Постанова Сумський апеляційний суд № 581/63/21

Справа №581/63/21 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Сізов Д. В. Номер провадження 33/816/178/21 Суддя-доповідач Рунов В. Ю. Категорія 130 КУпАП ПОСТАНОВА Іменем України 21 квітня 2021 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., з участю секретаря судового засідання Сітало Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення № 581/63/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Липоводолинського районного суду Сумської області від 12 лютого 2021 року, якою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий по АДРЕСА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 , захисника адвоката Яковця Є. О., установив: В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247, п. 3 ч.1 ст. 284 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу правопорушення, оскільки він не керував т/з із ознаками алкогольного сп`яніння і не відмовлявся від проходження огляду, протокол про адміністративне правопорушення складений у його відсутність, відсутнє направлення поліцейського для проведення огляду до закладу охорони здоров`я, він не був відсторонений від керування, ні поліцейський, ні свідки в судовому засіданні не допитувались. Постановою судді Липоводолинського районного Сумської області від 12 лютого 2021 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн із позбавленням права керування т/з строком на 1 рік. Стягнуто на користь держави 454 грн судового збору. Відповідно постанови, 02 лютого 2021 року о 14 год. 45 хв. по вул. Роменська у сел. Липова Долина Сумської області ОСОБА_3 керував автомобілем Audi А4, н. з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю, порушення мови) та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР. Вислухавши доводи ОСОБА_3 та його захисника Яковця Є. О., які підтримали апеляційну скаргу, просили скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 236336 від 02 лютого 2021 року, суддя суду першої інстанції дійшов висновку, що водій ОСОБА_3 керував т/з і відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку, чим порушив п. 2.5 ПДР, поклавши в обґрунтування своїх висновків такі докази вини як: протокол про адміністративне правопорушення, письмові пояснення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , відеозапис з реєстратора поліцейського автомобіля, а також пославшись на п. 2.5 ПДР і ч. 1 ст. 130 КУпАП як на правову підставу притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності. Разом з тим, висновки судді суду першої інстанції про винність ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у постанові не відповідають фактичним обставинам справи, належним чином не умотивовані та не ґрунтуються на вимогах закону, а доводи апеляційної скарги про відсутність складу правопорушення, навпаки, заслуговують на увагу та підлягають задоволенню. Зокрема, завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1), а завданнями провадження є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245). Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах здійснюється на основі суворого додержання законності (ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП), а згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Суддя при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП). Зокрема, адміністративна відповідальність за відмову особи, яка керує т/з, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, диспозиція якої є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки учасників дорожнього руху, в тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, що кореспондується з вимогами п. 2.5 ПДР, згідно яких водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Таким чином, законодавцем наголошено на тому, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення вказаних дій (не виконання п. 2.5 ПДР), обов`язковою та необхідною умовою є відмова від проходження огляду у відповідності до встановленого порядку. Порядок проходження огляду на стан сп`яніння у свою чергу закріплений у ст. 266 КУпАП, розділі Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду». Згідно визначеної процедури огляд водія, зокрема на стан сп`яніння, проводиться: 1) поліцейським на місці зупинки т/з із використанням спеціальних технічних засобів у присутності двох свідків; 2) у закладі охорони здоров`я (в тому числі у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами), не пізніше 2-х годин з моменту встановлення підстав для його здійснення в присутності поліцейського. Огляд осіб на стан сп`яніння здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення (ч. 4 ст. 266 КУпАП), а згідно п. 9 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (затверджена спільним наказом МВС та МОЗ 09.11.2015 № 1452/735 та зареєстрована в МЮ 11.11.2015 за № 1413/27858) з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв т/з, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Розгляд справи розпочинається з оголошення складу суду, який розглядає справу. Суддя, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, у тому числі свідки (ст. 272 КУпАП), досліджуються докази і вирішуються клопотання (ст. 279 КУпАП). При цьому доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків тощо, а обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу (ч. 1 і 2 ст. 251 КУпАП). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП). ОСОБА_3 в ході апеляційного розгляду справи свою вину у вчиненні правопорушення категорично заперечив та пояснив, що після зупинки автомобіля працівники поліції запропонували йому пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер, на що він відмовився і погодився пройти такий огляд в закладі охорони здоров`я. Оскільки він не міг покинути свій автомобіль, то попросив почекати працівників поліції, поки не приїде його товариш з м. Ромни, який і побуде біля його автомобіля. Працівники поліції спочатку погодились, але потім через невеликий проміжок часу склали протокол, про що повідомили йому, коли приїхав його товариш і він готовий був їхати до лікарні. Після цього він самостійно проїхав до лікарні, де пройшов відповідний медичний огляд. Працівник поліції ОСОБА_7 , який також був допитаний в суді апеляційної інстанції в якості свідка, підтвердив, що дійсно під час зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_3 , на пропозицію пройти огляд на стан сп`яніння, останній виявив бажання пройти такий огляд у закладі охорони здоров`я, однак попросив почекати його товариша, який приїде з м. Ромни і пригляне за його автомобілем, поки він буде у лікарні. Він з напарником погодились, але через деякий час склали на водія відповідний протокол за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння, так як поспішали. При цьому повідомив, що боді-камери не працювали і