Постанова Одеський апеляційний суд № 520/4197/18

Номер провадження: 22-ц/813/2468/21 Номер справи місцевого суду: 520/4197/18 Головуючий у першій інстанції Огренич І. В. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15.04.2021 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 520/4197/18 Провадження номер: 22-ц/813/2468/21 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач), - суддів - Князюка О. В., Таварткіладзе О. М., за участю секретаря судового засідання Дерезюк В.В., учасники справи: - скаржник (боржник) ОСОБА_1 , - особа, дії, бездіяльність або рішення якої оскаржуються головний державний виконавець Другого Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції у Одеській області Поляков Олександр Георгійович, - заінтересовані особи: 1) Акціонерне товариство «Дельта Банк» (стягувач), 2) начальник Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Собяніна Олена Вадимівна, 3) ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на постанову головного державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Полякова О.Г., заінтересовані особи публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», начальник Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Собяніна Олена Вадимівна, ОСОБА_2 , за апеляційною скаргою Другого Київського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Міністерства юстиції України на ухвалу Київського районного суду міста Одеси, постановлену у складі судді Огренич І.В. о 10 годині 30 хвилині 17 березня 2020 року, встановив: 2.

Описова частина 2.1Короткий зміст позовних вимог У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Київського районного суду м. Одеси із вищезазначеною скаргою, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції у Одеській області Полякова О.Г. від 14.03.2018 року про відкриття виконавчого провадження № 55972337 з примусового виконання виконавчого листа №2-3260/10 від 10.11.2015 року, виданого Київським райсудом м. Одеси. ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що 25.11.2016 року обов`язок за виконавчими документами виконано добровільно, поза межами виконавчого провадження, що підтверджується квитанцією від 25.11.2016 року. Тому, підстав для стягнення за виконавчим документом немає(а. с. 1 - 2). 2.2 Позиція сторін в суді першої інстанції У запереченні на скаргу, що за свою природою є відзивом, ПАТ «Державний ощадний банк України», в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк», просить відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1 ПАТ «Державний ощадний банк України» посилається на відсутність підстав вважати, що внаслідок внесення боржником коштів в рахунок погашення простроченої заборгованості за кредитним договором було фактично виконано рішення. Жодних сплат в межах примусового виконання виконавчого листа №2-3260/10 не відбувалось (а. с. 41 - 44). 2.3 Короткий зміст ухвали суду першої інстанції, мотивування його висновків Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 17 березня 2020 року вищевказану скаргу ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції у Одеській області Полякова О.Г. від 14.03.2018 року про відкриття виконавчого провадження по виконавчому листу №2-3260/10 від 10.11.2015 року, виданого Київським райсудом м. Одеси, про стягнення на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» з ОСОБА_1 грошової суми у розмірі 590 561,09 грн.. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що станом на 14.03.2018 року (день ухвалення постанови) рішення Київського райсуду м. Одеси від 23.12.2010 року боржниками виконано в повному обсязі, що є безумовним порушенням приписів Закону України «Про виконавче провадження» (а. с. 78 79). 2.4 Короткий зміст вимог апеляційної скарги Другий Київський відділ Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Міністерства юстиції України в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 17.03.2020 року. Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 2.5 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвалу постановлено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт вказує, на те що: 1) судом не було досліджено матеріалів виконавчого провадження; 2) не доведено жодного факту незаконності дій державного виконавця (а. с. 84-87). 2.6 Узагальнені доводи відповідача в апеляційному суді У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 17 березня 2020 року залишити без змін. ОСОБА_2 зазначає, що на момент постановлення апелянтом оскаржуваних постанов, боржником було повністю виконане рішення суду, на підставі якого було видано виконавчий лист. Крім того, в подальшому цей виконавчий лист було визнано судом таким, що не підлягає виконанню, яка на даний час є чинною (а. с. 118). 2.7 Рух справи в суді апеляційної інстанції Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24.12.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Другого Київського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Міністерства юстиції України на ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 17 березня 2020 року (а. с. 110). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24.12.2020 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Призначено розгляд справи у приміщенні Одеського апеляційного суду (а. с. 111). 04.02.2021 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу (а. с. 118). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11.02.2021 року витребувано з Київського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Міністерства юстиції України належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 55972337 (а .с. 124 - 126). 09.03.2021 року від Київського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Міністерства юстиції України надійшли матеріали виконавчого провадження №55972337. Учасники справи у судове засідання не з`явились. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Причини неявки не повідомили. Заяв та клопотань, зокрема про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не надали. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, неодноразове призначення справи до розгляду, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників. 3.

