Постанова Одеський апеляційний суд № 509/4470/18

Номер провадження: 88-ц/813/9/20 Номер справи місцевого суду: 509/4470/18 Головуючий у першій інстанції Доповідач Князюк О. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01.04.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого Князюка О. В., суддів: Таварткіладзе О. М., Заїкіна А.П., за участю секретаря Дерезюк В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського апеляційного суду від 10.07.2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи Служба у справах дітей Овідіопольської райдержадміністрації, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Богданова В.М., ОСОБА_6 про визнання договору іпотеки недійсним та скасування записів у реєстрах та заборони за оспорюваним договором іпотеки, - ВСТАНОВИВ:

Описова частина У вересні 2018 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , звернулась до суду з позовом, по якому просила визнати договір іпотеки нерухомого майна від 17 листопада 2015 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Богдановою В.М. 17 листопада 2015 року та зареєстрований в реєстрі під № 681, недійсним та скасувати записи у Державному реєстру іпотек на нерухоме майно, зареєстрованого в реєстрі під №681, у Єдиному реєстрі заборони відчуження об`єктів нерухомого майна, зареєстрованого в реєстрі під номерами 682,683,684. В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилалася на те, що вона з 2008 року перебуває у цивільному шлюбі з ОСОБА_5 , у них народилося двоє дітей, у 2010 році син ОСОБА_2 , у 2012 році донька ОСОБА_3 . У 2012 році за спільні кошти позивач з ОСОБА_5 побудували житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_5 (свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Таїровською селищною радою 18 квітня 2012 року). В забезпечення належного виконання ОСОБА_5 умов договору позики від 17 листопада 2015 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , укладено договір іпотеки, предметом якого є вказаний будинок з розташуванням на двох земельних ділянках площею 0,2513 га та площею 0,1764 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Богдановою В.М. Оскільки укладений договір іпотеки суперечить правам та інтересам двох малолітніх дітей, суттєво звужує обсяг існуючих майнових прав дітей, порушує охоронювані законом інтереси дітей, суттєво зменшує і обмежує їх права та інтереси щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження прав дітей на житло, оскільки переданий в іпотеку будинок є єдиним місцем проживання малолітніх дітей, передача нерухомості в іпотеку відбулася з порушенням вимог закону, без попередньої згоди органу опіки та піклування, ОСОБА_1 просила позов задовольнити. Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 квітня 2019 року позов ОСОБА_1 було задоволено. Визнано недійсним договір іпотеки нерухомого майна, укладений 17 листопада 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Богдановою В. М. 17 листопада 2015 року за реєстрованим № 681; скасував записи в Державному реєстру іпотек на нерухоме майно, зареєстрованого в реєстрі під № 681, та в Єдиному реєстрі заборони відчуження об`єктів нерухомого майна, зареєстрованого в реєстрі під №№ 682, 683,

684. Вирішив питання про розподіл судових витрат. Рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що при укладенні іпотечного договору ОСОБА_5 не приховував від ОСОБА_4 , що він є батьком малолітніх дітей, які проживають у будинку, переданому в іпотеку на забезпечення належного виконання зобов`язань за договором, тому, будучи обізнаним щодо права власності дітей на передані в іпотеку об`єкти, відсутності згоди органу опіки та піклування на укладання правочину, ОСОБА_4 при укладанні договору іпотеки взяв на себе всі ризики, у тому числі щодо визнання зазначеного договору іпотеки недійсним. Нотаріус при укладанні зазначеного договору не пересвідчилася у тому, що у будинку, який передається в іпотеку, проживають малолітні діти, та не отримала відповідну інформацію (згоду) від органу опіки та піклування та інших органів на укладення договору іпотеки. Постановою Одеського апеляційного суду від 10 липня 2019 року рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 квітня 2019 року було скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Постанову апеляційного суду мотивовано відсутністю підстав для задоволення позовних вимог, оскільки укладаючи оспорюваний договір іпотеки іпотекодавець ОСОБА_5 гарантував, що за місцем знаходження предмета іпотеки не зареєстровані та фактично не проживають (не мають права користування) малолітні чи неповнолітні особи, та передача спірного будинку в іпотеку не порушує прав та інтересів зазначених осіб, тому правових підстав для визнання указаного договору іпотеки недійсним та задоволення позову немає. Постановою Верховного суду від 11 лютого 2020 року касаційну скаргу адвоката Роги Сергія Івановича як представника ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , було залишено без задоволення, а Постанову Одеського апеляційного суду від 10 липня 2019 року - без змін. Постанову Верховного суду вмотивовано тим, що пунктом 11 договору іпотеки ОСОБА_5 засвідчив про відсутність прав будь-яких осіб на предмет іпотеки, в тому числі і малолітніх дітей, та відсутність будь-яких інших обставин, що обмежують іпотекодавця в укладені та виконанні цього