Постанова 4851 № 440/3048/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2021 р. Справа № 440/3048/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мінаєвої О.М., Суддів: Макаренко Я.М. , Калиновського В.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.08.2020, головуючий суддя І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва, м. Полтава, по справі № 440/3048/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі відповідач), в якому просив: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у переведенні на пенсію за вислугою років згідно Закону України «Про прокуратуру» відповідно поданої 12.05.2020 року заяви, та у проведенні перерахунку пенсії за вислугою років згідно довідки Військової прокуратури Об`єднаних сил від 06.05.2020 року №14-138 вих-20; зобов`язати здійснити переведення позивача з пенсії по інвалідності згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на пенсію за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру», та здійснити перерахунок і виплату пенсії за вислугу років в розмірі 80% заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, починаючи з 12.05.2020 року без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум, на підставі довідки Військової прокуратури Об`єднаних сил від 06.05.2020 року № 14-138 вих-20. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.08.2020 року позов задоволено частково. Визнано противоправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 15 травня 2020 року №70. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності, призначеної в порядку Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", на пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про прокуратуру" з 12 травня 2020 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.08.2020 року у справі №440/3048/20 та прийняти постанову, якою у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету міністрів України, іншими нормативно-правовими актами. Так, у відповідності до ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначається Кабінетом Міністрів України. Відповідно до Рішення від 13.12.2019 року №7-р(ІІ)2019 щодо відповідності Конституції України (неконституційності) положення ч. 20 ст. 89 Закону «Про прокуратуру» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та втрачають чинність з дня ухвалення цього Рішення, та підлягають застосуванню у первинній редакції. Крім того, відповідач зазначає, що з наданих позивачем до заяви документів встановлено, що довідка від 06.05.2020 року №14-138вих20 видана на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівникам прокуратури» та від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців та деяких інших осіб», за нормами чинними станом на 01.03.2018 року. Крім того, відповідач зауважує, що за архівною справою позивача розмір пенсії за вислугу років, згідно Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 року № 656, менше розміру пенсії по інвалідності згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у зв`язку з чим управлінням прийнято рішення від 15.05.2020 року№ 70 про відмову у переведенні на пенсію за вислугою років, згідно Закону України «Про прокуратуру» у зв`язку з недоцільністю. Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та з 07.05.1999 року по 28.03.2012 року, отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" в розмірі 80% від заробітку. З 29.03.2012 року позивача переведено на пенсію по інвалідності, призначену в порядку Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". 12 травня 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перехід на пенсію за вислугу років у порядку Закону України "Про прокуратуру" та просив здійснити обчислення її розміру на підставі довідки Військової прокуратури Об`єднаних сил від 06.05.2020 року № 14-138 вих-20. Відповідачем прийнято рішення № 70 від 15 травня 2020 року, яким позивачу відмовлено в переведенні на пенсію за вислугу років, призначену в порядку Закону України "Про прокуратуру", з тих мотивів, що розмір пенсії по інвалідності, призначеної в порядку Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яку позивач отримує наразі, є більшим за розмір пенсії, на яку позивач має намір перевестись. Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся з цим позовом до суду. Задовольнивши частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку, про порушення прав позивача внаслідок прийняття Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області рішення від 15.05.2020, а тому правильним та ефективним способом захисту порушеного права є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 15.05.2020 №70, зобов`язання відповідача перевести позивача з пенсії по інвалідності, призначеної в порядку Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", на пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про прокуратуру" з 12 травня 2020 року. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно з ч. 1 ст. 46 Основного Закону України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Станом на час звернення позивача із заявою про перехід на інший вид пенсії, питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури України, а також обмеження щодо виплати та обчислення розміру пенсії, регулюються Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VІІ (далі - Закон №1697-VІІ), який набрав чинності 15 липня 2015 року. Питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури врегульоване статтею 86 Закону №1697-VII. Відповідно до ч. 1 ст. 86 Закону № 1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців; з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років. Згідно з ч. 6 ст. 86 Закону № 1697-VII до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів, слідчими, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання. Відповідно до ч. 11 ст. 86 Закону № 1697-VII прокурорам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їхнім вибором. Оскільки нормативно питання переходу з пенсії за вислугу років за Законом №2262 на пенсію за вислугу років за Законом України "Про прокуратуру" не врегульовано, а отже, підлягають застосуванню загальні правові норми у відносинах пенсійного забезпечення. Преамбулою Закону України від 09.07.2003 №1058 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058) визначено, що цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону №1058 особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону №1058 переведення з одного виду пенсій на інший здійснюється з дня подачі заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсій на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Згідно з п. 