Постанова 4857 № 1.380.2019.002433

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.002433 пров. № А/857/3382/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Шинкар Т.І., суддів Онишкевича Т.В., Шевчук С.М., секретаря судового засідання Гром І.І., розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Гулик А.Г.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Львові о 17 год. 25 хв. 11 листопада 2020 року, повне судове рішення складено 19 листопада 2020 року, у справі №1.380.2019.002433 за позовом Приватного підприємства «Львів-ПАК» до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправним і скасування припису та постанов, В С Т А Н О В И В: 15.05.2019 Приватне підприємство «Львів-ПАК» звернулось в суд з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області, просило визнати протиправними та скасувати припис від 19.04.2019 № ЛВ 2320/471/АВ/П. 02.07.2019 Приватне підприємство «Львів-ПАК» звернулось в суд з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області, просило визнати протиправними та скасувати постанови від 10.05.2019 №ЛВ2320/471/АВ/ФС-1, №ЛВ2320/471/АВ/ФС-2, № ЛВ 2320/471/АВ/ФС-3. Ухвалою від 17.09.2019 Львівський окружний адміністративний суд об`єднав в одне провадження справу №1.380.2019.003236 із справою №1.380.2019.002433. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року позов задоволено частково: визнано протиправними і скасовано постанови Головного управління Держпраці у Львівській області №ЛВ2320/471/АВ/ФС-1, №ЛВ2320/471/АВ/ФС-2, №ЛВ 2320/471/АВ/ФС-3 від 10.05.2019. У задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування припису Головного управління Держпраці у Львівській області №ЛВ2320/471/АВ/П від 19.04.2019 відмовлено повністю. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що виклик на розгляд справи № 289/1/11-39 вручено невстановленій особі, належність працівника охорони до ПП «Львів-ПАК», а також його повноваження на отримання поштової кореспонденції в інтересах позивача не встановлена. Суд першої інстанції вказав, що оскільки ПП «Львів-ПАК» не поінформоване про час та місце розгляду справи за п`ять днів до дати розгляду справи, то відповідач не виконав свого обов`язку щодо належного повідомлення про розгляд справи, а тому оскаржені постанови прийняті без належного повідомлення про розгляд справи та участі позивача. Щодо оскаржуваного припису, то суд першої інстанції дійшов висновку, що такий винесено правомірно, підстави для скасування відсутні. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, Головне управління Держпраці у Львівській області подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року та постановити нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що зафіксовані в Акті інспекційного відвідування №ЛВ2320/471/АВ від 19.04.2019 порушення позивачем вимог трудового законодавства мають очевидний характер. Скаржник вказує, що 26.04.2019 надіслано виклик на розгляд справи, що підтверджено квитанцією оплати відправлення за списком №3836, повідомлення про розгляд справи надіслано за чотирнадцять днів до дати розгляду. Скаржник вказує, що позивач підтверджує факт отримання повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу, однак за 4 дні до розгляду. Скаржник вважає, що висновки суду першої інстанції в цій частині є необґрунтованим та безпідставним. В судовому засіданні 19.04.2021 представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції. Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині вимогам статті 242 КАС України відповідає. З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ПП «Львів-ПАК» зареєстроване як юридична особа 13.11.2006, види діяльності за КВЕД-2010: лісопильне та стругальне виробництво; вантажний автомобільний транспорт; надання допоміжних послуг у лісовому господарстві; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; виробництво інших виробів з деревини; виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння; виробництво дерев`яної тари. 12.04.2019 на підставі наказу ГУ Держпраці у Львівській області від 12.04.2019 № 0874-П та звернення працівника видано направлення №0874 для проведення інспекційного відвідування у ПП «Львів-ПАК» на предмет дотримання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, тривалості робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, гарантії прав неповнолітніх та військовослужбовців. У період з 18.04.2019 по 19.04.2019 у ПП «Львів-ПАК» проведено інспекційне відвідування, за результатами якого складено акт інспекційного відвідування від 19.04.2019 №ЛВ2320/471/АВ, в якому зафіксовано порушення ПП «Львів-ПАК» вимог пункту 2.5 глави 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58, статті 44, частини 1 статті 116, статті 119, пункту 3 статті 36 Кодексу законів про працю України. На підставі акта інспекційного відвідування ГУ Держпраці у Львівській області прийнято: - постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 10.05.2019 №ЛВ2320/471/АВ/ФС-1 за порушення вимог пункту 2.5 глави Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58; - постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 10.05.2019 №ЛВ2320/471/АВ/ФС-2 за порушення вимог статті 119, пункту 3 статті 36 Кодексу законів про працю України; - постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 10.05.2019 №ЛВ2320/471/АВ/ФС-3 за порушення вимог статті 44, частини першої статті 116 Кодексу законів про працю України. Вважаючи вказані постанови протиправними, такими, що підлягають скасуванню, Приватне підприємство «Львів-ПАК» звернулося із позовом до суду. Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно до абзацу 3 статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом. Інспекційне відвідування у позивача проведено на підставі підпункту 1 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295, чинному на час проведення інспекційного відвідування позивача (далі Порядок №295), відповідно до якого інспекційні відвідування проводяться за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю. Відповідно до пункту 19 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509, в редакції чинній на час винесення оскаржуваних постанов (далі Порядок №509). Відповідно до абзацу 4 пункту 2 Порядку №509 штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади. Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа) (пункт 3 Порядку №509). Справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд. Відповідно до пункту 6 Порядку №509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. Справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду (пункт 7 Порядку №509). Як вказано Верховним Судом у постанові від 15 січня 2021 року у справі №1340/3731/18 ключовим правовим питанням у справі є застосування пункту 6 Порядку №509, а саме зміст обов`язку державного органу повідомляти особу, яка притягується до відповідальності, про час та місце розгляду справи, а також правові наслідки неповідомлення. Положення пункту 6 Порядку №509 покладає цей обов`язок на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов`язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим. Для інформування особи про час та місце розгляду справи можуть використовуватися різні способи: рекомендований лист, телеграма, телефакс, телефонограма, особисте вручення повідомлення представникам. Множинність способів повідомлення дозволяє уповноваженій посадовій особі обрати один або декілька способів, які забезпечують поінформованість особи. Отже, саме на уповноважену посадову особу покладається обов`язок з`ясувати чи поінформовано особу. При цьому, саме лише надсилання повідомлення (без доказів його отримання) не свідчить про її поінформованість. У разі неналежного поінформування особи, яка притягується до відповідальності, уповноважена особа не може розпочинати розгляд справи. З огляду на це, обов`язок уповноваженої посадової особи письмово повідомляти суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду справи про накладення штрафу вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за п`ять днів до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Таке тлумачення пункту 6 Порядку №509 відповідає завданням адміністративного судочинства та принципу верховенства права, оскільки має наслідком більш ефективний захист права та інтереси фізичних та юридичних осіб. З`ясовуючи поінформованість особи про час та місце розгляду справи, суд також повинен зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні, не можуть бути підставою для скасування постанови. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи, яка її стосується. У разі одержання повідомлення до засідання, але у строк, що є меншим за п`ятиденний, особа повинна вживати розумних заходів для реалізації своїх прав на участь у засіданні. З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що 26.04.2019 Головне управління Держпраці у Львівській області сформувало виклик на розгляд справи №289/1/11-39, адресований позивачу, в якому повідомлено, що прийнято рішення про розгляд справи про накладення штрафу за результатами інспекційного відвідування ПП «Львів-ПАК», що відбудеться 10.05.2019 о 12:00. Вказаний виклик відправлено позивачу 26.04.2019 (відправлення № 7900821304519), що підтверджується квитанцією оплати відправлення за списком № 3836 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих. Відповідно до листа АТ «Укрпошта» від 18.11.2019 №12.2.1-04-1152 за інформацією ВПЗ Сілець Жовківського району рекомендоване відправлення за № 7900821304519 вручено 04.05.2019 особисто. Відповідно до долученої до матеріалів справи копії Журналу реєстрації вхідної документації 2019 р. ПП «Львів ПАК» лист Головного управління Держпраці у Львівській області від 26.04.2019 №289/1/11-39 зареєстровано позивачем 06.05.2019. Листом АТ «Укрпошта» від 29.10.2020 №33-К-10298 адресованого суду першої інстанції на виконання ухвали від 05.10.2020 повідомлено, що рекомендований лист №7900821304519 вручений без довіреності працівнику охорони під підпис, який знаходився за адресою місцезнаходження ПП «Львів-ПАК». Крім цього, з вини працівника відділення поштового зв`язку Сілець попередня інформація щодо вручення рекомендованого листа №7900821304519 особисто ПП «Львів-ПАК» зазначена помилково. Згідно зі статтею статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. З огляду на долучені до матеріалів справи докази суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що виклик на розгляд справи № 289/1/11-39 вручено невстановленій особі, належність працівника охорони до ПП «Львів-ПАК», а також його повноваження на отримання поштової кореспонденції в інтересах позивача не встановлена. Представник позивача не брав участі у розгляді справи 10.05.2019. Разом з тим, обраний відповідачем спосіб повідомлення позивача не є єдино можливим, а його використання не виключає можливості одночасного використання будь-якого іншого способу, із передбачених пунктом 6 Порядку №509, з метою належного доведення до відома позивача інформації про розгляд його справи, однак застосування інших способів повідомлення позивача про розгляд справи про накладення штрафу з матеріалів справи не встановлено; відповідачем такі не вказані. Водночас, у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що позивач ухилявся від одержання повідомлення або ж вчиняв інші недобросовісні дії, намагаючись уникнути участі у розгляді справи, а тому неналежне повідомлення позивача про проведення відповідачем розгляду справи (менше ніж за п`ять днів до дати розгляду) є самостійною підставою для скасування оспорюваної постанови відповідача про накладення штрафу на позивача. Вказане відповідає правовим висновкам Верховного Суду в частині належного повідомлення уповноваженими посадовими особами суб`єктів господарювання/роботодавців про розгляд справи про накладення штрафу, викладеним у постановах від 12.06.2019 у справі №813/3415/18 та від 15.01.2021 у справі № 1340/3731/18, від 04.03.2021 у справі №160/8027/18. Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції у оскаржуваній частині рішенні викладено мотиви протиправності прийняття відповідачем оскаржуваних постанов про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 10.05.2019, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції в оскаржуваній частині не спростовують, на законність судового рішення не впливають. Водночас, суд апеляційної інстанції не може залишити поза увагою недотримання судом першої інстанції, встановлених нормами КАС України, розумних строків розгляду справи. Як це зазначено у практиці ЄСПЛ, судовий розгляд справи повинен відповідати вимозі «розумного строку» в розумінні частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Обґрунтованість тривалості провадження має оцінюватися з урахуванням конкретних обставин справи та з урахуванням критеріїв, викладених у прецедентній практиці Суду, зокрема, складності справи та поведінку заявника та відповідних органів. (п.41 рішення ЄСПЛ у справі «Зяя проти Польщі» (заява № 45751/10)). Суд апеляційної інстанції за наслідком апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції не знайшов обґрунтування затримки у розгляді даної справи. Керуючись статтями 229, 241, 243, 308, 310, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року у справі №1.380.2019.002433 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді Т. В. Онишкевич С. М. Шевчук Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 28.04.2021 згідно з ч.3 ст.321 КАС України