Постанова 4856 № 560/7120/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/7120/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Матущак В.В. Суддя-доповідач - Залімський І. Г. 28 квітня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Залімського І. Г. суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Придністровського міжрегіонального управління Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, В С Т А Н О В И В : Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Придністровського міжрегіонального управління Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №203473 від 06.10.2020. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.01.2021 у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.01.2021 скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідачем не доведено факт вчинення позивачем порушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". Позивач не може нести відповідальність за абз.16 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за відсутність у нього під час перевезення подільного вантажу дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, перевізник не мав можливості отримати дозвіл на рух із перевищенням вагових норм, оскільки відповідно до чинного законодавства на перевезення подільних вантажів дозвіл не видається. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2021, з урахуванням п.7 ч.1 ст.306, ст.307, 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Як вірно встановлено судом першої інстанції, ФОП ОСОБА_1 є суб`єктом господарювання, основним видом економічної діяльності якого є вантажний автомобільний транспорт (код КВЕД 49.41.) З метою забезпечення здійснення підприємницької діяльності позивачем набуто та зареєстровано за собою право власності на транспортні засоби: спеціалізований вантажний - спеціалізований сідловий тягач-Е марки MAN моделі TGX 18.440, 2008 року випуску, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 та спеціалізований напівпричіп - спеціалізований н/пр-самоскид-Е марки RENDERES моделі SKM 34.34А, 2004 року випуску, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу (належним чином засвідчені копії свідоцтв додаються). Використовуючи вказані вище транспортні засоби, ФОП ОСОБА_1 здійснював перевезення зерна ячменю із смт. Віньківці Хмельницької області до села Визирка Лиманського району Одеської області. 15.08.2020 на автодорозі М-05 Київ-Одесі 452 км. + 811м. старшим державним інспектором відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки в Одеській області Гринчуком В.В. та головним спеціалістом відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки в Одеській області Єгоровим С.О. здійснено перевірку додержання позивачем вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. За наслідками проведення вказаної вище перевірки складено Довідку №039710 від 05.08.2020 про результат здійснення габаритно-вагового контролю та Акт №240449 від 15.08.2020, в якому встановлено, що під час перевірки виявлені порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". ТТН №224251 від 14.08.2020, вантаж: ячмінь, у тому числі порушення частини 1 абзацу 15 - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу. На підставі зазначених Довідки та Акту перевірки 06.10.2020 управлінням Укртрансбезпеки у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №203473, якою на ФОП ОСОБА_1 накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. Вважаючи оскаржувану постанову протиправною, позивач звернувся до суду. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов`язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт. Факт порушення позивачем вимог ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" підтверджується матеріалами справи, а позивачем не доведено протилежного. Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне. Відповідно до статті 6 Закону №2344-ІІІ України "Про автомобільний транспорт" №2344-ІІІ від 05.04.2001 (Закон №2344-ІІІ) державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. Згідно статті 48 Закону №2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків. Відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%, при перевезенні вантажу без відповідного дозволу встановлена абз.15 ч.1 ст.60 Закону №2344-ІІІ у вигляді штрафу у розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до ст.29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України. Згідно ст.33 Закону України "Про автомобільні дороги" рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначається окремими актами законодавства. Згідно з пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (Правила №30), транспортний засіб вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Пунктом 4 Правил №30 передбачено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Згідно із пп.4 п.2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (Порядок №879), габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів. Відповідно до п.3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції. За приписами пунктів 16-18 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. У разі коли за допомогою автоматичних зважувальних пунктів виявлено факт перевищення встановлених габаритно-вагових параметрів, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу здійснюється на найближчому стаціонарному та/або пересувному пункті габаритно-вагового контролю. За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення. У відповідності із пунктом 4 Правил №30 допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд. Згідно пункту 21 Порядку №879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України. Матеріалами справи підтверджується та не заперечується позивачем, що під час габаритно-вагового контролю належного позивачу автомобіля, встановлено, що навантаження на одиночну вісь склало 12.13 т при допустимому 11 т, що складає перевищення параметрів від нормативу більш як на 10%. Таким чином, позивачем порушено вимоги ст.48 Закону №2344-ІІІ за що до нього правомірно застосовано штраф у сумі 17000 грн на підставі абз.15 ч.1 ст.60 Закону №2344-ІІІ згідно спірної постанови. Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано відхилено доводи позивача про те, що він не може нести відповідальність за абз.15 ч.1 ст.60 Закону №2344-ІІІ за відсутність у нього під час перевезення подільного вантажу дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України оскільки видача таких дозволів для перевезення подільних вантажів заборонена, суд зауважує наступне. Так, за змістом пункту 3 Порядку №879 транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки. Отже, законодавцем передбачено критичну похибку в розмірі 2%, що еквівалентно 220 кг на одиничну вісь, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й сипучого, який під час транспортування здатний зсуватися. При цьому визначення вантажу як подільного передбачає організацію перевезення такого вантажу з дотриманням встановлених законом вимог щодо допустимого навантаження на вісі. Як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, здійснюючи перевезення сипучого вантажу, перевізником повинно враховуватись, що під час руху по дорозі можливе пересипання вантажу та зміна ваги по осям, попри це перевізник повинен дотримуватись технічних характеристик, не навантажувати на автомобіль більше його технічних можливостей і не допускати перевантаження. Згідно пунктів 8.14-8.15 Глави 8 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.2014 (Правила №363), завантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху. Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення. Відповідно до пунктів 12.1, 12.5 Глави 12 Правил №363 при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху України. Для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова; волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху. Пунктами 8.20, 8.21 Глави 8 Правил №363 визначено, що водій зобов`язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити Замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню. Виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов`язаний перевірити відповідність габаритів вантажу розмірам, що зазначені у Правилах дорожнього руху України. Таким чином, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого (подільного) вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов`язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт. Відповідно до пунктів 23-24 Порядку №879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб: після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух. Отже, що під час фіксації транспортного засобу з перевищенням вагових параметрів перевізник або його уповноважена особа мають право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб. Тобто це право перевізника, а не обов`язок працівників Укртрансбезпеки. Саме перевізник має бути зацікавлений у дотриманні всіх норм перевезення вантажу. До того ж, Верховний Суд у постанові від 29.01.2020 у справі №814/1460/14, на яку посилається позивач в обґрунтування апеляційної скарги, зауважив, що чинним законодавством забороняється перевезення подільних вантажів з перевищенням вагових параметрів автомобільними дорогами (пункт 22.5 Правил дорожнього руху), тому дозвіл на рух такого вантажу не видається, а може лише бути застосована відповідальність у виді плати за проїзд, якщо при зважуванні вантажу встановлено порушення вагових параметрів. Таким чином, навіть у разі перевезення подільного вантажу, перевізник повинен дотримуватись вимог щодо граничних вагових параметрів транспортного засобу під час руху автомобільними дорогами та нести відповідальність за недотримання таких вимог. Посилання позивача на відсутність повірки обладнання, яким здійснювався габаритно-ваговий контроль також є безпідставні, оскільки на вимогу суду відповідач надав свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки на ваги автомобільні електронні №П401М04404920, чинне до 17.04.2021, сертифікат перевірки типу, зареєстрований в реєстрі органу відповідності №UANR002CT01.13-17Rev.0, сертифікат відповідності UA.TR.002.CB.0300-17. Твердження позивача про порушення відповідачем процедури оформлення результатів проведеної перевірки, а саме: нескладання довідки про здійснення габаритно-вагового контролю, не знайшло свого підтвердження, оскільки відповідач надав Довідку від 15.08.2020 №039710 про здійснення габаритно-вагового контролю, що спростовує зазначені доводи позивача та вказує на те, що відповідач дотримався правил здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів позивача. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Залімський І. Г. Судді Мацький Є.М. Сушко О.О.