договору, апеляційний суд правильно вважав, що іпотекодавець діяв недобросовісно. Також, оцінивши докази у справі, апеляційний суд дійшов правильного висновку про недоведеність порушення інтересів дітей спірним договором, з огляду на відсутність доказів, що предмет іпотеки є єдиним житлом дітей, тобто відсутності будь-якого іншого житла, враховуючи той факт, що діти зареєстровані за іншою адресою. Роз`яснено, що аргументи касаційної скарги щодо незастосування у цій справі правової позиції Великої Палати Верхового Суду, викладеної у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 про презумпцію спільної власності на увагу не заслуговують, оскільки такі підстави позовних вимог були предметом розгляду у справі № 509/1015/17 за позовом ОСОБА_1 , рішення у якій позивач в касаційному порядку не оскаржувала. У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Одеського апеляційного суду із заявою, по якій просить переглянути за нововиявленими обставинами постанову Одеського апеляційного суду від 10.07.2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи Служба у справах дітей Овідіопольської райдержадміністрації, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Богданової В.М. про визнання договору іпотеки недійсним та скасування записів у реєстрах та заборони за оспорюваним договором іпотеки. У заяві, посилаючись на п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України, вказувала про наявність нововиявлених обставин, які на її думку є підставою для перегляду вищевказаного судового рішення. При цьому ОСОБА_1 зазначила, що 10 серпня 2019 року їй зателефонувала ОСОБА_6 та запропонувала зустрітися, оскільки в неї є вимоги майнового характеру до чоловіка ОСОБА_1 - ОСОБА_5 . Під час зустрічі ОСОБА_6 повідомила ОСОБА_1 , що 11 серпня 2015 року ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_6 (покупець) уклали попередній договір купівлі-продажу, згідно якого сторони зобов`язались в майбутньому в строк до 04 вересня 2016 року, укласти і належним чином оформити договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 з земельною ділянкою, на якій розташований будинок. Даний попередній договір, так само, як і договір іпотеки ОСОБА_5 уклав без участі ОСОБА_1 та погодження з нею. Про даний договір заявниці стало відомо лише після того, як ОСОБА_6 пред`явила до ОСОБА_1 , як до дружини ОСОБА_5 вимоги за даним договором. Також ОСОБА_6 повідомила, що рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 14.08.2017 року по справі №509/4173/16-ц, що набрало законної сили було задоволено позов ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про стягнення вищевказаних грошових коштів. Для примусово виконання рішення про стягнення боргу ОСОБА_6 звернулася до приватного виконавця, в результаті чого їй стало відомо про те, що на підставі рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 06.07.2017 року по справі №501/1015/17 за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на Ѕ частину житлового будинку та на Ѕ частину земельних ділянок, на яких розташований житловий будинок. У зв`язку з чим вона і вимагає від ОСОБА_1 повернення грошових коштів або ж укладення договору купівлі-продажу, який було передбачено попереднім договором. З вказаного вбачається, що договір позики та спірний договір іпотеки були укладені навмисно для невиконання ОСОБА_5 зобов`язань за попереднім договором купівлі-продажу. А отже, такий договір є недійсним. Ухвалою Одеського апеляційного суду в особі судді судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду Князюка О.В. від 16.03.2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського апеляційного суду від 10.07.2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи Служба у справах дітей Овідіопольської райдержадміністрації, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Богданової В.М. про визнання договору іпотеки недійсним та скасування записів у реєстрах та заборони за оспорюваним договором іпотеки було залишено без руху оскільки скаржником не було сплачено судовий збір. 26.03.2020 року до суду надійшла заява про усунення недоліків заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Ухвалою Одеського апеляційного суду в особі судді судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду Князюка О.В. від 01.04.2020 року провадження у справі було відкрито. 14.04.2020 року ухвалою Одеського апеляційного суду вказану цивільну справу було призначено до розгляду. 08 жовтня 2020 року від ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції було подано клопотання про долучення додаткових документів по справі, а саме рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 26.05.2020 року, яким було задоволено зустрічну позовну заяву ОСОБА_6 та визнано письмовий попередній договір купівлі-продажу будинку від 11.08.2015 року між ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 укладеним. 