Постанова 4803 № 2-1159/11
від 27.04.2021 ·ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3786/21 Справа № 2-1159/11 Суддя у 1-й інстанції - Івченко Т. П. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 квітня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого Куценко Т.Р., суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О., за участю секретаря Керімової-Бандюкової Л.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на заочне рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 серпня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача без самостійних вимог Управління державного архітектурно-будівельного контролю Кам`янської міської ради про стягнення матеріальної та моральної шкоди, виділення майна в натурі, знесення незаконно зведеної будівлі, визнання права власності, - ВСТАНОВИЛА: У лютому 2011 року позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому, враховуючи останні уточнення, просила стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду у розмірі 22 162 грн. для виконання відновлювальних і ремонтно-будівельних робіт, 33 420, 30 грн. інфляційних втрат та 5 127, 62 грн. 3% річних, а всього 60 709, 92 грн. Стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 25 000 грн. та судові витрати у розмірі 4 722, 42 грн. Виділити у натурі позивачу 2/3 частини домоволодіння та визнати право власності, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , яке складається з: 1 коридор, 2 - кухня, 3 - кладова, 4 - санвузол, 5 - коридор, 6 - ванна, 7 - кімната, 8 - кімната, 9 - кімната, 10 - кімната, загальною площею 79,5 кв.м., житловою площею - 49,6 кв.м. Зобов`язати відповідача знести за власний рахунок самочинно побудовану нею будівлю, що розташована біля домоволодіння АДРЕСА_1 . В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що вона є власником 2/3 частини домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Власником іншої 1/3 частини зазначеного домоволодіння є відповідач. Приблизно у вересні 2010 року відповідач розпочала будівництво нового будинку, попередньо повністю зруйнувавши належну їй частину домоволодіння (тобто свою 1/3 частину домоволодіння). Дозвіл на виконання будівельних робіт не надавався, проектна документація також не складалась. Будівельні роботи частини домоволодіння ОСОБА_2 , які виконані власником без встановленої та погодженої проектної документації, призвело до виникнення аварійного стану суміжного домоволодіння, що належить позивачеві. Позивач звернулася до Дніпродзержинського регіонального відділу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області з відповідною заявою про незаконність будівельних робіт по реконструкції домоволодіння по АДРЕСА_1 . Було складено Акт від 06 жовтня 2010 року, відповідно до якого було встановлено, що сусідом ОСОБА_3 (чоловік позивача) було проведено демонтаж частини житлового будинку та самовільно виконуються будівельні роботи з будівництва житлового будинку, виконані роботи з влаштування монолітного залізобетонного фундаменту. Кладка з шлакоблоку висотою приблизно 2 метри. При проведенні перевірки забудовник відмовився надати належні документи на проведення будівельних робіт вищезазначеного об`єкту. Було запропоновано забудовнику прибути до Дніпродзержинського регіонального відділу ДАБК для вирішення цього питання. У червні 2011 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , в якому просила виділити їй в натурі в окремий об`єкт нерухоме майно та визнати право приватної власності на нього, а саме: житловий будинок К-1, загальною площею 118,8 кв.м., житловою площею 38,8 кв.м., який розташований на земельній ділянці, площею 0,0398 гектарів, в АДРЕСА_1 . Виділити ОСОБА_2 , в натурі та визнати право власності на 1/3 частку нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з житлового будинку А-1, загальною площею 79,5 кв.м., житловою площею 49,6 кв.м., нежитлової прибудови а1-!; нежитлової прибудови а2-1; сараю Д-1; гаражу 3-1; водопроводу 1; огорожі 2; воріт 3; огорожі 4; воріт з хвірткою 5; огорожі 9; огорожі
10. Зобов`язати Управління головного архітектора міста Дніпродзержинської міської ради підготувати, у встановленому законодавством порядку, відповідні документи для надання окремої поштової адреси житловому будинку К-1, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов`язати Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської розглянути, у встановленому законодавством порядку, питання стосовно надання окремої поштової адреси житловому будинку К-1 розташованому адресою: АДРЕСА_1 . Зобов`язати ОКП «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» встановленому законодавством порядку, внести відповідні зміни в реєстр п власності на нерухоме майно. Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 грудня 2019 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду. Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 серпня 2020 року відмовлено в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 /а.с.197-207/. Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, оскільки при ухваленні рішення судом першої інстанції не були враховані обставини та норми закону на які заявник посилався у своїй позовній заяві та не було враховано, що рішенням суду від 09 червня 2011 року визнано дійсним договір купівлі-продажу 2/3 частини спірного домоволодіння позивачем /а.с. 211-216/. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав. Судом встановлено, що 08 січня 1998 року згідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного на товарній біржі «Дніпродзержинська» /а.с. 12/, ОСОБА_1 оформила придбання 2/3 частини житлового будинку А-1, жилою площею 64,0 кв.