Постанова 4856 № 295/13191/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 295/13191/20 Головуючий у 1-й інстанції: Чішман Л.М. Суддя-доповідач: Іваненко Т.В. 28 квітня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Іваненко Т.В. суддів: Сторчака В. Ю. Гонтарука В. М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 24 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби про скасування постанови в справі про порушення митних правил, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Богунського районного суду м. Житомира з позовом до Київської митниці Держмитслужби, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову в.о. заступника начальника Київської митниці Держмитслужби України Калинович О.О. в справі про порушення митних правил №1331/10000/20 від 22.10.2020 року та закрити справу про порушення митних правил. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 24 лютого 2021 року позов задоволено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Богунського районного суду м. Житомира від 24.02.2021 скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що декларантом ОСОБА_1 при розрахунку митних платежів не враховано та не зазначено в митній декларації фактичний календарний рік виготовлення транспортного засобу, а саме зазначено календарний рік виготовлення транспортного засобу 2009 у той час як фактичним календарним роком виготовлення транспортного засобу є 2008 рік, що у відповідності до службової записки Управління адміністрування митних платежів, митної вартості та класифікації товарів Київської митниці Держмитслужби від 27.07.2020 №7.8-15-06/3792 призвело до несплати митних платежів в повному об`ємі на загальну суму 4903 грн 67 коп. Крім того, апелянт звертає увагу на те, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення посилався на діючу норму ч.1 ст.467 МК України, проте за змістом рішення фактично застосував положення ст. 467 МК України в недіючій редакції, а відповідно і на рішення Верховного Суду, яке не стосується діючої норми права та не має юридичної сили. Наведена судом першої інстанції судова практика стосується регулювання відповідних правовідносин, що виникли до 08.11.2018, тобто до набуття чинності нової редакції ч.1 ст. 467 МК України, яка визначає строк притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил - не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення. Позивач надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. З обставин справи встановлено, що 22.10.2020 виконуючим обов`язки заступника начальника Київської митниці Держмитслужби України Калиновичем О.О. винесено постанову в справі про порушення митних правил №1331/10000/20, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України, накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300% несплаченої суми митних платежів на суму 14 711,01 грн. Зі змісту постанови видно, що 04.03.2020 до відділу митного оформлення №1 митного поста «Житомир» Київської митниці Держмитслужби агентом з митного оформлення ОСОБА_2 з метою оформлення в митному режимі «імпорт» товару: «легковий автомобіль марки «Volkswagen» моделі «Tiguan», номер кузова НОМЕР_1 », було подано митну декларацію UА100530/2020/013309 та товаросупровідні документи, зокрема, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 18.02.2020, фактура від 24.02.2020 року. В графі 47 митної декларації UА100530/2020/013309 ОСОБА_2 здійснено нарахування митних платежів з врахуванням календарного року виготовлення транспортного засобу 2009 та визначені загальний розмір митних платежів на суму 80 930,56 грн. Проте, у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 18.02.2020, рік виготовлення автомобіля вказано 2008-10. Таким чином, позивачем при розрахунку митних платежів не враховано та не зазначено в митній декларації фактичний календарний рік виготовлення транспортного засобу, що призвело до несплати митних платежів у повному об`ємі на загальну суму 4903,67 грн. Згідно митної декларації UА10530/2020/11624, в описі транспортного засобу марки «Volkswagen» моделі «Tiguan», номер кузова НОМЕР_1 », ОСОБА_2 вказано календарний рік виготовлення 2009 рік, дата першої реєстрації 03.04.2009 року. Зі змісту свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 18.02.2020 року автомобіля марки «Volkswagen» моделі «Tiguan», номер кузова НОМЕР_1 », встановлено, що рік виготовлення-місяць 2008-10; дата першого введення в експлуатацію в Швеції 03.04.2009 року. 17.07.2020 року ОСОБА_2 подано заяву №13 начальнику Київської митниці, в якій, в порядку ст. 259 МК України, просив надати дозвіл на внесення змін до митної декларації UА100530/2020/013309, в частині визначення суми митних платежів. 