15 жовтня 2020 року до апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшли пояснення по суті справи, з яких вбачається, що наразі ОСОБА_6 пред`явила до ОСОБА_1 , як до дружини ОСОБА_5 вимоги за вказаним договором. На адресу Одеського апеляційного суду 21 жовтня 2021 року від ОСОБА_5 надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого вказував, що з вимогами ОСОБА_1 зазначеними в заяві про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами постанови Одеського апеляційного суду від 10.07.2019 року погоджується і просить врахувати вказаний відзив при розгляді справи. Також зазначив, що підтверджує той факт, що з ОСОБА_1 з 2008 року перебуває у цивільному шлюбі та що будинок, який є предметом іпотеки побудовано за спільні з ОСОБА_1 кошти. На час укладення договору іпотеки ОСОБА_4 достовірно знав про наявність у ОСОБА_5 двох малолітніх дітей, їх проживання у вказаному вище будинку та іншими спорудами та земельними ділянками. Про те, що на укладення ОСОБА_5 договору іпотеки потрібна нотаріальна згода дружини та органу опіки та піклування Овідіопольської РДА відповідач не знав, а ОСОБА_4 та нотаріус про це не повідомили. Також підтвердив ту обставину, що 11 серпня 2015 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було укладено попередній договір купівлі-продажу належного сім`ї ОСОБА_5 житлового будинку АДРЕСА_1 з земельною ділянкою, на якій розташовано спірний будинок. 11.11.2020 року від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за її відсутності. 22 листопада 2020 року на адресу Одеського апеляційного суду за допомогою засобів поштового зв`язку ОСОБА_6 було надано клопотання про залучення її до участі у справі у якості третьої особи, оскільки рішення суду може вплинути на її права та обов`язки. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року було залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи Служба у справах дітей Овідіопольської райдержадміністрації, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Богданової В.М. про визнання договору іпотеки недійсним та скасування записів у реєстрах та заборони за оспорюваним договором іпотеки- ОСОБА_6 ( АДРЕСА_2 ) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. 16 грудня 2020 року на адресу Одеського апеляційного суду від ОСОБА_5 надійшли додаткові пояснення щодо обставин укладання попереднього договору купівлі-продажу будинку між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 19 січня 2021 року на адресу Одеського апеляційного суду від ОСОБА_6 надійшли письмові пояснення, відповідно до яких вона просила заяву ОСОБА_1 задовольнити. При цьому посилаючись на те, що договір іпотеки між сторонами був фіктивний, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи. Також наголошує на порушенні спірним договором іпотеки як прав малолітніх дітей, так і прав ОСОБА_6 . Також до пояснень долучено ряд рішень, за якими судами встановлено порушення спірним іпотечним договором прав ОСОБА_6 . Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21.01.2021 року було визнано явку ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 в судове засідання - обов`язковою. 11 лютого 2021 року ОСОБА_6 було подано клопотання про проведення судового засідання призначеного на 11.02.2021 року у режимі відеоконференції від представника ОСОБА_4 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. 31 березня 2021 року на адресу Одеського апеляційного суду від ОСОБА_6 надійшла заява про розгляд справи за її відсутністю а також заява від 31.03.2021 року, посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чернягіною Н.С. та зареєстровані в реєстрі за №160. ОСОБА_6 зазначає, що через похилий вік та Covid-19 не має змоги прийти до суду для дачі особистих пояснень, у зв`язку з чим надає нотаріально посвідчені пояснення з приводу обставин укладення попереднього договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 з земельною ділянкою, на якій розташовано спірний будинок. ОСОБА_6 наголошує, що під час огляду будинку вона зустріла сім`ю ОСОБА_5 - дітей та дружину, які квапили ОСОБА_6 з авансом, оскільки повинні були внести кошти на придбання житла дітям. У судовому засіданні представник ОСОБА_4 - адвокат Перова К.Ю. заперечувала щодо задоволення заяви. Інші сторони до судового засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Мотивувальна частина Заслухавши доповідача, обговоривши доводи заяви та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Такими обставинами згідно частини 2 ст. 423 ЦПК Україниє: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду. Як роз`яснено у п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 30 березня 2012 року «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами», що нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Слід розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред`явлення нової вимоги. Розрізняти також слід нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим. До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Отже, кваліфікуючою ознакою нововиявленої обставини, яка фактично існувала на час вирішення справи, є те, що про неї не було і не могло бути відомо тій особі, для якої така обставина має значення під час вирішення справи, оскільки вона могла вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення. Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. Тобто, необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених у пункті 1 частини другої статті 423 ЦПК України є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Заявник у заяві про перегляд постанови Одеського апеляційного суду від 10.07.2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи Служба у справах дітей Овідіопольської райдержадміністрації, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Богданової В.