м., В-1 літня кухня, Г-1 сарай, Д-1 сарай, Д-2 сарай, Є-1 літня кухня, Ж-1 вбиральня, І- тротуар, № 1 водопровід, № 3-6 огорожа, за адресою АДРЕСА_1 на земельній ділянці 759 кв.м. 08 січня 1998 року даний договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного на товарній біржі «Дніпродзержинська» був зареєстрований у Бюро технічної інвентаризації за № 665. 24 лютого 2004 року ОСОБА_2 , набула право спільної часткової власності, у розмірі 1/3 часини на домоволодіння АДРЕСА_1 , що складається із житлового будинку А-1, житлової площі 64,7 кв.м, сараю Д-1, сараю Д-2, літньої кухні Е-1, водопроводу № 1, огорожі № 2-8, тротуару І, на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Кир`як С.А. від 24.02.2004 року реєстровий № 608 /а.с. 15, 80/. 24 лютого 2004 року ОСОБА_2 набула право приватної власності на 0,0398 га земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 81), згідно до договору дарування земельної ділянки посвідченого приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Кир`як С.А. від 24 лютого 2004 року реєстровий №
607. Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 лютого 2009 року визнано договір купівлі-продажу 2/3 частини житлового будинку А-1, жилою площею 64,0 кв.м., В-1 літня кухня, Г-1 сарай, Д-1 сарай, Д-2 сарай, Є-1 літня кухня, Ж-1 вбиральня, І- тротуар, № 1 водопровід, № 3-6 огорожа, за адресою АДРЕСА_1 на земельній ділянці 759 кв.м., укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , що зареєстрований Товарною біржею «Дніпродзержинська» 08 січня 1998 року за реєстраційним № 004/007-Н, дійсним. Рішення набрало законної сили 14 лютого 2009 року /а.с. 13/. 16 вересня 2009 року право власності ОСОБА_1 на 2/3 частини домоволодіння за адресою будинок АДРЕСА_1 , зареєстровано у реєстрі за реєстраційним номером 4829713 /а.с. 14/. Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 травня 2011 року скасовано рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 03 травня 2009 року по цивільній справі № 2-726/09 за нововиявленими обставинами /а.с. 82/. Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09 червня 2011 року у справі №2-726/09 визнано договір купівлі-продажу 2/3 частини житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 на земельній ділянці 759 кв.м., укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Рішенням Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 травня 2016 року у справі № 208/3904/15-ц задоволено позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради, ОСОБА_5 , ОСОБА_2 . Визнано недійсним рішення Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області від 30 листопада 1999 року № 360 в частині передачі гр. ОСОБА_5 безкоштовно у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,0398 га по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, на підставі якого видано Державний акт на право приватної власності на землю № 659 від 19 січня 2000 року. Скасовано державний акт на право приватної власності на землю № 659 від 19 січня 2000 року, виданий ОСОБА_5 Виконавчим комітетом Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області. Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки від 24 лютого 2004 року, а саме земельної ділянки площею 0,0398 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кір`як С.А. Визнано недійсним договір дарування майна від 24 лютого 2004 року, а саме 1/3 частини жилого будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кір`як С.А. Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2018 року у справі № 208/3904/15-ц рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 травня 2016 року скасовано в частині визнання недійсним договору дарування майна від 24 лютого 2004 року, а саме 1/3 частини житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_3 укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 . В цій частині позову відмовлено. В інший частині рішення залишено без змін. Таким чином на час розгляду справи житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_3 перебуває у спільній частковій власності сторін, а саме 2/3 належить ОСОБА_1 та 1/3 належить ОСОБА_2 06 жовтня 2010 року Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області складено акт, яким зафіксовано проведення самовільних ремонтно-будівельних робіт /а.с. 18/. 13 жовтня 2010 року Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області складено акт, яким зафіксовано подальше проведення ремонтно-будівельних робіт, сусідом ОСОБА_3 /а.с. 19/. Згідно до технічного висновку Державного проектного інституту «Дніпродзержинськгражданпроект» /а.с. 23-35/, розборка конструкції квартири АДРЕСА_4 і початок будівництва нової будівлі проведені володільцем квартири АДРЕСА_5 самовільно, без дотримання діючих норм і правил, що відображено у п. 5.2. висновку квартира АДРЕСА_5 , повністю самовільно розібрана і на частині земельного, раніше розташованої квартири АДРЕСА_5 самовільно почато будівництва нової будівлі. Дозвільні документи на часткову розборку квартири АДРЕСА_5 відсутні, а також на початок будівельних робіт також. Розділ квартир АДРЕСА_6 і АДРЕСА_5 на дві майнові частини з подальшою їх експлуатацією в автономному режимі і присвоєння окремих адресів кожній майновій частині не проводилися. Межа земельної ділянки для квартир АДРЕСА_6 та № 2 управлінням земельних ресурсів міста не визначена. Проект нової будівлі з заходами по укріпленню конструкцій що залишаються після часткової розборки будівлі відсутні. Для нормальної подальшої експлуатації частини жилого будинку АДРЕСА_1 , яка залишилася, потребується укріплення (з утепленням) торцевої стіни, і відновлення конструкцій крівлі, що примикає до розібраної частини будівлі, за проектом організації що мають відповідну ліцензію. У випадку продовження будівництва нової будівлі