Постанова Сумський апеляційний суд № 592/148/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 квітня 2021 року м.Суми Справа №592/148/21 Номер провадження 22-ц/816/582/21 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач), суддів - Криворотенка В. І. , Собини О. І. сторони: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Акціонерне товариство «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш», розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 09 лютого 2021 року у складі судді Костенка В.Г., ухвалене у м. Суми, повний текст якого складено 09 лютого 2021 року, в с т а н о в и в : 06 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до АТ «Насосенергомаш» про відшкодування моральної шкоди, спричиненої смертю особи. Вимоги мотивував тим, що в результаті професійного захворювання, набутого за час роботи у відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 , з яким він постійно проживав. Причиною смерті ОСОБА_2 є професійне захворювання. Позивач зазначає, що його батько попрацював в АТ «Насосенергомаш» 34 роки 11 місяців і за життя йому було встановлено ІІІ групу інвалідності та 65 % втрати працездатності безстроково. Вказував, що за результатами проведення розслідування професійного захворювання ОСОБА_2 12 липня 2011 року було встановлено, що його професійне захворювання виникло внаслідок недосконалості технологічного процесу, неефективності застосування засобів індивідуального захисту; причиною захворювань названо проведення робіт в умовах підвищення рівнів пилу, вібрації, фізичної перенапруги, шуму, несприятливого мікроклімату. Згідно з актом розслідування винуватцем є AT «Сумський завод «Насосенергомаш», яке порушило вимоги законодавства про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи. Доводив, що через втрату батька він зазнав душевних страждань, нервового потрясіння, залишився без підтримки близької людини, перебуває в емоційно пригніченому стан, чим йому завдана моральна шкода. Оскільки смерть батька настала у зв`язку з грубим порушенням роботодавцем вимог щодо безпеки праці, просив стягнути з відповідача на його користь 100000 грн на відшкодування моральної шкоди. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 09 лютого 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з АТ «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» на користь ОСОБА_1 70000 грн грошового відшкодування моральної шкоди, спричиненої смертю особи. Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» про відшкодування моральної шкоди, спричиненої смертю особи у сумі понад 70000 грн. Стягнуто з АТ «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» на користь держави 908 грн судового збору. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду змінити, стягнувши з відповідача на його користь 100000 грн на відшкодування моральної шкоди. Вказує, що в ході судового розгляду справи було достовірно встановлено, що смерть його батька настала з вини відповідача через набуте професійне захворювання внаслідок роботи у шкідливих умовах праці, що свідчить про невиконання роботодавцем вимог ст. ст. 6, 7, 13 Закону України «Про охорону праці» щодо забезпечення здорових і безпечних умов праці. Вважає, що розмір грошового відшкодування, визначеного судом до стягнення, не відповідає тим моральним стражданням, які довелося йому перенести у зв`язку із смертю батька. У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Насосенергомаш» просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, як законне та обґрунтоване. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на 1 січня 2021 року: 2270 грн х 100 = 227000 грн), розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_2 , з яким вони постійно разом проживали за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 2,3, 4). ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з АТ «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш», загальний стаж роботи 34 роки 11 місяців (а.с. 5). Згідно з Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання № 8 від 12 липня 2011 року ОСОБА_2 було встановлено діагноз: хронічне обструктивне захворювання легенів пилової етіології, емфізема легенів 2 ст., легенева недостатність 2 ст.; хронічна рецидивуюча пояснично-хрестцова радікулопатія, вібраційна хвороба, міофіброз м`язів плечового поясу та передпліч, плече-лопаточний періартроз, остеоартроз ліктьових та лучезап`ястних суглобів, нейросенсорна приглухуватість. НДІ ГП і ПЗ ХНМУ визнав дані захворювання професійними і пов`язав їхній розвиток з роботою в AT «Сумський завод «Насосенергомаш». Професійне захворювання виникло у ОСОБА_2 внаслідок недосконалості технологічного процесу, неефективності застосування засобів індивідуального захисту. Причиною захворювань названо проведення робіт в умовах підвищення рівнів пилу, вібрації, фізичної перенапруги, шуму, несприятливого мікроклімату (а.с. 5, 6). За життя 20 липня 2011 року вперше МСЕК встановлено ОСОБА_2 3 групу інвалідності, 18 липня 2012 року МСЕК було встановлено йому 3 групу інвалідності - «професійне захворювання» та 65% втрати працездатності на три роки, з 08 липня 2015 року - безтерміново (а.с. 10). Смерть ОСОБА_2 наступила внаслідок хронічного обструктивного захворювання легень (хронічний бронхіт), який супроводжувався розвитком хронічного легеневого серця, хронічної легенево-серцевої недостатності. Актом обласної МСЕК № 1 Сумського обласного Центру МСЕ визначення причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом № 446 від 20 серпня 2019 року та Довідкою про причинний зв`язок смерті з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом Серії 10 ААА № 001237 від 20 серпня 2019 року встановлено причинний зв`язок смерті ОСОБА_2 з професійним захворюванням (а.с. 7, 8). Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач, у зв`язку зі смертю члена сім`ї, спричиненою професійним захворюванням під час роботи в АТ «Насосенергомаш, як син померлого, має право на відшкодування моральної шкоди, а тому, врахувавши тяжкість моральних страждань позивача та факт відшкодування товариством його матері моральної шкоди, спричиненої смертю чоловіка, правильно поклав на роботодавця обов`язок з відшкодування моральної шкоди у розмірі 70000 грн. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що такий висновок узгоджується з матеріалами справи та вимогами закону. Право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці встановлено ч. 4 ст. 43 Конституції України. Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (ч. 1 ст. 1167 ЦК України). Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Згідно ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 5 від 25 травня 2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснив, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. З огляду на вищевикладене та враховуючи, що причиною смерті батька позивача стало професійне захворювання, набуте ним у зв`язку з незабезпеченням роботодавцем безпечних та нешкідливих умов праці, колегія суддів погоджуються з висновком суду про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 - синові померлого. Доводи апеляційної скарги про невідповідність визначеного до стягнення розміру грошового відшкодування моральним стражданням, заподіяними позивачу смертю батька, спричиненою професійним захворюванням, є необґрунтованими, оскільки визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 , суд першої інстанції у повній мірі врахував рівень душевних страждань, заподіяних смертю батька, необхідність додаткових зусиль для організації свого життя. Колегія суддів апеляційного суду погоджується, що такий розмір - 70000 грн визначено судом з урахуванням всіх обставин та вимог закону, з дотриманням вимог розумності, виваженості та справедливості і є співмірним із завданою позивачу шкодою. Отже, доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 367 - 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 09 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - О.Ю. Кононенко Судді: В.І. Криворотенко О.І. Собина