18.09.2020 року ОСОБА_2 подано заяву начальнику Київської митниці, в якій просив вважати недійною заяву, зокрема, №13 від 17.07.2020 року. Вважаючи постанову від 22.10.202 в справі про порушення митних правил №1331/10000/20, якою його визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України, протиправною, ОСОБА_2 звернувся до суду із даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що у даному випадку з моменту подання декларації ймовірно протиправні дії більше не вчиняються, відтак інкримінований позивачу склад діяння не носить триваючого характеру. Відповідно до постанови Верховного суду України № 21-260 а/11 від 09.04.2012 року порушення митних правил, що виявилось після подання ВМД не можна вважати триваючим, воно припиняється із поданням декларації митному органу, а отже адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як встановлено діючим законодавством. Митне оформлення транспортного засобу було здійснено 04.03.2020 року тому кінцевим можливим строком накладення адміністративного стягнення є 04.09.2020 року. Враховуючи наведене, а також беручи до уваги, що постанова митного органу складена 22.10.2020 року, суд першої інстанції дійшов до висновку, що Київською митницею адміністративне стягнення на позивача накладено поза межами встановленого законом строку, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню. Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та скасування постанови від 22.10.202 в справі про порушення митних правил №1331/10000/20. Однак, колегія суддів вважає помилковими мотиви, з яких суд дійшов такого висновку, з урахуванням наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 467 МК України ( в редакції на час прийняття спірної постанови), якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються митними органами або судами (суддями), адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення. До 08.11.2018 ч.1 ст.467 Митного кодексу України була викладена в наступній редакції: якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477 - 481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень. Дійсно, до набуття чинності 08.11.2018 змін до ч.1 ст. 467 Митного кодексу України існувала загально - юридична та судова практика, щодо віднесення діянь вчинених з ознаками адміністративного правопорушення передбаченого ст. 485 Митного кодексу України до не триваючих порушень митних правил та обрахунок термінів можливості притягнення до відповідальності з дня вчинення таких правопорушень (за змістом недіючої редакції частини 1 статті 467 МК України, тобто з дня подачі митної декларації), що в свою чергу призвело до неможливості притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності за результатами постаудиту. Змінивши ч.1 ст. 467 Митного кодексу України законодавець виключив будь-який зв`язок та порядок обрахування термінів можливості притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, з врахуванням того чи є це порушення триваючим, встановивши єдиний порядок обрахування цих термінів - з дня ВИЯВЛЕННЯ правопорушення. Для застосування положень ч.1 ст. 467 МК України при вирішенні питань щодо наявності термінів притягнення винної особи до адміністративної відповідальності після 08.11.2018 не має жодного значення чи є правопорушення триваючим чи не триваючим; Отже, доводи апелянта щодо дотримання відповідачем строку притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності є цілком обґрунтованими, оскільки враховуючи той факт, що на дату подання декларації відповідне порушення не було виявлено працівниками митного органу, таке порушення виявлено за результатами вибіркової перевірки працівниками управління протидії митним правопорушенням та контрабанді в день встановлення всіх ознак такого порушень - в день складання відповідного протоколу 31.07.2020, останнім днем можливості притягнення позивача до адміністративної відповідальності, з безумовним дотриманням ч. 1 ст. 467 МК України є 31 січня 2021 року. Таким чином, висновок суду першої інстанції стосовно порушення відповідачем строку притягнення позивача до адміністративної відповідальності є помилковим та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства України. Наведені судом першої інстанції висновки Верховного Суду у постанові від 09.04.2012 у справі №21-260 а/11 не може бути застосована до даних спірних правовідносин, оскільки предмет спору у вказаній справі стосувався правовідносин, що виникли до 08.11.2018, тобто до набуття чинності нової редакції ч. 1 ст. 467 Митного кодексу України. Що стосується правомірності прийняття постанови в.о. заступника начальника Київської митниці Держмитслужби України Калинович О.О. в справі про порушення митних правил №1331/10000/20 від 22.10.2020 року за вчинення Чайківським порушення, передбаченого ст. 485 МК України, колегія суддів дійшла наступних висновків. Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. За змістом частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Згідно з частиною четвертою статтею 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Відповідно до частини восьмої статті 264 МК України з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. Відповідно до ст. 269 МК України за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів відомості, зазначені в митній декларації, можуть бути змінені або митна декларація може бути відкликана. У разі відмови у наданні такого дозволу орган доходів і зборів зобов`язаний невідкладно, письмово або в електронному вигляді, повідомити декларанта про причини і підстави такої відмови. Внесення змін до митної декларації, прийнятої органом доходів і зборів, допускається до моменту завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення. Зміни повинні стосуватися лише товарів, транспортних засобів комерційного призначення, зазначених у митній декларації. У разі виявлення порушень митних правил щодо задекларованих у митній декларації товарів, транспортних засобів комерційного призначення внесення змін, відкликання та визнання недійсною цієї декларації до закінчення провадження у відповідних справах забороняються. Не порушується провадження у справах про порушення митних правил у випадках, якщо декларант або уповноважена ним особа самостійно звернулися до органу доходів і зборів з проханням про внесення змін до митної декларації відповідно до частин другої - четвертої цієї статті. Згідно положень статті 319 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Статтею 485 МК України встановлено, що заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів. Статтею 486 МК України визначені завдання провадження у справах про порушення митних правил, якими є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням. Відповідно до ст. 489 цього Кодексу, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно зі ст. 491 МК України підставами для порушення справи про порушення митних правил є: 1) безпосереднє виявлення посадовими особами органу доходів і зборів порушення митних правил; 2) офіційні письмові повідомлення про вчинення особою порушення митних правил, отримані від правоохоронних органів, а також органів, що проводять заходи офіційного контролю; 3) офіційні письмові повідомлення про вчинення порушення митних правил, отримані від митних та правоохоронних органів іноземних держав, а також від міжнародних організацій. Статтею 495 МК України унормовано, що доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків; поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта; іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України. Посадова особа митного органу, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Колегія суддів зауважує, що диспозиція статті 485 МК України передбачає спеціальну протиправну мету дій декларанта щодо заявлення неправдивих відомостей - неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру. Наявність спеціальної протиправної мети вказує на те, що правопорушення може бути вчинене виключно з умисною формою вини та лише декларантом або уповноваженою ним особою, оскільки на момент подачі декларації декларант (уповноважена ним особа) повинен усвідомлювати факт заявлення неправдивих відомостей та умисно бажати, щоб заявлені ним неправдиві відомості вплинули на розмір митних платежів, які необхідно сплатити за митне оформлення задекларованого ним товару. Конкретизація диспозицією зазначеної статті спеціальної мети впливає й на конкретизацію спеціального суб`єкта вказаного адміністративного правопорушення, яким в цьому випадку, з урахуванням вимог п. 8 частини першої статті 4 та частини восьмої статті 264 МК України, може бути лише декларант або уповноважена ним особа. Таким чином, зовнішній прояв винного, протиправного діяння, передбаченого статтею 485 МК України, обов`язково повинен поєднуватися з умислом суб`єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (встановлений законом порядок сплати податків та зборів). З матеріалів справи встановлено, що разом з електронною митною декларацією, до митного оформлення транспортного засобу, було подано додатковий товаросупровідний документ, а саме свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 18.02.2020, рахунок-фактура № 400461 від 24.02.2020 року. Відповідно до даних вказаних у ЕМД, декларантом було здійснено розрахунок платежів, з врахуванням календарного року виготовлення транспортного засобу - 2009 рік. Дані про транспортний засіб, в тому числі і рік його випуску, в митній декларації було вказано на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, що було видано відповідними компетентними органами. Однак, графа «Д.20.» свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 18.02.2020 року, на яке посилається Київська митниця Держмитслужби, і за допомогою якого митницею було встановлено порушення