відеофіксація події не проводилась. Для виконання імперативних положень процесуальних норм законодавства України про адміністративні правопорушення щодо безпосереднього дослідження в судовому засіданні доказів, наданих уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення службовою особою національної поліції, з метою усунення існуючих протиріч у показаннях ОСОБА_3 та письмових поясненнях свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , зазначених у матеріалах справи, останні (свідки) неодноразово викликалася у встановленому законом порядку в судові засідання, однак до суду вони так і не з`явилися, про причини своєї неявки не повідомили та жодних письмових пояснень не надали. Досліджуючи під час судового розгляду письмові пояснення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на предмет їх достовірності та допустимості, апеляційний суд приходить до переконання, що ці пояснення не можна використати як доказ вини ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (рішення ЄСПЛ у справі «Аль-Хавайя й Тахері проти Сполученого Королівства» (Al-Khawaja and Tahery v. the United Kingdom), заяви № 26766/05 і № 22228/06, ECHR 2011) щодо три етапного аналізу письмових показань свідка), оскільки в судовому засіданні виявилось неможливо з`ясувати наявність відмови водія ОСОБА_3 від проходження огляду на стан сп`яніння, що призвело до відсутності достатніх урівноважуючих факторів, які повинні забезпечити належну і чітку оцінку достовірності таких доказів, та надійних процесуальних гарантій, які б компенсували недоліки, з якими зіткнулася сторона захисту через допустимість неперевірених доказів, а також була б забезпеченою загальна справедливість судового розгляду. При цьому необхідно зауважити, що з огляду на показання в суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 і свідка ОСОБА_7 письмові пояснення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 фактично є єдиними і вирішальними доказами для встановлення дотримання працівниками патрульної поліції встановленого законом порядку проведення огляду на стан сп`яніння/оформлення і фіксування відмови водія від проходження такого огляду. Виходячи з усталеної судової практики ЄСПЛ (рішення від 25.04.2013 у справі «Еркапіч проти Хорватії» (Erkapic v. Croatia), заява № 51198/08) з приводу дотримання національними судами під час розгляду справ п. 1 ст. 6 Конвенції, згідно якої «за відсутності суттєвих підстав для протилежного, поняття справедливого судового розгляду вимагає надавати більшого значення свідченням, наданими у суді, порівняно з протоколами допитів осіб на попередньому слідстві, оскільки останні являють собою, передусім, процес збору стороною обвинувачення інформації на підтримку своєї позиції», апеляційний суд вважає, що безпосередні показання ОСОБА_3 і свідка ОСОБА_7 в апеляційному суді мають більше значення (пріоритет) для встановлення істини у справі, ніж письмові пояснення зазначених вище свідків. На підтвердження показань ОСОБА_3 також свідчить і проведений відносно нього медичний огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я протягом двох годин після того, як його зупинили працівники поліції, незважаючи на те, що до закладу охорони здоров`я він звернувся самостійно без направлення і присутності працівників поліції, оскільки останні не бажали чекати і вже склали протокол про адміністративне правопорушення. При цьому показання свідка ОСОБА_7 не спростовують показання ОСОБА_3 і лише різняться у підходах до встановлення/відсутності факту відмови від проходження огляду на стан сп`яніння. Що стосується відеозаписів з автомобільного реєстратора працівників поліції, то вони лише засвідчують факт зупинки т/з Audi А4, н. з. НОМЕР_1 і більш нічого, що ніким не оспорюється. Необхідно зауважити, що порядок збору та процесуального закріплення доказів визначений законодавством України про адміністративні правопорушення, а тому як доказ протокол про адміністративне правопорушення може бути використаний у відповідній справі тільки в тому випадку, якщо він складений в порядку і з джерел, передбачених законом. Слід враховувати, що у справі протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 236336 від 02 лютого 2021 року є не тільки джерелом доказів, але й виступає ще як юридичний документ акт (процесуальна дія і процесуальне рішення компетентної особи, яка уповноважена його складати), який свідчить про порушення компетентною особою Національної поліції справи про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху на всій території України (ст. 254, 255 КУпАП), тому є не тільки обов`язковим процесуальним документом, але і займає ключове положення серед інших джерел (доказів). З огляду на викладене, оцінюючи вказаний доказ з огляду на вимоги ст. 252 КУпАП, апеляційний суд приходить до переконання, що протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 236336 від 02 лютого 2021 року складений без дотримання вимог закону, а саме без наявності на те правової підстави відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку в закладі охорони здоров`я. Відповідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові. Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey). Згідно вказаної позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення». Ретельно дослідивши та перевіривши в ході апеляційного розгляду усі наявні в справі докази, апеляційний суд приходить переконання про відсутність в діях ОСОБА_3 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених як у протоколі, так і у постанові судді, оскільки належних, достовірних і допустимих доказів, яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні цього правопорушення в судовому засіданні встановлено не було. При цьому всі можливості для усунення сумнівів вичерпані, а сукупність зібраних та проаналізованих у справі доказів не дозволяє спростувати показання ОСОБА_3 у категоричній формі, у зв`язку з чим апеляційна скарга в цій частині є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Таким чином, постанову судді суду першої інстанції про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності не можна вважати законною, обґрунтованою та належним чином умотивованою, тому вона підлягає скасуванню через неправильне застосування суддею суду першої інстанції норми матеріального права, а провадження у справі закриттю. Керуючись ст. 294 КУпАП, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову судді Липоводолинського районного суду Сумської області від 12 лютого 2021 року відносно ОСОБА_8 скасувати через неправильне застосування норми матеріального права суддею суду першої інстанції, а провадження в справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП закрити в зв`язку з відсутністю складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В. Ю. Рунов