Мотивувальна частина 3.1 Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Другого Київського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Міністерства юстиції України підлягає задоволенню. 3.2 Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 23.12.2010 року позов заступника прокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави, в особі ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського міського відділення №7860 ВАТ «Ощадбанк», задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь банку - 548 857 грн. 78 коп., а також на користь держави стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 по - 850 грн. судового збору та по 60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи з кожної. В решті вимог відмовлено. Позов ОСОБА_3 задоволено частково. Договір про іпотечний кредит № 1651, укладений між ВАТ «Державний ощадний банк України», в особі заступника начальника філії - філія Одеське міське відділення №7860 ВАТ «Державний ощадний банк України» - начальника відділу кредитування Халяпіної Н.М., та ОСОБА_3 17 жовтня 2007 року розірвано. Стягнуто з ВАТ «Державний ощадний банк України», в особі філії - Одеського міського відділення № 7860 ВАТ «Ощадбанк», на користь ОСОБА_3 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. та на користь держави судовий збір у розмірі 8,5 грн. В решті вимог відмовлено. Рішенням апеляційного суду Одеської області від 25.05.2011 року апеляційну скаргу заступника прокурора Київського району м. Одеси задоволено. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2010 року скасовано. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України», в особі філії - Одеського міського відділення №7860 ВАТ «Ощадбанк», кредитну заборгованість в розмірі - 588 584 грн. 09 коп., а також на користь держави судовий збір в розмірі - 1 700 грн. та ІТЗ в розмірі - 277 грн.. У позові ОСОБА_3 про розірвання договору № 1651 від 17 жовтня 2007 року відмовлено. На виконання рішенням апеляційного суду Одеської області від 25.05.2011 року були видані відповіді виконавчі листи. 01 червня 2013року ОСОБА_3 зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 , прізвище після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_3 змінила на - « ОСОБА_5 ». Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 16.02.2016 року у справі № 520/636/16ц поновлено Публічному акціонерному товариству «Державний ощадний банк України», в особі філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк», строк для пред`явлення виконавчих листів № 2-3260/10 про стягнення солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», в особі філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк», заборгованості за кредитним договором в розмірі - 588 584, 09 гривень, а також судовий збір в рівних частках на користь держави в розмірі 1 700 гривень та витрати на ІТЗ - 277 гривень. Постановою головного державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси територіального управління юстиції в Одеській області Полякова О.Г. від 14.03.2018 року було відкрито виконавче провадження ВП №55972337 з виконання виконавчого листа №2-3260/10, виданого 10.11.2015 року Київським районним судом м. Одеси, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» грошової суми у розмірі - 590 561,09грн. Постановою державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси територіального управління юстиції в Одеській області Мазур В.В. від 23.12.2019 року було стягнуто з боржника витрати на проведення виконавчих дій. Постановою державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси територіального управління юстиції в Одеській області Мазур В.В. від 23.12.2019 року виконавче провадження №55972337 було передано до Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Постановою державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мазур В.В. від 09.01.2020 року виконавче провадження №55972337 було прийнято у провадження державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мазур В.В. Відповідно до листа ПАТ «Державний ощадний банк України» філія Одеське обласне управління від 24.11.2016року за №28/01-3/1651/19113, 17 жовтня 2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України», в особі заступника начальника філії Одеське обласне управління Халяпіної Н.М., та фізичною особою ОСОБА_3 укладено договір про іпотечний кредит №1651. За умовами договору позичальник отримав грошовий кредит у сумі - 463 420,00 грн., строком до 17 жовтня 2027 року під 14 % річних. На засіданні кредитного комітету Філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» від 04.11.2016 погоджено реалізацію квартири АДРЕСА_1 , загальною площею - 31,7 кв. м., за суму не менш ніж 600 000 гривень. Згідно квитанції №207089102 від 25 листопада 2016року, ОСОБА_3 ( ОСОБА_5 ) сплатила на користь Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» м. Одеса 600 000,00 грн., призначення платежу - сплата боргу за кредит згідно договору №1651 від 17.10.2007 року. 3.3 Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про доведеність незаконних дій державного виконавця. 3.4 Мотиви прийняття/відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі та прийняття аргументів відзиву на апеляційну скаргу Доводи апелянта про те, що судом не було досліджено матеріалів виконавчого провадження та не доведено жодного факту незаконності дій державного виконавця заслуговують на увагу, з огляду на наступне. Відповідно до витребуваних апеляційним судом матеріалів виконавчого провадження №55972337, на підставі заяви Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» від 13.03.2018 року, виконавчого листа від 10.11.2015 року, ухвали Київського районного суду м. Одеси від 16.02.2016 року, 14.03.2018 року було відкрито виконавче провадження №55972337. Вбачається, що 25 листопада 2016 року ОСОБА_3 ( ОСОБА_5 ) сплатила на користь Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» м. Одеса 600 000,00 грн., призначення платежу - сплата боргу за кредит згідно договору №1651 від 17.10.2007року, згідно квитанції №207089102. Сторонами у виконавчому провадженні є стягувач та боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом. Стягувач та боржник як правові категорії з`являються не після винесення судового чи іншого рішення, яке накладає майнові чи інші зобов`язання, а лише після відкриття виконавчого провадження. Так сторони виконавчого провадження мають право: ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь упровадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження, крім того, сторони мають право укласти мирову угоду про закінчення виконавчого провадження, яка визнається судом, оспорювати належність майна і результати його оцінки, подавати письмові заперечення проти розрахунку державного виконавця щодо розподілу коштів між стягувачами. До прав стягувача належить зокрема право подати заяву про видачу дубліката виконавчого документа, про поновлення строку його пред`явлення до виконання, про відмову від стягнення і повернення виконавчого документа. Частина 4 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. Однак, з матеріалів виконавчого провадження не вбачається, що після відкриття виконавчого провадження та отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, а саме - після 27.03.2018 року ОСОБА_3 зверталась із заявами або повідомленнями про сплату боргу поза межами виконавчого провадження. Тобто, ОСОБА_3 не скористалась своїм правом та обов`язком письмово повідомити виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення. Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. Варто зауважити, що нормами Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено обов`язок виконавця перевіряти стан виконання рішень суду поза межами виконавчого провадження, цей обов`язок покладається на сторін відповідного виконавчого провадження. При ухваленні постанови головний державний виконавець Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси територіального управління юстиції в Одеській області Поляков О.Г. дотримався строків відкриття виконавчого провадження та вимог щодо оформлення постанови визначених у Закону України «Про виконавче провадження». 3.5 Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є доведеними, а тому вона підлягає задоволенню. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374, пунктам 3, 4 статті 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, викладений у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права. Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову державного виконавця, заінтересовані особи - Другий Київський відділ державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області, публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», ОСОБА_2 , за вищевказаного обґрунтування. 3.6 Порядок та строк касаційного оскарження Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України. Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу Другого Київського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Міністерства юстиції України задовольнити. Ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 17 березня 2020 року про задоволення скарги скасувати. Ухвалити нове судове рішення. У задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову державного виконавця, заінтересована особи - Другий Київський відділ державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області, публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», ОСОБА_2 відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складений 22 квітня 2021 року. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Суддів О. В. Князюк О.М. Таварткіладзе