Постанова 4805 № 278/56/21

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №278/56/21 Головуючий у 1-й інст. Зубчук І. В. Категорія ч. 1 ст.130 КУпАП Доповідач Ляшук В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 квітня 2021 року м.Житомир Суддя Житомирського апеляційного суду Ляшук В.В., з участю секретаря Кусковської Т.А., особи, яка притягується до відповідальності ОСОБА_1 , захисника Бородіна Д.В. розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого, в с т а н о в и в : Постановою Житомирського районного суду Житомирської області від 18 березня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 454 грн. Відповідно до постанови, 11 січня 2021 року о 08 год. 15 хв. гр. ОСОБА_1 на 185 км а/д Виступовичі-Житомир-М.Подільський керував автомобілем ЛУАЗ 969 М державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей та шкіри обличчя), від проходження медогляду відмовився в присутності двох понятих, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП. На постанову суду захисником Бородіним Д.В. подано апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування постанови суду та закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення. Сторона захисту оспорює фактичні обставини справи та вказує, що ОСОБА_1 не керував автомобілем в стані алкогольного сп`яніння. Вважає, що знаходження за кермом транспортного засобу або біля транспортного засобу, який знаходиться в нерухомому стані, особи в стані алкогольного сп`яніння не є доказом вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, оскільки саме перебування особи на місці водія не доводить факт керування транспортним засобом, незалежно від наявності ввімкненого двигуна. Також, зазначає, що в протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не вказано ознаки алкогольного сп`яніння, передбачені п. 3 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 09.11.2015 р. № 1452/735. Суд не допитав заявлених стороною захисту свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Вказує, що в письмових поясненнях ОСОБА_2 , відсутній підпис останнього. На його думку, відеозапис, долучений до матеріалів справи є не належним доказом вчинення адміністративного правопорушення, оскільки не був доданий патрульною поліцією до матеріалів справи, а направлений до справи на вимогу суду та цей відеозапис є копією, а тому встановити технологічні властивості відеозапису (ознаки монтажу, порушення безперервності запису, стирання, обрізання тощо) неможливо. Стверджує, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, не може перебирати на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що призводить до порушення ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод». Крім цього, звертає увагу, що відмова суду першої інстанції від призначення експертизи відеозапису, доданого до матеріалів справи патрульною поліцією є порушенням ст.ст. 245, 247, 251, 280 КУпАП та ст. 62 Конституції України. 18 березня 2021 року у судовому засіданні було заявлено клопотання про проведення експертизи відеозапису наданого працівниками поліції, яке залишилось без вирішення суддею. В подальшому, було заявлено клопотання про відвід головуючого судді, однак, клопотання судом вирішено не було, внаслідок чого було прийнято незаконне рішення. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та захисника на підтвердження доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Суд першої інстанції при розгляді даної справи всебічно та повно дослідив всі наявні у справі докази, дав їм належну оцінку та прийшов до правильного висновку про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють ПДР. Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. У відповідності до змісту статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають в стані алкогольного чи іншого сп`яніння чи під дією лікарських засобів підлягають оглядові на стан сп`яніння, який проводиться за допомогою спеціальних технічних засобів працівником поліції у присутності двох свідків, або в закладі охорони здоров`я. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, чи іншого сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Зі змісту п. 2.5 ПДР слідує, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджуються, доказами, які досліджувались в суді першої інстанції, а зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, в якому зафіксовано обставини відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , з яких вбачається, що ОСОБА_1 у їх присутності було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою приладу «Драгер» та в медичному закладі, від якого останній відмовився, а також відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції. ОСОБА_6 в суді апеляційної інстанції підтвердив свої письмові пояснення. З протоколу про адміністративне правопорушення слідує, що ОСОБА_1 , в своїх поясненнях зазначив, що 10 січня 2021 року випив 150 гр. горілки, зобов`язався не керувати транспортним засобом на даний час, в акті огляду посвідчив своїм підписом, що відмовився від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. В подальшому, в суді ОСОБА_1 змінив свої пояснення та вказав, що не керував транспортним засобом. Однак до таких пояснень ОСОБА_1 апеляційний суд ставиться критично, оскільки він як вбачається з відеозаписів, протоколу