Постанова Чернігівський апеляційний суд № 750/2034/21

Справа № 750/2034/21 Головуючий у 1 інстанції Кузюра М. М. Провадження № 33/4823/200/21 Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 квітня 2021 року місто Чернігів Чернігівський апеляційний суд в складі: Головуючого - судді Демченка О.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Каленика В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 березня 2021 року, в с т а н о в и в: Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого директором ТОВ Альянс Сейлз, мешканця АДРЕСА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з нього на користь держави судовий збір в розмірі 454 грн.. Судом ОСОБА_1 було визнано винуватим в тому, що він 22 лютого 2021 року, о 23 год. 12 хв., в м. Чернігові по проспекту Перемоги, 119-а, керував автомобілем «Mitsubishi Lancer», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме, запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, порушення мовлення, від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Драгер чи у лікаря-нарколога в установленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду, постанову відносно нього скасувати та провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Вважає, що постанова суду прийнята судом з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує, що незважаючи на відсутність підстав для зупинки, поліцейські почали здійснювати його особистий огляд та не надали йому права скористатися послугою адвоката, та не повідомляючи всіх обставин викликали двох свідків. Зазначає, що з цього приводу ним було здійснено повідомлення на лінію 102 для виклику іншого екіпажу патрульної поліції у зв`язку з неправомірними діями працівників патрульної поліції. Звертає увагу, що він погоджувався з проходженням тесту на стан сп`яніння за допомогою приладу Драгер тільки після надання документів, підтверджуючих сертифікацію даного приладу, але дана вимога працівниками поліції була розцінена як відмова його від проходження цього тесту на стан сп`яніння. Також наголошує, що він не відмовлявся і від освідування у медичному закладі, про що він повідомляв поліцейських. Зазначає, що 17.03.2021 року не прибув у судове засідання у зв`язку з перебуванням у відрядженні. Додає, що виконання його функціональних обов`язків по роботі безпосередньо залежать від права керування транспортними засобами, а також у зв`язку з позбавленням права керування його дітям будуть створені незручності по відвідуванню навчальних закладів. Зазначає, що під час винесення постанови в залі судового засідання не перебував, про існування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності дізнався з реєстру судових рішень лише 25 березня 2021 року. В апеляційному суді Подоляко Г.В. та його захисник підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити. Дослідивши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч.7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, при обставинах, зазначених у постанові, відповідає фактичним даним справи, ґрунтується на досліджених судом першої інстанції доказах, які також були предметом перевірки апеляційного суду. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган ( посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 111826 від 23.02.2021 року (а.с.3), ОСОБА_1 22 лютого 2021 року, о 23 год. 12 хв., в м. Чернігові по проспекту Перемоги, 119-а, керував автомобілем «Mitsubishi Lancer», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме, запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, порушення мовлення, від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Драгер чи у лікаря-нарколога в установленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху. Згідно даного протоколу, ОСОБА_1 був ознайомлений з його змістом при його складанні, від підпису та надання пояснень відмовився. З наявних у матеріалах справи пояснень, які громадяни ОСОБА_2 (а.с. 9) та ОСОБА_3 (а.с. 10), надали інспектору патрульної поліції в якості свідків при складанні адміністративного протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно водія ОСОБА_1 вбачається, що в їх присутності гр. ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду у встановленому законом порядку на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Драгер та в закладі охорони здоров`я. Дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, апеляційний суд переконався, що місцевий суд правильно прийшов до висновку, про те, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, а саме, відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в установленому порядку в присутності двох свідків, тобто скоїв адміністративні правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху водій зобов`язаний на вимогу працівника поліції пройти у встановленому порядку медичний огляд для встановлення стану алкогольного сп`яніння, дії наркотичних або токсичних засобів. Відмова особи, яка керує транспортним засобом від зазначеного обов`язку, тягне відповідальність, передбачену ст. 130 КУпАП, незалежно від того, чи перебувала особа за кермом під час виявлення правопорушення і складання протоколу на неї чи ні, та чи проводилось медичне обслідування на місці чи ні. Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані сп`яніння, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст.266 КУпАП, а також затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008 року «Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 року № 1452/735. Згідно пункту 27 постанови Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Відповідно до статті 266 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під дією препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції є заходом забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, який здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідно до вимог цієї статті огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. Відповідно до п. 7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції за № 1452/735 від 09.11.2015 року у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я. З контексту п. 7 розділу 1 Інструкції вбачається наявне право водія відмовитися від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу або ж не погодитися з результатом огляду. Такі дії водія мають потягти за собою обов`язок поліцейського направити особу на огляд до закладу охорони здоров`я. В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Так, з відеозапису, який міститься в матеріалах справи, убачається, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції у зв`язку з пересіканням подвійної лінії розмітки, тому твердження апелянта про його безпідставну зупинку поліцейськими не заслуговують на увагу. Також з відеозапису вбачається, що під час спілкування з поліцейськими у присутності двох свідків у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, а саме, запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, порушення мовлення, а також зафіксовано відмову водія від огляду на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер 6820 та відмову прослідувати до медичного закладу. Поведінка ОСОБА_1 під час спілкування з поліцейськими не викликала у суду сумнівів щодо перебування його в стані алкогольного сп`яніння. В подальшому, після складання протоколу про адміністративне правопорушення, водій ніби то виявив бажання пройти тест на стан сп`яніння за допомогою приладу Драгер, проте, він фактично відмовився від будь-якого огляду на стан сп`яніння, що власне особисто підтвердив в судовому засіданні апеляційного суду. Вимогу апелянта щодо надання поліцейськими підтверджуючих документів про сертифікацію приладу Драгер слід визнати безпідставними, оскільки ніякими нормативними актами не визначено обов`язків поліцейських мати при собі і пред`являти за першою вимогою сертифікат (Акт) повірки приладу Драгер. Отже, з адміністративного матеріалу та відеозапису вбачається, що огляд на стан сп`яніння водія ОСОБА_1 проводився відповідно до вимог вищезазначеної Інструкції та ст. 266 КУпАП, а з поведінки ОСОБА_1 можна зробити однозначний висновок про перебування його в стані алкогольного сп`яніння, а тому доводи в апеляційній скарзі з цього приводу безпідставні. Таким чином, з урахуванням фактичних обставин справи, в даному конкретному випадку не спростовують доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. За таких підстав, доводи апелянта про неправильність проведення його огляду на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння з порушеннями, є безпідставними. Крім того, такий довід сторони захисту спростовується відеозаписом, з якого вбачається як гр. ОСОБА_1 при свідках відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння на місці та в медичному закладі. Спростовується матеріалами справи і позиція апелянта щодо відсутності доказів його вини про відмову від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки в самому протоколі про адміністративне правопорушення (а.с.3) мова йде про відмову від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, що є порушенням п.2.5 Правил дорожнього руху. Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, так як відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, дії наркотичних чи токсичних речовин є порушенням вимог п. 2.5 ПДР України і утворює самостійний склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. За вказаних підстав, апеляційний суд приходить до беззаперечного висновку, що матеріали справи містять достатню кількість доказів, які є належними та допустимими, з урахуванням вимог чинного законодавства, а тому висновок районного суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є правильним та обґрунтованим з посиланням на відповідні докази. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції та не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, які є безпідставними і не спростовують правильності висновків суду про наявність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, та, на думку суду, є намаганням правопорушника уникнути адміністративної відповідальності за скоєне. Апеляційний суд наголошує, що судочинство в Україні проводиться на засадах змагальності, що передбачає самостійне обстоювання кожною стороною своїх прав та інтересів. Усі доводи, викладені в апеляційній скарзі, нічим не підтверджені і тому апеляційним судом відхиляються. Таким чином, всі обставини, на які посилається апелянт, судом першої інстанції досліджені, їм надана правильна оцінка. При цьому стороною захисту не надано апеляційному суду нових доказів, які б спростовували висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні даного адміністративного правопорушення. Таким чином, всупереч доводам апеляційної скарги, висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, ґрунтуються на підставі повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи. Відповідно до ст. 23 Кодексу України про адміністративне правопорушення, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та для запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами. Адміністративне стягнення ОСОБА_1 накладено судом з додержанням вимог статті 33 КУпАП, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини та в межах санкції частини статті за дане правопорушення. При розгляді справи судом першої інстанції порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП. Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено. З урахуванням викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 березня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування апеляційним судом не встановлено. З огляду на вказані в апеляційній скарзі доводи щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження, суд вважає їх поважними та з метою дотримання принципу доступу громадян до правосуддя, вважає за можливе поновити пропущений процесуальний строк на оскарження судового рішення. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Поновити строк ОСОБА_1 на апеляційне оскарження постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 березня 2021 року. Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 березня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. СуддяО. В. Демченко