Постанова Миколаївський апеляційний суд № 487/394/21

28.04.21 33/812/162/21 Справа № 487/394/21 Головуючий у першій інстанції Лагода А.А. Провадження № 33/812/162/21 Доповідач апеляційного суду Лівінський І.В. Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А іменем України 28 квітня 2021 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого судді Лівінського І.В., з секретарем судового засідання Спанатій О.С., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисника Коваля В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 березня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнана винною у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених статтями 124, 122-4, частиною 1 статті 130 КУпАП та на неї накладене адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10200 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік, стягнуто 454 грн судового збору, у с т а н о в и в : Згідно з постановою суду, 17 січня 2021 року о 03 годині 40 хвилин в м. Миколаєві по вул. Озерна, 31 водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «Toyota Corolla» державний номерний знак НОМЕР_1 була неуважна, не стежила за дорожньою обстановкою, відповідно не зреагувала на її зміну, не дотрималась безпечного бокового інтервалу та скоїла наїзд на припаркований транспортний засіб «Hyundai Sonata» державний номерний знак НОМЕР_2 , в якому нікого не було, чим порушила вимоги пункту 2.3 «б», 13.1 Правил дорожнього руху України затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 № 1306 (далі ПДР). Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП) транспортні засоби отримали механічні пошкодження та завдано матеріальних збитків. Вказаними діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП. Крім того, будучи учасником вищезазначеної ДТП, ОСОБА_1 з місця пригоди зникла, чим порушила пункт 2.10 «а» ПДР, відповідальність за що передбачена статтею 122-4 КУпАП. Також 17 січня 2021 року о 04 годині 15 хвилин в м. Миколаєві по вул. Озерна, 25/29, водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «Toyota Corolla» державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів. В присутності двох свідків водію ОСОБА_1 працівниками поліції було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер», на що водій категорично відмовилась. Також водію було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі МОЦПЗ, на що водій також відмовилась у присутності двох свідків, чим порушила вимоги пункту 2.5 ПДР, відповідальність за що передбачена частиною 1 статті 130 КУпАП. Постановою судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 січня 2021 року адміністративні справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтями 124, 122-4, частиною 1 статті 130 КУпАП об`єднано в одне провадження. Постановою судді того ж суду від 23 березня 2021 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 124, 122-4, частиною 1 статті 130 КУпАП та на підставі частини 2 статті 36 КУпАП остаточно накладене адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10200 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік. Крім того, суд стягнув судовий збір в розмірі 454 грн. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову в частині визнання її винною за частиною 1 статті 130 КУпАП скасувати та в цій частині провадження закрити за частиною 1 статті 247 КУпАП за відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення. Апелянт вважає, що постанова є незаконною та необґрунтованою, винесена без врахування та дослідження всіх фактичних обставин справи, а зібрані у справі докази є неналежними та недостатніми для визнання її винною у вказаному адміністративному правопорушенні. ОСОБА_1 зазначає, що не відмовлялася від проходження огляду на стан сп`яніння на місці оформлення матеріалів, оскільки їй це взагалі не пропонували. Поліцейські одразу ж повідомили їй про необхідність пройти огляд саме у медичному закладі. Вважає, що такі дії суперечать встановленому законодавством порядку проведення огляду на стан сп`яніння. Апелянт вказує на те, що свідки не були присутні під час оформлення адміністративних матеріалів, а лише підписали заздалегідь виготовлені поліцейськими пояснення, навіть не читаючи їх. Суд першої інстанції, на думку апелянта, необґрунтовано відмовив їй в задоволенні клопотання про виклик у судове засідання та допит свідків, які були присутніми при складенні протоколу про адміністративне правопорушення. Зазначає, що наявний у матеріалах справи відеозапис з місця події є уривчастим та нерозбірливим, відео зйомка велася з перервами, а тому наявний відеозапис не може вважатися допустимим доказом вчинення нею правопорушення. Крім того, апелянт звертає увагу суду на те, що інкриміноване їй правопорушення, яке полягає у відмові від проходження нею огляду на стан алкогольного сп`яніння після ДТП, підпадає під ознаки не частини 1 статті 130 КУпАП, а частини 4 цієї статті. В ході судового розгляду не заперечувала факту вживання вина, але вже після того, як перестала керувати своїм автомобілем, вже після ДТП. Тобто по суті її дії були як поліцією, так і судом невірно кваліфіковані, через що суд першої інстанції повинен був повернути матеріали до органу поліції на дооформлення. Через невірну кваліфікацію її дій за частиною 1 статті 130 КУпАП, постанова про притягнення її до відповідальності підлягає скасуванню у цій частині. Переглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги з дотриманням вимог частини 7 статті 294 КУпАП, апеляційний суд дійшов наступного. Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до положень пункту 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Як вбачається з диспозиції частини 1 статті 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає не тільки у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само, і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 407496, 17 січня 2021 року о 04 годині 50 хвилин водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «Toyota Corolla» державний номерний знак НОМЕР_1 по вул. Озерній 25/29 в м. Миколаєві, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації. В присутності двох свідків водію ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер», на що водій відмовилася. Також їй було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі МОЦПЗ, на що ОСОБА_1 також відмовилася, чим порушила пункт 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена частиною 1 статті 130 КУпАП. Вказаний протокол складено за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених статтею 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 7 листопада 2015 року № 1395. Викласти свої пояснення в протоколі по суті порушення ОСОБА_1 відмовилася. Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснив, що в його присутності та присутності іншого свідка водію ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер», на що водій відмовилася. Чи пропонувалось інспектором пройти огляд в медичному закладі він не пам`ятає. Водночас, як вбачається з письмових пояснень свідка ОСОБА_2 , 17 січня 2021 року приблизно 04 години 30 хвилин він був запрошений працівниками патрульної поліції за адресою м. Миколаїв, вул. Озерна, 25/29 як свідок під час опитування водія ОСОБА_1 , яка керувала транспортним засобом «Toyota Corolla», з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: шатка хода, різкий запах алкоголю з порожнини рота. В його присутності водію ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер», на що водій відмовилася. Також відмовилася пройти огляд на стан сп`яніння в МОЦПЗ. Водій ОСОБА_1 була ознайомлена з правами та обов`язками, їй повідомлено про складення протоколу за частиною 1 статті 130 КУпАП. Свідок ОСОБА_3 в своїх письмових поясненнях дав аналогічні пояснення. Керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а також факт відмови ОСОБА_1 пройти відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, підтверджений також відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції, доданого до протоколу про скоєння адміністративного правопорушення серії ДПР18 № 407496. З вказаного відеозапису, дослідженого апеляційним судом, видно, що на вимогу працівника поліції пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки або в медичному закладі ОСОБА_1 відмовилася в присутності свідків. Відповідно до частини 1 статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Не довіряти або сумніватись в правдивості та об`єктивності пояснень свідків у суду апеляційної інстанції підстав немає, оскільки їх покази є в цілому послідовними і узгоджуються з іншими зібраними у даній справі доказами, а тому є належними доказами в даній справі. За такого, зміст протоколу про адміністративне правопорушення та наведені показання свідків щодо суті адміністративного правопорушення в цілому узгоджуються з даними, які містяться у відеозаписі з нагрудної камери поліцейського, здійсненому працівником поліції під час вчинення ОСОБА_1 зазначеного правопорушення . Зазначеним відеозаписом з нагрудного відеореєстратора працівників патрульної поліції спростовуються також твердження апелянта щодо відсутності двох свідків під час проведення огляду. На відео видно, що свідки були присутніми, спілкуються та підтверджують відмову ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння в установленому законом порядку. Отже, доводи ОСОБА_1 про те, що поліцейські не запропоновували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та вона не відмовлялася від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, спростовуються дослідженими у справі доказами. Доводи апеляційної скарги про те, що поліцією неправильно кваліфіковані її дії, а суд першої інстанції не повернув матеріали адміністративної справи на до оформлення, апеляційний суд вважає необґрунтованими. Відповідно до диспозиції частини 1 статті 130 КУпАП, об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого цією нормою, виражається, зокрема, у такій формі: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Склад такого правопорушення є формальним. Отже, з моменту відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, склад такого правопорушення є закінченим. Тому, для кваліфікації дій за вказаною нормою, немає правового значення чи вживав водій спиртні напої на момент відмови від відповідного огляду. Твердження апелянта про те, що судом першої інстанції розглянуто справу з порушенням її процесуальних прав, зокрема, суд відмовив їй в задоволенні клопотання про виклик свідків, які були залучені поліцейськими під час складення протоколу, не може бути достатньою підставою для скасування оскаржуваної постанови, оскільки апеляційним судом вказаний недолік розгляду справи, допущений судом першої інстанції, усунуто. Таким чином, сукупність досліджених в матеріалах справи доказів, а саме протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 407496 від 17 січня 2021 року, пояснень свідка ОСОБА_2 та письмових пояснень свідка ОСОБА_3 , відеозапису з нагрудної камери поліцейського, свідчить про доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП. З огляду на наведене, підстави для скасування постанови суду першої інстанції, як того просить апелянт, відсутні. Керуючись статтями 283, 294 КУпАП, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 березня 2021 року, якою ОСОБА_1 притягнута до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Миколаївського апеляційного суду І.В. Лівінський