Постанова 4805 № 274/5414/21

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №274/5414/21 Головуючий у 1-й інст. Хоцька Л. М. Категорія ч . 1 ст. 130 КУпАП Доповідач Ляшук В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 грудня 2021 року суддя Житомирського апеляційного суду Ляшук В.В., за участю секретаря судового засідання Білоус Т.А., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Абасова І.Г. розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , навчається у Київському університеті культури, факультет журналістики, встановив: Постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 26 жовтня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 454,00 гривень. Відповідно до постанови, 12.08.2021р. о 03 год. 15 хв. ОСОБА_1 в м. Бердичеві по вул. Європейській, 10, керував ТЗ «Nissan Juke», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння: не природна блідість обличчя, тремтіння пальців рук, зіниці очей не реагують на світло. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився під відеозапис. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. На постанову суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування постанови суду та закриття провадження у справі в зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що з адміністративним правопорушенням не згоден, свою провину не визнає, вважає, що адміністративні матеріали, складені відносно нього не відповідають вимогам чинного законодавства, порушують його право на повний, об`єктивний та неупереджений розгляд справи. Зазначає, що від проходження огляду не відмовлявся, а чітко вказував, що огляд на стан наркотичного сп`яніння буде проходити, але хоче дочекатись свого адвоката та пройти огляд у його присутності. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника, на підтвердження доводів апеляційної скарги, пояснення свідка ОСОБА_2 , перевіривши матеріали справи, відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, приходжу до наступного висновку. Суд першої інстанції при розгляді даної справи всебічно та повно дослідив всі наявні у справі докази, дав їм належну оцінку та прийшов до правильного висновку про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють ПДР. Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно з диспозицією ч. 1 ст.130 КУпАП відповідальність за даною нормою підлягають особи, які відмовились від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до змісту статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння чи під дією лікарських засобів підлягають оглядові на стан сп`яніння, який проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, чи іншого сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Згідно з п.7 розділу 3 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» є обов`язковим проведення лабораторних досліджень в закладі охорони здоров`я на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини. У відповідності з п.п. 11.12,13 Інструкції для проведення лабораторних досліджень у обстежуваного відбираються зразки біологічного середовища, якими можуть бути слина, сеча, змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук, кров за відбір, транспортування, цілісність яких відповідає заклад охорони здоров`я. З врахуванням цих вимог нормативних актів та вказаних особливостей огляду на стан наркотичного сп`яніння, які потребують спеціальних медичних знань та застосування медичного обладнання є правильним висновок суду про те, що ОСОБА_1 , маючи ознаки наркотичного сп`яніння відмовився від проходження медичного огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, який він повинен був пройти у закладі охорони здоров`я. Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується, доказами, які містяться в матеріалах справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ №122957 від 12.08.2021 року; DVD-R диском з наявним відеозаписом вчинення правопорушення, на якому зображено, як працівники поліції зупинили ТЗ «Nissan Juke», виявили у водія ознаки наркотичного сп`яніння, неодноразово пропонували пройти огляд на виявлення стану наркотичного сп`яніння в медичному закладі, на що водій відмовився. Так, з матеріалів справи вбачається, що водій ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції 12 серпня 2021 року о 03:11 год., в зв`язку з тим, що у транспортного засобу, яким він керував відсутня підсвітка заднього номерного знаку. При спілкуванні з водієм працівниками поліції були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, ОСОБА_1 відмовився спілкуватись з працівниками поліції закрився в автомобілі, а також відмовився проходити медичний огляд в медичному закладі у відсутність адвоката. Працівниками поліції було надано можливість ОСОБА_1 скористатись послугами адвоката, якого працівники поліції чекали на місці зупинки майже годину. Європейський суд з прав людини зазначав, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілем та їздити на них тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі (О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 р.) Зі змісту п. 2.5 ПДР слідує, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння передбачена ч.1 ст.130 КпАП України. З цього випливає, що ОСОБА_1 отримавши посвідчення водія, використовуючи автомобіль, який є джерелом підвищеної небезпеки взяв на себе додаткові обов`язки: не керувати транспортним засобом в стані сп`яніння, пройди на вимогу працівника поліції відповідно до встановленого законодавством порядку огляд на виявлення стану алкогольного чи іншого сп`яніння у визначений в Законі відповідний часовий інтервал. Разом з тим, ОСОБА_1 законні вимоги працівників поліції не виконав та ухилився від проходження огляду. Вимога ОСОБА_1 про те, що огляд він буде проходити лише коли з`явиться його адвокат, суперечить вимогам ст. 266 КУпАП, враховуючи, що йому надавався достатній час для того щоб скористатися правовою допомогою та має ознаки зловживання своїм правом з метою недотримання працівниками поліції обов`язку забезпечення його доставки до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на виявлення стану наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я є безпідставними, оскільки відмова особи виконувати вимоги працівника поліції полягає не тільки у висловленні усної відмови, але й в ігноруванні законних вимог представника влади виконати певні дії. Як вбачається з відеозапису, працівник поліції в черговий раз о 03 год. 54 хв. запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на виявлення стану наркотичного сп`яніння у лікувальному закладі, на що останній не відреагував та з транспортного засобу не вийшов, що було правильно розцінено працівниками поліції, які відмова від проходження огляду. Не спростовують правильність висновків суду і пояснення свідка ОСОБА_2 , який пояснив, що він є адвокатом та прибув на місце зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 о 04 год. 10 хв., коли працівники поліції вже були відсутні, оскільки ОСОБА_1 було надано достатньо часу, в межах встановленого Законом строку для проходження огляду, для того щоб він скористався правовою допомогою. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 жодних пояснень або заперечень під час складання протоколу щодо незгоди з діями працівників поліції не висловлював. Крім того, мав можливість самостійно, після приїзду адвоката, пройти огляд в закладі охорони здоров`я на підтвердження того, що не перебував у стані наркотичного сп`яніння та не мав ознак сп`яніння. Зазначені докази, які є належними, допустимими та достовірними, повністю спростовуються апеляційні доводи ОСОБА_1 . Даних, які б ставили під сумнів рішення суду першої інстанції щодо винності ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення, в матеріалах справи не має. Адміністративне правопорушення, яке вчинив ОСОБА_1 за своїм характером має велику суспільну небезпеку, оскільки особа яка керує транспортним засобом в стані сп`яніння створює загрозу життю та здоров`ю, як собі так і наражає на цю небезпеку інших учасників руху, а тому відсутні підстави для незастосування щодо нього адміністративного стягнення. Не дають підстав для скасування судового рішення і інші доводи апелянта, які є формальними та жодним чином не свідчать про незаконність чи необґрунтованість прийнятого рішення. Стягнення ОСОБА_1 судом першої інстанції призначено у розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав вважать його таким, що не відповідає тяжкості вчиненого правопорушення та особі правопорушника через його суворість апеляційний суд не вбачає. За таких обставин апеляційний суд вважає постанову суду законною і обґрунтованою та не знаходить підстав для її скасування. На підставі наведеного, керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,- постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 26 жовтня 2021 року щодо нього без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили після її винесення є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Житомирського апеляційного суду В.В. Ляшук