Постанова 4807 № 337/3505/19

Дата документу 20.04.2021 Справа № 337/3505/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер 337/3505/19 Головуючий у 1-й інстанції Кучерук І.Г. Номер провадження 22-ц/807/1493/21 Суддя-доповідач Поляков О.З. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 квітня 2021року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого Полякова О.З., суддів: Крилової О.В., Кухаря С.В., при секретарі Бабенко Т.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27 січня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Водоканал», третя особа: Житлово-будівельний кооператив «Весна-2» про захист прав споживачів, шляхом визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И ЛА: У серпні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до КП «Водоканал», третя особа: ЖБК «Весна-2» про захист прав споживачів, шляхом визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії. В обґрунтування своїх вимог позивачі зазначали, що вони є членами кооперативу ЖБК «Весна-2», який розташований по АДРЕСА_1 . З 01 травня 2015 року, КП «Водоканал» здійснює постачання холодної води до квартир позивачів на підставі листа за вих. № 22 від 09 березня 2015 року, від голови правління ЖБК «Весна-2» та протоколу № 3 загальних зборів ЖБК «Весна-2» від 21 лютого 2015 року про перехід мешканців будинку на прямі договори з КП «Водоканал», на підставі якого, квартирі АДРЕСА_2 ОСОБА_1 присвоєно особовий рахунок № НОМЕР_1 , а квартирі АДРЕСА_3 ОСОБА_2 особовий рахунок № НОМЕР_2 . Нарахування за надані послуги водопостачання та водовідведення почало здійснюватися за згідно з питомою нормою водоспоживання, затвердженого рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28.11.2014 р. № 474 з урахуванням кількості зареєстрованих осіб, тобто для нарахування оплати застосовує норму на добу на 1 особу, що на думку позивачів є протиправним. До 01 травня 2015 року, постачання холодної води до квартир та водовідведення здійснювалось на підставі договору КП «Водоканал» та ЖБК «Весна-2» № 397 від 02 листопада 2005 року як колективного споживача та договору № 138 від 01 березня 2006 року. Бухгалтерський облік, збір показань лічильників, заходи повірки лічильників, збір коштів та їх перерахунок КП «Водоканал» здійснював ЖБК «Весна-2». Позивачі є споживачами послуг з постачання холодної води, однак з нарахуванням плати за спожиті послуги водопостачання та водовідведення, здійснених на підставі рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28.11.2014 р. № 474, із розрахунку норми на добу на 1 особу не погоджуються. З 01 травня 2015 року, КП «Водоканал» здійснює постачання холодної води позивачам, після письмового звернення голови правління ЖБК «Весна-2» до КП «Водоканал» та протоколом № 3 загальних зборів ЖБК «Весна-2» від 21 лютого 2015 року про перехід мешканців будинку на прямі договори з КП «Водоканал». Проте, вищезазначений протокол було скасовано рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 07 квітня 2016 року (справа № 337/5439/16-ц), яке набрало законної сили 25 серпня 2016 року, яким вирішено «визнати незаконним та скасувати рішення загальних зборів житлово будівельного кооперативу «Весна-2» від 21 лютого 2015 року». Таким чином підставу для нарахування плати за нормою на добу на 1 особу за спожиту воду - скасовано. Позивачі неодноразово доводили до відома керівництва КП «Водоканал» рішення Хортицького районного суду про визнання незаконним та скасування протоколу №3 загальних зборів ЖБК «Весна-2» та з проханням здійснити перерахунок плати, не з розрахунку норми на добу на кількість зареєстрованих осіб, а з розрахунку показів лічильника, так як рішення про перехід на прямі договори з КП «Водоканал», члени кооперативу ЖБК «Весна-2» не приймали, а тому відсутні зобов`язання за такими договорами. Відповідач за письмовим зверненням голови ЖБК «Весна-2» змінив умови договору № 397 від 02 листопада 2005 року як колективного споживача на індивідуальні особові рахунки, змінив осіб відповідальних за бухгалтерський облік, збір показань лічильників, заходів повірки лічильників, збір коштів та їх перерахунок КП «Водоканал», також у 2015 році змінив тариф на надання послуг з водопостачання та водовідведення, односторонньо розірвав договір № 138 від 01.03.2006 р. та в односторонньому порядку вирішив здійснювати нарахування оплати не з показів лічильників, а з розрахунку норми на добу на кількість зареєстрованих осіб. Підстав у відповідача для відкриття особових рахунків №921057201, №921057204 для індивідуального споживання води у позивачів - немає, так як рішення кооперативу про перехід на індивідуальні договори судом визнано незаконним та скасоване, а тому наявні всі підстави для перерахунку плати за споживання та водовідведення холодної води позивачем, яка нарахована за відкритими особовими рахунками. Чинне законодавство взагалі не містить поняття «особовий рахунок» споживача, а містить вимогу постачання води тільки на підставі договору. Фактично відповідач, самовільно визначив правовідносини та умови споживання води та водовідведення мешканців будинку ІНФОРМАЦІЯ_1 та кв. ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_3 , що не відповідає засадам організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання комунальних послуг. Позивач ОСОБА_1 у 2015 році також зверталась до голови ЖБК «Весна-2» з приводу справедливої оплати за постачання послуг КП «Водоканал» та повірці лічильника, але це звернення ні до чого не призвело, оскільки тільки до 01 травня 2015 року повірку лічильників, подання показань лічильників та оплату за послуги КП «Водоканал» мешканці будинку здійснювали через ЖБК «Весна-2». Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630 - Справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п`ятим пункту 15 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку. В супереч зазначеного, відповідач на підставі нікчемного договору з третьою особою, в супереч наявних квартирних засобів обліку у позивачів, здійснює нарахування оплати за надані послуги із розрахунку норми на добу на кількість зареєстрованих осіб. Позивачі вимушені були звернутися до суду за захистом своїх прав як громадян та членів кооперативу, оскільки при спілкуванні з представниками КП «Водоканал» цим представником було зазначено, що протокол ЖБК «Весна-2» від 21 лютого 2015 року чинний, а вимога голови кооперативу про перехід на прямі договори - законна, тому у КП «Водоканал» відсутні підстави для нарахування оплати за надані послуги із розрахунку норми на добу на кількість зареєстрованих осіб. ЖБК «Весна-2» здійснював самостійно бухгалтерський облік послуг КП «Водоканал», а тому не мав адміністративних та інших витрат закладених у новий тариф КП «Водоканал», натомість мав від КП «Водоканал» відшкодування витрат за послуги банківських установ і сплату комісійної винагороди за збір абонентської платні, за бухгалтерський облік, що здійснював ЖБК «Весна-2», тобто кожен мешканець будинку мав свою частку відшкодування, яка накопичувалась на розрахунковому рахунку ЖБК «Весна-2». Після переходу на так звані прямі договори, позивачі та інші мешканці будинку були позбавлені цього відшкодування, а натомість отримали завищені тарифи на оплату послуг, які надавало КП «Водоканал», оскільки КП «Водоканал» здійснював повний бухгалтерський облік особових рахунків та послуг що надавались за цими рахунками. Вважають, що слід дійти висновку, про обов`язок відповідача здійснювати водопостачання та централізоване водовідведення на умовах колективного споживача згідно договору № 397 від 02 листопада 2005 року та договору № 138 від 01 березня 2006 року укладеного між ЖБК «Весна-2» та КП «Водоканал». Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просили суд: - визнати протиправним дії КП «Водоканал» щодо відкриття особового рахунку № НОМЕР_1 з 01 травня 2015 року по теперішній час щодо обліку з водопостачання та водовідведення квартири АДРЕСА_4 . - визнати протиправним дії КП «Водоканал» щодо відкриття особового рахунку № НОМЕР_2 з 01 травня 2015 року по теперішній час щодо обліку з водопостачання та водовідведення квартири АДРЕСА_5 . - зобов`язати КП «Водоканал» скасувати нарахування щодо оплати нарахованих кубічних метрів водопостачання та водовідведення за особовим рахунком № НОМЕР_1 щодо обліку квартири АДРЕСА_4 , з 01 травня 2015 року по теперішній час за умовами тарифу по нормі споживання на добу за кількістю зареєстрованих осіб у квартирі, встановленого рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28.11.2014 р. № 474, в десятиденний строк з дня набрання рішенням суду законної сили та здійснити помісячне перерахування плати за нормативами (нормами) споживання холодної води за показами квартирних засобів обліку згідно договору № 397 від 02 листопада 2005 року як колективного споживача та договору № 138 від 01 березня 2006 року з 01 травня 2015 року по теперішній час. - зобов`язати КП «Водоканал» скасувати нарахування щодо оплати нарахованих кубічних метрів водопостачання та водовідведення за особовим рахунком № НОМЕР_2 щодо обліку квартири АДРЕСА_5 , з 01 травня 2015 року по теперішній час за умовами тарифу по нормі споживання на добу за кількістю зареєстрованих осіб у квартирі, встановленого рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28.11.2014 р. № 474, в десятиденний строк з дня набрання рішенням суду законної сили, здійснивши помісячне перерахування плати за нормативами (нормами) споживання холодної води за показами квартирних засобів обліку згідно договору №397 від 02.11.2005р. як колективного споживача та договору № 138 від 01 березня 2006 року з 01 травня 2015 року по теперішній час. - зобов`язати КП «Водоканал» відновити дію умов договорів № 397 від 02 листопада 2005 року та №138 від 01 березня 2006 року в повному обсязі з 01 травня 2015 року по теперішній час як колективного споживача, (які діяли до 01.05.2015р. між КП «Водоканал» та ЖБК «Весна-2») щодо обліку та оплати водопостачання та водовідведення по кв. АДРЕСА_4 , за умовами тарифу колективного споживача для відновлення законних прав споживача. - зобов`язати КП «Водоканал» відновити дію умов договорів № 397 від 02 листопада 2005 року та №138 від 01 березня 2006 року в повному обсязі з 01 травня 2015 року по теперішній час як колективного споживача, (які діяли до 01.05.2015р. між КП «Водоканал» та ЖБК «Весна-2») щодо обліку та оплати водопостачання та водовідведення по кв. АДРЕСА_5 , за умовами тарифу колективного споживача для відновлення законних прав споживача. Судові витрати покласти на відповідача. Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27 січня 2021 року прийнято відмову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від частини позову. Закрито провадження за позовом в частині: - здійснення помісячного перерахування плати за нормативами (нормами) споживання холодної води за показами квартирних засобів обліку згідно договору № 397 від 02.11.2005р. як колективного споживача та договору № 138 від 01.03.2006р. з 01.05.2015р. по теперішній час; - зобов`язання відповідача відновити дію умов договорів № 397 від 02.11.2005р. та №138 від 01.03.2006 р. в повному обсязі з 01.05.2015р. по теперішній час як колективного споживача, (які діяли до 01.05.2015р. між КП «Водоканал» та ЖБК «Весна-2») щодо обліку та оплати водопостачання та водовідведення по кв. АДРЕСА_4 , за умовами тарифу колективного споживача для відновлення законних прав споживача; - зобов`язання відповідача відновити дію умов договорів № 397 від 02.11.2005р. та №138 від 01.03.2006 р. в повному обсязі з 01.05.2015р. по теперішній час як колективного споживача, (які діяли до 01.05.2015р. між КП «Водоканал» та ЖБК «Весна-2») щодо обліку та оплати водопостачання та водовідведення по кв. АДРЕСА_5 , за умовами тарифу колективного споживача для відновлення законних прав споживача. Залишено до розгляду позовні вимоги про визнання протиправним дії відповідача щодо відкриття особового рахунку № НОМЕР_1 з 01.05.2015 р. по теперішній час щодо обліку з водопостачання та водовідведення квартири АДРЕСА_4 ; Визнання протиправним дії відповідача щодо відкриття особового рахунку № НОМЕР_2 з 01.05.2015 р. по теперішній час щодо обліку з водопостачання та водовідведення квартири АДРЕСА_5 ; Зобов`язання відповідача скасувати нарахування щодо оплати нарахованих кубічних метрів водопостачання та водовідведення за особовим рахунком № НОМЕР_1 щодо обліку квартири АДРЕСА_4 , з 01.05.2015 р. по теперішній час за умовами тарифу по нормі споживання на добу за кількістю зареєстрованих осіб у квартирі, встановленого рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28.11.2014 р. № 474 в десятиденний строк з дня набрання рішенням суду законної сили; Зобов`язання відповідача скасувати нарахування щодо оплати нарахованих кубічних метрів водопостачання та водовідведення за особовим рахунком № НОМЕР_2 щодо обліку квартири АДРЕСА_5 , з 01.05.2015 р. по теперішній час за умовами тарифу по нормі споживання на добу за кількістю зареєстрованих осіб у квартирі, встановленого рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28.11.2014 р. № 474 в десятиденний строк з дня набрання рішенням суду законної сили. Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27 січня 2021 року відмовлено у задоволенні позовних вимог. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що обраний позивачами спосіб захисту не сприяє ефективному відновленню порушеного права, відсутній спір, який виключає можливість судового захисту позивачів, оскільки відсутнє право, що підлягає такому захисту. Саме по собі ведення підприємством бухгалтерського обліку не створює і апріорі не може створювати чи змінювати права та обов`язки третіх осіб. Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просять скасувати рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27 січня 2021 року, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позовні вимоги. В обґрунтування своє апеляційної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 зазначають, що суд помилково зробив висновок про відсутність їх порушеного права, оскільки вона мають право на невтручання в їх особисте життя, у зв`язку з обробкою їх персональних даних КП «Водоканал». Скаржниці зазначають, що прагнуть бути споживачами питної води на умовах, що не суперечать закону. Натомість КП «Водоканал» використовує (обробляє, зберігає та розповсюджує) в документах внутрішньогосподарського обліку персональні дані позивачів без їх згоди. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 неодноразово звертались до КП Водоканал для встановлення цивільно-правових правовідносин, однак ні проекту договору ні іншого документу, який би дозволяв за Законом, споживати воду та використовувати персональні дані позивачів не здійснено. Саме для відновлення прав споживачів які прагнуть споживати питну воду у порядку встановленому Законом, позивачі і звернулись до суду, оскільки КП «Водоканал» самостійно вирішив умови та підстави надання послуг, розпорядження персональними даними, що є агресивною політикою. Єдиним ефективним способом захисту прав споживачів, є скасування всіх присвоєних особових рахунків та як наслідок - скасування нарахованих сум. Посилання суду першої інстанції щодо неналежного обраного способу захисту права, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 також вважають помилковим, оскільки відповідно до висновків, наведених у постанові Великої Палати Верховного суду від 04 грудня 2019 року (справа № 917/1739/17) та у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року справа № 761/6144/15-ц) зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. У відзиві на апеляційну скаргу КП «Водоканал» просять залишити рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27 січня 2021 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначають, що звертаючись до суду з позовом позивачі не заявляли жодних вимог щодо порядку використання персональних даних, порядку їх обробки КП «Водоканал». Доказів порушення підприємством законодавства та прав позивачів в частині обробки ти використання персональних даних надано не було. Разом з цим, відповідно п.7 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних», якщо обробка персональних даних є необхідною для захисту життєво важливих інтересів суб`єкта персональних даних, обробляти персональні дані без його згоди можна до часу, коли отримання згоди стане можливим. Забезпечення питною водою є життєво важливою потребою людини, а надання послуг з водопостачання, нарахування та отримання коштів за надані послуги можливо лише за умови обробки персональних даних фізичної особи. Для КП «Водоканал» неможливість отримання згоди була обумовлена систематичними відмовами позивачів від укладання з КП «Водоканал» договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення. ОСОБА_1 та представник обох позивачів ОСОБА_3 у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити її з вищевказаних підстав. Представник КП «Водоканал» - Нечет О.В. у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 6 статті 67 ЦПК України також встановлено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Так, колегія суддів звертає увагу, що доводи наведені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в апеляційній скарзі щодо використання в порушення вимог Закону України «Про захист персональних даних» КП «Водоканал» при відкритті особових рахунків персональних даних позивачів та членів їх родин, не розглядається колегією суддів, оскільки ці підстави не були визначені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у позовній заяві, а отже й не були предметом розгляду в суді першої інстанції, про що також зазначено в оскаржуваному рішенні. Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Так, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є споживачами послуг КП «Водоканал» з централізованого водопостачання та водовідведення у будинку АДРЕСА_1 , у квартирах НОМЕР_3 , та 132 відповідно. При цьому, факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, необхідним є доведення факту надання та споживання таких послуг. Відповідне положення міститься у постанові Верховного Суду від 21 квітня 2020 року у справі № 910/7968/19. 02 листопада 2005 року між ЖБК «ВЕСНА-2», як абонентом, та КП «Водоканал» укладено договір № 397 про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системі каналізації, з подальшим укладанням додаткових угод (т. 1 а.с. 9-11). За умовами вказаного договору ЖБК «ВЕСНА-2» був колективним споживачем послуг КП «Водоканал», та здійснював розрахунки за отримані послуги. З протоколу №3 від 21 лютого 2015 року загальних зборів членів ЖБК «ВЕСНА-2», вбачається, що було вирішено, у тому числі, перейти на прямі договори мешканців будинку з КП «Водоканал» (т. 1 а.с. 14). 04 березня 2015 року головою правління ЖБК «ВЕСНА-2», до КП «Водоканал», надано заяву про перехід мешканців будинку АДРЕСА_1 на прямі договори (т. 1 а.с. 15). Наказом КП «Водоканал» №265/ахо від 27 квітня 2015 року, мешканці будинку АДРЕСА_1 з 01 травня 2015 року, прийняті на абонентське обслуговування, з технічним обстеженням водопроводу квартир з прийомом на обліку квартирних лічильників, укладенням договорів, відкриттям особових рахунків (т. 1 а.с. 94). Також, учасникам справи визнається, що з 01 травня 2015 року КП «Водоканал» присвоїло особові рахунки для мешканців будинку АДРЕСА_1 , у тому числі: квартирі АДРЕСА_2 ОСОБА_1 за № 921057201, та квартирі АДРЕСА_3 ОСОБА_2 за № 921057204. 19 травня 2015 року на адресу квартир АДРЕСА_2 ОСОБА_1 , та квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_2 , КП «Водоканал» надіслало листи з проханням надання доступу в квартиру для опломбування та взяття на абонентський облік приладу обліку холодної води (т. 1 а.