М. про визнання договору іпотеки недійсним та скасування записів у реєстрах та заборони за оспорюваним договором іпотеки за нововиявленими обставинами послалася на те, що їй стало відомо про наявність вимог майнового характеру ОСОБА_6 до ОСОБА_5 . При цьому зазначила, що договір позики та спірний договір іпотеки були укладені навмисно для невиконання ОСОБА_5 зобов`язань за попереднім договором купівлі-продажу. А отже, такий договір є недійсним. На підтвердження зазначених обставин надала рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 26.05.2020 року, яким було задоволено зустрічну позовну заяву ОСОБА_6 та визнано письмовий попередній договір купівлі-продажу будинку від 11.08.2015 року між ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 укладеним. З пояснень, наданих ОСОБА_6 вбачається, що кошти отримані від попереднього договору купівлі-продажу мали бути використані в інтересах малолітніх дітей. Згідно ст.635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку в майбутньому укласти договір (основний) на умовах, встановлених попереднім договором. Схоже правило існує і в підприємницькому середовищі - згідно з попереднім договором, суб`єкт господарювання зобов`язується у певний строк, але не пізніше року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний договір на умовах, передбачених попереднім договором (ст.182 Господарського кодексу України). Таким чином, попередній договір породжує у сторін обов`язок укласти відповідний основний договір в майбутньому. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду). Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок, що «доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них». За статтею 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України. Так, відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України). Таким чином, при вирішенні позову про визнання недійсним оскаржуваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, на захист якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. Оскільки рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 26.05.2020 року, яким було задоволено зустрічну позовну заяву ОСОБА_6 та визнано письмовий попередній договір купівлі-продажу будинку від 11.08.2015 року між ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 укладеним, та як вбачається з пояснень наданих ОСОБА_6 вказаний договір було укладено в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , колегія суддів дійшла висновку що договір іпотеки нерухомого майна, укладений 17 листопада 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Богдановою В.М. 17 листопада 2015 року за реєстрованим № 681; скасував записи в Державному реєстру іпотек на нерухоме майно, зареєстрованого в реєстрі під № 681, та в Єдиному реєстрі заборони відчуження об`єктів нерухомого майна, зареєстрованого в реєстрі під №№ 682, 683, 684 слід визнати недійсним, відповідно як такий, що суперечить інтересах неповнолітній дітей, та нормам цивільного законодавства. Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року). Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року). Вказані обставини є істотними для справи, які не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи, тому суд вважає за необхідне скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 10.07.2019 року та прийняти нову постанову, якою рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 квітня 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи Служба у справах дітей Овідіопольської райдержадміністрації, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Богданова В.М., ОСОБА_6 про визнання договору іпотеки недійсним та скасування записів у реєстрах та заборони за оспорюваним договором іпотеки - змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. Отже, рішення суду про скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав вже є підставою для внесення запису про скасування державної реєстрації таких прав. У разі визнання договору іпотеки недійсним, підлягають скасуванню й записи у державному реєстрі, які були внесені на підставі недійсного договору. Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, спірний договір - визнанню недійсним, записи в реєстрах та заборони по спірному договору - скасуванню. Керуючись ст. ст. 259, 263, 264, 265, 268, 353, 354, 423, 424, 429 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ: Заяву ОСОБА_1 - задовольнити. Постанову Одеського апеляційного суду від 10.07.2019 року скасувати у зв`язку із нововиявленими обставинами . Прийняти нову постанову, якою Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 квітня 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи Служба у справах дітей Овідіопольської райдержадміністрації, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Богданова В.М., ОСОБА_6 про визнання договору іпотеки недійсним та скасування записів у реєстрах та заборони за оспорюваним договором іпотеки - змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Роз`яснити учасникам процесу, що відповідно до вимог ч. 7 ст. 429 ЦПК України, судове рішення ухвалене за результатами перегляду за нововиявленими обставинами, може бути переглянуте на загальних підставах. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Повний текст рішення складено складено 12 квітня 2021 року. Головуючий: О. В. Князюк Судді: А.П. Заїкін О. М. Таварткіладзе