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок), заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. Абзацом 5 пункту 1.7 Порядку визначено, що днем переведенням з одного виду пенсії на інший вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами. Відповідно до п. 2.8. Порядку поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії. При поновленні виплати пенсії та переведенні з одного виду пенсії на інший до наявних документів особа може додати: 1) документи про страховий стаж за період роботи до 01 січня 2004 року, який не врахований у пенсійній справі, у тому числі після призначення пенсії. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, відділ персоніфікованого обліку подає довідку із бази даних реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення, а у разі необхідності за формою згідно з додатком 3 до Положення; 2) довідку про заробітну плату відповідно до абзаців другого і третього підпункту 3 пункту 2.1 цього розділу; 3) документи про обставини, що впливають на розмір пенсії (наприклад, зміна кількості членів сім`ї, які перебували на утриманні пенсіонера чи померлого годувальника, виникнення (втрата) права на надбавку на непрацездатних членів сім`ї і надбавку на догляд за ними, визнання заявника одиноким і таким, що потребує сторонньої допомоги, визнання заявника особою з інвалідністю або учасником війни тощо). Згідно з п. 4.1. Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. Згідно з п. 4.3. Порядку не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання противоправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 15 травня 2020 року №70, та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перевести позивача з пенсії по інвалідності, призначеної в порядку Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", на пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про прокуратуру" з 12 травня 2020 року. Як встановлено матеріалами справи, позивачу вперше призначено пенсію за вислугу років на підставі Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, яку він отримував до 07.05.1999. Проте, станом на час виникнення спірних правовідносин позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області як отримувач пенсії по інвалідності у розмірі 80 % від суми грошового утримання, як інвалід війни ІІ групи, на підставі Закону №2262-XII. У той же час з матеріалів справи встановлено, що позивач бажає перейти на інший вид пенсії, а саме пенсію за вислугу років за Законом України "Про прокуратуру", та звернувся з відповідною заявою 12.05.2020 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області. Відповідач в своєму Рішенні від 15.05.2020 року № 70 відмовив ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за вислугу років, за Законом України «Про прокуратуру». Відповідач, зокрема, повідомив позивача про те, що переводити останнього з пенсії по інвалідності відповідно до Закону №2262 недоцільно, розмір пенсії за вислугу років згідно ЗУ "Про прокуратуру", з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 №656, складає 8599,50 грн., що менше ніж розмір пенсії по інвалідності згідно ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Стосовно доводів апеляційної скарги відповідача що за архівною справою позивача розмір пенсії за вислугу років, згідно Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 року № 656, менше розміру пенсії по інвалідності згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у зв`язку з чим прийнято правомірне рішення про відмову у переведенні на пенсію за вислугою років, згідно Закону України «Про прокуратуру» у зв`язку з недоцільністю, то колегія суддів зазначає наступне. Норми Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, вимагають від органу, який розглядає заяву про переведення з одного виду пенсії на інший, прийняття саме вмотивованого рішення - тобто ухваленого за наслідками всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів із зазначенням причин відмови. Водночас, як встановлено з матеріалів справи, спірне рішення не обґрунтовано належним чином, оскільки містить лише посилання на недоцільність здійснення перерахунку пенсії. Колегія суддів зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Згідно зі стаття 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області не містить мотивів, які стали підставою для його прийняття та не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, що є підставою для його скасування та покладення на відповідача обов`язку розглянути заяву ОСОБА_1 і прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 31 липня 2018 року, справа №221/6775/16-а. Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Колегія суддів дійшла висновку, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а отже підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.08.2020 по справі № 440/3048/20 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)О.М. Мінаєва Судді(підпис) (підпис) Я.М. Макаренко В.А. Калиновський