с. 90, 91). Згідно актів від 09 червня 2015 року, до квартир АДРЕСА_2 та № НОМЕР_4 , доступу не було надано (т. 1 а.с. 92, 93). Учасниками справи визнається, що прилади обліку холодної води у квартирах АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на облік КП «Водоканал» не прийнято. Нарахування за надані послуги водопостачання та водовідведення, у квартири позивачів, здійснювалось згідно з питомою нормою водоспоживання, затвердженою рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28.11.2014 року за № 474, з урахуванням кількості зареєстрованих осіб, за відсутності договору про надання послуг між позивачами та відповідачем. 07 квітня 2016 року рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя по справі № 337/5439/16-ц, визнано незаконним та скасовано протокол загальних зборів ЖБК «ВЕСНА-2» від 21 лютого 2015 року, яким, у тому числі, прийнято рішення про перехід мешканців будинку на прямі договори з КП «Водоканал» (т. 1 а.с. 16-21). Колегія суддів звертає увагу, що звертаючись до суду з позовними вимогами про визнання протиправними дій КП «Водоканал» щодо відкриття особових рахунків, зобов`язання скасувати особові рахунки, відкриті на ім`я позивачів, та зобов`язання КП «Водоканал» скасувати нарахування щодо оплати нарахованих кубічних метрів водопостачання та водовідведення за особовими рахунками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , останніми не наведено правових підстав для задоволення їх вимог. Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Так, слід зазначити, що скасування нарахування, здійсненого КП «Водоканал» за надані послуги, не є похідною вимогою від скасування особових рахунків позивачів, як про це помилково зазначено в апеляційній скарзі. При цьому, за матеріалами справи не встановлено, та не доведено позивачами, що нарахування КП «Водоканал» за надані послуги здійснено з порушенням постанови Кабміну від 21 липня 2005 року № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення». За таких обставин, відсутні підстави для висновку про здійснення КП «Водоканал» нарахування плати за надані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 послуги з порушенням вимог чинного законодавства. Відповідно до п. 11 Правил, плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку води, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання у таких випадках: у разі відсутності засобів обліку води, встановлених у квартирі (будинку садибного типу); у разі несправності квартирних засобів обліку, що не підлягає усуненню, з моменту її виявлення; у разі відсутності у виконавця показань квартирних засобів обліку за розрахунковий період з подальшим перерахунком відповідно до пункту 18цих Правил. Як було встановлено, КП «Водоканал» здійснює нарахування за послуги з водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_6 згідно із встановленою нормою водоспоживання, саме з підстав відсутності у КП інформації щодо наявності/відсутності приладів обліку, їх стану та придатності до експлуатації у квартирах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . При цьому, матеріалами справи також встановлено, що відповідачем вчинялись дії для отримання відповідної інформації, подальшого опломбування та взяття на абонентський облік приладів обліку позивачів. Підпунктом 1) пункту 29 Правил встановлено право споживача на зменшення розміру плати у разі: надання послуг не в повному обсязі, зниження їх якості, зокрема відхилення їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання; тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання). У пп. 9 п. 29 Правил також встановлено право споживача на звільнення від плати за послуги у разі їх ненадання та отримання компенсації за перевищення строків проведення аварійно-відбудовних робіт. Проте, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , звертаючись до суду з вимогою про зобов`язання відповідача скасувати нараховану їм плату за надані послуги не посилаються на підстави, визначені законодавством права споживачів на зменшення розміру плати або на звільнення від плати за послуги. Крім того, зобов`язання споживача щодо списання заборгованості за оплату комунальних послуг не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту прав. До такого висновку прийшла колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ по справі № 6-3986св14. Щодо вимоги про зобов`язання відповідача скасувати особові рахунки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , присвоєні для мешканців кв. ІНФОРМАЦІЯ_2 та кв. АДРЕСА_5 , колегія суддів також погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для її задоволення у зв`язку з недоведеністю порушеного права споживачів. Відповідно до ст. 8 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно з дотриманням вимог цього Закону обирає форми його організації: введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером; користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи; ведення на договірних засада бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або підприємством, суб`єктом підприємницької діяльності, самозайнятою особою, що провадять діяльність у сфері бухгалтерського обліку та/або аудиторської діяльності; самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися, та в бюджетних установах. Згідно зі ст. 9 даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. При формуванні абонентської бази відкриваються особові рахунки із наданням індивідуального номеру, цифрова комбінація якого містить код вулиці, багатоквартирного будинку та квартири, значення яких не змінюється залежно від переоформлення особових рахунків на споживачів. Особовий рахунок оформлюється на житлове приміщення, а не на особу. Особові рахунки, відкриті на квартири позивачів є документами внутрішньогосподарського обліку господарських операцій КП «Водоканал». За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з пунктом 2 частини другої статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільних прав. Отже, кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Згідно із ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, якими, зокрема є: справедливість, добросовісність та розумність. Відповідно до ч. 1-2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміються визначені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Колегія суддів вважає, що обставини зазначені позивачами не дають підстав вважати, що відповідач порушує будь-які їх права. Також є безпідставними посилання в апеляційній скарзі на висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного суду від 04 грудня 2019 року (справа № 917/1739/17) та у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року справа № 761/6144/15-ц) відповідно до яких саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, з огляду на наступне. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Обґрунтування позову певними правовими нормами, як і посилання на фактичні обставини справи та визначення предмету спору, процесуальним законом покладено саме на позивача, у зв`язку з чим у відповідача у справі виникають певні правомірні очікування оскільки реалізація його прав на захист проти позову перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з правовими підставами, викладеними саме позивачем, а не тими, що можуть бути додатково самостійно визначені судом. Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Однак відсутність законодавчо закріпленого визначення поняття «спосіб захисту права та/або інтересу» не виключає виокремлення матеріально-правового та процесуально-правового аспектів захисту цивільного права та інтересу. Так матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає у з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення. В свою чергу процесуально-правовий аспект захисту права полягає в тому, що суди розглядають в порядку відповідного виду судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із відповідних відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. При цьому вказаний аспект включає в себе не лише правильність обрання передбаченого законом або договором способу захисту, але і необхідність належного правового обґрунтування вимог відповідними нормами права. Тобто, саме на позивача покладено обов`язок у позовній заяві викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують вказані обставини, а також вказати правові підстави позову, а суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, при розгляді справи повинен надати правильну правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, і не застосовує самостійно для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, якщо позивач не обґрунтовує ними свої вимоги з наданням відповідних доказів, і застосування цих норм призводить до зміни предмета позову або обраного способу захисту прав та інтересів. Виходячи з аксіоми цивільного судочинства jura novit curia - «суд знає закон», при розгляді справи суд дійсно повинен надати правильну правову кваліфікацію відносинам сторін, яка проте не може бути застосована судом для вирішення спору по суті за відсутності відповідного клопотання позивача у справі, оскільки інший підхід суду порушив би принцип диспозитивності судового процесу та правомірні очікування як позивача (який звертається саме з певним чином обґрунтованою в правовому аспекті вимогою) так і відповідача (який заперечуючи проти позову наводить доводи саме щодо тих підстав та обґрунтувань, які наводяться позивачем у справі). З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За змістом статті 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 - залишити без задоволення. Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27 січня 2021 року по цій справі - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 29 квітня 2021 року. Головуючий: Судді: