Постанова Одеський апеляційний суд № 523/19589/20

Номер провадження: 33/813/339/21 Номер справи місцевого суду: 523/19589/20 Головуючий у першій інстанції Шкорупеєв Д. А. Доповідач Журавльов О. Г. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30.03.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі головуючого судді Журавльова О.Г., за участі секретаря судового засідання Янковської Ю.Л., особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , потерпілого ОСОБА_2 , його представника адвоката Чапуріної С.І., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану через представника адвоката Чапуріну С.І., на постанову судді Суворовського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2021 року відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого ТОВ «Одескабель», проживаючого за адресою - АДРЕСА_1 , -про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, встановив: Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції. Зазначеною постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян 340,00 грн. Стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 454,00 грн. Відповідно до змісту мотивувальної частини постанови суду першої інстанції: 30.11.2020 року о 11 годині 10 хвилин водій ОСОБА_1 , рухаючись по вул. Семена Палія, 103-в, керуючи автомобілем марки «КІА» реєстраційний номер НОМЕР_1 , наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не надав перевагу в русі пішоходу ОСОБА_2 , внаслідок чого скоїв на нього наїзд, що призвело до механічних ушкоджень транспортного засобу та забою грудної клітини пішохода. Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала. Не погодившись із вказаною постановою ОСОБА_2 через представника адвоката Чапуріну С.І. подав апеляційну скаргу. Скарга обґрунтована тим, що: - суд першої інстанції не дослідив докази належним чином; - суд вважав встановленими обставини, проте вони недоведені; - суд неправильно застосував норми матеріального права, застосував закон, який не підлягає застосуванню; - суд порушив норми процесуального права, а саме, ст. 245, 252, 283 КУпАП. З огляду на що апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати винуватим у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та призначити йому стягнення у вигляді позбавлення керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року у відповідності до ст. 124 КУпАП. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 та його представник адвокат Чапуріна С.І. наполягали на вимогах апеляційної скарги та просили суд її задовольнити, натомість ОСОБА_1 заперечував проти вимог апеляційної скарги та просив постанову суду першої інстанції залишити без змін. Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги та повторно дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновків про таке. Мотиви суду апеляційної інстанції. Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом. При розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та за обов`язкової участі особи, відповідно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Відповідно до вимог статей 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинені та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Апеляційний суд вважає, що зазначені вимоги закону при розгляді справи в районному суді були виконані, які перевірені судом апеляційної інстанції та підтверджують наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Відповідно до п.п. 1.1 Розділу 1 Правил дорожнього руху, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Згідно ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. В свою чергу, судом апеляційної інстанції, з метою встановлення права на справедливий суд, забезпечення завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо охорони прав і свобод громадян, дотримання принципу здійснення провадження в справах про адміністративні правопорушення на основі суворого додержання законності, за викликом всіх учасників даної дорожньо-транспортної пригоди, повторно досліджено матеріали справи, з яких апеляційний суд приходить до наступних висновків. Так, відповідно до матеріалів справи, 30.11.2020 року о 11 годині 10 хвилин водій ОСОБА_1 рухаючись по вул. Семена Палія, 103-в, керуючи автомобілем марки «КІА» реєстраційний номер НОМЕР_1 , наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не надав перевагу в русі пішоходу ОСОБА_2 , в наслідок чого скоїв на нього наїзд, що призвело до механічних ушкоджень транспортного засобу та забою грудної клітини пішохода. Вказані обставини підтверджуються матеріалами адміністративного провадження, а саме, протоколом серії ДПР18 № 076586, схемою місця ДТП, довідкою КУ «Одеська обласна клінічна лікарня» від 30.11.2020, письмовими поясненнями учасників зазначеної пригоди, зокрема, водієм ОСОБА_1 було визнано провину у скоєному у повному обсязі (а.п. 6, 19). Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в діях водія ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбачений ст. 124 КУпАП та на нього покладено адміністративне стягнення в межах санкції статті 124 КУпАП, а саме - штраф у розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 340,00 грн. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин, що виникли, і закон, який їх регулює, з урахуванням встановлених в суді апеляційної інстанції обставин, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції не дослідив докази належним чином, а також щодо недоведеності встановлених судом обставин не спростовують встановленого судом першої інстанції, а також не впливають на призначене судом адміністративне стягнення, оскільки матеріалами справи підтверджено повне визнання ОСОБА_1 своєї вини, а також наявні квитанції про сплату штрафу та судового збору в матеріалах провадження підтверджують сумлінне виконання правопорушником постанови суду першої інстанції. Санкцією статті 124 КУпАП передбачено стягнення тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року. Таким чином, в суді апеляційної інстанції було встановлено, що, враховуючи особу правопорушника, його ставлення до скоєного, готовність нести відповідальність за скоєне, ОСОБА_1 визнано винуватим у скоєні адміністративного правопорушення та на нього накладено адміністративне стягнення в межах санкції статті. Доводи апеляційної скарги щодо необхідності визнання ОСОБА_1 винуватим у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП є безпідставними, оскільки суд першої інстанції зробив висновок щодо визнання винуватим у скоєному наїзді на пішохода саме водія ОСОБА_1 , що не заперечувалося останнім. Підстав для застосування до правопорушника найбільш суворого стягнення матеріали адміністративного провадження не містять. Одночасно, доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення. Таким чином, апеляційний суд не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції. Керуючись статтями 7, 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану через представника адвоката Чапуріну С.І., - залишити без задоволення. Постанову судді Суворовського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2021 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення та оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду О.Г. Журавльов