Постанова 4872 № 915/197/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 квітня 2021 року м. ОдесаСправа № 915/197/21 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Принцевської Н.М.; суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.; (Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, проспект Шевченка,29) розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ковтун Людмили Вікторівни на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 01.03.2021 (про відмову у видачі судового наказу) по справі №915/197/21 за заявою Фізичної особи-підприємця Ковтун Людмили Вікторівни до Фізичної особи-підприємця Білостоцького Юрія Миколайовича про стягнення заборгованості у розмірі 17 193 грн. (суддя першої інстанції: Мавродієва М.В., дата та місце прийняття ухвали: 01.03.2021, Господарський суд Миколаївської області, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22) Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01.03.2021 по справі №915/197/21 відмовлено у видачі судового наказу Фізичній особі - підприємцю Ковтун Людмилі Вікторівні до боржника Фізичної особи - підприємця Білостоцького Юрія Миколайовича щодо стягнення заборгованості у розмірі 17193 грн. (17146 грн. заборгованість з комунальних послуг, з яких: 13067 грн. за використану електроенергію, 4079 грн. за воду, 38 грн. збитки від інфляції та 9 грн. 3% річних) за Договором оренди №005 об`єктів нерухомого майна від 14.10.2018. Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні, дійшов до висновку, що у задоволенні заяви про видачу судового наказу щодо стягнення з боржника заборгованості у розмірі 17193 грн. (17146 грн. заборгованість з комунальних послуг, з яких: 13067 грн. за використану електроенергію, 4079 грн. за воду; 38 грн. збитки від інфляції та 9,0 грн 3% річних), слід відмовити на підставі п.п.1), 8) ч.1.ст.152 Господарського процесуального кодексу України. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, стягувач звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 01.03.2021 у даній справі та задовольнити заяву Фізичної особи-підприємця Ковтун Людмили Вікторівни про видачу судового наказу про стягнення з Фізичної особи - підприємця Білостоцького Юрія Миколайовича заборгованості по сплаті комунальних послуг, враховуючи індекс інфляції, 3% річних та пеню, в сумі 17193 грн. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, стягувач зазначає, що господарський суд першої інстанції неповно з`ясував всі обставини справи та не надав належної оцінки наданих позивачем доказам. На думку скаржника, Господарським судом Миколаївської області при прийнятті оскаржуваної ухвали грубо порушено норми п.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України, а також не враховано практику Верховного Суду України з аналогічних спорів. Апелянт зазначає, що жодна із вимог чинного процесуального законодавства ним не порушена, а навпаки виконана в повному обсязі всі необхідні дані та вимоги зазначено в заяві, копії необхідних документів додано до неї. ФОП вважає, що суд поверхнево дослідив обставини справи, не надав належної оцінки доказам, а ухвалу про відмову у видачі судового наказу постановив не оцінивши докази та не дослідивши детально обставини справи. Заявник вказує, що жоден з доказів не оцінено, не проаналізовано судом, цим доказам не надано належної оцінки, про них не вказується в тексті ухвали, що є порушенням ст.234 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник посилається на постанови Верховного суду України від 30.10.2013 по справі №6-59цс13, від 20.04.2016 по справі №6-295цс15, від 10.12.2018 по справі №904/10588/17 у яких Верховним Судом України акцентовано увагу на тому, що якщо боржник є фактичним споживачем житлово-комунальних послуг без укладання відповідного договору, вартість вказаних послуг підлягає сплаті саме боржником. Відсутність укладеного між сторонами договору як підстава відмови в задоволенні позову є помилковою, оскільки обов`язок сплати боржником вартості спожитих житлово-комунальних послуг встановлено Законом України «Про житлово-комунальні послуги» ст.1 Закону України «Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибуткових територій». Таким чином, апелянт вважає неправомірними висновки суд першої інстанції про відмову у видачі наказу. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ковтун Людмили Вікторівни на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 01.03.2021 по справі №915/197/21 залишено без руху. 31.03.2021 на електронну адресу Південно-західного апеляційного господарського суду від Фізичної особи-підприємця Ковтун Людмили Вікторівни надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.03.2021 по справі №915/197/21, а також заява про долучення до матеріалів справи електронної квитанції про сплату судового збору. Крім того, 02.04.2021 через канцелярію Південно-західного апеляційного господарського суду від Фізичної особи-підприємця Ковтун Людмили Вікторівни надійшла заява про усунення недоліків, допущених в апеляційній скарзі на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 01.03.2021 по справі №915/197/21, в якій апелянт надав докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1589 грн., докази надсилання копії апеляційної скарги з додатками іншій стороні по справі, а також заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, в якому апелянт зазначає, що повний текст оскаржуваної ухвали отримано ним 04.03.2021. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду Ухвалою від 07.04.2021 відкрито з поновленням пропущеного процесуального строку апеляційне провадження по справі №915/197/21 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Ковтун Людмили Вікторівни на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 01.03.2021 по справі №915/197/21, розгляд справи вирішено здійснювати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з приписами ст. 271 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду, встановила наступне. Як вбачається з матеріалів справи, 18.02.2021 Фізична особа - підприємець Ковтун Людмила Вікторівна звернулась до Господарського суду Миколаївської області з заявою б/н від 18.02.2021 (вх.№2541/21) про видачу судового наказу про стягнення з Фізичної особи - підприємця Білостоцького Юрія Миколайовича заборгованості у розмірі 17193 грн. (17146 грн. заборгованість з комунальних послуг, з яких: 13067 грн. за використану електроенергію, 4079 грн. за воду, 38 грн. збитки від інфляції та 9 грн. - 3% річних), яка виникла у зв`язку з невиконанням умов Договору оренди №005 об`єктів нерухомого майна від 14.10.2018, який за мовчазною згодою сторін пролонгований до 2021 року. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на невиконання відповідачем умов Договору оренди №005 об`єктів нерухомого майна від 14.10.2018, який за мовчазною згодою сторін пролонгований до 2021 року. Посилаючись на умови договору заявник зазначав, що боржник повинен сплачувати орендну плату за користування нежитловими приміщеннями в сумі 15000 грн. та щомісячно сплачувати комунальні послуги, які, за твердженням позивача, визначені в п.5.1 як "Орендні платежі" та у п.1 Додатку №1 до Договору. До заяви додано копію договору оренди об`єктів нерухомого майна №005 від 14.10.2018; копію «Приложение №1» від 14.10.2018 до договору оренди об`єктів нерухомого майна №005 від 14.10.2018; копію договору оренди об`єктів нерухомого майна від 14.11.2016; копію договору оренди об`єктів нерухомого майна від 14.12.2017; копію договору оренди об`єктів нерухомого майна від №004 від 14.10.2017; копію «Приложение №1» від 14.10.2017 до договору оренди об`єктів нерухомого майна №004 від 14.10.2017; розрахунки пені, 3 % річних та інфляції з 14.01.2021 по 14.02.2021; копії скріншотів переписки з Фізичною особою підприємцем Білостоцьким Юрієм Миколайовичем; копії надісланих претензій Фізичній особі підприємцю Білостоцькому Юрію Миколайовичу та чеків. Як вже зазначалось раніше, суд першої інстанції ухвалою від 01.03.2021 у справі №915/197/21 відмовив у заяві про видачу наказу. Ухвала обґрунтована тим, що вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються, не підтверджуються доданими до заяви документами. До заяви не надано доказів погодження сторонами умов щодо розміру та порядку сплати комунальних платежів; Суд першої інстанції зазначив, що матеріали заяви не містять повного переліку доказів (та самих доказів), якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги в частині стягнення заборгованості з комунальних послуг, що є порушенням ч.ч.2, 3 ст.150 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, суд вказав, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача 38 грн. збитків від інфляції та 9 грн. 3% річних, нарахованих на суму заборгованості, також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від цієї суми. Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне. Згідно з ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо. Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення. Наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб`єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб`єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають враховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов`язок перед заявником (кредитором). Частинами 1, 2 ст. 147 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 148 Господарського процесуального кодексу України. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Згідно зі ст. 148 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ може бути видано тільки про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір. В ст.150 Господарського процесуального кодексу України наведені вимоги щодо форми і змісту заяви про видачу судового наказу, згідно з якими заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником. У заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб громадян України), вказівку на статус фізичної особи-підприємця (для фізичних осіб-підприємців), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; 3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. До заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: 1) заяву подано з порушеннями вимог ст.150 цього Кодексу; 2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу; 4) наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 цієї частини; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу. Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу. Грошовим, за змістом ст.ст. 524,533-535,625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, за яким праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору. Частиною 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. В силу ст.ст. 76-78 Господарського процесуального кодексу України вимоги щодо належності, допустимості та достовірності доказів. Так, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Відмовляючи у видачі судового наказу місцевий господарський суд зазначив, що до заяви не надано доказів погодження сторонами умов щодо розміру та порядку сплати комунальних платежів; матеріали заяви не містить повного переліку доказів (та самих доказів), якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги в частині стягнення заборгованості з комунальних послуг. Переглядаючи оскаржувану ухвалу, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цвіль-них прав та обов`язків. Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом на підтвердження існування заборгованості, стягнути яку просить заявник, подано копію підписаного Договору оренди №005 об`єктів нерухомого майна від 14.10.2018 відповідно до якого, орендна плата визначається додатком до цього Договору, який є невід`ємною його частиною (п.5.1. Договору). Згідно з п.4.1. Договору, договір набирає чинності з 14.10.2018 та діє по 14.10.2019. Згідно з п. 4.2. якщо жодна з сторін за місяць до закінчення цього договору не заявить про намір його розірвання, зазначений договір автоматично пролонгується строком на наступний рік. Строк оренди може буду зменшено за згодою сторін (п.4.3. Договору). Пунктом 7.1. Договору передбачено, що орендатор зобов`язується користуватись об`єктом оренди за цільовим призначенням відповідно до п.2 цього договору; своєчасно здійснювати орендні платежі; утримувати орендований об`єкт в повній справності; при експлуатації об`єкта дотримуватись санітарно-пожежних норм; безперешкодно допускати до орендованого об`єкту у робочий час представників орендодавця з метою перевірки його використання відповідно до умов цього договору; після спливу дії цього договору повернути орендований об`єкт орендодавцю. Відповідно до ч. 7.2. орендатор має право виступати з ініціативою стосовно внесення змін в умовах цього договору та його розірвання. Додатком №1 від 14.10.2018 до Договору оренди №005 об`єктів нерухового майна від 14.10.2018 встановлено орендну плату з 14.10.2018 за договором оренди №004 об`єктів нерухомого майна від 14.10.2018 складає: 1) автомийка 75 м2 (1й поверх) 12000 грн.; 2) кафе 50 м2 (2й поверх) 3000.; 3) офіс 25 м2 (3й поверх) 2000 грн. Як вже зазначалось, відповідно до п. п. 3, 4 ч. 3 ст.150 Господарського процесуального кодексу України, до заяви про видачу судового наказу додаються, зокрема, копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. Колегія суддів встановила, що заявником на підтвердження існування грошової заборгованості подано лише укладений між сторонами договір оренди та розрахунки, в яких стягувач зазначає про спожиті боржником комунальні послуги та суму інфляційних, пені та 3% річних. Як вірно встановлено судом першої інстанції, за умовами Договору сторони погодили розмір та порядок сплати саме орендної плати. Доказів погодження сторонами умов щодо розміру та порядку сплати комунальних платежів позивачем суду не надано. Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині того, що матеріали справи не містять повного переліку доказів та самих доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються вимоги стягувача. Крім того, судом першої інстанції обґрунтовано звернуто увагу стягувача на недоліки в частині засвідчення документів, поданих до суду в якості доказів, у зв`язку з чим доводи апелянта в цій частині є безпідставними. Судова колегія зазначає, що заявник не позбавлений права повторно звернутись із заявою в порядку, встановленому розділом ІІ Господарського процесуального кодексу України, після усунення вказаних недоліків. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що заявником не додано та не вказано переліку доказів, якими він обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги щодо видачі судового наказу, а тому немає жодних підстав для переоцінки висновку суду першої інстанції про відмову у видачі судового наказу. З огляду на викладене, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Ковтун Людмили Вікторівни на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 01.03.2021 по справі №915/197/21 не підлягає задоволенню, тому ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін. Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника. Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 240, 270, 275, 276, 282-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ковтун Людмили Вікторівни на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 01.03.2021 по справі №915/197/21 залишити без задоволення, Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 01.03.2021 по справі №915/197/21 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню. Головуючий суддя: Н.М. Принцевська Судді: Г.І. Діброва А.І. Ярош