/14262/19 позовну заяву залишено без розгляду, в подальшому ухвала не оскаржувалась. Доводи апелянта про невірне визначення йому грошового зобов`язання в сумі 280427,56 грн в результаті прийнятих податкових повідомлень рішень, є безпідставними, оскільки рішення контролюючого органу, за якими стягується податковий борг не були скасовані внаслідок судового оскарження, а тому грошові зобов`язання за ними вважаються узгодженими. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у справі від 23.05.2019 року №807/2011/16, обов`язок врахування якого передбачений ч.5 ст.242 КАС України. Таким чином, колегія суддів вважає спростованими наявними в матеріалах справи доказами доводи апелянта про те, що зазначена сума податкового боргу є неузгодженою. Відповідно до п. 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 суми наявного податкового боргу в розмірі 280 427, 56 грн. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст. 241, ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 по справі № 520/7988/2020 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді В.Б. Русанова С.П. Жигилій