проектом повинно бути враховано деяка осадка торцевої частини старої будівлі, разом із фундаментом нової будівлі, що будується на близькій відстані. За володільцем квартири АДРЕСА_6 ОСОБА_1 повинно бути залишено право майнової власності на всю залишившуюся після розбірки квартири АДРЕСА_5 частини будівлі в замін вказаних в паспорті БТІ від 21 серпня 2009 року 2/3 частини. Квартира ОСОБА_1 має незалежний доступ з вулиці Короленківській, та незалежне інженерне забезпечення знаходячись в стані придатному до багаторічній експлуатації і подальшій експлуатації у автономному режимі з присвоєнні окремої адреси. Для ОСОБА_1 і ОСОБА_2 управління земельних ресурсів міста повинні бути визначенні межі земельних ділянок у відповідності з розміром часток власності за паспортом БТІ від 03 грудня 1997 року. Згідно до сметної документації, складеної на замовлення замовника ОСОБА_1 проведеної Державним проектним інститутом «Дніпродзержинськгражданспроект», вартість відновлювальних і ремонтно-будівельних робіт складає 22 162 грн. /а.с. 26-36/. Звертаючись із позовними вимогами про стягнення матеріальної шкоди для виконання відновлюваних і ремонтно-будівельних робіт ОСОБА_1 обгрунтовавула свої вимоги в порядку відшкодування шкоди відповідно до ст.1166 ЦК України та підтверджуючи суму завданої шкоди сметною документацією. Відповідно ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 заявлено позовні вимоги щодо відшкодування завданої матеріальної шкоди, проте матеріали справи не містять доказів підтвердження понесених позивачем витрат, які підлягають відшкодування. Надана заявником сметна документація надає перелік можливих витрат на відновлення частини домоволодіння, що належить позивачу, проте суму фактично понесених витрат матеріали справи не містять. Щодо позовної вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних колегія суддів виходить з того, що така відповідальність передбачена за порушення грошового зобов`язання в силу ст.625 ЦК України, тоді як матеріали справи не містять доказів щодо порушення відповідачем грошового зобов`язання перед позивачем. Звертаючись із позовними вимогами про стягнення моральної шкоди заявником не було обгрунтовано її розмір та не зазначено в чому саме вона полягає. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволені позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди, з врахування індек5су інфляції та 3% річних, та моральної шкоду з підстав їх недоведеності. Щодо позовних вимог про виділ ОСОБА_1 у натурі 2/3 частини спірного домоволодіння та визнання права власності на нього колегія суддів виходить з наступного. Як випливає з положення ч. 1 та ч. 3 ст. 367 ЦК України та ст. 88 ЗК України, поділ в натурі майна, яке перебуває у спільній частковій власності, може бути здійснено за домовленістю між співвласниками, шляхом укладання договору про поділ нерухомого майна, який повинен бути вчинений у письмовій формі з обов`язковим його нотаріальним посвідченням учасниками правочину. Проте, в тому випадку, якщо один із співвласників виявив бажання, не залежно від його мотивів, здійснити поділ у натурі майна, що перебуває у спільній частковій власності, однак інший співвласник перешкоджає йому в реалізації такого права будь-яким шляхом, що унеможливлює досягнення домовленості між ними щодо укладання договору про поділ нерухомого майна, такий співвласник має право на звернення до суду з відповідним позовом про поділ (виділ) спільного майна в натурі і таке право підлягає судовому захисту. Верховний суд України в п. 7 Постанови Пленуму «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» роз`яснив судам, що в спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з врахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась. Разом з цим, матеріали справи не містять доказів про технічну можливість виділити в натурі позивачу зазначену частину домоволодіння, будь-яких експертиз щодо визначення способу виділу частки в натурі проведено не було та відповідних клопотань щодо її проведення позивачем не було заявлено в судах першої та апеляційної інстанції. За таких обставин позовні вимоги про виділ у натурі частки домоволодіння та визнання права власності на неї задоволенню не підлягають задоволенню. Щодо зобов`язання відповідача знести за власний рахунок самочинно побудовану нею будівлю, що розташована біля домоволодіння АДРЕСА_1 , то суд звертає увагу щодо невизначення позивачем жодним чином ознак такої будівлі та її характеристики, без належного доказового підтвердження. Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів. Проте, суду не надано будь-яких належних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 89 ЦПК України), з урахуванням встановлених обставин і вимог (статей 12, 81 ЦПК України), прийшов до висновку про недоведеність заявлених позовних вимог. Враховуючи надані докази колегія суддів погоджується з висновком райнного суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом попередньої інстанції було дотримано норми матеріального та процесуального права. Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості та незаконності рішення не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування рішення, оскільки скарга не містить обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування висновків суду. Відповідно до частини третьої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Рішення суду відповідає матеріалам справи, доказам та вимогам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає. Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення. керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 серпня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: Т.Р. Куценко Судді: Е.Л. Демченко М.О. Макаров