митних правил в діях позивача, містить відомості про рік виготовлення - 2008-10. В обґрунтування апеляційної скарги відповідача вказує, що у декларанта були в повному обсязі наявні товаросупровідні документи, в яких містились однозначні відомості про календарний рік виготовлення транспортного засобу. Колегія суддів зауважує, що усі зазначені документі, на які посилається відповідач, були надані ОСОБА_2 працівникам митного органу та прийняті без зауважень. Більше того, апелянтом не спростовано твердження позивача про те, що оформлення вказаного транспортного засобу було здійснене митним постом «Житомир» Київської митниці Держмитслужби 04.03.2020 року під час якого відбулась консультація з відповідним уповноваженим працівником митного органу, під час якої уповноваженою на це посадовою особою митного органу і визначався рік випуску даного транспортного засобу як 2009, оформлення відбулось після здійснення усіх необхідних та передбачених митних процедур включаючи митний огляд (акт митного огляду UA100530/2020/013309 від 04.03.2020), під час якого саме фаховою уповноваженою на це посадовою особою митного орану було встановлено, що оформлення зазначеного ТЗ здійснюється, як 2009 року виготовлення, що підтверджує правильність заявленого року та відсутності умислу на здійснення правопорушення. При цьому, колегія суддів вважає, що лист компанії ТОВ "Автосоюз" від 29.09.2020 №419 не може бути належним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки був відсутній на час здійснення митного оформлення вказаного автомобіля. Крім того, з матеріалів справи видно та не заперечується сторонами, що митне оформлення автомобіля марки «Volkswagen» моделі «Tiguan», номер кузова НОМЕР_1 », за митною декларацією ІМ40ЕЕ UА100530/2020/013309 проведено декларантом (митним брокером) ОСОБА_2 . При цьому, відповідно до графи 9 згаданої митної декларації, відповідальним за фінансове врегулювання є ОСОБА_3 , графи 8 одержувачем зазначеного транспортного засобу є ОСОБА_4 . Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до статті 416 МК України митний брокер - це підприємство, що надає послуги з декларування товарів транспортних засобів комерційного призначення, які переміщуються через митний кодон України. Згідно зі статтею 417 МК України взаємовідносини митного брокера з особою, яку він представляє, визначаються відповідним договором. Суд зазначає, що саме замовник, в цьому випадку ОСОБА_4 , несе відповідальність за достовірність даних (відомостей), що заявлені у наданих митному органу документах. Таким чином, відповідальною особою у цих правовідносинах щодо подання органу доходів і зборів документів, які містять неправдиві відомості щодо вартості ТЗ, з метою ухилення від сплати митних платежів (за ст. 485 МК України), є замовник брокерських послуг. За таких обставин колегія суддів вважає, що відповідачем в оскарженій постанові не зазначено доказів протиправності дій ОСОБА_2 та доказів вини у формі прямого умислу, що свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 Митного кодексу України. Наявні в матеріалах справи докази не підтверджують наявність в діях позивача умислу, спрямованого на ухилення від сплати митних платежів у встановленому законом розмірі. Відповідно до сталої судової практики для притягнення до відповідальності, згідно зі статтею 485 Митного кодексу України, необхідно доведення факту заявлення в митній декларації, в даному випадку, неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14.05.2019 року у справі № 334/1738/16-а (2-а/334/124/16) (адміністративне провадження №К/9901/11461/18). Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновків про необхідність задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил від 22.10.2020 №1331/10000/20 про притягнення до відповідальності ОСОБА_2 за ст. 485 МК України та закриття провадження по справі з підстав, викладених у мотивувальній частині постанови. Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до приписів частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Частиною 4 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції правильно по суті вирішив даний публічно-правовий спір, однак не надав належної оцінки обставинам справи, а тому оскаржене рішення суду слід змінити, змінивши його мотивувальну частину наведеними мотивами задоволення адміністративного позову. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби задовольнити частково. Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 24 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби про скасування постанови в справі про порушення митних правил змінити в частині мотивів задоволення позовних вимог. В решті рішення Богунського районного суду м.Житомира від 24 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Іваненко Т.В. Судді Сторчак В. Ю. Гонтарук В. М.