Постанова Одеський апеляційний суд № 521/14919/23

Номер провадження: 33/813/661/24 Номер справи місцевого суду: 521/14919/23 Головуючий у першій інстанції Маркарова С.В. Доповідач Карташов О. Ю. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11.04.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючий суддя - Карташов О.Ю. за участю: секретаря судового засідання Долгової В.І., особи яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Лапко Едуарда Миколайовича розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лапко Едуард Миколайович, на постанову Малиновського районного суду міста Одеси від 25 січня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, ВСТАНОВИВ: Постановою Малиновського районного суду міста Одеси від 25 січня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 статті 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп. Відповідно до постанови суду 15.05.2023 року ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки FORD державний номерний знак НОМЕР_1 по вул. Нафтовиків, 48 в місті Херсоні, на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння відмовився. Не погоджуючись з постановою суду ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лапко Е.М., подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою. Вказує, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом за обставин, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення. Також вказує, що ОСОБА_1 не мав ознак алкогольного сп`яніння, тому поліцейські не мали законних підстав вимагати проходити огляд на стан сп`яніння. Зазначає, що поліцейські не роз`яснили ОСОБА_1 його права. Вказує, що в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено невірний номерний знак транспортного засобу. В судовому засідання ОСОБА_1 та його захисник адвокат Лапко Е.М. доводи апеляційної скарги підтримали, надали пояснення аналогічні, викладеним у скарзі. Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного. Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП). Згідно з положеннями ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, але необмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Статтею 280 КУпАП передбачено, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Згідно з пунктом 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. В рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Приймаючи постанову, суд першої інстанції виходив з того, що обставини правопорушення та вина ОСОБА_1 підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення № 141962, відеофіксацією обставин правопорушення, актом огляду водія на стан сп`яніння (відмова, підпис водія), направленням водія на огляд на стан сп`яніння. Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим. Щодо відповідності процедури огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 вимогам законодавства, апеляційний суд зазначає наступне. Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 року № 1103. Відповідно до п. 2, п. 3 Порядку огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС. Огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Відповідно до п. 2, п. 3 розділу І Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Відповідно до п. 7 розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров`я). Відповідно до п. 6, 7 Порядку водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. Відповідно до п. 8 Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Апеляційним судом досліджено долучений до матеріалів справи відеозапис з портативних відеореєстраторів поліцейських №470568 та №474536, з якого вбачається, що транспортний засіб Форд Транзит, номерні знаки НОМЕР_1 , під час руху було зупинено поліцейськими, шляхом увімкнення проблискових маячків синього і червоного кольору (23:49:02-23:49:32), після чого з автомобілю вийшов ОСОБА_1 (23:49:39). Поліцейський повідомив, що вбачає у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах запах алкоголю з порожнини рота (25:53:10) на що ОСОБА_1 відповів: Я не заперечую (23:53:14). Після чого поліцейськими було неодноразово запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу або у закладі охорони здоров`я (25:53:18, 25:53:35, 25:56:19, 00:01:27, 00:01:49), на що ОСОБА_1 відповів відмовою (00:01:30, 00:01:54). Далі поліцейський повідомив ОСОБА_1 , що стосовно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП (00:02:02). Після складання протоколу ОСОБА_1 був ознайомлений з його змістом (00:21:05). Таким чином, доводи апеляційної скарги стосовно відсутності доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом та відсутності у нього ознак алкогольного сп`яніння є безпідставними та спростовуються дослідженим відеозаписом на якому зафіксований момент зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . Також на відеозаписі зафіксовано, що ОСОБА_1 погоджувався з тим, що має ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах запах алкоголю з порожнини рота. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, ст. 251 КУпАП встановлені джерела доказів у справах про адміністративні правопорушення, при цьому вказаною нормою закону не встановлено вичерпний перелік документів чи інших джерел інформації, які можуть бути доказами. Таким чином, відеозапис, який містить фактичні дані щодо обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення та має високу інформативність, є належним та допустимим доказом у справі про адміністративне правопорушення, як це передбачено ст. 251 КУпАП, крім того суду не наведено обставин, які б могли поставити під сумнів його достовірність. Твердження в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_1 не були роз`яснення його права суперечать матеріалами справи, а саме протоколу про про адміністративне правопорушення, з якого вбачається, що ОСОБА_1 були роз`яснені його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, статтею 268 КУпАП. Допущені порушення при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, в частині невірного зазначення номерного знаку транспортного засобу Форд Транзит, апеляційний суд вважає неістотними та таким, що не вплинули на законність та обґрунтованість судового рішення, оскільки з матеріалів справи, в тому числі відеозаписів з портативних відеореєстраторів поліцейських, вбачається що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з номерним знаком НОМЕР_1 . Враховуючи викладене, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України підтверджуються зібраними по справі доказами. Підстави вважати вказані докази неналежними у суду апеляційної інстанції відсутні. При перевірці висновків в постанові суду першої інстанції, у відповідності до приписів ст. 294 КУпАП, апеляційним судом не встановлено обставин, які б підтверджували доводи апеляційної скарги та спростовували зазначені висновки. Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів, суд приходить до висновку, що твердження апеляційної скарги з приводу відсутності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю наявних в матеріалах справи доказів. При цьому апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Апеляційний суд вважає, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону. Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лапко Е.М., підлягає залишенню без задоволення, а постанова Малиновського районного суду міста Одеси від 25 січня 2024 року залишенню без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лапко Едуард Миколайович, залишити без задоволення. Постанову Малиновського районного суду міста Одеси від 25 січня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду О.Ю. Карташов