Постанова 4813 № 522/4897/13-ц

Номер провадження: 22-ц/813/3696/21 Номер справи місцевого суду: 522/4897/13-ц Головуючий у першій інстанції Науменко А.В. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13.04.2021 року м. Одеса Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі: головуючого судді: Погорєлової С.О. суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М. за участю секретаря: Дубрянської Н.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси, постановлену під головуванням судді Науменка А.В., 10 серпня 2018 року в м. Одеса встановила: У лютому 2013 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитом. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2013 року позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» було задоволено у повному обсязі. Стягнуто солідарно на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» з ОСОБА_2 , з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором № 014/0027/82/58282 від 29 червня 2006 року в розмірі 74 208,12 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ склало 593 145,50 грн., в тому числі: заборгованість за кредитом 18 715,58 доларів США, що склало 149 593,63 грн.; заборгованість за відсотками 9 156,94 доларів США, що склало 73 191,42 грн.; пеня за прострочення тілу та відсотків по кредиту 46 335,60 доларів США, що склало 370 360,45 грн. В рахунок погашення зазначеного боргу за кредитним договором № 014/0027/82/58282 від 26 вересня 2006 року в розмірі 74 208,12 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ склало 593 145,50 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки, укладеним від 29 червня 2006 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , а саме: загальною площею 42,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, шляхом продажу з прилюдних торгів за початковою ціною, що підлягає визначенню суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» суму судового збору в розмірі 860,25 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» суму судового збору в розмірі 860,25 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» суму судового збору в розмірі 860,25 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» суму судового збору в розмірі 860,25 грн. 01 серпня 2018 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» подав до суду заяву про поновлення строку для пред`явлення виконавчих документів до виконання та видачу дублікатів виконавчих листів про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посилаючись на ту обставину, що 06 грудня 2013 року банком було направлено заяви до Другого Приморського відділом державної виконавчої служби м. Одеси за вих. №3216 по боржнику ОСОБА_4 та за вих. № 3227 по боржнику ОСОБА_3 щодо викриття виконавчого провадження на підставі вищезазначених оригіналів виконавчих листів. Станом на 30 січня 2018 року стягувачу було не відомо про хід виконання виконавчих проваджень по боржникам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , тому ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до суду із зазначеної заявою. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10 серпня 2018 року заяву АТ «Райффайзен Банк Аваль» було задоволено. Поновлено пропущений строк для пред`явлення до виконання виконавчого документа №522/4897/13-ц про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість у розмірі 74 208,12 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ склало 593 145,50 грн., який вперше був виданий 21 листопада 2013 року Приморським районним судом м. Одеси. (т. 1 а.с. 271-272). В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про поновлення строку для пред`явлення виконавчих документів до виконання та видачу дублікату виконавчого листа відмовити, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Так, на думку апелянта, судом першої інстанції не було враховано, що із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання стягувач звернувся 11 липня 2018 року, тобто, зі спливом чотирьох років після повернення виконавчого документу Банку, що свідчить про те, що стягувач не цікавився ходом виконання судового рішення, і строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання був пропущений ним без поважних причин (т. 2 а.с. 75-80). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Згідно зі статтею 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до статей 76, 77, 78, 79 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справ, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. За частиною першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно до п.17.4 Розділу ХІІІ Перехідні положення до ЦПК України в редакції 15 грудня 2017 року, право на видачу дубліката виконавчого листа або судового наказу, належить суду, який видав оригінал виконавчого листа або судового наказу. Суб`єктами права на звернення із заявою до суду про видачу дубліката виконавчого листа або судового наказу можуть бути: стягувач у разі якщо ним втрачено оригінал виконавчого документа, а також державний виконавець, якщо оригінал виконавчого документа втрачено ним після відкриття виконавчого провадження. Заява про видачу дубліката виконавчого листа подається до суду до закінчення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання. Видача дубліката виконавчого листа передбачена законодавством лише у разі його втрати. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. Стягувач, в свою чергу, має повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Як вбачається з матеріалів справи, 30 жовтня 2013 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитом було задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором № 014/0027/82/58282 від 29 червня 2006 року у розмірі 74 208,12 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складало 593 145,50 грн., у тому числі: заборгованість за кредитом - 18 715,58 доларів США, що складало 149 593,63 грн.; заборгованість за відсотками - 9 156,94 доларів США, що складало 73191, 42 грн.; пеня за прострочення тілу та відсотків по кредиту - 46 335,60 доларів США, що складало 370 360,45 грн.. 16 грудня 2013 року державним виконавцем Першого Приморського відділом державної виконавчої служби м. Одеси було відкрито виконавче провадження № 41245540 на підставі оригіналу виконавчого листа № 522/4897/13-ц по боржнику ОСОБА_1 щодо звернення стягнення на предмет іпотеки. 27 червня 2014 року, державним виконавцем Першого Приморського відділу ДВС м. Одеси, було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві по боржнику ОСОБА_1 відповідно до п. 9 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 21 квітня 1999 №606-ХІУ, діючій на момент вчинення дії), якою передбачено наявну встановлену законом заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення. На підставі вищезазначеного, виконавчі документи по боржнику ОСОБА_1 27 червня 2014 року було повернуто на адресу стягувача, та на підставі вимог Закону України «Про виконавче провадження» (у ред. від 1999 року, який діяв на той час) строк пред`явлення виконавчого листа № 522/4897/13-ц становив один рік, тобто до 27 червня 2015 року - з моменту повернення виконавчого документа з відділу ДВС. В якості поважної причини пропуску строку для пред`явлення виконавчих документів до виконання заявник зазначив те, що тривалий час реалізація майна в рамках виконавчого провадження не проводилась. Дозвіл на реалізацію такого майна був встановлений лише при запровадженні Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 згідно до Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-УІІІ «Про виконавче провадження». Тому, банк не направляв раніше до органів ДВС виконавчий документ для пред`явлення його на виконання, оскільки рішення фактично не підлягало виконанню в рамках законодавства, діючого до моменту прийняття зазначеного порядку. Відповідно до вимог ст. 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Згідно ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання. Перелік причин, які слід вважати поважними, законодавцем не зазначено, а тому суд відповідно до ст. 89 ЦПК України дає оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у заяві доказів. Згідно ч.ч.1,2 ст.22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV, що діяв на момент винесення судового рішення від 30 жовтня 2013 року, було встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом. Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року. Відповідно до п.5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. На момент отримання АТ «Райффайзен Банк Аваль» виконавчих листів по даній справі, 27 червня 2014 року, строк пред`явлення виконавчого листа до виконання становив один рік, а із заявою про поновлення строку АТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулось лише 01 серпня 2018 року, при цьому у заяві не зазначені будь-які поважні причини пропуску строку пред`явлення виконавчого документу до виконання. Посилання заявника на те, що банк не направляв раніше до органів ДВС виконавчий документ для пред`явлення його на виконання, оскільки рішення фактично не підлягало виконанню в рамках законодавства, діючого до моменту прийняття зазначеного порядку, а дозвіл на реалізацію такого майна був встановлений лише при запровадженні Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 згідно до Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-УІІІ «Про виконавче провадження», не може бути визнано поважною причиною пропуску строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, оскільки, як вже вказувалось вище, до суду із заявою про поновлення строку АТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулось лише 01 серпня 2018 року, тобто, через два роки після запровадження Порядку реалізації арештованого майна, та через чотири роки після повернення виконавчих листів по справі, що свідчить про відсутність поважних причин пропуску строку пред`явлення виконавчого документу до виконання. За таких обставин, заява про видачу дублікатів виконавчих листів, на переконання колегії суддів, подана поза межами строків пред`явлення виконавчих листів до виконання, встановлених чинним законодавством України, АТ «Райффайзен Банк Аваль» не надано належних доказів поважності причин пропуску строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, тому підстав для задоволення заяви Банку про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання виконавчого документа №522/4897/13-ц, не вбачається. При викладених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не у повному обсязі визначився з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню, що, відповідно, призвело до неправильного вирішення справи, у зв`язку із чим ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 10 серпня 2018 року підлягає скасуванню. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 10 серпня 2018 року скасувати. У задоволенні заяви Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складений 23 квітня 2021 року. Головуючий С.О. Погорєлова Судді А.П. Заїкін О.М. Таварткіладзе