про адміністративне правопорушення надаючи пояснення про такі обставини не вказував, факт керування та зупинки транспортного засобу працівниками поліції не заперечував, хоча працівники поліції у присутності свідків повідомляли про обставини зупинки, наявність ознак алкогольного сп`яніння та пропонували йому пройти йому огляд на місці або у медичному закладі. Як вбачається з матеріалів справи, в тому числі протоколу про адміністративне правопорушення, працівники поліції мали усі підстави для проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, оскільки певні ознаки (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей та шкіри обличчя, незв`язна мова) свідчили, що останній може перебувати в стані алкогольного сп`яніння, а також керував автомобілем. Однак, як засвідчують ці ж матеріали, ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку (за допомогою спеціальних технічних засобів працівником поліції у присутності двох свідків та у закладі охорони здоров`я) відмовився. Відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Даних, які б ставили під сумнів рішення суду першої інстанції щодо винності ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення, в матеріалах справи не має, не надані такі дані і при апеляційному розгляді справи. Будь-яких сумнівів щодо належності та допустимості доказів, які суд поклав в обґрунтування своїх висновків апеляційний суд не знаходить, докази на які послався суд відповідають ст. 251 КУпАП. Доводи сторони захисту про те, що суд розглянув справу упереджено, оскільки перейняв на себе функції обвинувачення, апеляційний суд вважає необґрунтованими. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. ОСОБА_1 при складанні протоколу про адміністративне правопорушення обставини, що підлягали з`ясуванню у справі, а зокрема керування транспортним засобом, вживання алкогольних напоїв, відмову в установленому порядку пройти огляд на стан сп`яніння не заперечував. Про це, зазначив його захисник подавши до суду клопотання про допит свідків 27.01.2021 р. Оскільки сторона захисту вказала суду на нові обставини, які раніше не заперечувалися, на думку апеляційного суду суд першої інстанції був вправі з метою їх з`ясування, оскільки вони мали важливе значення для правильного вирішення справи, витребувати відеозаписи з нагрудних камер поліцейських. При цьому, суд не витребував докази з метою підтвердження вини, не перебирав на себе функцію обвинувачення участь якого у вказаних справах законом не передбачена, а намагався з`ясувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та могли, в разі наявності в них інформації, що підтверджує доводи захисту бути використані і на їх користь. Не вбачає апеляційний суд і підстав для скасування постанови у зв`язку з не розглядом судом заяви про відвід судді та клопотань про визнання доказу недопустимим, призначення експертизи. Так, з матеріалів справи слідує, що справа щодо ОСОБА_1 надійшла до суду 12.01.21 року, призначена до розгляду на 27.01.21 р. 10:15 год. В подальшому судом розгляд справи відкладався на 12.02.21 р. 10:20 год., у зв`язку з клопотанням захисника про виклик свідків, а також на 18.03.21 р. 10:20 год. у зв`язку з витребуванням відеозапису з нагрудної камери працівника поліції. Відеозапис надійшов до суду 18.03.21 року, згідно до штампу вхідної кореспонденції, досліджувався в судовому засіданні на якому була присутня сторона захисту, що слідує з постанови суду, розгляд справи було призначено на 10 год. 20 хв. За таких обставин доказів того, що зазначені клопотання та заява про відвід сторона захисту подала до початку розгляду і суд їх проігнорував не має, на зазначених документах є лише штамп про їх надання 18.03.2021 року до канцелярії суду, що з врахуванням їх змісту, в якому надається детальна оцінка цьому доказу, розкривається його зміст свідчить про те, що вони були отримані судом після розгляду справи та надуманість доводів апеляційної скарги. Враховуючи зазначене висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП суд апеляційної інстанції вважає правильними та такими, що обґрунтовані належними та допустимими доказами і будь-яких сумнівів щодо цих доказів не вбачає. Адміністративне правопорушення, яке вчинив ОСОБА_1 за своїм характером має велику суспільну небезпеку, оскільки особа яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння створює загрозу життю та здоров`ю, як собі так і наражає на цю небезпеку інших учасників руху, а тому відсутні підстави для незастосування щодо нього адміністративного стягнення. Стягнення ОСОБА_1 судом першої інстанції призначено у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав вважать його таким, що не відповідає тяжкості вчиненого правопорушення та особі правопорушника через його суворість апеляційний суд не вбачає. За таких обставин апеляційний суд вважає постанову суду законною і обґрунтованою та не знаходить підстав для її скасування. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу захисника Бородіна Дмитра Вікторовича залишити без задоволення, а постанову Житомирського районного суду Житомирської області від 18 березня 2021 року щодо ОСОБА_1 - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили після її винесення є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Житомирського апеляційного суду В.В. Ляшук