Постанова 4823 № 736/2277/23

Справа № 736/2277/23 Головуючий у 1 інстанції Чурупченко М. І. Провадження № 33/4823/34/24 Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 січня 2024 року місто Чернігів Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Оседача М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника - адвоката Вдовиченка Б.В. в інтересах особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Корюківського районного суду Чернігівської області від 20 листопада 2023 року, - В С Т А Н О В И В : Цією постановою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, житель АДРЕСА_1 , непрацюючий, притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) з накладенням стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у сумі 536,80 грн. Як встановив суд, 26 вересня 2023 року, о 17 год. 13 хв., в с. Тютюнниця по вул. Б. Хмельницького, ОСОБА_1 керував автомобілем Skoda Fabia, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння обличчя, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки та у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Не погодившись із рішенням суду, захисник - адвокат Вдовиченко Б.В. в інтересах особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову місцевого суду скасувати як незаконну та закрити провадження по справі, у зв`язку з відсутністю в діях його довірителя складу даного адміністративного правопорушення. Вважає, що висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи, а постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, процедура проходження огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння була порушена, оскільки останній не мав жодних ознак алкогольного сп`яніння, його не було ознайомлено з процесуальними правами і він не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння. Вказує, що зупинку транспортного засобу було здійснено безпідставно, а тому, подальші дії працівників поліції вважає, незаконними. Посилається на те, що відеозапис не є безперервним не відображає усіх обставин даної події та відсутні відомості про технічний засіб за допомогою якого здійснювалась відеофіксація. На переконання апелянта, надані матеріали на оптичному диску підпадають під визначення електронного доказу, отже, копії зазначених доказів мають бути засвідчені електронним цифровим підписом або надані суду в оригіналі, що також передбачає наявність на них, серед іншого, ознак цифрового підпису автора. Також, зазначає, що ОСОБА_1 не було вручене направлення на огляд на стан сп`яніння. Вказує, що під час розгляду справи в місцевому суді були порушені права ОСОБА_1 , оскільки розгляд справи, в порушення вимог ст. 268 КУпАП, було здійснено без його участі, що позбавило останнього можливості надати свої пояснення з приводу даних обставин події. Акцентує увагу на тому, що місцевий суд обмежився лише формальним висловом про підтвердження вини ОСОБА_1 , що свідчить про невмотивованість судового рішення. Окрім цього, просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови місцевого суду, оскільки вважає його пропущеним з поважних на те причин. В судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник не з`явились, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не подавали. Відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов`язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку. У відповідності до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена, зокрема, особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником, протягом десяти днів з дня винесення постанови. Згідно ст.289 КУпАП в разі пропуску строку на апеляційне оскарження з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. З метою забезпечення принципу доступу громадян до правосуддя, з огляду на поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд вважає за можливе поновити апелянту строк на звернення до суду. Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ за № 1306 від 10 жовтня 2001 року, водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Згідно п.6 розділу І та п.6 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Інструкція), затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також у присутності двох свідків. Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №329317 від 26.09.2023 року, ОСОБА_1 26 вересня 2023 року, о 17 год. 13 хв., в с. Тютюнниця по вул. Б. Хмельницького, керував автомобілем Skoda Fabia, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння обличчя, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки та у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Викладені у даному протоколі відомості ОСОБА_1 власноручно підтвердив своїм підписом та особисто в графі пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, по суті порушення написав «прошу суд поставитись з розумінням» (а.с.3). Отже, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, в силу положень ст.251 КУпАП. Із переглянутого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається (а.с.8), що працівники поліції зупинили транспортний засіб, під керуванням ОСОБА_1 . У подальшому, при спілкуванні з водієм працівники поліції виявили у нього явні ознаки алкогольного сп`яніння і йому було неодноразово запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або у закладі охорони здоров`я, однак останній відмовився. При цьому, ОСОБА_1 не заперечував, що вживав алкоголь та намагався домовитись із працівниками поліції не оформляти на нього адмінматеріали за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Слід зазначити і те, що зупинивши автомобіль, працівники поліції вказували водію, що він не був пристебнутий ременем безпеки, чого він і не заперечував, що є порушенням Правил дорожнього руху, а також враховуючи, що на даний час в країні діє воєнний стан, доводи апелянта в частині безпідставної зупинки транспортного засобу не є переконливими. Пункт 2.5 Правил дорожнього руху зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Невиконання названого пункту Правил, у даному випадку, утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Твердження апелянта про те, що відеоматеріал не може слугувати належним доказом, так як відеофіксація не здійснювалась безперервно, є непереконливими, оскільки вказаний відеозапис є лише одним із доказів на підтвердження даних, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, складеному повноважною на те особою. Також, на відеозаписі чітко зафіксовано відмову водія ОСОБА_1 від проходження відповідного огляду на стан алкогольного сп`яніння, і підстави піддавати сумніву зміст даного відеозапису відсутні. Також, доводи апелянта з приводу відсутності даних щодо технічного засобу, за допомогою якого здійснювалась відеофіксація, є необґрунтованими, оскільки ст. 256 КУпАП та інші норми Закону не містять вимоги до засобу відеофіксації. Доводи апелянта про те, що працівники поліції ОСОБА_1 не роз`яснили його права не є слушними, з огляду на таке. Як слідує із протоколу про адміністративне правопорушення, у ньому міститься відмітка про те, що ОСОБА_1 було роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП. Що стосується посилань захисника на те, що матеріали на оптичному диску підпадають під визначення електронного доказу, а отже, копії зазначених доказів мають бути засвідчені електронним цифровим підписом або надані суду в оригіналі, що також передбачає наявність на них, серед іншого, ознак цифрового підпису, то суд апеляційної інстанції не може прийняти їх до уваги, оскільки у даній справі працівники поліції здійснювали відеозапис відповідно до ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», яким передбачено, що поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису. Крім того, ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото - і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото - і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб, забезпечення дотримання Правил дорожнього руху, що в даному випадку і відбувалось, і порушень з боку працівників поліції щодо ведення фіксації обставин, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, складеному відносно ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції не вбачає. З протоколу про адміністративне правопорушення та направлення на огляд на стан сп`яніння вбачається (а.с.3,4), що до даних процесуальних документів були занесені ті ознаки алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 , які як наслідок потягли за собою пропозицію щодо проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а отже, жодних порушень з боку працівників поліції, на переконання суду апеляційної інстанції, в даному випадку не було. В матеріалах справи наявне направлення на огляд водія ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яке не вручалося останньому, у зв`язку з його відмовою від проведення такого огляду, що зафіксовано на відеозаписі працівника поліції (а.с.4,8). Більш того, направлення, у даному випадку, судом не може бути взято до уваги, оскільки відносно ОСОБА_1 було складено адмінматеріали саме за його відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Апеляційним судом не встановлено порушень працівниками поліції порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, до того ж, будь-яких зауважень чи заперечень щодо порядку проведення такого огляду та оформлення протоколу щодо нього, ОСОБА_1 не зазначав, із заявами про неправильність дій чи порушення його процесуальних прав та складання протоколу до компетентних органів не звертався і матеріали справи таких не містять. Доводи апелянта про порушення судом вимог ст.268 КУпАП, так як розгляд справи відбувся без участі ОСОБА_1 , на думку апеляційного суду, є непереконливими. Слід зауважити, що суд першої інстанції неодноразово вживав відповідні заходи щодо повідомлення ОСОБА_1 про час та місце слухання справи. Окрім цього, ОСОБА_1 достовірно знав про те, що відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення, який буде розглянуто у суді першої інстанції, і не цікавився про хід його справи. Більш того право особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , бути присутнім під час розгляду справи в суді було поновлене апеляційним судом, останнього було повідомлено належним чином про час та місце розгляду справи, однак він у судове засідання не з`явився з невідомих суду причин. Відтак, доводи апелянта про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу. Таку позицію останнього слід розцінювати, як намагання ОСОБА_1 уникнути встановленої Законом відповідальності за скоєне. Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він, керуючи транспортним засобом, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.5 ПДР України, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції. Адміністративне стягнення ОСОБА_1 накладено судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, його особи, ступеня вини та в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як ОСОБА_1 , так і іншими особами. Враховуючи, що при розгляді справи судом першої інстанції не допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, що притягується до адміністративної відповідальності у вчиненому правопорушенні, кваліфікацію дій та необґрунтованість накладеного стягнення, підстав для скасування, або зміни постанови суду не вбачається. На підставі викладеного, керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд - П О С Т А Н О В И В : Поновити захиснику - адвокату Вдовиченку Б.В. строк на апеляційне оскарження постанови Корюківського районного суду Чернігівської області від 20 листопада 2023 року. Апеляційну скаргу захисника - адвоката Вдовиченка Б.В. в інтересах особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Корюківського районного суду Чернігівської області від 20 листопада 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно є остаточною і оскарженню не підлягає. СуддяМ. М. Оседач